Допомагають армії, митцям і носять «тривожний» наплічник. Як proto produkciia працює під час війни
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
У рубрики мирного часу «Як вони працюють» з’явилася сумна приставка — «під час війни». Тепер компанії розповідають нам про організацію роботи в новій реальності, виплату зарплат і план дій. Їхня робота зараз — важливий фронт — економічний. Віримо, що обмін досвідом допоможе ухвалювати якісніші рішення, а хроніка подій запам’ятає важливий період історії українського бізнесу.
Агенція proto produkciia працює над продукцією незалежного мистецтва та неочевидних навчальних форматів, масштабуванням та експортом українського культурного й освітнього продукту за кордон. Працюють за різними фінансовими моделями — від самоокупності та корпоративних замовлень до грантів і краудфандингу. Про те, що відбувається з proto produkciia під час війни, розповідають її засновниці Альона Каравай та Ольга Дятел
Яким був план на випадок війни
Ще в січні ми розробили план на випадок активної фази війни й обговорили його з командою. Нам було важливо, щоб люди сформулювали можливі сценарії розвитку подій для себе та своїх близьких. Самоорганізуватися допоміг і досвід 2014 року. Тоді одна з засновниць — Оля — виїхала з Криму, інша — Альона — з Донецька. Пізніше стався COVID-19. Ці емоційно важкі події, як не дивно, додали нашим менеджерським навичкам гнучкості, вміння виявляти можливості та запити людей і швидше на них реагувати.
Тож у разі вторгнення росії ми вирішили діяти так:
- і далі працюємо та надаємо послуги національним і закордонним партнерам;
- підтримуємо учасників команди, які вирішили долучитися до ЗСУ та територіальної оборони;
- підтримуємо ЗСУ та тероборону — через волонтерів і напряму;
- евакуйовуємо у франківський офіс київську частину команди й тих, хто захотів ще активніше працювати в агенції, пропонуємо варіанти проживання в місті;
- уможливлюємо дистанційний формат роботи тим, хто вирішив перебратися ближче до батьків і друзів;
- переформатовуємо набір завдань агенції та інтегруємо в нього роботу над гуманітарними запитами та запитами від військових.
План спрацював, і сьогодні ми йдемо таким шляхом. Те, чого не було в плані, згодом додалося ситуаційно. Наприклад, підтримка волонтерських груп там, де зараз перебувають наші люди, зокрема в Дніпрі та Тернополі.
Замість двох офісів тепер працюємо в шістьох
Раніше команда працювала в офісах Києва та Івано-Франківська. У Франківську працюють п’ятеро людей. Решта — віддалено у Львові, Тернополі, Дрогобичі, Дніпрі та Берліні. Офіс у Києві кілька тижнів пустував, але нещодавно теж відновив свою роботу. Одна людина з команди долучилася до лав ЗСУ, чим ми дуже пишаємося.
За шість тижнів війни ми виросли: до нас долучилися асистентка, адміністративний менеджер, медіакоординаторка та менеджерка з комунікацій. З однією людиною з команди попрощались, бо не збігалися траєкторії руху.
Волонтерство та запуск нових напрямів
Раніше наша агенція займалася виключно продюсуванням мистецьких та освітніх талантів, підготовкою виставок, опер і навчальних продуктів. Сьогодні до цього переліку додалися евакуація мистецьких робіт із гарячих точок, логістичний супровід допомоги бійцям, розподіл міжнародних донатів і закупівля гуманітарки з-за кордону. Школи фасилітації, під час яких ми навчаємо інструментів ефективної комунікації, поки що призупинили.
24 лютого ми написали всім нашим партнерам, що ми на місці й готові працювати, адже хочемо підтримувати економіку і фінансово допомагати команді та їхнім близьким. За перші 10 днів після вторгнення з нами вийшли на зв’язок майже всі партнери, учасники проєктів, друзі, навіть напіввипадкові робочі контакти. Нам вдалося отримати від партнерів підтримку та переорієнтувати кошти одного довгострокового проєкту на більш актуальні потреби.
Персональні контакти та довіра зараз грають велику роль. Для нашої агенції соціальний капітал і до вторгнення був важливішим за матеріальний. А зараз тим більше час консолідації та взаємопідтримки.
Налагоджена міжнародна мережа зв’язків з різними організаціями й людьми допомагає нам оперативно знаходити, купувати та надсилати необхідні речі військовим, а також донатити митцям, які перебувають у містах під російською атакою.
Ми витратили вже понад 65 000 євро та понад 80 000 грн на різноманітні гуманітарні, військові потреби та допомогу митцям. Найчастіші запити — спецодяг, розгрузки, рації, ліхтарики та медикаменти для ЗСУ та тероборони. Забезпечуємо транспортні та логістичні витрати для волонтерів, фінансову допомогу для ШМД, предмети першої необхідності та ліки для переселенців і мешканців геріатричних пансіонатів.
Окремий вид витрат — виплати для митців, які опинилися у скрутній фінансовій ситуації. Також організовуємо для них мистецької резиденції у Франківську та закуповуємо робочі матеріали, аби створювалися нові мистецькі продукти, які б розказували про війну на закордонній арені.
Волонтери упаковують картини 
Фото Washington Post
Активно працюємо над презентацією сучасного українського мистецтва за кордоном. Деякі роботи учасників художньої резиденції хочемо показати в іноземних галереях і музеях. Поки що ця ідея на стадії перемовин із партнерами. На травень був запланований початок європейського туру опери Chornobyldorf Романа Григоріва та Іллі Разумейка.
Хочеться зробити так, щоб Україна довго, стабільно та по-різному звучала в міжнародному медійному просторі. Сюди ж можна зарахувати й дипломатичну роль мистецтва. Сьогодні особливо важливо доносити іноземній спільності всю правду про війну, і наші митці готові до цього.
Чи є зараз місце для творчості й «де» воно?
Місце для мистецтва є завжди та скрізь. Під час війни поетика набуває ще більшого значення — тоді, коли лише словами неможливо осягнути та описати масштаб того, що відбувається. Інша справа, що мисткині та митці — теж люди. У них може не бути ані фізичних, ані моральних сил для творчості. А цей процес є дуже енерговитратним.
Митці допомагають із гуманітарними питаннями, вчаться стріляти, йдуть у ЗСУ та тероборону. Щоб відновити мистецьку практику, людям потрібен час. Для них це процес внутрішнього обґрунтування, чим зараз може бути мистецтво.
Тому сьогодні ще одне завдання агенції — створювати такий простір та умови для мисткинь і митців, в яких вони зможуть віднайти свій ресурс.
Більше про це
Івано-франківська галерея рятує роботи українських митців. Як подати запит на евакуацію
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Власний бусік і сховище, або Без чого ми тепер нікуди
З матеріального — зараз не уявляємо життя без невеликого «тривожного» наплічника, який продовжуємо носити з собою. Без власного транспорту агенції, який може вивезти якнайбільше людей та мистецьких об’єктів. Важлива наявність порівняно комфортного бомбосховища з WI-FI та запасом їжі. Як тільки перевезли київський офіс до Івано-Франківська, почали працювати над «укомплектуванням» підвалу для укриття. У Києві теж це зробимо.
А якщо з чуттєвого — то без розуміння, що це надовго, та готовності жити й працювати в більш тісному контакті та більш компактному фізичному просторі. Без спільної евакуації. Без швидкості, яка з’являється в кризових ситуаціях. Швидкості комунікацій, рішень, можливостей.
Настрій у команди добрий, з невеликими поправками на новини. Триматися допомагає робота. Вирішили, що з наслідками війни розберемося після перемоги. А поки працюємо та заряджаємо свій внутрішній «акумулятор» — у русі та на повну силу.
