«Я дуже ледача людина» — інтерв’ю з Андрієм Федорівим про штрафи, мінімальні бюджети та життєву стратегію

На початку травня у Львові пройшла маркетингова конференція Digitalks 2025. Цьогоріч організатори змістили фокус із персонального бренду на брендинг компаній і продуктів. СЕО Vector Ісмаіл Осбанов модерував публічне інтервʼю з Андрієм Федорівим. Нижче наводимо скорочену та адаптовану конспект-версію розмови.

---

Бути візіонером — це здібність з народження чи навичка, яку можна розвивати?

Візіонерство — це те, що відрізняє лідера від менеджера. Лідер керує людьми не через формальну владу, а через авторитет. У нього є картинка майбутнього: він знає, куди веде організацію, і люди хочуть з ним туди йти. Багато хто плутає, що таке візія та місія. Я всім раджу книжку «Більше ніж бізнес 2.0» Джима Колінза. Там чітко описано, що місія — це визначення головної проблеми у світі, яку ви намагаєтесь вирішити організацією. А візія — це фотографія тріумфу майбутнього. Опишіть фотографію того, що ви будуєте. Тобто, місія — заради чого ви будуєте, а візія — як це буде виглядати, якщо все вийде. 

Якщо говорити про візіонерство у нас в компанії, то я думаю, це про створювання нового. Мені здається, світ нас дуже довго обманював, коли говорив: «Ви маєте визначитись: бути серйозними, творчими, чи технологічними. Інженер, художник, підприємець, фінансист — це різні люди». А це не так. По-хорошому, якщо проєкт успішний, то це про людину, яка може об’єднувати, надихати, будувати. 

Якщо ми кажемо про Fedoriv зараз, то агенція — це тільки частина екосистеми. Fedoriv vlog — це про натхнення. Brand Father — про education. Fedoriv agency — про creation, про те, як проговорювати разом з клієнтами та дизайни, продукти, інтерфейси, комунікацію, контент, і різні інновації. Фонд Vesna — про те, як профінансувати стартапи на ранніх стадіях. Kooperativ — про простір, нетворкінг, івенти. Я ще займаюся персональним консалтингом для фаундерів, як правило, вже доволі великих бізнесів, які хочуть змінити погляд на свою стратегію. 

Для мене зараз візіонерство, це коли ти будуєш картинку майбутнього і намагаєшся туди доїхати, використовуючи широкий спектр інструментів. 

Чи є у тебе стратегія для самого себе не бізнесова, а людини з власним призначенням? 

Пропоную використовувати термін «життєва стратегія». У 23 роки я купив BMW червоного кольору. Я відчував себе доволі впевнено. Моя стратегія полягала в тому, щоб років сім кайфувати від життя і цього статусу — вільної людини на червоному BMW. Буквально за три місяці я зустрів свою першу дружину Дарину, закохався, через шість місяців ми одружилися. На цьому BMW купе я возив матраси, тумбочки, їздив на базар, купував памперси тощо. Тоді народилася моя перша донька. І потім — друга, ми планували все життя прожити разом, але, на жаль, життя зовсім інше. Дарини не стало. 

Потім я зустрів Ярославу, ми вже 10 років разом. Так в мене з’явилося троє дітей, оскільки у Ярослави була донька Катя. Потім у нас народився Лука. Тому ти можеш щось передбачати, а щось — ні. 

24 лютого о 10 ранку у нас мала бути фінальна зустріч зі Славою Балбєком про підписання концепції нашого будинку. Бачите, стратегія — це доволі цікава історія. Тому, я думаю, що важливо мати загальну картинку, а як вона складеться — будемо дивитися. 

Моя загальна стратегія — це не спроба знайти якийсь work-life balance в форматі «трішки того, трішки цього», а радикалізація work-life balance.

Коли я працюю, то я працюю: можу зникнути на тиждень з родини, тому що я поїхав у відрядження. А якщо я буду з дітьми, то можу вимкнути телефон і займатися тільки ними. Збирати з сином, як це було в останні вихідні, дитячу залізну дорогу, наприклад. Ось в цьому, напевно, стратегія: максимально кайфувати і від роботи, і від нероботи. 

Моїй старшій доньці Ярусі 20 років. Вона вчиться на художника і індустріального дизайнера. Працює зі склом, гравіює його зараз в Італії. Планує скоро повернутися до Києва. І ось питання: чи буде вона працювати в компанії Fedoriv? Я не знаю. Вона хоче. Я не пропонував. Маю надію, що ми знайдемо спільну мову. Катя — психолог за майбутньою професією, і хоче цим займатися.

Іванка планувала бути архітектором, але нещодавно сказала, що передумала: тепер вона хоче бути підприємицею, працювати в компанії Fedoriv, зараз читає якісь книжки про бізнес. Луці 9 років, він багато грає в шахи, футбол. Ким він буде? Подивимося. Ось така стратегія. Любити Ярославу Гресь — це стратегія? Не знаю, ви мені скажіть. Для мене це просто: я її люблю.

Друзі — це важлива частина мого життя, я їх дуже ціную. У нас в компанії один з принципів: long-term game with long-term people. Наприклад,  у мене є найкращий друг, з яким я дружу з 12 років. 

Ти часто кажеш про те, що ми всі починаємо на старті з нуля. Але хтось об’єктивно отримує більший капітал — культурний, фінансовий або соціальний. Яку роль на старті грає ця «фора» для усього кар’єрного марафону? І як наздогнати тих, у кого вона була?

У мене фора була в тому, що я багато розмовляв про творчість зі своїм дідусем, він був кінорежисером. При цьому в «байкомплекті» з цим у нього йшло абсолютно хибне ставлення до грошей. Він заробляв дуже багато у радянські часи, але витрачав ще більше, завжди був в боргах. І цей гедонізм, як він його, напевно, міг би назвати, він мені передав. Це призвело до того, що я профукав майже всі гроші, які заробив з 20 до 30 років. Мені вдалося навести лад у своїй голові та в персональних фінансах тільки ближче до 35 років. Я маю подякувати за свій творчий, креативний характер своєму діду і за абсолютно хибне уявлення про фінансовий світ — теж йому. Чи це фора? Ні. 

Тому, мені здається, що кожна людина за себе відповідає. У людини може бути внутрішня дисципліна, і вона може або працювати над собою, або не працювати. Ось вибір, який ви робите. А розмова про фору доволі абстрактна. Коли запитують бідних людей: «Як стати багатим?», вони дають дві відповіді — треба, щоб тобі щастило, і щоб в тебе були зв’язки. Коли питають багатих людей: «Як стати багатими?», вони говорять про наполегливість у праці та про наявність цінностей. Тобто, мені здається, що якщо у вас буде наполегливість у праці та наявність цінностей, то фора вам буде не потрібна.

В одному інтерв’ю ти згадав цитату Насіма Талеба, де він розмірковує про те, що таке успіх: мовляв, якщо дивитися в очі собі 18-річному, і вам не соромно як ви прожили життя, не зрадили своїм дитячим та юнацьким мріям, то ви успішна людина. Що тобі треба зробити в майбутньому, щоб не зрадити мрію своєї 46-річної версії?

Перше, про work-life balance. Як вже сказав, я вірю в те, що відпочивати — це фантастично. Я дуже ледаща людина, і, наприклад, працювати іноді не дуже хочу. Але я себе змушую. Я не вірю в супердосягнення без суперзусилля. Зараз я розумію, що є певна культура пропагування розслабленого ставлення до життя на ранніх його етапах. Я поважаю цю позицію, але не приймаю її. Що я маю на увазі? Якщо у вас є багаті батьки, у вас все забезпечено, то можна дотримуватися цієї стратегії. У мене такого не було.

Плюс, я можу сказати, це означає, що ви вибираєте певний формат на все своє життя. Якщо ви хочете досягнути чогось великого, то я все ж таки передбачаю, що вам треба бути в якийсь період напруженим. Комусь пощастить, і цей період буде коротким, пару років. Комусь менше пощастить, він може бути довшим, і тоді ви зможете класно розслабитися, завдяки тим досягненням, які у вас будуть, наприклад, тим активам, які можете побудувати. 

Мої мрії 46-річного, якщо ми говоримо про роботу, я б сказав, все пов’язано з інвестиційними амбіціями. Я будую велике інвестиційне портфоліо. У нас багато класних стартапів, які ми вже проінвестували, понад 20. Цього року відкриваємо новий напрям у фонді та будемо інвестувати не в венчурні проєкти, які сфокусовані на капіталізації, а в більш реальні дивідендні бізнеси. Хочемо побудувати їх з десяток. Ми хочемо відкривати нові локації й так далі.

Мрія зараз — це якість мого інвестиційного портфоліо через 10-15 років. Це те, над чим я думаю, і те, що мені цікаво.

І, звичайно, мене дуже надихають мої діти, і я хочу, щоб у найближчі 20 років у них все вийшло. Бо вони все одно з погляду творчості мій, напевно, найважливіший проєкт. 

У мене не все ще є. У мене закриті базові питання. Але питання в тому, що це гра: ти як дитина, яка збирає конструктор: зібрав одну башту, потім побудував фортецю, потім придумав туди провести залізничну дорогу. У тебе є азарт. Я не страждаю на роботі, а кайфую. І в цьому випадку це ні з чим непорівняне задоволення, коли щось, що ти будуєш, наприклад, рік чи два, чи три, стає реальністю. І ти цю реальність бачиш.

Vesna Capital проінвестувала у понад 20 проєктів. Якими з них ти пишаєшся особливо?

Мені дуже подобаються Zeely. Об’єктивно, з погляду цифр, це, мабуть, одна з найкращих наших інвестицій: вони виросли за цей час більше, ніж у 10 разів. Стартап прибутковий. Це маркетинг. Я б, напевно, так вже не зробив. Це нове покоління, яке молодше за мене на 20 років, і яке просто вау. 

Мені дуже подобається україно-шведський проєкт memoryOS: шведський вчитель дізнався про те, що є римська технологія тренування пам’яті, яка називається «Палаци пам’яті», і став чемпіоном Швеції з запам’ятовування. Він пам’ятає більше, ніж 100 000 значень числа Пі, і об’єднався з українськими інженерами, гейм-дизайнерами та зробив застосунок — тренажер для пам’яті. Він фантастично зростає в США. Мені дуже цікаво, як це буде розвиватися. 

Також ми, наприклад, зараз проінвестували новий проєкт польських фаундерів, Booksy. Стартап з капіталізацією майже $1,5 млрд. Вони зробили, здається, просту річ — букінг для салонів краси. Тобто ти можеш знайти перукарню і записатися до певного майстра через Google, замовити там послугу, і вона з’явиться у тебе в Google-календарі. Їхній Head of Product буквально вручну зробив цей продукт, йому теж зараз 46 років. У них був oversubscribed-раунд У контексті раунду інвестицій означає, що інвестиційний раунд був перереєстрований, тобто інвестори виявили більший інтерес та бажання вкладати, ніж компанія могла прийняти. .

Один з перших засновників Booksy прийшов додому і каже своїй дівчині-українці: «Там якісь українці зі мною говорили, з Fedoriv». Вона каже: «І що?». Він: «Ну ми їм майже відмовили». А вона йому: «Ти що, з дуба впав? Ти не розумієш, яка в нього дружина? Беріть в нього гроші!». І ось ми проінвестували в цей стартап, зараз спілкуємось, дуже цікаві люди, досвід взаємодії. Я даю їм поради з маркетингу. 

Як бізнесу, який тільки стартує з мінімальними бюджетами, знайти покупців?

Я б сказав, руками. У тому сенсі, що брати засновника і випихати його на вулицю. Він не має сидіти в кабінеті. Мені чомусь прийшов на думку мій улюблений приклад про Big Green Egg Відома торгова марка для керамічних грилів-камадо, які виробляє компанія Big Green Egg. Заснована у 1976 році, Атланта. , американського виробника грилів. Це класний приклад того, як робиться реальний бізнес. Американець поїхав в Японію. Йому там дуже сподобалось, зокрема різні речі: комп’ютерні ігри, якісь електронні пристрої. Камадо-гриль — це гриль, схожий на тандир, тільки трішки осучаснений.

Він відкрив магазин японських товарів із двома відділами — комп’ютерні іграшки та грилі. Привіз цілу купу грилів у різних кольорах. Це призвело до того, що люди не могли вибрати в який відділ йти. Жодна з ідей не спрацювала. Тоді він почав кожного дня купувати 10 курок і зранку до вечора смажив їх перед входом в магазин на цьому грилі. Курка так смачно пахла! Перехожі зупинялися і казали: 

— «Ммм, а що це?». 

— «Курка, спробуйте!», — відповідав він.

— «Вау, така смачна!». 

— «Ні, це звичайна курка, просто вона така смачна, тому що приготована на цьому грилі. Будете брати?». 

Іноді, покупці не могли визначитися, якого кольору обрати гриль, бо палітра велика. Тоді він залишив тільки зелені. Величезна компанія, їм вже 30 років, лідер в категорії грилів США. Але якби власник не стояв на вулиці і в певний момент не прийняв ті рішення — не було б у нього ніяких продажів, ми б ніколи про нього не дізналися. 

Я думаю, оце відповідь на ваше запитання. Ідіть і продавайте, ловіть людей за руки. У маркетингу це називається Product market fit. Тобто переконатися, що взагалі людям це потрібно. Бо, можливо, людям це не потрібно, і тоді вам треба інший продукт. Але не сидіти та чекати, поки прийде геніальний маркетолог і щось продасть. Якщо ви маленький стартап, то продажі — це робота акціонера. 

Система штрафів в креативній агенції. Чи варто застосовувати у роботі з командою?

У нас немає. Я не вірю в штрафи. Я думаю, що головний штраф — це недоотриманий бонус. Ми ж не в державній автомобільній інспекції, а з творчими людьми працюємо. Творчі люди — особливі. І якщо ви хочете працювати у творчості, не треба очікувати від творчих людей військової дисципліни. І ступінь вашої гнучкості для роботи зі справді талановитими людьми може визначати вашу успішність. 

Яку найсильнішу емоцію має викликати бренд, щоб його любили навіть без знижок?

Рятувати життя. У 23 роки я розбився на першому своєму автомобілі, BMW. Він 63 метри котився і двічі перекинувся на дах. Я вилетів з траси на швидкості більше 100 км/год. Переднє колесо відірвало зі стійкою, воно лежало десь в 15 метрах від машини. І всі, хто проїжджав, тільки питали скільки трупів. У машині було чотири людини, всі були пристебнуті — залишилися живі. Нас перевертало, як на якомусь атракціоні. У мене потім, правда, пам’ять пів дня не працювала, бо мене подушкою вдарило. Але я на все життя вдячний бренду BMW за те, що можу з вами сьогодні говорити. Оце сильна емоція. 

Як молодому бренду виходити на великі компанії та починати з ними працювати?

Робіть ідеї для бренду і показуйте їх безплатно. Не бійтесь, що вас використають. Бо у вас немає іншого шляху. У вас немає переваг. Вам треба доводити. Не прагнути заробити на всьому одразу — на старті це нормально. На чомусь ти втрачаєш гроші, а на чомусь заробляєш. І це нормально. У тому і сенс стартового етапу, це нормально. І шукати свою спеціалізацію. Не намагатися сподобатися всім, а мати свій характер. Виражений. От в цьому, мені здається, важливість: не розмір, а характер. Можна бути великою компанією, яка ніяка. А можна бути маленькими, і вже з зубами. 

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter