Як нас обманюють очі й що робить мозок, щоб ми бачили яскраву і плавну картинку

06 Січня 2019, 16:14

4 хв читання

Вікторія Золотова

Режим читання увімкнено

Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Режим читання

Завершити

В очей є свої хитрощі. Одна з них дав но відома: вони створюють перевернуте зображення світу, а мозок під час оброблення інформації перевертає його назад.

Про інші особливості людського ока розповів користувач Twitter під псевдонімом Foone. Він написав у Twitter тред про те, що в людському мозку є свій фотошоп. Мозок обробляє інформацію, яку записують очі. Сам тред помітило видання TJ.

Ось що Foone написав у треді 4 липня 2018 року.

Ми рухаємо очима з короткими швидкими сплесками, які називаються сакадами, так? Дуже швидкими, синхронізованими рухами. Єдина проблема в тому, що під час цього вони стають розмитими й марними.

Що таке сакади

Сакади — це дуже швидкі та синхронні рухи очима. Є одна проблема: через таку швидкість зображення стає розмитим і марним. Ви зустрічаєтеся із сакадами, коли їдете в транспорті. Тоді очі фіксуються то на одній точці, то на іншій. Або коли читаєте: погляд перескакує зі слова на слово. Якби не робота мозку, то картинка була б хаотичною і розмитою. Тому мозок приховує від нас усі похибки.

Як мозок реагує на сакади

Foone пише, що мозок може піти двома шляхами. Перший — затемнювати зір під час руху. Другий — показувати останнє побачене зображення перед початком руху. Ці варіанти могли б розв’язати проблему логічно або хронологічно. Однак людський мозок часто не піддається логіці.

Тому жоден із цих варіантів він не використовує. Мозок ставить візуальне сприйняття на паузу. Він просто пропускає кілька мілісекунд. Після цього, коли ви закінчуєте сакаду, мозок показує вам новий статичний кадр. Людині здається, ніби вона бачила все, що відбувалося, поки очі рухалися.

Ви можете перевірити сакади на собі за допомогою наручного годинника із секундною стрілкою.

Подивіться на секундну стрілку.
Спробуйте відвести погляд від годинника, не ворушачи головою.
Потім різко погляньте на секундну стрілку знову. Вам здасться, що рух стрілки зайняв більше, ніж одну секунду. Насправді одна секунда ще не минула.

Люди вперше почули про цей ефект ще 100 років тому. Це явище називається хроностазис. Візуальна система бреше вам про те, скільки часу насправді займають деякі рухи. Мозок може «зупиняти час» до половини секунди, щоб уникнути розмиття зображення під час сакади.

Ви, напевно, подумали: «Хіба затримки зору на пів секунди не створюють інші дивні ефекти?» Відповідь проста: у вашого мозку є ще тисячі хитрощів, які допомагають йому приховувати від вас переміщення об’єктів під час «пауз».

Можна уявити, що ваша візуальна система спрямовує пряму трансляцію того, що відбувається, одразу до мозку. Проте це не так. Те, що ми побачили, і те, що ваші очі записали, — це дві абсолютно різні речі.

Що таке сліпі плями

Сліпі плями — місце, де нерв входить в око. Ці ділянки нечутливі до світла. Приблизно шість градусів вашого зору — це сліпі плями, в яких немає світлочутливих клітин. Використовуючи обидва ока, ми не помічаємо їх. Однак з одним заплющеним оком ви теж не побачите сліпих плям. Оскільки мозок підставить туди зображення, яке отримало інше око.

Як люди насправді бачать кольори

Клітини, які сприймають кольори, зосереджені в центрі погляду. Периферичним зором людина бачить не так барвисто, як центральним. Проте якщо ви вирішите перевірити це, то зрозумієте, що ваш бічний зір все-таки дає картинку в кольорі.

Ваша зорова система бреше. Вона запам’ятовує кольори речей, а потім вгадує і заповнює прогалини.

Що буде, якщо дивитися на світ догори дригом

Повертаючись до того, наскільки дивовижний наш зір, згадаємо експеримент 1890 року. Вчені наділи окуляри з вбудованими дзеркалами, які перевертають зображення догори дригом. Вони носили їх вісім днів. Мозок звик до цієї картинки, і вчені не відчували різниці від перевернутого зображення.

Найцікавіше в цьому експерименті те, що ми теж його учасники. Наш мозок так само перевертає картинку в процесі оброблення інформації. Різниця лише в тому, що в нас було не вісім днів, а все життя, щоб звикнути до цього.