Який мінімум потрібен, щоб почати свій бізнес — уривок з книги «Солодкий несолодкий бізнес» Анни Завертайло

З чого почати власну справу? Що є по-справжньому необхідним для першого кроку в підприємництві — незалежно від ніші чи масштабу?

Відповідь на ці запитання дає Анна Завертайло, співвласниця мережі пекарень «Завертайло» та кондитерських Honey, у своїй книзі «Солодкий несолодкий бізнес. Від кавових автоматів до ресторанної мережі». У наданому для Vector уривку вона ділиться своїм досвідом та описує базовий, але надзвичайно важливий стартовий набір для будь-якого бізнесу: команду, простір і продукт.

Перше, що потрібно для старту бізнесу — це команда. Люди приходять до людей. Клонувати себе й робити все самому одночасно неможливо. Тому потрібно обов’язково знайти або виростити людей, які розділяють твої цінності, щоб твоя ідея жила не тільки в тобі, а й в інших. Ба більше, я переконана, що треба шукати людей, кращих за тебе в різних сферах. Навіщо тобі такі самі люди, як ти? Ти у себе вже є. Тому варто урізноманітнити спектр крутих людей поруч із собою. 

Друге — це фізичне обладнання, приміщення, простір, в якому буде створюватися й реалізовуватися проєкт. Вдалий простір — це перший маркетинговий трюк. Хоча бізнеси бувають різними, вони потребують складських приміщень чи офісів. Навіть для диджитал- бізнесів існує мінімальний перелік фізичних речей: наприклад, фото- й відеообладнання для зйомок, створення контенту й подібного. У нашому 96 випадку це було приміщення для кав’ярень, техніка на кухні й сировина. 

І третє — це продукт або ідея. Унікальна пропозиція, яка буде вирізняти вас серед інших. Це може бути що завгодно, але воно має бути відображенням вас самих. Ваших цінностей, підходів, принципів. Вашої філософії та світогляду. І це справді потрібно мати. Не просто фантазувати чи мріяти про це. Починати бізнес потрібно вже з готовим продуктом, який є вашою пристрастю. Це може бути мінімально життєздатний продукт [minimum viable product, або MVP — ред].

Не обов’язково піддаватися перфекціонізму й відкладати запуск бізнесу до створення ідеального продукту. Але в будь-якому випадку у вас має бути хоч щось, що має цінність, і щоб ви відчували, що це вже достатньо якісний продукт для того, аби пропонувати його людям. А далі ви вже доводите його до унікальної торговельної пропозиції [unique selling point, або USP — ред]. 

Ці три складові — це універсальна матриця, яка може допомогти у відкритті закладу. А далі вже можна розвиватися, розширюватися й масштабуватися. Це цікавий і довгий шлях, всіяний усвідомленнями, що допомагають зростати. 

Так, працюючи з кав’ярнями, ми сформували для себе чимало принципів роботи, які відіграли важливу роль в успіху наших наступних проєктів. По-перше, цей досвід навчив нас того, що першим споживачем продукту маєш бути ти та твій персонал. Коли тобі й людям подобається продукт, який ти робиш, вони говорять про нього цікавіше й працюють з ним охочіше. Ми не працювали з продуктами, які були нецікавими. Наприклад, зі «снікерсами» — що можна про них розповісти? А от розповідати про «Фраголіну», яку придумав Стас, було цікаво. Ми любили наші продукти й надихалися ними вже тоді. 

Нас надихало те, що ми можемо робити щось по-своєму, проявлятись і реалізовуватись через дію і творчість, навіть якщо це був просто молочний коктейль. І якщо привчити себе до цього підходу, потім він легко застосовується на інші, більш вагомі чи масштабні проєкти й продукти. Тому я ніколи не применшую значення маленького руху. Навіть більше — я його пропагую. Маленькі кроки ведуть до великих звершень. Менше — це більше. Наша мета — постійно рухатися від меншого до більшого. І не спинятися. 

Ще одним цінним усвідомленням було те, що в будь-якому бізнесі одну з ключових ролей грають деталі. Особливо важливими є нюанси, пов’язані з чистотою і комфортними умовами роботи. Бо коли в закладі чисто, охайно, якісно, це ставлення передається далі, і кожен новий член команди вже не може його не підтримувати. І на процесах у кав’ярнях це було дуже помітно. 

Під час навчання персоналу варто ставити в приклад найкращу практику. Тобто розповідати про конкретні успішні кейси. Наприклад, якось одна наша гостя зайшла в заклад шкутильгаючи, й офіціантка не просто посадила її за столик і напоїла кавою, але й принесла з аптеки пластир . І з тих пір та гостя стала нашою постійною клієнткою. З таких дрібниць складається атмосфера й бренд закладу, і важливо показувати персоналу, як і чому працює така поведінкова сервісна наука.