«Друзі жартували: “Як там твій ФОП?”». Як Аня Знамеровська змінила позицію PR Lead на роль підприємниці та власну агенцію

Як починала кар’єру

Зазвичай, я представляюсь як PR-спеціалістка й жартую, що нічого більше в житті не вмію. Моя історія в PR почалася в університеті, але не так, як ви думаєте. Я не з тих людей, які зі школи мріяли про журналістику, а потім світчнулися. Так, я гарно писала  твори в школі, але не було плану пов’язати з цим життя. 

Врешті вступила на економічний факультет в Одесі, але швидко зрозуміла, що економістом мені не бути. Є такий лайфхак для молодих фахівців — запитати досвідчених колег, чим вони займаються, як проходить їхній робочий день. Я цим діставала викладачів. Й на питання «Що робить економіст?» отримувала складні відповіді на кшталт «прогнозує за теорією ймовірності…». Словом, для людини в 16 років це не надто зрозуміло та мотивувально. 

Постало питання: «А чим я взагалі хочу займатися?». В університеті я грала в КВК, були якісь тусовки, мала широкий нетворк. Й одного дня потрапила на анонс набору в команду міжнародної організації Enactus. У ній студенти створюють власні соціальні проєкти та проєкти соціального підприємництва.

Це не про просто запітчив щось і забув. Ти маєш реалізувати проєкти та показати результат — кількість залучених людей, вплив, зароблені гроші, проведені активності тощо. Й ці результати потрібно презентувати на національних змаганнях всіх команд Enactus в Україні перед журі, а хто виграє — їде представляти країну на Enactus World Cup. 

Саме тут я познайомилася з PR. Одного разу пізно ввечері в нашому чаті команди Enactus написали, що в нас звільнилась посада піарника.

Мені на той момент було 17, і навіть не знала як ці дві літери — PR — розшифровуються. Я загуглила, прочитала щось про «побудова зв’язків з громадськістю». І подумала: «Окей, нумо спробуємо». 

На той момент (десь 2014 рік) PR був досить не чітким поняттям. Тому спочатку я вела соцмережі нашої команди. Потім ми почали робити власні івенти — запрошували одеських підприємців, щоб вони розповідали студентам, як побудували свій бізнес. Ці івенти приносили результат — залучати більше студентів в команду, щоб створювати більше власних проєктів. Так за рік наша команда Enactus стала однією з найбільших в Україні, і ми вперше забрали срібний кубок на Національних змаганнях. 

Такий був мій перший досвід у PR. Потім, коли почала шукати роботу в галузі, то в резюме вказувала, що єдина навичка — «вмію писати тексти». Працювала копірайтером, робила статті на різні теми — від холодильника до охоронних систем. Я не розумілася в цьому всьому, тому вчилася швидко розбиратися.

Першою моєю повноцінною роботою у PR була концертна агенція в Одесі. Я тоді закінчувала четвертий курс. Тут я познайомилася з класичним PR — організовувала ефіри на телебаченні, їздила з артистами давати інтерв’ю, викуповувала прайм-тайм для реклами на радіо, закуповувала зовнішню рекламу тощо. Це був важливий досвід, щоб зрозуміти, що піар — це не тільки пости в соцмережах, й складний виклик, щоб розібратися в тому, чого ніколи раніше не робив. 

Пропрацювала в концертній агенції рік, а потім почався новий життєвий етап — Netpeak. У 2017-му, прийшовши сюди на позицію PR Manager, навички й контакти з телебачення та радіо виявилися мені не потрібні (сюрпрайз-сюрпрайз). І тут почався етап вивчення роботи з диджитал-піаром. 

Є фраза «відчувати себе найтупішою людиною в кімнаті» — ось десь так пройшли перші місяці на новому місці. Я нічого не розуміла в диджитал-маркетингу: як працює SEO, що там за аукціон в Google проводять, яка різниця між вашими ASO й ASA. 

Це відчуття стимулює розібратися, і я почала приходити з запитом на знання до наших PPC-спеціалістів, SEO, маркетологів. І розібралася. Здавалося би, навіщо піарнику розуміти оті всі технічні тонкощі роботи з рекламою. Але це важливий поінт — не можна по-справжньому прокомунікувати про щось, якщо ти сам до кінця не розібрався, яка в цьому цінність. 

З цього винесла важливий урок, який зараз передаю своїм студентам: «Немає нічого, чого я не знаю. Є те, у чому я ще не розібралася». Розуміти специфіку, продукти, послуги, процеси своєї компанії — це база для вибудови якісного та ефективного піару. 

Від ФОП до агенції

Для мене кар’єра — це про реалізацію та самоідентифікацію. Навіть розвиваючись в одному напрямку, можна розкривати себе з різних сторін. Наприклад, працюєш як фахівець середньої ланки, маєш певний рівень відповідальності та проблем, з якими маєш справлятися. Потім стаєш керівником відділу, і в тебе вже зовсім інша функціональність. І звичайно ж, рівень проблем. Усе це розкриває тебе з різних сторін — як професійно, так й особистісно.

Стати власником бізнесу — це знову ж про розкриття себе. Як Head можна вважати, що у своїй справі знаєш все. Проте стаєш підприємцем — і дивишся на розвиток бізнесу зовсім по-іншому, стикаєшся з питаннями, про які раніше навіть не думав. 

Але це про внутрішню мотивацію робити своє. Працюючи Head of PR в Netpeak, я створила з нуля власну команду з п’яти PR-спеціалістів. Проводячи співбесіди й спілкуючись з кандидатами, я бачила нерозуміння професії: який вплив PR має на бізнес, як метчиться з маркетингом та іншими відділами, про результативність та оцінку своєї роботи. І я вирішила, що варто ділитися своїми знаннями та підходом до професії. Але ж скільки у мене тих співбесід? Ну ок, можу провести їх десь 40. Усе одно це не той масштаб. Так почала читати лекції, а з ними формувався більш-менш впізнаваний особистий бренд.

Врешті настав момент, коли я зрозуміла, що історія з Netpeak добігає до кінця. Усе було дуже органічно та класно. Просто зрозуміла, що зараз не зможу дати більше користі, аніж вже дала. Ми перегорнули цю сторінку довжиною п’ять років. Проте такий час не проходить безслідно. Залишилось багато друзів та рефлексії. Обожнюю всіх людей, які продовжують розвивати компанію.

Отже, я пішла з Netpeak з думкою «PR має бути по любові» — тобто тобі має справді подобатись компанія та продукт, які збираєшся піарити. Почала міркувати, а от з якою компанією на ринку зараз я б хотіла себе асоціювати. Навіть не думала чи там є вакансії, а швидше — хто це б міг бути. І не змогла собі відповісти.

Паралельно досить органічно почали приходити запити про допомогу чи консультування. Зайшла в проєкт з ребрендингу венчур-білдера SKELAR. Був цікавий кейс. Паралельно продовжили звертатися люди, і я одна вже не могла обробляти ці запити.

Дуже змушує задуматись про агенцію, коли люди звертаються за рекомендацією інших клієнтів. Ти розумієш, що можеш й хочеш допомогти, але сама не зможеш зробити це якісно й швидко. Вихід один — зібрати команду та робити разом. Відзначу, що я довго пручалася. Не називала це агенцією, комунікувала наче я просто ФОП. Друзі при зустрічі навіть жартували: «Як там твій ФОП?». Врешті вирішила все ж таки почати офіційно створювати znamy — digital pr agency.  

Як придумати назву та знайти партнера

Коли вирішуєш робити власну агенцію, то одразу постає питання: «Як назвати?». Мені подобаються компанії, які будуються на бренді власника. У мене ж десь так все і вийшло — люди приходили до мене із запитами, бо знають мене. Так зрозуміла, що в назву слід «вшити» власне прізвище — Знамеровська. Далі пішли до ChatGPT і попросили згенерували кілька гарних у лапках назв. Особливо мені запам’яталась «Комунікаційний ключ Знамеровської». 

Словом, довелось пробувати інші підходи. Ми навіть заглибились в історію почали шукати якісь слова, що вийшли з ужитку. Врешті я пішла іншим шляхом — попросила придумати назву в підписників в Instagram. І справа пішла. Доволі швидко мені запропонували низку варіантів з варіаціями мого прізвища. Особливо сподобалось скорочення «znamy», бо дуже підходить під настрій та роботу. «Робіть PR з нами» — класно ж звучить?

Коли розробляли айдентику, особливу увагу приділили літері «z» в лого, щоб зробити її лаконічною й не тригерною. Пробуючи різні варіанти, ми прийшли до поєднання української зрозумілої «з», в якій захована «z» з англійської. Й на старті, щоб познайомити аудиторію з брендом, ми додаємо дескриптор (укр: знами). Так зрозуміліше, й вища ймовірність, що назва приживеться коректно.

Паралельно з цим я багато спілкувалася з власниками бізнесу й розпитувала про їхній досвід. Сталося так, що в більшості з них був бізнес-партнер, тобто запускали вони це все не одні. Так я почала задумуватися про те, можливо, й мені треба партнер, щоб швидше зростати й розвиватися. Й заглибилась у це питання. Спеціально розпитувала, коли краще це зробити, кого взяти, для чого він потрібен. Виходило, що самій буде наче складніше — все не вивезеш, потрібна експертиза, підтримка.

І от я ходила з думкою «потрібен партнер, потрібен партнер, потрібен партнер». Уже, мабуть, була готова навіть оголошення розмістити. А потім одна розумна людина сказала мені: «А навіщо тобі партнер? Ти сама не знаєш, що і як хочеш робити?».

«Я знаю», — відповіла я собі. Й ніби вирішила це питання, розслабилась і… знайшла партнера — Стаса Гуляєва. Він дуже структурна людина з  досвідом побудови дохідних та системних компаній. Ми раніше разом працювали, потім підтримували дружнє спілкування. Над агенцією почали працювати спочатку просто в форматі «консультування». У процесі роботи побачили, яку цінність створюємо разом й наскільки наші компетенції доповнюють одна одну. Наші ролі не перетинаються зараз, я залишаюся в ролі засновниці та CEO, а Стас — партнер та COO.

На момент розмови у команді znamy три PR-менеджери, які й ведуть основу роботу з клієнтами. Я також виконую роль PR Lead й залучена зараз в комунікацію з клієнтами, розробку стратегії, генерацію креативних ідей та інші процеси з ведення клієнтів. В команді також є копірайтери, дизайнери, головна редакторка всіх наших текстів, розробник, таргетолог, фотографи, які працюють з нами попроєктно й системно. 

Плануємо розширювати команду. Наприклад, зараз я також в пошуку дуже важливої людини — PR Lead. Вона має залідити команду PR-спеціалістів, створювати та реалізовувати кампанії для наших клієнтів. А ще дати мені можливість приділити більше часу саме стратегічному плануванню та розвитку агенції. Також в команду до Стаса хочемо знайти бізнес-менеджера.

Планую в майбутньому наймати піарників. Уже маю кількох людей з мого курсу, які дуже класно справлялись під час навчання і зможуть посилити агенцію.

Робота та конкуренція 

Зараз ми фокусуємося на корпоративному PR — робота зі ЗМІ, івенти, організація власних заходів, участь в рейтингах та конкурсах, створення колаборацій та довготривалих партнерств. У нашому портфоліо низка класних клієнтів: KSE, INTERTOP, Turbo.ua, SKELAR, I AM IDEA.

Я взагалі не позиціоную себе як конкурента якимось агенціям. Тут головне розуміти свої сильні сторони та робити те, що вмієш, а не сліпо бігти за клієнтами. Наприклад, до мене приходить певна кількість запитів про PR в HoReCa. Я розумію, що у цьому напрямі ми маємо об’єктивно менше досвіду. Тому я спокійно раджу інших спеціалістів та агенції, які на цьому спеціалізуються. 

Бажання швидко заробити зараз може стати проблемою у майбутньому. У сервісному бізнесі важливі рекомендації.

Якщо відчуваємо, що не можемо бути корисні у розв’язанні задачі та досягненні цілей, то спокійно передамо ліда колегам, які зможуть допомогти. Тому що нам треба пробігти не спринт, а марафон — на цьому шляху важливий нетворк, рекомендації та відгуки. 

Що ми точно намагаємось робити — це відрізнятись комунікацією та підходами до роботи. На етапі брифінгу ставимо дуже багато питань, які десь дивують клієнтів. Наприклад, чи є відділ маркетингу, чи побудовані продажі, основні канали залучення зараз лідів. Хтось навіть дратується, запитає, а нащо нам це знати. Насправді ж PR, як частина маркетингу, має пропонувати рішення, які будуть впливати бізнес-цілі. Чим краще ми розумітимемо, як все влаштоване в компанії та продукті, тим більш цільовою стане робота.

Висновки з невдач

Звичайно, в роботі бувають і невдачі. Наприклад, наш досить свіжий кейс. Великому клієнту потрібно було допомогти запуститися, з нуля вийти на ринок. Мова про «створити все» — від айдентики до комунікації. Проєкт дуже масштабний, а нам як молодій агенції супер цікаво забрати його у своє портфоліо. Довкола нього відбувався такий неофіційний тендер — крім нас тривають перемовини з чотирма агенціями. Все дуже захопливо.

І от обирають саме нашу агенцію. Ми на сьомому небі від щастя. Готуємо договір про надання послуг, відправляємо його в п’ятницю. Самі тим часом святкуємо наш успіх. В понеділок повертається менеджер клієнта і каже щось на кшталт: «Вибачте друзі, ваш договір сильно не дотягує до наших очікувань, тому ми оберемо іншого підрядника».

У мене шок. Знаю, що бувають правки в договорі, речі, які можна проговорити та виправити. А тут раз і «до побачення». При чому сам менеджер до нас досить по дружньому налаштований, але юридичний відділ не пропускає. Врешті ми не отримали клієнта, але скористались можливістю отримати фідбек. Дізнались, як треба покращити наш стандартний договір, презентацію та перебудувати внутрішні процеси. 

Усе це класні точки зростання, у яких ми з того часу сильно додали. Проте досвід видався болісний. Я ще й прожила його двічі. Уперше, коли отримала відповідь про відмову в співпраці. І вдруге, коли довелося повідомляти команді, що клієнта не буде. Це ще раз підсвітило важливість моєї нової ролі як засновниці бізнесу — ти завжди несеш дві відповідальності: й перед клієнтом, й перед командою. Обидві дуже важливі й потребують постійного розвитку. 

Що буде далі

Через три роки бачу агенцію операційно сталою. Маю на увазі, що у нас не виникає проблем з касовими розривами, є страховий зарплатний фонд, вибудуваний процес маркетингу та продажів, є клієнтський сервіс тощо.

Також хочеться побудувати велику команду, яка рухає бізнес. Йдеться про приблизно 50 людей.

Зараз мені така команда видається величезною. Й з нею ми зможемо закривати комплексно всі комунікаційні задачі для клієнтів — від айдентики до організації івентів. 

І третій важливий пункт — створюємо багато освітніх ініціатив. Це не про курс, а швидше про «стати певним інформаційним хабом для людей, які хочуть розібратися або апгрейднутися в комунікаціях». З цього у перспективі можливо виростити ком’юніті довкола агенції.

Щодо планів на клієнтів, то тут у мене немає бажання на кшталт «обов’язково мати Meta у портфоліо». Це, звичайно, у певному розумінні досягнення, але працювати треба з різними клієнтами та якісно робити свою роботу незалежно від розміру компанії. Передовсім, звичайно ж, йдеться про допомогу з комунікаціями українським компаніям, щоб показати, як вони впливають на їхній бізнес. А далі — побачимо через три роки. 

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter