Як розбагатіти у XXI столітті — роздуми Пола Грема про нові правила гри у бізнесі
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Багатство більше не вимірюється лише цифрами на банківському рахунку — воно формується знаннями, ризиком та здатністю створювати цінність у нових сферах. Пол Грем пропонує свій аналіз того, що насправді означає багатство у XXI столітті та як змінюється спосіб його створення.
У своєму есе він пояснює, чому традиційні уявлення про фінансовий успіх застаріли, як технології та підприємництво відкривають нові шляхи до процвітання, а також чому найбільш амбітні люди сьогодення більше не прагнуть просто «отримати хорошу роботу». Статтю українською мовою підготувало Бюро перекладів для бізнесу MK:translations. Ми публікуємо адаптований та скорочений переклад.
Щороку з 1982 року журнал Forbes публікує список найбагатших американців. Якщо порівняти сотню найбагатших людей 1982 року з тими, хто потрапив у цей список у 2020 році, можна побачити разючі зміни.
У 1982 році основну частину багатства передавали в спадок. Із сотні найбагатших шістдесят осіб отримали свої статки від попередніх поколінь. Лише спадкоємців династії дю Пон у цьому списку було десятеро!
Однак до 2020 року ситуація змінилася: частка спадкоємців скоротилася майже вдвічі — їх залишилося всього 27 зі 100 найбагатших людей.
У чому ж природа таких змін? Це точно не через податки на спадщину, які за цей час лише знизилися. Причина в іншому: кількість тих, хто успадковує великі статки, не зменшилася. Натомість зросла частка людей, які заробляють свої багатства самостійно.
Як створюються нові статки? Основними джерелами доходу є створення власних компаній (близько трьох чвертей) і успішне інвестування (ще чверть). У 2020 році з 73 нових багатств 56 були створені завдяки часткам у бізнесі (52 засновники, два співробітники та дві дружини засновників). Ще 17 статків з’явилися в результаті управління інвестиційними фондами.
Цікаво, що в 1982 році серед сотні найбагатших американців не було жодного керівника інвестиційного фонду. Попри те, що гедж-фонди вже існували, їхні засновники ще не досягли таких висот багатства, щоб потрапити до 100 найкращих. Що ж змінилося? По-перше, керівники фондів опанували нові способи отримання прибутків. По-друге, вони зуміли залучити більше інвесторів.
Сьогодні нові багатства найчастіше створюються через бізнес. Якщо порівняти дані за роки, стає зрозуміло, що галузі, які збагачують людей, також пережили суттєвий розвиток.
У 1982 році найбільше нових статків створювали в нафтогазовій промисловості та нерухомості. З 40 нових багатств того року щонайменше 24 були зароблені саме в цих галузях. У 2020 році ситуація кардинально змінилася: з 73 нових статків лише чотири були пов’язані з нерухомістю і лише два — із нафтою.
Тепер головними джерелами багатства є так звані технологічні компанії. З 73 нових статків близько 30 створені саме завдяки їм. Це особливо помітно серед найзаможніших: 8 з 10 найбагатших людей у 2020 році стали мільярдерами «технологічним» шляхом.
Можна сперечатися, чи коректно взагалі виділяти технологічні компанії в окрему категорію. Хіба Amazon не є звичайним роздрібним продавцем? А Tesla — виробником автомобілів? І так, і ні. Можливо, через 50 років, коли технології стануть буденною частиною життя, ці компанії матимуть зовсім інший образ. Але зараз між ними точно є щось спільне, що робить їх унікальними порівняно з іншими галузями. Як ритейлер зміг започаткувати хмарний сервіс AWS? Чому автомобільним концерном керує людина, яка спеціалізується на виготовленні космічних ракет?
На перший погляд, Amazon і Tesla належать до різних галузей, та насправді вони є частиною однієї великої тенденції. Технологічні компанії, що увійшли до рейтингу 100 найбільших статків, формують чітко окреслену групу. Це ті компанії, які венчурні інвестори підтримують без вагань, на відміну від традиційних галузей. Причина зрозуміла: їхній успіх базується на передових технологіях, а не лише на вмінні керівників укладати вигідні угоди чи ефективно працювати.
Поява технологічних компаній стала справжньою революцією. Магнати нафти та нерухомості, які домінували у списку Forbes 400 у 1982 році, заробляли свої статки переважно завдяки наполегливості та майстерності у переговорах. Цей шлях до багатства — далеко не новина. Наприклад, у XVI-XVII століттях європейські придворні багатіли на службі королів, демонструючи схожі навички.
Дехто ідеалізує 1982 рік, вважаючи його «золотим часом», адже тодішні багатії не були настільки заможними, як сьогодні. Але якщо подивитися на джерела їхніх доходів, романтики й слід загув. У 1982 році 84% зі 100 найбагатших людей отримали статки завдяки спадщині, видобутку природних ресурсів або операціям із нерухомістю. Порівняно з цим, світ, в якому люди стають багатими, засновуючи інноваційні технокомпанії, виглядає більш привабливим.
Чому ж зараз створюють більше підприємств, і чому вони досягають такого фінансового успіху? Як не дивно, але перше питання поставлене некоректно. Його потрібно переформулювати: не «Чому люди засновують компанії?», а «Чому вони знову почали їх засновувати?».
У 1892 році газета New York Herald Tribune склала список усіх мільйонерів Америки. Їх виявилося 4 047. І лише близько 20% із них отримали свої статки у спадок — навіть менше, ніж сьогодні. Причому дослідження джерел багатства показує, що 1892 рік мав багато спільного з сучасністю. Економіст Г’ю Рокофф стверджує, що більшість розбагатіла завдяки технологіям масового виробництва, які стали революцією свого часу.
Отже, 2020 рік не є винятком. Навпаки, аномалією був 1982 рік. Чому так мало людей розбагатіли, засновуючи компанії у той час? Відповідь полягає в тому, що під час формування списку Herald Tribune американська економіка зазнавала активної консолідації. Наприкінці ХІХ століття фінансисти, такі як Дж. П. Морґан, об’єднували тисячі малих підприємств у кілька великих корпорацій, які отримували переваги завдяки масштабам. Як пише науковець Майкл Лінд, до середини ХХ століття основні галузі економіки складалися з великих картелів або олігополістичних компаній, які контролювали ринок.
Шістдесят років тому більшість сучасних підприємців були б найманими працівниками. Позаяк у 1960-х заснування власної компанії було майже неможливим. Прорватися через ринок, заповнений олігополіями, було надто складно. Кар’єра у великій корпорації стала єдиним варіантом для багатьох амбітних людей.
Ця епоха корпоративної стабільності призвела до зменшення економічної нерівності, але створила ілюзію, що такий стан речей — норма. Насправді ж економічна модель Дж. П. Морґана виявилася тимчасовою. З 1970-х років вона почала розпадатися, поступаючись місцем новій хвилі підприємництва.
Чому це сталося? Частково через застарілість системи. Великі компанії, які в 1930-х здавалися взірцем масштабності та ефективності, до 1970-х стали неефективними й громіздкими. До 1970 року економічна система нагадувала фортецю, в якій кожна група мала свою захищену вежу, ізольовану від ринкових потрясінь. У 1970-х адміністрація президента Картера почала процес, відомий як «дерегуляція», скасовуючи закони, що підтримували олігополії.
Але економіка Дж. П. Морґана руйнувалася не лише зсередини. Величезний тиск створювали нові технології, такі як мікроелектроніка. Уявіть ставок, покритий кригою: раніше єдиний шлях знизу до поверхні був через краї. Але коли крига слабшає, можна пробитися прямо крізь середину.
Спочатку прорив був можливим лише для компаній суто технологічної сфери: у галузі електроніки чи програмного забезпечення. У 1990-х слово «стартап» асоціювалося саме з цими напрямами. Але сьогодні стартапи ламають усталені порядки, проникаючи в такі галузі, як роздрібна торгівля, медіа та автомобільна промисловість, витісняючи звідти великих гравців.
Хоча руйнування старої економіки створило новий технологічний світ, це було радше поверненням до норми. Якщо зосередитися лише на середині ХХ століття, може здатися, що заснування компаній стало популярним відносно нещодавно. Але якщо поглянути в глибину історії, створення бізнесу завжди було основним шляхом до багатства. У майбутньому ця тенденція лише посилиться. Ба більше, слід очікувати зростання як кількості, так і багатства засновників, адже з кожним десятиліттям заснувати стартап стає простіше.
Створити стартап зараз легше ніж будь-коли з кількох причин.
По-перше, суспільство знову звикає до цієї ідеї. Якщо ви сьогодні вирішите заснувати стартап, ваші батьки вже не будуть так шоковані, як це було б покоління тому. Крім того, знання про те, як це зробити, стали набагато доступнішими. Але головна причина — це зниження витрат. Технології суттєво зменшили потенційний бюджет як на створення продуктів, так і на залучення клієнтів.
Зменшення витрат змінило баланс сил між засновниками та інвесторами. Раніше засновники були залежними від інвесторів, адже для відкриття бізнесу, наприклад, будівництва заводу, потрібні були значні кошти. Сьогодні ж інвестори більше потребують перспективних засновників, ніж засновники інвесторів. Це, разом зі збільшенням обсягів венчурного фінансування, призвело до зростання вартості компаній.
Спрощення процесу запуску власної справи приводить до збільшення кількості багатих людей: по-перше, зростає кількість засновників стартапів, а по-друге, підприємці можуть залучати кошти на вигідніших умовах.
Але є ще третій фактор: темпи розвитку нових компаній значно зросли, що підвищило їхню вартість на ринку. Технології не лише зменшили витрати, а й прискорили розвиток підприємств.
Ця тенденція триває вже досить давно. Компанія IBM, заснована у 1896 році, досягла $1 млрд доходу (в еквіваленті 2020 року) за 45 років. Hewlett-Packard (1939 рік) досягла цього за 25 років. Microsoft (1975 рік) — за 13. Сьогодні ж амбітні компанії досягають такого рівня за 7-8 років.
Стрімке зростання компанії має подвійний вплив на статки її засновників. Вартість бізнесу визначається доходами та темпами зростання. Тому компанія, яка розвивається швидше, не лише швидше досягає мільярдного доходу, а й має вищу вартість на цьому етапі, ніж у випадку повільнішого зростання.
Саме це пояснює, чому сьогодні засновники стартапів нерідко стають неабияк багатими у доволі молодому віці. Низькі витрати на запуск бізнесу дозволяють почати раніше, а швидке зростання означає, що в разі успіху їхні статки можуть зрости до карколомних масштабів за лічені роки.
Сьогодні заснувати й розвинути компанію легше, ніж будь-коли. Це приводить до того, що все більше людей створюють стартапи, отримують вигідніші умови від інвесторів, а їхні компанії стають ціннішими. Коли розумієш ці процеси й те, що більшу частину ХХ століття можливості для заснування бізнесу були обмеженими, стає очевидним, що нерівність у суспільстві зростає не через зміну політичного курсу, що відбулася за часів Рейгана. Звичайно, індекс економічної нерівності не стоїть на місці. Це цілком очікуваний результат, коли все більше людей засновують успішні компанії з високою вартістю.
Більше про це
Як інвестувати в стартапи — помилки, на яких вчився Сем Альтман
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
