Збережені закладки

Переглянути додані закладки можна тут.

БІЗНЕС

«З берега Київського моря працювати значно приємніше». Як не вигоріти в напруженому темпі життя

26 Листопада 2021, 18:00
1 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Як підприємцям і фрилансерам не вигоріти
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Гайди
У супергероя — вихідний. Як припинити зациклюватися на продуктивності
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
31 Травня 2021, 16:54 10 хв читання
Досвід

Цей український застосунок резервує зарядки для електрокарів у 47 країнах. Як працює GO-TO-U

24 Січня 2022, 11:30
7 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Назар Шимоне-Давида GO-TO-U
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Усе більше країн та автовиробників декларують плани відмовитися від авто з двигунами внутрішнього згоряння на користь електроавтомобілів. Українці теж не стоять осторонь тренду. Якщо чотири роки тому в Україні було 5600 електромобілів, то на 1 січня 2022 року вже зареєстровано 33 522.

Попит зростає зокрема через скасований 2018 року ПДВ на імпорт таких транспортних засобів. До цього скасували мито 10%. Не останню роль також відіграє й поява інфраструктури для електроавто, зокрема зарядних станцій. Її запуску посприяв і засновник стартапу GO-TO-U Назар Шимоне-Давида, який 2014 року першим привіз до України Tesla. Перед якими труднощами постав тоді, як будує бізнес зараз і як виходить на міжнародний рівень — в інтерв’ю Vector.

Про початок роботи з електрокарами

Першого разу я проїхався за кермом повноцінного електромобіля 2006 року. Це була Toyota Rav4. Вона масово не продавалася та була лише в дилерському відділі Toyota в США, де я працював продавцем-консультантом. Тоді зрозумів, що за електроавто — майбутнє.

Назар, Любов і Олена

Пізніше з’явилася компанія Tesla. Я, моя дружина, Олена Артеменко, та її сестра, Любов Артеменко, вклалися в її акції 2012 року.

Це було вдале рішення — інвестиції помножилися на чотири. За ці гроші купили електрокар Tesla, який привезли в Україну 2014 року.

Відразу почали шукати власника для цього авто. Ним став ресторатор Діма Борисов, який згодом встановив зарядки для електроавто у своїх ресторанах.

Потім до нас почали звертатися люди, які хотіли придбати Tesla. Це переросло в бізнес — компанію Tesla Club. Ми допомагали доставити в Україну та розмитнити авто. Наголошую, що в нас був не салон. Це суперечило би вимогам Tesla, яка завжди напряму працює з клієнтами.

Про запуск GO-TO-U

Ми побачили, що в Україні взагалі не було інфраструктури для електроавто. У Європі було лише вісім зарядних станцій — можна було проїхати з Нідерландів через Німеччину в Австрію. Далі нам доводилося заряджатися від розеток у готелях. Так зрозуміли, що можна розвинути інфраструктуру.

Згодом купили чотири зарядні станції, які привезли в Україну. Одну з них купив ресторан у Львові для своїх клієнтів. Після цього до нас звернулася мережа АЗС ОККО. Восени 2014 року разом із ними ми встановили перші 39 зарядних станцій на їхніх заправках. За зарядки заплатила ОККО.

Інформацію про ці станції ми розмістили на open source. Але деяким людям не сподобалося, що ОККО розмістило безплатні зарядки. Вони почали міняти дані на open source, що заважало користувачам знаходити зарядні станції. Тому 2016 року почали роботу над IT-рішенням, яке потім стало GO-TO-U. Цей застосунок допомагає знайти найближчу зарядку та зарезервувати її. Тобто коли людина приїде, не потрібно ставати в живу чергу. У світі подібних рішень не було й немає.

Зауважу, що ми не власники зарядних станцій. Наша бізнес-модель ґрунтується на співпраці з ними. Власники платять за під’єднання до нашого застосунку. Нині наша команда складається з 25 людей, із яких приблизно 15 — ІТ-спеціалісти.

2020 року GO-TO-U потрапила до TechStars, одного з топових світових фондів-акселераторів. Він майже завжди оцінює компанії в $3 млн. Це потрібно, щоб інвестувати в обмін на невелику частку.

Якщо говорити про більш-менш справжню оцінку, то вона значно зросла восени цього року. Тоді в нас інвестувала швейцарська компанія Asea Brown Boveri (ABB). Але оцінку ми не розкриваємо. Я лише можу сказати, що вона вимірюється в десятках мільйонів доларів. Точно більше, ніж три.

Невдачі трапляються постійно. Найважчим був останній рік. Ми повинні були зробити стрибок — заручитися підтримкою когось великого. Знайти партнера, який повірив би в те, що ми робимо. Нам вдалося. Але до цього було буквально 150 невдалих переговорів.

Важливо не зупинятися та йти далі, навіть коли ви всоте чуєте: «Ми не розуміємо, що ви взагалі робите».

Про складність бізнесу електрозарядних станцій

Ринок зарядних станцій для електрокарів тільки формується. Він розвинений лише на 3%. Його можна порівняти з мобільними застосунками, про які ми 15 років тому взагалі не знали. Тому такі нові ринки важливо побачити, знайти проблему в них і знати, як її розв’язати.

Зараз установлення швидкісної зарядної станції обійдеться десь у €50 000. Її окупність із 25% завантаженістю — десь п’ять-шість років.

Тут важлива не так окупність, як можливість зайняти ринок. Для цього потрібно розуміти всі позитивні та негативні процеси. Зокрема, було зроблено багато помилок у розвитку європейської та світової інфраструктури.

Наприклад, коли Tesla перша почала встановлювати суперчарджери, у Європі вирішили побудувати конкурента. В інфраструктуру вкладені мільярди євро, але коли приїжджає користувач, починаються проблеми.

По-перше, немає резервування станції. По-друге, мобільний застосунок не працює як треба, бо вимоги до нього ставив тендерний комітет. У них прописали, що зарядка має вимикатися, мусить бути мапа, але як цим буде користуватися водій, ніхто не думав.

Зарядна станція. Фото з Facebook-сторінки GO-TO-U

Стояло завдання побудувати 5000 станцій — його виконали. Це робила компанія без економічного підґрунтя для цього бізнесу. Зарядки там — суто затратна частина в проєкті. Тому якість фінальної послуги достатньо низька.

Наша держава ніяк не впливає на інфраструктуру зарядних станцій. Це можна вважати негативом, бо держава чи місто не розбудовують мережу зарядок. З іншого боку — ми не допустили європейських помилок. Усе реалізовувалося лише на комерційній основі.

Про розвиток GO-TO-U у понад 47 країнах

За кордоном ми працюємо переважно в Європі. Є дві моделі співпраці. Перша — отримувати покриття від наявних зарядних станцій через роумінг. Пів року тому ми інтегрувалися з роумінговою платформою Hubject. Це дало можливість користувачу нашого застосунку зарядитися в Німеччині на станціях мережі Ionity. Усе працює за принципом Uber.

Інша модель — станції, якими ми керуємо. Вони з’являються через партнерів.

Також ми вже інтегровані з Booking.com і TripAdvisor. У нашому застосунку можна знайти зарядну станцію біля готелю та зарезервувати кімнату на ніч в один клік. Для цього є пряме посилання на Booking. Подібним чином працюємо з TripAdvisor. Можна подивитися, які заклади є поруч із зарядною станцією.

Ці компанії мають свої реферальні програми. Фактично вони діляться прибутком із тим, хто привів клієнта. Тобто ми отримуємо маленький відсоток.

Умови співпраці стандартні, але потрібні хороші ІТ-спеціалісти, які інтегрують платформи. Це має нескладний вигляд, але коли берешся, виявляється, що там дуже багато роботи.

Про родичів у бізнесі

Кожен досвід — абсолютно унікальний. У нашому випадку, певен, позитивних сторін набагато більше, ніж потенційних конфліктів, які зупиняють багатьох від ведення бізнесу з родичами.

Як на мене, класно, коли близькі люди залучені в роботу компанії.

Для нас це фактично справа життя, яку ми розвиваємо останні вісім років. Оскільки ми всі були залучені із самого початку, у нас найкраща експертиза. Це, напевно, і є той рецепт успіху, завдяки якому ми так далеко зайшли.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

БІЗНЕС

Досвід «Нова пошта». Як ми реагуємо на хейт у соцмережах і будуємо комунікації

22 Січня 2022, 12:00
8 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Как реагировать на хейт в соцсетях и общаться с клиентами - кейсы "Нова Пошта"
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Елена Плахова "Нова пошта"

Пандемія, локдауни, втрата роботи та доходу. Усе це викликає напругу. Куди її зливати, якщо не на чоловіка, дружину, дітей, друзів, колег, підлеглих? Хто крайній? Бренди! Накипіло? Ідеш і хейтиш когось у Facebook. Іноді сама хочу написати, якщо щось не подобається у сервісі, але немає часу. А ще я вмію працювати з інструментами, які допомагають це кудись перекласти.

У психології є поняття «контейнерування емоцій». Хто не має досвіду, як із цим працювати, то найлегша історія — вилити все на бренд. Розберемося на кейсах «Нова пошта», як компаніям реагувати на подібні кризи та будувати комунікацію у подібних ситуаціях.

Як бренду із цим жити?

В Україні діє масочний режим, але не всі хочуть його дотримуватися. Торік у вихідний мені надходить повідомлення від агенції з моніторингу інформпростору — треба терміново відреагувати на ситуацію. Відомий адвокат закликає у Facebook численних підписників — противників маскового режиму — до участі у флешмобі проти «Нова пошта». Суть претензій ми порушуємо права людей, коли не пускаємо у відділення без маски.

Я дивлюся на публікацію. Там вже є стандартний коментар від нашої команди зворотного зв’язку в диджітал-каналах. Перевіряю кількість коментів, починаю спостерігати та дивитися на статистику розповсюдження щогодини. За тиждень з’явилося лише приблизно 50 репостів. Одна людина взяла участь у флешмобі. Коментарів було багато — тема чутлива. Співвідношення «за» та «проти» десь 1:1.

У цій ситуації я не «розхитувала маятник» і не провокувала нові пости автора. Він робив би їх після кожного нашого коментаря. Автор навіть провокував нас на це — писав, що ми маємо антикризові комунікації на нулі. Емоції убік, дивимося на цифри — кризи немає.

Деякі випадки лише на перший погляд здаються кризовими. Важливо вимірювати цифри.

Спостерігайте, як суспільство реагує, як усе це розходиться, коментується, чого більше — негативу чи позитиву. І якщо всі «ок» — не розхитуйте маятник.

Це не скасовує внутрішню роботу із ризиками. Поки ви дивитеся цифри, паралельно розробляйте варіанти розвитку ситуації та реакцію на кожен із них.

Не треба конфліктувати

Коли бачите гнівний опус чи хейт, пам’ятайте: це не про вас. Не реагуйте емоційно. Видихаємо, пишемо відповідь, знаємо, чим це викликано.

Якось я запитала співвласників компанії, чи не дратують їх іноді повідомлення про компанію в соцмережах. Вони відповіли: «Розумієш, кожна вчасно недоставлена ​​посилка „Нова пошта“ — це посилка, яку ми не доставили. Кожне повідомлення допомагає стати кращим для клієнтів».

Вони взагалі не сприймають це як хейт чи негатив. Співвласники вважають: «Це справа мого життя. Компанія, яку я люблю та будую для людей. Якщо клієнт незадоволений — я маю це виправити». Не конфліктувати й не говорити: «Ми маємо рацію, ви — ні».

Якщо людина незадоволена — недопрацювала компанія. Потрібно змінити процеси, удосконалюватися, більше комунікувати.

Наприклад, наші клієнти написали: «Ми зробили так, а у вас нові правила. Звідки ми маємо знати про них? Я не зобов’язаний ходити на ваш сайт і читати оферту». Це недоопрацювання компанії. Вона винна і має подивитися, на якому етапі недоінформувала, визнати помилку та виправитися. Це вже не «клієнт завжди правий», а скоріше «клієнт ніколи не винний».

Коли ЗМІ жовтіють

Сьогодні майже у кожного гарного медіа з’являється дочірнє негарне жовте видання. Мене збентежило, коли РБК стали брати пости людей про «Нову Пошту» і робити з цього новини. Я їх розумію: коли в назві є «Нова пошта», публікацію подивляться тисяч сто читачів. А що буде далі — нікого не хвилює. Повідомлення швидко набирає резонанс і починається.

Компанії потрібно реагувати на різних рівнях управління, говорити, що вона робитиме на кожному з етапів. У «Нова пошта» немає знеособленого розв’язання проблеми. Залежно від розвитку ситуації та впливу на бізнес коментує той представник компанії, який буде найбільш впливовим у цей момент. Можу я чи співробітник департаменту, якого стосується ситуація.

Наприклад, щось сталося у відділенні, може прийти операційний директор та сказати: «Це моя парафія, я визнаю та реагую». Можуть реагувати й власники. Ніхто не гидує, приходимо і відповідаємо. А коли все виправили, повертаємось, щоби сказати: «Ми пообіцяли — ми зробили!».

Негатив у соцмережах не дорівнює ризику

Я чітко розділила б ці поняття. У мережі є багато платформ для моніторингу негативних відгуків. Це дозволяє досить швидко реагувати, розв’язувати конкретні проблеми та перетворювати негатив на позитив чи щось нейтральне.

На небезпеку слід дивитися за принципом Парето. Прописати всі можливі та відібрати з них 20%, які можуть убити ваш бізнес. Працюйте з ними насамперед.

Фантазую: я власник ательє, які у мене ризики з боку персоналу? Люди можуть:

  • усі разом звільнитися;
  • створити профспілку, яка потребує більшого, ніж я можу дати як роботодавець;
  • неякісно працювати;
  • красти.

Я маю ставитися до людей так, щоб у них не було бажання так робити. Наприклад:

  • офіційно працевлаштувати;
  • платити білу та адекватну зарплату;
  • забезпечити нормальні умови праці.

Тобто я не повинна стояти з батогом і кричати на них. Тоді у людей не буде причин шкодити моєму бізнесу.

Реальний приклад — випадок із «Хлібним». Погане ставлення до працівників, зокрема до звільненої людини, грубе порушення трудового законодавства — ризики персоналу. Ці ризики й перетворилися на репутаційну небезпеку, через яку пішла частина клієнтів.

Дивитися вперед

Була така ситуація: працюємо над рекламною кампанією. Вона гарна та смішна. А глибше задумалася — бачу і говорю: «Чекайте, а нам не скажуть, що ми формуємо комплекси у людей?». Тут моя психологічна освіта допомагає передбачити ризики.

Або розробляємо другу книгу для наших працівників. Під час космічної поїздки тато каже дитині: «Будь слухняною, чи доведеться повернути тебе на землю!». Я говорю автору: «Тато не повинен це говорити, він посилює почуття провини у дитині. Це поганий приклад реальних батьків».

Я вважаю, що кожній компанії потрібний Chief Ethical Officer. Його завдання передбачити, що буде нормально для суспільства, а що ні.

Chief Ethical Officer зможе вчасно виявити ризики, спираючися на знання психології, інших наук і світового досвіду.

Вийти з кризи з досягненнями

Вважаю, що кожну кризу ми маємо не просто пройти, а й виграти. Візьмемо нещодавню ситуацію із несправедливим штрафом «Нова пошта» у 326 млн грн. Ми довели справу до розголосу та громадського діалогу з представниками Верховної Ради та самим Комітетом із захисту прав споживачів. Штраф скасували. І ми вже наступного кроку — обговорюємо з державними інститутами розробку нового закону, який надасть більше свободи та захищеності бізнесу в країні.

Головне — зміни почали з себе. Ми розуміли, що не має бути такого — наші клієнти не отримують компенсації за пошкодження посилки, або рішення про її надання затягується. Тому повністю переробили процес.

Якщо з вашою посилкою щось трапилося, відразу підходьте до оператора, кажіть: «Розбито!». Через 15 хвилин у вас на телефоні буде повідомлення про отримання грошей на картку. Але ми пішли далі. Навіть якщо ви розпакували посилку вдома і побачили, що щось не так, можна написати нам у соцмережі, на сайт, пошту. Ми ухвалимо рішення про компенсацію віддалено.

Також ми запровадили хештег #НПчує. Зібрали дуже багато реакцій і коментів, що у нас не так. Зараз відпрацьовуємо 10 найболючіших точок. Наприклад, якщо для вашого відправлення у відділенні немає ідеальної коробки, то його запакують у трохи більшу. Сама упаковка буде безоплатною. Тож ми говоримо: «Це наша вина, ви не маєте за це платити. Для нас клієнт понад усе».

І замість висновків

  1. Диджитальні канали домінують.
  2. Емоції зашкалюють.
  3. Завжди повертайте себе у реальність за допомогою цифр, статистики, аналітики.
  4. Кризи трапляються, але виходити з них потрібно не «в нуль», а з досягненнями.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
БІЗНЕС что такое наложенные платеж, как и когда им воспользоваться
Післяплата — як це працює і що потрібно знати перед використанням
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
15 Січня 2022, 12:00 4 хв читання
БІЗНЕС YARO скандал
Чому в українських соцмережах критикують YARO. Деталі конфлікту, думки сторін, вплив на бренд
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
19 Жовтня 2021, 10:00 6 хв читання
БІЗНЕС Saga development
Зрозумілий дохід, індивідуальний підбір. Чому варто розвивати бізнес на території житлових комплексів
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
31 Серпня 2021, 16:00 4 хв читання
БІЗНЕС «Зачем работать на кого-то, если можно взять инвестиции на бизнес?». Василий Гроголь про новую роскошь и украинский креативный класс
05 Лютого 2021, 09:00 6 хв читання
БІЗНЕС

Ось як будинок і його локація впливають на наше здоров’я, настрій і щастя

20 Січня 2022, 14:00
5 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Сприйняття дому поступово змінюється. Тепер це не просто чотири стіни, а система найважливіших елементів: локація, інфраструктура, сусіди, доступ до природи. Під час карантину та на «дистанційці» ми це особливо оцінили. Разом з ANDRIYIVSKY City Space розібралися, як фактори житлового середовища впливають на комфорт міського мешканця.

Локація

Сучасний дослідник міської структури Джефф Спек у книзі «Правила пішохідного міста» наголошує, що піша доступність місць відпочинку та роботи покращує якість життя. А канадський урбаніст і журналіст Чарльз Монтгомері у книзі «Щасливе місто» пише, що громадські простори біля будинку, створені силами городян, підвищують рівень загального щастя.

Крім того, данський урбаніст Ян Гейл під час своїх досліджень для книги «Життя серед будівель» зробив висновок: активні перші поверхи будівель — не просто особливість міського планування, а потреба. Вулиці та простори з таким плануванням здаються мешканцям цікавішими та захищеними.

Сьогодні ми вибираємо не тільки висоту та ширину вікон у своєму будинку, але й краєвид із них. Людина хоче бути частиною життя міста, водночас зберігаючи свою приватність.

Які активності можуть бути в пішій доступності:

  • торгово-розважальні зони активних перших поверхів житлового комплексу;
  • загальноміська набережна;
  • культурні пам’ятки району;
  • комфортна транспортна інфраструктура;
  • кафе та ресторани.
ANDRIYIVSKY City Space
ANDRIYIVSKY City Space

Київський приклад такого підходу — майбутній комплекс ANDRIYIVSKY City Space. Він розташований у центрі Подолу й оточений його головними історичними та культурними пам’ятками. Завдяки простій архітектурі фасадів будівля гармонійно сусідить із модерністськими кварталами та старовинною забудовою Подолу початку ХХ століття.

ANDRIYIVSKY City Space об’єднує в собі житло, офісні приміщення, громадські та торгові зони — кафе, ресторани та магазини на перших поверхах, а також загальну рекреаційну зону для мешканців під дахом.

Комплекс знаходиться на Андріївській вулиці — тихому куточку Подолу. Проте такі визначні пам’ятки як Андріївська церква, верхнє місто, набережна Дніпра знаходяться за 10 хвилин ходьби.

Сусіди

У сучасних міських дослідженнях урбаністи вивели так званий «ефект спільного проживання» або «ефект сусідства» та «колективної активності» (або «колективної участі») городян. На думку соціолога Тома Куппінса, він полягає у спільній роботі сусідів над досягненням комфорту у своєму будинку.

Дослідник пише про бажання мешканців дбати про загальну безпеку — наприклад, стежити за дитиною сусіда у дворі. Сусіди стають однодумцями — і це сприятливо впливає на життя кожного.

Будинок-клуб — саме така концепція закладена в ANDRIYIVSKY City Space. Завдяки обмеженій кількості апартаментів, спільним зонам і місцям відпочинку комплекс об’єднає мешканців у єдину спільноту.

Доступ до природи

Процес урбанізації стає серйозною причиною неврозів. Шум, забрудненість повітря та автомобільні потоки впливають на психіку. Натомість ділянки міста з однотипними природними умовами — газони, бульвари, парки, лісопарки, сквери, річки, озера — важливі для психологічного здоров’я міського жителя.

Американський фахівець із когнітивної нейропсихології та психогеографії Колін Еллард у книзі «Середовище проживання» підкреслив, що для комфорту сучасного городянина необхідно або повторити природний ландшафт у місті, або включити до нього природні зелені об’єкти.

Біолог-мариніст Уоллес Ніколс у книзі «Ближче до води» стверджує, що майже всі наші улюблені місця так чи інакше пов’язані з водою. На підтвердження цього Ніколс наводить запропоновану в 1984 гіпотезу біолога з Гарвардського університету Едварда Вілсона про «біофілії». Відповідно до неї, в гени людини буквально «вбудований» зв’язок із природою та живими організмами, з якими ми разом населяємо планету.

ANDRIYIVSKY City Space розташований біля набережної Дніпра. Крім прогулянки вздовж річки та виду на Труханів острів, у пішій доступності для мешканців комплексу знаходиться парк «Володимирська гірка».

ANDRIYIVSKY City Space на Подолі у Києві
ANDRIYIVSKY City Space на Подолі

Якщо говорити про структуру міста, ANDRIYIVSKY City Space зможе стати новим унікальним об’єктом Києва. Коштом своїх торгових та офісних зон комплекс буде активним центром зустрічі та взаємодії, а також драйвером розвитку всього Подільського району.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
БІЗНЕС good bread for good people
Соціальний бізнес «зціпивши зуби». Як Влад Малащенко збудував пекарню Good Bread
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
08 Грудня 2021, 10:00 8 хв читання
БІЗНЕС Evergrande акции, дивиденды, долги, банкротство
5 питань про Evergrande. Чому всі говорять про китайського забудовника і чи варто чекати нової кризи
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
12 Жовтня 2021, 12:30 8 хв читання
БІЗНЕС Три локации и 300 000 грн долга. Как я пытался открыть свой книжный магазин в Киеве
Три локації та 300 000 грн боргу. Як я спробував відкрити свою книгарню в Києві
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Червня 2021, 09:00 14 хв читання
БІЗНЕС «Зачем работать на кого-то, если можно взять инвестиции на бизнес?». Василий Гроголь про новую роскошь и украинский креативный класс
05 Лютого 2021, 09:00 6 хв читання
БІЗНЕС

IT-компанія NIX — партнер ХНЕУ імені С. Кузнеца. Розповідаємо, навіщо це університету та бізнесу

20 Січня 2022, 10:15
1 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
NIX
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Експерти NIX допомагатимуть викладачам актуалізувати навчальні матеріали, а студентам — із написанням курсових і проходженням практики в компанії.

Крім технічних напрямів, NIX допоможуть із підготовкою IT-рекрутерів, бізнес-аналітиків та інших нетехнічних спеціалістів. Експерти постійно співпрацюватимуть з усіма кафедрами ХНЕУ, щоб їхні програми повністю відповідали потребам сучасного IT-бізнесу.

Навіщо це університету

Партнерство Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеца та одного з лідерів IT-галузі компанії NIX дозволить покращити підготовку IT-фахівців в університеті. Студенти отримають знання, які реально застосовуються в IT. Це дасть можливість молодим спеціалістам легше розпочати кар’єру в цій сфері та стати затребуваними на ринку.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
БІЗНЕС О своих подходах расскажут топы из Ajax, monobank, Parimatch Tech
Операційка, фінанси та стратегія. Про свої підходи розкажуть топи з Ajax, monobank, Parimatch
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
14 Січня 2022, 19:45 2 хв читання
БІЗНЕС NIX
У NIX новий офісний простір для навчання студентів. Показуємо та розповідаємо, навіщо це їм
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
30 Грудня 2021, 15:00 2 хв читання
БІЗНЕС OPPO смартфони
Подарунки на Новий рік у «Цитрусі»: чотири смартфони від OPPO
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
22 Грудня 2021, 18:15 4 хв читання
БІЗНЕС Parimatch Tech Academy
26 Жовтня 2021, 15:00 6 хв читання
БІЗНЕС

Вертикальні ферми можуть врятувати нас від голоду. Що та як там вирощують — досвід фермерів США й України

17 Січня 2022, 13:00
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Настя
Анастасія Шкальова Пишу новини про технології та компанії.
Як працюють вертикальні ферми та що там вирощують
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

До 2050 року від голоду страждатимуть десятки мільйонів людей, а 130 млн узагалі опиняться за межею бідності. 350 млн мешканців мегаполісів відчують вагомий брак води, якщо темпи глобального потепління дорівнюватимуть 1,5 ºС, як затверджено в Паризьких кліматичних угодах. Проте експерти з питань клімату впевнені, що один лише перехід на рослинну їжу за наступні 30 років може скоротити забруднення довкілля на 70%.

Оптимальним варіантом для вирощування рослинних продуктів можуть стати вертикальні ферми. Вони потребують на 95 % менше води, ніж звичайні аграрні угіддя, а ще дають приблизно 30 врожаїв на рік. У листопаді журнал The Economist вніс ферми до важливих технологій 2022 року. А за прогнозами дослідницької компанії MarketsandMarkets, світовий ринок вертикальних ферм досягне $9,7 млрд до 2026 року. Можливо, ви вже навіть куштували вирощені там продукти.

Журналістка Vector Анастасія Шкальова розібралася, що таке «вертикальні ферми», як вони функціонують у США та Україні, а також чи справді вони можуть стати панацеєю від глобального голоду.

Технологія родом із минулого

Почнемо з відповіді на головне питання: чому ферми називають вертикальними? Просто культури вирощуються одна на одній, а не звичайними горизонтальними рядами. Це економить простір і підвищує врожайність на квадратний метр території. Зазвичай вертикальні ферми розташовані в закритих приміщеннях. Наприклад, складах. Там аграрії можуть контролювати умови для рослин.

Часто інновації — лише нове прочитання старих ідей. Вертикальні ферми — не виняток. Ось кілька фактів про цю технологію:

  • Перший «прототип» вертикальних ферм створили ще вавилоняни орієнтовно 2500 років тому. До речі, вам він відомий як одне із семи чудес світу — «Сади Семіраміди». Щоправда, сам факт їхнього існування все ще остаточно не доведений.
  • Тисячу років тому ацтеки використовували першу варіацію технології гідропоніки. Вони вирощували рослини на болотистих «плотах» у річках і на мілководних озерах.
  • У 1600-х роках французи та голландці намагалися пристосувати середземноморські фрукти до свого холодного клімату. Вони створили складні кам’яні фруктові стінки, які притягували тепло протягом дня, а вночі підвищували температуру на 10 ºС.
  • 1915 року американський геолог Гілберт Еліс придумав термін «вертикальне сільське господарство» та написав однойменну книгу. Ідея з’явилася внаслідок вивчення альтернативних способів збільшення сільськогосподарських угідь.
  • А от автором концепції та терміну «вертикальні ферми» вважається професор Колумбійського університету Діксон Деспом’єр. Це сталося 1999 року.
  • У період із 2014 до 2020 року включно в стартапи у сфері вертикальних ферм інвестували приблизно $1,8 млрд. На 2020-й загальна площа таких сільгоспугідь становила 30 гектарів.
  • MarketsandMarkets вважає, що світовий ринок вертикальних ферм досягне $9,7 млрд до 2026 року. Сукупний середньорічний темп зростання (CAGR) становитиме 25 %.

Види вертикальних ферм

  • Гідропонні — найпопулярніша система вертикальних ферм. Рослини вирощують у поживних розчинах із води та добрив (із чи без використання штучного середовища: пісок, гравій тощо).
  • Аеропонні — технологію розробило NASA у 1990-х роках. Ця система краще підходить для вирощування рослин в умовах космосу. Коріння висить у повітрі, а рослина отримує поживні речовини завдяки розчину на водній основі, який доставляється дрібним туманом або росою.
  • Аквапонні — це симбіоз гідропоніки та ставкового господарства. Овочі та трави вирощують у контейнерах без ґрунту. Поживні речовини рослини отримують зі стічних вод ставків, зокрема споживаючи продукти життєдіяльності риб. Потім ця вода повертається в ставок уже очищеною. Щоправда, комерційні вертикальні ферми частіше віддають перевагу гідропоніці, ніж аквапоніці.

Досвід американських «вертикальних» аграріїв

Щоби краще розібратися в темі «вертикальних ферм», ми поспілкувалися з піонерами технології в США — AeroFarms. Вони одними з перших створили вертикальну ферму 2004 року в Ітаці (штат Нью-Йорк). Потім розширили до Ньюарка (штат Нью-Джерсі). Загалом компанія має чотири ферми.

Зараз AeroFarms будує нову ферму в Сент-Луїсі (штат Міссурі). Вона матиме найбільшу площу серед усіх подібних проєктів компанії — майже 14 000 м². Також 2022 року з’явиться нова ферма дочірньої компанії AeroFarms — AeroFarms AgX LTD в Абу-Дабі (ОАЕ).

AeroFarms вирощує руколу, крес-салат, капусту, мікроброколі та іншу продукцію. Вона продається під брендом Dream Greens. Щорічно компанія вирощує понад 900 тонн листових рослин. Це орієнтовно 30 врожаїв на рік.

З 2010 року AeroFarms отримала $238 млн інвестицій. Зокрема 2019 року в компанію вклалася Ingka Group (материнська компанія IKEA). 2021-го AeroFarms планувала публічне розміщення акцій через злиття зі Spring Valley Acquisition Corp. Щоправда, у жовтні сторони скасували угоду.

«Ми сертифікована B-корпорація B-корпорація Сертифікована компанія, яка відповідає певним стандартам соціальних та екологічних показників, публічної прозорості та юридичної підзвітності. У бізнесі є баланс між прибутком та метою. із сильною соціальною місією вирощувати найкращі рослини для людства. Ми вирощуємо продукти без хімічних речовин, як-от пестициди, гербіциди та фунгіциди, використовуючи до 95 % менше води та на 99 % менше землі. Так пом’якшуємо чи повністю усуваємо будь-яку шкоду для довкілля. Наші ферми в приміщенні можуть працювати цілий рік незалежно від клімату та погодних умов. Вони продуктивніші за польові ферми в 390 разів на 0,09 м²», — розповіли нам у компанії.

В AeroFarms вважають, що їхні ферми — це не класична агропромисловість, а радше садівництво, яке перетинається з інженерією, безпекою харчових продуктів і наукою про дані та харчування.

«Ми розробили та використовуємо передові підходи до машинного навчання та інтеграції IoT. Завдяки цьому сільське господарство швидко розвиватиметься в майбутньому», — пояснюють у компанії.

Український приклад вертикальних ферм — «Щастя Здоров’я»

Україну також не оминула трендова технологія. Одна з найбільших у країні вертикальних ферм — «Щастя Здоров’я». Її заснував 2018 року Максим Кірічко з Кирилом Ханісом, Станіславом Гуртовим, Олександром Третяком та Володимиром Костанецьким.

Ферму «Щастя Здоров’я» створили в підвальному приміщенні в Києві. Власники самостійно оснастили її потрібним обладнанням. Вони автоматизували контроль клімату й подачу живлення, а сонячне світло замінили LED-лампами, які налаштовують індивідуально під кожну рослину.

Початкові витрати — $50 000. Також щомісяця потрібно сплачувати комунальні послуги. Зокрема, рахунок за електроенергію приблизно дорівнює витратам цілого житлового будинку і досягає 200 000 грн на місяць.

В асортименті «Щастя Здоров’я» орієнтовно 40 видів зелені: щавель, креп-салат, рукола, мікрогрін горошок, маш, м’ята тощо. А починалось усе зі звичайного листя салату. Щоправда, довести його до притомного вигляду та прийнятного смаку вийшло з 20 спроби. Загалом експериментальний період зайняв у розробників майже рік.

За словами Кірічко, за три роки ферма змогла вийти в нуль. Продукція «Щастя Здоров’я» представлена в 16 мережах супермаркетів України. Також її закуповують місцеві кав’ярні та ресторани.

У планах українських аграріїв-інноваторів, як і в американської AeroFarms, — розширяти своє виробництво. Зокрема будувати нові вертикальні ферми в Європі, аби дотягнутися своєю продукцією до місцевого споживача.

(Не) рятівна технологія

Які переваги вертикальних ферм?

  • вони використовують на 95 % менше води;
  • на них не впливають погодні умови, а тому цілий рік можна збирати врожай;
  • праця співробітників ферм менш небезпечна — наприклад, не працюють із важкою сільськогосподарською технікою.

До 2050 року 68 % населення світу проживатиме в містах, а це означає — їжі всім не вистачатиме. Щоправда, тут виникає питання «Чи зможуть вертикальні ферми наростити врожайність до масштабів доступності та задовольнити потреби всього людства?». Наприклад, зараз середня вартість однієї пачки зелені «Щастя Здоров’я» — 30–35 грн, в AeroFarms ціна — $4. Це досить дорого для країн третього світу.

Також чимало культур технічно можна виростити на вертикальній фермі. Проте, з огляду на виробничі витрати, власники зосередяться на зелені, листі салату та травах.

Я не вважаю економічно вигідними такі культури, як рис, кукурудза та соєві боби. Їх дешево вирощувати в полі та легко зберігати.

Лео Марселес, професор рослинництва Вагенінгенського університету (Нідерланди)

Також варто врахувати такі чинники:

  • Вертикальні ферми — це дорого. Крім закупки обладнання, доведеться платити за електроенергію та воду, а також зарплати спеціалізованим працівниками. Плюс підприємцям доводиться конкурувати із традиційним сільським господарством. Через усе це вертикальним фермам важко стати прибутковими.
  • На фермах потрібно цілодобово підтримувати однакову потужність освітлення, вологи та температури. Невеличкий збій може зашкодити всьому врожаю.
  • Вертикальні ферми ще не підкорили скептиків. Досі є споживачі, які впевнені, що така продукція не зрівняється на смак із високоякісною, вирощеною на ґрунті та під сонячним світлом.

За словами аналітика даних Сінді Райсвік, поки індустрія вертикальних ферм усе ще крихітна (загальна площа еквівалентна 30 га) проти звичайного сільського господарства (50 млн га та 500 000 га в теплицях). У майбутньому ця сфера ймовірно стане частиною системи вирощування овочів, рослин і фруктів.

Більше про це

01 Досвід

Білки в пробірках і бургери з коріння. Технології, які змінять нашу їжу

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

БІЗНЕС

Післяплата — як це працює і що потрібно знати перед використанням

15 Січня 2022, 12:00
4 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Ніка Пономаренко Покращую тексти та переклади
что такое наложенные платеж, как и когда им воспользоваться
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Кожен, хто купував через інтернет, опинявся перед вибором: оплатити товар відразу чи вже під час отримання — післяплатою на пошті. Як працює такий грошовий переказ, які його недоліки та переваги та які сервіси в Україні дають змогу оплатити товар у такий спосіб — розбираємо у статті.

Післяплата: як це працює

Уявімо таку ситуацію. Ви оформили замовлення у магазині одягу. За деякий час вам телефонує консультант і запитує: «Оплатите на картку? Або післяплатою?» Відразу оплачувати страшно, адже товар потрібно оглянути: перевірити якість, поміряти, торкнутися. Вихід — оплатити під час отримання у відділенні пошти.

Післяплата — це можливість для бренда збільшити довіру покупця, а для клієнта — не втратити свої гроші.

Відправник отримує гроші після того, як отримувач прийняв товар і сплатив його вартість на пошті.

Як організована доставка післяплатою

Щоби надіслати післяплату, достатньо прийти до відділення пошти та повідомити, що ви хочете скористатися такою послугою. Вкажіть свої дані та контакти одержувача, вартість посилки та отримайте номер накладної. Його треба зберегти, доки одержувач не сплатить за товар.

Коли одержувач отримає посилку, вам прийде сповіщення. Візьміть паспорт, щоби забрати гроші (або гроші вам надішлють на карту). Якщо клієнтові щось не сподобалося, і він повернув товар, доведеться оформляти повернення, а ще оплачувати його доставку. Якщо товар не забирають із пошти протягом семи днів, він теж повертається. Так, і ви знову сплачуєте за доставку.

З огляду на це магазини відразу оформляють договір з поштою про автоматичне повернення, а приватні особи просять передоплату.

Отримати посилку ще простіше: потрібно прийти у відділення з паспортом та відсканувати код у додатку або повідомити менеджерові трек-номер відправлення.

Суть післяплати

Оплата післяплатою — це послуга, яка має один недолік. Ви переплачуєте, адже компанії беруть відсоток за дві доставки — товару та грошей. До цього відсотка входить вартість страхового збору за відправлення та комісійного — за отримання. Українські пошти беруть у середньому 2% від суми (або вартості товару).

Компанія Вартість післяплати
«Укрпошта» 1-2% від суми, але не менше ніж 10 грн. Якщо вага або габарити посилки перевищують норму, то потрібно сплатити 2 (або 4) x вартість фактичної ваги
«Нова пошта» 2% від суми чи вартості товару + 20 грн
Justin 2% + 15 грн

Переваги післяплати:

  • впевненість в отриманні посилки та її якості;
  • вища ймовірність продати товар;
  • менша ймовірність обману шахраями.

Недоліки післяплати:

  • клієнт може не забрати посилку: угода не завершиться, а вам потрібно буде сплатити за доставку;
  • отримувач переплачує.

Бренди та приватні підприємці перед відправленням переважно повідомляють про нюанси, пов’язані з цим способом оплати.

Післяплата для ФОПів

Для підприємств та ФОПів, які прагнуть, щоб післяплата за відправлення надходила на банківський рахунок, потрібно укласти договір із поштою. Для підприємця така операція є безготівковим розрахунком, а тому не вимагає застосування РРО РРО Реєстратор розрахункових операцій . Наприклад, у «Нової пошти» є два тарифи з різними комісіями.

Які сервіси в Україні підтримують післяплату

Посилка з післяплатою доїде до вас, якщо ви скористаєтеся послугами надійних служб доставки. В Україні це:

  • «Нова пошта»;
  • «Укрпошта»;
  • Justin та інші.

Доставка з оплатою поштою — вигідний варіант, коли ви купуєте товар уперше в маловідомому магазині. Так ваші гроші будуть у безпеці. Якщо виберете доставку за передоплатою, враховуйте, що ви втратите гроші, відмовившися від посилки.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
БІЗНЕС Как реагировать на хейт в соцсетях и общаться с клиентами - кейсы "Нова Пошта"
Досвід «Нова пошта». Як ми реагуємо на хейт у соцмережах і будуємо комунікації
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
22 Січня 2022, 12:00 8 хв читання
БІЗНЕС Saga development
Зрозумілий дохід, індивідуальний підбір. Чому варто розвивати бізнес на території житлових комплексів
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
31 Серпня 2021, 16:00 4 хв читання
БІЗНЕС

Операційка, фінанси та стратегія. Про свої підходи розкажуть топи з Ajax, monobank, Parimatch

14 Січня 2022, 19:45
2 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
О своих подходах расскажут топы из Ajax, monobank, Parimatch Tech
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

17–20 січня на каналі BigMoney пройде відкритий онлайн-інтенсив. Три дні бізнесмени зі списку Forbes ділитимуться своїми кейсами, трендами та інструментами масштабування бізнесу.

Учасники

1 день (17 січня)

  • 19:00 — Олександр Конотопський, CEO Ajax;
  • 20:00 — Ігор Ніконов, засновник KAN Development;

2 день (18 січня)

  • 18:30 — Михайло Кучмент, співзасновник мережі гіпермаркетів меблів і товарів для дому Hoff;
  • 19:30 — Сергій Портнов, Co-owner, Chairman of the Board Parimatch Tech;

3 день (19 січня)

  • 19:00 — Оксана Калетник, Regional Venture Partner, LP Fund II, Silicon Valley at Almaz Capital;
  • 20:00 — Роман Могильний, співзасновник Reface;

4 день (20 січня)

  • 19:00 — Олег Гороховський, співзасновник monobank і Fintech Band.

Кому буде корисно

Бізнесменам, досвідченим підприємцям і стартаперам-початківцям.

Що обговорюватимуть

  • стратегічне планування;
  • роботу з командою;
  • побудову операційної діяльності;
  • тренди в маркетингу;
  • фінансове планування;
  • масштабування бізнесу.

Скільки коштує участь в онлайн-інтенсиві Big Money University

Участь у відкритому онлайн-інтенсиві є безоплатною. Для цього необхідно зареєструватися на сайті та в день лекцій перейти за посиланням на Youtube-канал BigMoney.

Окрім участі в інтенсиві, ви також отримаєте доступ до закритого Telegram-бота, в якому команда університету буде ділитися бонусами та корисними бізнес-матеріалами.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
БІЗНЕС NIX
IT-компанія NIX — партнер ХНЕУ імені С. Кузнеца. Розповідаємо, навіщо це університету та бізнесу
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
20 Січня 2022, 10:15 1 хв читання
БІЗНЕС NIX
У NIX новий офісний простір для навчання студентів. Показуємо та розповідаємо, навіщо це їм
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
30 Грудня 2021, 15:00 2 хв читання
БІЗНЕС OPPO смартфони
Подарунки на Новий рік у «Цитрусі»: чотири смартфони від OPPO
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
22 Грудня 2021, 18:15 4 хв читання
БІЗНЕС Parimatch Tech Academy
26 Жовтня 2021, 15:00 6 хв читання
БІЗНЕС

«Є небезпечна ілюзія, що ти = твоя компанія». Чому Віктор Дубровін пішов з Aimbulance

13 Січня 2022, 10:00
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
dmitriy-koshelnik
Дмитро Кошельник Придумую теми, редагую тексти, пишу про компанії і підприємців, чіпляюся до фактів.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

30 грудня керівний партнер Aimbulance Віктор Дубровін оголосив про свій вихід з агентства. За 10 років роботи під його керівництвом команда Aimbulance виросла з 25 до 75 осіб, виграла 12 Effie, три Red Dot, потрапила в шорт-ліст «Каннських левів».

Віктор трансформував стартап у системну компанію, побудував управлінську команду та добився триразового зростання виторгу. Тому його рішення змінити агентство на практику у стратегуванні та оздоровленні бізнесу прозвучало дещо шокуюче. Editor at Large Vector Дмитро Кошельник розпитав Віктора про його перші кроки в рекламній галузі, розвиток Aimbulance, рішення змінити сферу та подальші плани.

Резюме

Ім’я: Віктор Дубровін

Місто: Київ

Сімейний стан: одружений

Освіта

1.1999–2004 — Київський національний торговельно-економічний інститут, ступінь магістра менеджменту міжнародної торгівлі.

2. Києво-Могилянська бізнес-школа:

  • Agile project management;
  • Business strategy architecture;
  • Business strategy implementation;
  • Finance for business owners;
  • Relaunch for top-managers.

Досвід роботи (у списку посади на момент виходу)

  • Bates Ukraine (серпень 2002–січень 2004 рр.) — New Business executive;
  • Euro RSCG Kyiv (січень 2004–січень 2008 рр.) — New Business manager;
  • WorldWebStudio (січень 2008–листопад 2008 рр.) — New business & strategy director;
  • Brainberry (січень 2009–лютий 2011 р.) — New business director.
  • Aimbulance (січень 2011–грудень 2021 р.) — managing parthner; з 2018-го — consultant.

Досягнення в Aimbulance

Входить до топ-3 маркетингових агенцій в Україні.

  1. 4 Red Dots нагороди.
  2. Cannes Short-list.
  3. 12 нагород Effie за ефективність.
  4. Тричі найефективніша диджитал-агенція України.
  5. Чотири рази агентство № 1 на вибір клієнтів.
  6. Чотири рази топовий платник податків Києва.

Як СЕО/керівний партнер:

  1. Розвинув компанію із 25 до 75 осіб.
  2. Зростання revenue x3, Avrg Net Income = 11%.
  3. Вихід та представництва в Європі та США.
  4. Трансформація компанії з молодого стартапу у системнукомпанію.
  5. Сформував самостійну команду топів.
  6. Вийшов з операційної системи та виростив CEO на своє місце.

Досвід у стратегії та проєктах:

  1. Провів понад 100 сесій і воркшопів.
  2. Реалізував проєкти для MasterCard, Reiffeisen Bank Aval, Kredobank, Silpo, Comfy, Metinvest, WOG, EBRD, Avellum, Omega Pharma, Ilaya, Gigacloud, Arena CS, ТРЦ Globus, КМДА, Shelest та ін.

Інші досягнення доступні в розширеному списку тут.

Про перші кроки у рекламі

До реклами потрапив випадково. Брат запросив до рекламної агенції, коли я ще навчався в університеті. І помчало. У 2005-му я прийшов у Euro RSCG Kyiv, де займався бізнесом та стратегією. Потім зрозумів — потрібне щось інше. Тож я зацікавився диджиталом. Чому — складно сказати. 2007-го навіть слова «диджитал» не було — говорили просто «інтернет».

Я пробувався в різні компанії, і в січні 2008-го мене взяли в агентство інтерактивних комунікацій WorldWebStudio, а вже у листопаді звільнили. Якраз розпочалася світова криза, а у мене вагітна дружина. Так, це звільнення стало найчарівнішим пенделем у житті.

Потім мене взяли до рекламної агенції Brainberry. Я був голодний, з іншої сфери та з купою контактів. Ми швидко розвинулися, а потім у Brainberry сталася розбіжність з інвесторами. Під час чергової кризи вони сказали, що агенцію треба утиснути. Команда не погодилася і почала розходитися.

Я був з цими людьми. Не можу сказати, що саме рішення стало для мене якимось особливим. Вийшло, що я залучив інвестора і взяв на себе роль управляючого партнера. Так, 2011 року з’явилося агентство Aimbulance.

Про запуск і розвиток Aimbulance

Ми не були стартапом. На запуску в агенції працювало 20–25 людей. Серед клієнтів — Pepsi та McDonald’s. У перший рік виграли купу Effie і навіть гран-прі цієї премії. Ми красиво зайшли в індустрію та почали її качати, але не починали з нуля.

Перші три-чотири роки агенція росла як на дріжджах — приходили клієнти, а конкуренція була низька. Ми працювали з фокусом на результативність, що теж відрізняло та підкуповувало.

Зрозуміли, що агенція виходить, напевно, через рік після першого Effie. Тоді ми знову подавалися на цю нагороду, але зібрали менше. Так усвідомили крутість свого першого року, і що робота потребує зусиль — треба постійно піднімати планку і для себе, і для ринку. З іншого боку, штат компанії зростав, і це ускладнювало роботу. Почали з’являтися внутрішні виклики.

Після куражного етапу (перші 3–4 роки) ми увійшли до більш тягучого, складного періоду. Веселощі закінчилися, почалися виклики.

Напевно, ключовий момент — переїзд з офісу 200 м² до приміщення 400 м². Це крок до іншої категорії. Нам потрібно було системно вибудовувати функції менеджменту, креативу, дизайнерів, наймати людей, створювати, розвивати та передавати культуру.

Переломний момент у будь-якій компанії — коли штат зростає до 50+ осіб (на момент відходу Віктора в Aimbulance працювало 75 осіб — ред). Починають змінюватись процеси. Ти був з усіма на короткій нозі, а тепер це не працює, частину людей взагалі не знаєш. Це був один із ключових внутрішніх викликів. Потрібно було працювати структуровано, будувати конвеєр.

Про роботу керівного директора

Перехід на цю посаду не був свідомим вибором. Це рішення із серії «більше нікого не було». Фактично я відповідав за напрям New Business і залучався до стратегічних проєктів, а коли компанія почала рости — ще й у HR. Також займався організацією бухгалтерії, обліку, юридичними та податковими питаннями, умовами договору, ціноутворенням, роботою з людьми.

Потім я підріс, і я мав дві функції — роботу з ключовими проєктами та клієнтами, а також із внутрішньою командою. Якоїсь миті почав займатися стратегією — думати, збирати, аналізувати.

Пам’ятаю, як хлопці спитали, чим я вічно зайнятий і що роблю. Вони займалися конкретними проєктами та завданнями, які перетворювалися на продукт. Моя робота не була помітна. Тоді я прописав свої обов’язки й зрозумів: частина часу йде на проєкти, частина на бекофісні завдання та частина на роботу з командою та стратегією. Ці речі складно відчути, там фактично немає продукту, але вони потребують системної уваги.

Я називаю керівного директора «поводирем команди». Ти як би сам нічого не робиш, але мусиш приймати рішення і думати трохи далі, ніж просто тут і зараз.

Перехід дався капець тяжко. Я розумію, що був поганим менеджером, але альтернативи не було. Справи були такими — якщо не я, то ніхто не зробить.

Найскладніше — кілька ключових разів ударити себе по руках, не влазити у процес і дати людям помилитися.

Ти знаєш, що помилки будуть, але маєш просто закусити губу, сидіти й дивитися. А потім допомогти розібратися, щоби це не повторилося. Ключове — не влазити туди, куди хочеться.

Про рішення піти з реклами та маркетингу

Коли почалася систематизація компанії, фокус моєї уваги пішов усередину. Я задумався, як мені подобається те, що я роблю. Я пішов на програму гнучкого управління, поспілкувався з людьми та вчителями, і пазл зійшовся. Мені подобається маркетинг як наука, але не так, щоб дуже.

За статистикою, клієнти не впроваджують приблизно 85% всього зробленого агенціями. Мене це чіпляло, адже ми працюємо, робимо круто, але воно лежить на полиці. Це відчуття накопичувалося.

Коли я пішов з операційної системи, з’явився простір подумати, чим я хотів би займатися. Я почав брати участь у стратегічних сесіях та зацікавився цим напрямом. Два роки тому ми з партнером (Романом Гавришем — ред.) змінили ролі. Він став керівним партнером, а я — консультантом. Це було чудове рішення, можливо, варто було вчинити так раніше.

Є дуже небезпечна ілюзія, що ти — це твоя робота чи компанія. Думаю, людям треба постійно переглядати, чим вони займаються. Зараз я постійно повертаюся до питання — наскільки мені цінно важливе і значуще те, що я роблю. Що зробити нового або прибрати?

Про стратегування

Для мене стратегія — це про зовнішнє середовище та розвиток компанії, а happiness — про її внутрішній стан. Я займаюся оздоровленням компанії, щоб вона досягла класних результатів, але не ціною балансу, людей та атмосфери. А ще допомагаю почати думати та говорити про важливе — про що зазвичай не вміємо чи не хочемо.

Я як людина збоку допомагаю лідеру подивитися у майбутнє. Навіщо йому цей бізнес чи робота? Які цілі ставить? Що для нього успіх? В операційній системі на такі питання немає часу. Зате я, як із ліхтариком, питаю, де вони хочуть бачити себе через п’ять років, про місію та цінності.

Стратегія — це те, що треба робити сьогодні та завтра, щоби прийти до успіху. Це не одноходівка, а саме усвідомлений процес мислення та розвитку компанії. Щоб не просто плисти за течією, а піднімати планку.

Якою б не була стратегія, якщо всередині немає згоди (домовленості) — її можна засунути в одне місце, вона просто не працюватиме. Тому я працюю з власником та топами, щоб вони обговорили між собою та дивилися в одному напрямку. Потім допомагаю побудувати процеси. Усе це дає змогу компанії швидше розвиватися, стати більш життєздатною та отримувати кайф від процесу.

Для власників і топів процес змін своєї ролі та взаємин — досить болісний. Доводиться дивитися на свої слабкі сторони й визнати, що надто тиснеш на команду, не даєш волі, а потім скаржишся на несамостійність працівників. Вибач, друже, ти сам їх так тренував.

Про масштаби й плани

Зараз я займаюся консультацією компаній у великих містах України. Здебільшого — у Києві, Львові та Дніпрі. Це робота, яка зараз приносить мені задоволення. За ці два роки я неодноразово ловив себе на думці, що мене пре.

Подальші плани — експериментувати. Мені хочеться набити руку на різних проєктах та подивитися, які найбільше мені заходять. Я на стадії переходу на власну практику, але не вигадав, у якому напрямі масштабувати — освіта, партнерство, консалтинг чи щось інше.

Натомість у мене є цінності та сенс — працюю з різними бізнесами, розумію, що виходить, і задаю вектор. Я хочу, щоб було більше здорових організацій, де люди не вбиваються на роботі, отримують задоволення і водночас досягають класних результатів.

Фото: Данил Привет

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

БІЗНЕС

Порнобарон і філантроп. Історія власника OnlyFans Леоніда Радвінського

11 Січня 2022, 11:00
9 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Катерина Богуславська Авторка текстів і нативних спецпроєктів для Vector
Леонид Радвинский - миллиардер, владелец OnlyFans
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Улітку Forbes оцінив статки власника мажоритарної частки OnlyFans, американо-українського підприємця Леоніда Радвінського в $1,8 млрд. Імовірно, це один із найтаємничіших мільярдерів. 39-річний Радвінський уникає публічності та не дає інтерв’ю. Це не дивно: до настання ери OnlyFans у його житті була низка порнопроєктів, якими не дуже хочеться хвалитися. Розповідаємо історію Радвінського, де є місце лайфстайлу порнобарона, філантропії та інвестиціям у технологічні проєкти.

«Шалено талановитий хлопчик»

Основні відомості про Леоніда Радвінського відомі нам завдяки журналістським розслідуванням і лаконічній інформації на його особистому сайті. Радвінський — єврей та емігрант із Одеси у першому поколінні. Технологіями він захоплювався із самого дитинства. Ще на комп’ютері свого діда він познайомився з мовою програмування BASIC.

«Льоня шалено талановитий хлопчик був. Перший вірус він написав у дев’ять років. І він завжди тяжів до порнографії, займався сайтами знайомств тощо», — розповів виданню Baza батько Леоніда, Савелій Радвінський.

За інформацією джерел видання, родина Радвінського мала стосунок до Одеського морського порту й торгівлі нафтою. Коли Леонідові було шість років, він разом із рідними переїхав до США. Його сім’я осіла в передмісті Чикаго (Іллінойс). Тоді ж, у 1990-х, його батьки взяли участь у приблизно 40 великих угодах із американською нерухомістю.

«Зламані» паролі

Forbes пише, що наприкінці 1990-х — на початку 2000-х створена Радвінським компанія Cybertania керувала 11 сайтами. На них розміщувалися посилання на нібито «зламані» паролі до порноресурсів. За допомогою таких сайтів рекламували не лише порнографію, а й онлайн-гемблінг.

На сайти Радвінського користувачів заманювали обіцянками доступу до нелегального контенту. На одному з них, Password Universe, 2000 року опублікували посилання, яке нібито веде на ресурс із паролями до відео за участі 10–12-річних дітей. Ще один його сайт, Working Passes, пропонував лінк на «найгарячий неповнолітній хардкор» із 16-річними. Ultra Passwords обіцяв посилання на паролі до «кращого незаконного підліткового» контенту й «найгарячішого сайту зоофілії в мережі».

Чому за такий бізнес Радвінського не переслідували правоохоронці? Насправді його сайти не мали стосунку ні до дитячої порнографії, ні до зоофілії.

Як правило, посилання на них вели на ресурси, де також пропонувалися паролі для безплатного перегляду порно або іншого контенту для дорослих. У позові Cybertania проти компанії Verisign зазначено: ресурси, до яких сайти Радвінського пропонували «зламані» паролі, були його партнерами. Він заробляв, стягуючи з них плату за переходи за посиланнями. У тому ж позові згадується, що Ultra Passwords приносив підприємцю $5000 на день або $1,8 млн на рік.

2002 року Леонід Радвінський закінчив Північно-Західний університет в Еванстоні (Іллінойс). На сайті підприємця зазначено, що він вивчав економіку і завдяки високим балам мав честь виголосити випускну промову.

Суд із Amazon і Microsoft

У 2003–2004 роках Amazon і Microsoft судилися з Радвінським та його компаніями Activsoft та Cybertania. Радвінського звинуватили у надсиланні мільйонів спам-повідомлень користувачам MSN Hotmail. Серед них були листи, які мали вигляд кореспонденції від Amazon.

Користувачам пропонували отримати гроші від уряду або посилання на сайти для дорослих. У результаті позови проти Радвінського врегулювали у позасудовому порядку. Його бізнесам заборонили використовувати ім’я Amazon та інструменти електронної пошти Microsoft.

Suicide Girls

На початку 2000-х Радвінський створив кілька сайтів із посиланнями на секс-відео за участі знаменитостей.

Логотип Suicide Girls
Логотип Suicide Girls

Видання Baza встановило, що Радвінський стояв за культовим проєктом Suicide Girls — онлайн-спільнотою, де розміщувався еротичний контент із неформальними дівчатами.

Домен ресурсу, який запустили 2001 року, зареєстрований на пошту Радвінського. Крім того, його колишня дружина Катерина Чудновська очолювала компанію SG Services.

Сайт був популярним серед представників субкультур. У моделей, чиї фото з’являлися на сайті, могли бути пірсинг, татуювання, волосся яскравих кольорів або нестандартна фігура.

MyFreeCams і життя порнобарона

2004 року Радвінський запустив MyFreeCams — ресурс, на якому дівчата за допомогою вебкамер ведуть еротичні трансляції. Наприкінці 2010-го секс-журнал XBIZ повідомив, що на MyFreeCams.com понад 100 000 моделей працюють для п’ятимільйонної аудиторії.

Також XBIZ проводить щорічну церемонію XBIZ Award. Це щось на кшталт «Золотого глобусу» порносвіту.

Олександр Гойхман, Леонід Радвінський і Санні Лейн на церемонії XBIZ Awards 2011
Олександр Гойхман, Леонід Радвінський і Санні Лейн на церемонії XBIZ Awards. Джерело: baza.io

2011 року MyFreeCams.com номінували одразу на три нагороди. Ось тільки ця компанія і спонсорувала церемонію.

Вебкам-модель Стефані Джой, яка працювала на MyFreeCams.com і була близькою до Леоніда Радвінського, розповіла про його специфічний лайфстайл. Підприємець влаштовував приватні вечірки з наркотиками та крутив «романи» з вебкамницями.

Від консультацій сантехніків до OnlyFans

Onlyfans заснував британець Тімоті Стоклі. До цього бізнесу він мав низку менш успішних проєктів.

  • 2011 року він запустив сайт GlamWorship, який спеціалізувався на такому фетиші як фінансове домінування. Клієнти-сабмісиви пропонували подарунки та гроші партнерам-домінантам. Незабаром користувачі сайту почали замовляти кастомні ролики у моделей через Twitter.
  • Наступним сервісом став Custom4U, де користувачі могли вже через саму платформу замовити у порнозірок персональні відеокліпи. За кастомне порно Стоклі стягував із користувача 35% комісію.
  • Також Стоклі заснував торговий майданчик 121with. З його допомогою професіонали на кшталт сантехніків чи агентів із нерухомості консультували клієнтів у рамках аудіо- або відеодзвінків.
Тімоті Стоклі, засновник OnlyFans
Тімоті Стоклі. Фото з Instagram

Неважко помітити, що об’єднує ці бізнеси: надання клієнту індивідуальних рішень, чи це консультація щодо крана у ванній, чи створення еротичного відео.

2016 року Стоклі запустив онлайн-платформу OnlyFans, яка акумулювала весь цей досвід.Хоча вона замислювалася як майданчик для творців із різних сфер, популярність до неї прийшла завдяки еротичному контенту.

Через два роки у гру увійшов Леонід Радвінський. Згідно з Bloomberg, він просто написав електронний лист OnlyFans. Далі з’ясувалося, що у Стоклі та Радвінського сходяться погляди на розвиток бізнесу. У жовтні 2018 року Радвінський за нерозголошувану суму купив 75% компанії Fenix International, яка володіє OnlyFans.

Зараз Радвінський — директор платформи разом із Гаєм Стоклі, 77-річним батьком Тімоті Стоклі та колишнім інвестиційним банкіром. Сам Тімоті обіймає посаду СЕО компанії. Близький друг Радвінського, Олександр Гойхман, керує OnlyFans у Північній Америці.

Пандемія та розвиток OnlyFans

Пандемія та локдауни спровокували безпрецедентне зростання платформи. Якщо 2019 року платформа мала лише 20 млн користувачів, то 2020-го їх стало 120 млн.

Хтось звернувся до неї як до нового джерела доходу на тлі безробіття: сервіс стягує з авторів контенту лише 20% комісії. Хтось за допомогою OnlyFans боровся з самотністю під час локдаунів.

У результаті за 2020 фінансовий рік компанія збільшила виторг на 553% — до $390 млн. Загальна сума транзакцій зросла в сім разів і досягла $2,36 млрд. Прибуток компанії до сплати податків збільшився з $8,3 млн до $73 млн. Зараз у сервісу 170 млн зареєстрованих передплатників та понад 1,5 млн кріейторів у всьому світі. Статки самого Радвінського досягли орієнтовно $1,8 млрд.

Тепер OnlyFans безрезультатно намагається знайти інвесторів. Попри стрімке зростання, венчурних капіталістів відлякує відверто сексуальний контент платформи. Компанія навіть збиралася запровадити заборону на подібні матеріали, але передумала.

Порнограф-філантроп

Виходячи з даних на особистому сайті Радвінського, важко запідозрити в ньому одного з найвпливовіших людей порноіндустрії. Там він позиціює себе як бізнес-ангела та філантропа. Зокрема він допомагав медичним дослідницьким центрам.

Також Радвінський — активний прихильник програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом. За його словами, воно «зробило революцію в технологіях і прокладає шлях до інновацій та глобальної співпраці».

Через свій фонд LR Foundation Радвінський підтримує низку проєктів у цій сфері. Серед них:

  • Pleroma. Безоплатна соцмережа та сервіс мікроблогів.
  • B4X від Anywhere Technologies. B4X — низка інтегрованих середовищ розроблення та мова програмування для створення мобільних програм.
  • Elixir. Мова програмування, яка працює на віртуальній машині Erlang. Радвінський вважає себе її євангелістом.

У пов’язані з відкритим кодом проекти Радвінський інвестував сумарно понад $3 млн.

Також він має ще одне цікаве заняття — купівля рідкісних доменних імен. Наприклад, Stars.com Радвінський купив на аукціоні приблизно за $1 млн. Зараз цей домен продається майже за $6 млн.

Більше про це

01 Досвід

Усе, що треба знати про секс-роботів зі штучним інтелектом (18+)

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

БІЗНЕС

Тут можна пожалітися на свого боса. Джерела та розвиток Reddit-спільноти Antiwork

10 Січня 2022, 10:30
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Reddit-сообщество Antiwork: почему возникло и что там обсуждают
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Перевтомлюєтеся на роботі, але вам однаково недоплачують і постійно критикують? Не соромтеся відповісти «так». Ви не одні — на Reddit є ціла спільнота зі скаргами на роботодавців і сучасну систему організації праці.

Сабреддіт r/antiwork з’явився 2013 року. Проте набув особливої популярності в період пандемії — з початку 2021-го кількість підписників підсайту збільшилася на 1 млн осіб. Вони діляться болючими історіями про токсичних керівників, власників і важкі умови праці, гордо заявляють про звільнення й оголошують бойкоти. Автор Vector Роман Якобенчук вивчив феномен руху Antiwork і розповідає, що обговорюють у спільноті та чого прагнуть досягти.

Що таке Antiwork

Antiwork описує себе як спільноту «для тих, хто хоче покінчити з роботою» чи отримати «максимум від життя без роботи» або ж «особисту допомогу в розв’язанні своїх проблем, пов’язаних із роботою». Її маніфест стверджує, що учасники руху не проти старань, праці чи продуктивності. Вони проти експлуататорських та ієрархічних взаємин на робочому місці.

«Говорити, що ми проти роботи, не зовсім правильно, бо робота — це просто діяльність, за яку платять, і ми не всі проти грошей», — повідомляють в Antiwork.

У спільноті вважають, що сучасна робота ставить потреби та бажання менеджерів і корпорацій вище потреб працівників. Це призводить до нездорових взаємин — людей перевантажують і водночас недоплачують.

Учасники Antiwork — працівники різних сфер з усього світу. Вони діляться проблемами, пов’язаними з роботою. У своїх постах учасники розповідають про токсичних керівників і нестерпні умови праці, які лише погіршилися з плином пандемії. Читачі зазвичай приходять за порадами, частіше — з розповідями, як їм вдалося розв’язати проблеми на роботі.

Найпопулярніший пост r/antiwork — працівник із травмою ноги вирішує звільнитися після «наїзду» керівника за сидіння на стільці протягом зміни.

Чому спільнота набирає популярність

Популярність Antiwork зросла разом із рекордними темпами звільнень із роботи — так званим «Великим звільненням» (Great Resignation). На тлі коронакризи ринок праці змінився. Багато підприємств опинилися у складній ситуації. Усе важче утримувати достатньо співробітників для нормальної роботи. Виторг скорочується, а люди йдуть із роботи через нестерпні умови праці в кризовий період.

Ось кілька прикладів тренду «Великого звільнення»:

  • У вересні 2021 року звільнилося 4,4 млн американців. Це 3% від усієї робочої сили. З травня цього ж року кількість звільнень щомісяця зростала майже на 200 000 осіб. Це найвищий показник із 2000 року, відколи ведеться статистика.
  • Серед жителів Великобританії впевненість у переході на іншу роботу різко зросла, стверджується в цьогорічному звіті рекрутингової компанії Randstad UK. Опитування 6000 працівників показало, що 69% із них планують змінити роботу протягом найближчих кількох місяців. Норма — 11% щороку.

Пік популярності спільноти невипадково припав на «Велике звільнення». Період пандемії дав людям час на роздуми щодо поглядів на життя та роботу. Хтось хотів звільнитися ще до коронавірусу, проте не наважувався, хтось — боявся заразитися, тому й пішов із посади. На когось вплинули пандемійні держвиплати та допомога безробітним. Причин і теорій масових звільнень багато, але всі вони, вочевидь, посприяли розвитку руху Antiwork.

Пости спільноти безпосередньо стосуються «Великого звільнення». Учасники обговорюють звільнення та розказують, чому пішли з роботи. Часто причина не лише в кризових умовах на ринку, але й у порушенні прав та інтересів співробітників із боку роботодавців.

Для чого існує спільнота

Завдяки спільноті люди отримали можливість відкрито обговорювати трудові права, страйки, бойкоти, юридичні дії й інші стратегії колективних дій. Рух не обмежується скаргами та жартами: планування стратегій звільнення, об’єднання в профспілку чи навіть відвоювання часу на життя — ось ключові профілі Antiwork.

Керівники, наприклад, вимагають виходити на роботу у вихідні чи працювати понаднормово без додаткової оплати.

«Я не прошу тебе прийти, я кажу, що ти повинен прийти».

Подібні звернення зазвичай сповнені відвертої неповаги до працівників. Деякі роботодавці, схоже, вважають, що їхні співробітники все ще перебувають у невигідному становищі, а отже — триматимуться за будь-яку посаду. Однак через зміну динаміки ринку працівники більше не хочуть миритися з подібним ставленням. Їм простіше знайти нову роботу, якщо нинішня їх не влаштовує.

Така поведінка якраз і лежить в основі головного принципу Antiwork — людина повинна мати можливість відмовитися від роботи, яка не приносить їй користі.

Що в Antiwork розповідають керівники

Від токсичного робочого середовища страждають не лише працівники. Менеджери та керівники бізнесів також діляться історіями своїх проблем.

Один із них розповідає, як керував рестораном протягом чотирьох років. У розпал пандемії власники змусили його скоротити значну частину штату та керувати закладом, поки той працює навинос, із мінімумом працівників.

Протягом восьми тижнів автор допису щодня працював разом з адміністратором та одним постійним співробітником. Урешті виторг закладу не лише не зменшився, а й перевершив торішні показники. Це дало можливість найняти персонал і платити їм «набагато більше» ніж дозволяли автору.

Проте люди однаково звільнялися — і тепер за власним бажанням. «Усі вони знайшли кращу роботу, і я теж», — підсумовує автор. За його словами, власники закладу постійно відкладали прохання про перегляд умов праці.

«Я знаю, як пахне напівзатонулий корабель. І я не щур, але я точно впевнений, що й не капітан», — пише автор публікації.

Він дає зрозуміти, що керівники не готові тягнути на собі чужий бізнес, особливо якщо власники не цікавляться ситуацією та не цінують докладених зусиль. «Я менеджер, мій персонал звільняється. І мені плювати», — промовисто назвав свій пост герой історії.

Про вплив ідей Antiwork говорять і в позитивному ключі. Змінити ситуацію на краще вдалося іншому авторові — старшому менеджеру невеликої фірми. Він на противагу одноразовим бонусам обрав постійні зміни в підходах до роботи.

Тут склалася протилежна ситуація. Власник компанії оцінив зростання доходів під час пандемії. Він вирішував разом з автором, як винагородити співробітників і на що краще спрямувати гроші. Святковий захід? Новорічний бонус? Менеджер запропонував підняти зарплати на 10% для всіх, дати п’ять додаткових вихідних на рік і вважати понеділок «необов’язковим» робочим днем.

Власник прийняв пропозицію. За чотири місяці нові підходи не лише позитивно вплинули на настрій команди, але й не зіпсували фінансові показники. Доходи після реформи не знизилися.

«Ця історія досить сильно відрізняється від того, що тут зазвичай публікують, але я хотів поділитися нею — без цієї спільноти я ніколи не подумав би запропонувати щось подібне», — пише автор.

Antiwork просто критикує роботодавців?

В Antiwork критикують не лише компанії та керівників, але й ідею «роботи заради роботи». Спільнота проти нездорового трудоголізму. Показовим є пост одного з учасників спільноти — історія життя, у якому начебто все добре. У 30-літнього чоловіка є вища освіта, добре оплачувана «серйозна» робота, гарна дружина та дитина, що скоро побачить світ.

Проте заголовок поста «Я просто страшенно стомлений. Завжди» розкривається далі: автор розповідає, що сумлінно працює, зокрема понаднормово, із 16 років. Робота в галузі обслуговування, а пізніше й «бездумна канцелярська робота в якомусь затхлому підвалі» займала вагому частину вільного часу. За словами автора, теперішня робота «білого комірця» так само виснажує та не приносить ніякого задоволення.

«У своєму професійному житті я провів безліч ночей, дрімаючи на підлозі у своєму офісі, щоб укластися в строки. Я пропускав події з друзями та сім’єю, і заради чого?», — запитує користувач.

Як відчуває автор, це не дало бажаних результатів: «Я робив те, що казали мені батьки. Багато працював, добре навчався в школі, підписав папери на кредит і далі працював, поки не «досягнув успіху», але куди це мене привело? Туди, де я маю працювати, щоб виплатити борг, який я узяв на себе за привілей бути рабом у костюмі».

Річ не лише в грошах, наголошує користувач. За його словами, робота не закінчується після робочого дня — потрібно ще й жити, і займатися буденними справами. «Дружина потребує уваги й ласки, а дитина — ще більше. До всього іншого, я, на жаль, людина, якій час від часу потрібно спати, щоб не померти».

Закінчується історія висновком, що спільнота Antiwork — єдине місце, де можна «виплеснути своє розчарування». Автор зазначає, що не має, кому поскаржитися, бо в нього все «так добре».

Що чекає на Antiwork

Спільнота поступово здобуває голос. Наприклад, учасники організовували «блекаут» «чорної п’ятниці» із закликом не брати участь у щорічній акції заради працівників сфери роздрібної торгівлі. Рух, спрямований на допомогу робітникам, яким «недоплачують, яких недооцінюють і перевантажують роботою» привернув увагу ЗМІ. Наприклад, про онлайн-спільноту писали в The Guardian, The New York Times і Bloomberg.

В Antiwork бачать і загрозу. Інвесткомпанія Goldman Sachs опублікувала дослідницький звіт, у якому виявила потенційний «довгостроковий ризик щодо участі осіб у трудовій діяльності». Його причиною назвали саме популярність руху Antiwork.

За даними дослідження, спільнота закликає людей «отримати максимальну віддачу з життя без роботи». У результаті є ризик, що «деякі працівники захочуть довше залишатися поза роботою, якщо вони можуть собі це дозволити».

Поки зростання аудиторії спонукає спільноту до дій. Учасники руху вважають, що розширення індивідуальних можливостей призведе до збільшення й колективних. 

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
БІЗНЕС Підсумки 2021 від Jooble
«Цифровий рекрутер», ремоут і своя премія. Підсумки-2021 від Jooble
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
17 Грудня 2021, 16:30 4 хв читання
БІЗНЕС Без менеджеров, CEO и совета директоров. Как работают самоуправляемые команды
Без менеджерів, CEO та ради директорів. Як працюють самоврядні команди
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
28 Липня 2021, 09:00 14 хв читання
БІЗНЕС Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування
Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
12 Травня 2021, 17:00 7 хв читання
БІЗНЕС Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі
Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
09 Квітня 2021, 08:00 11 хв читання
Завантаження...