Візіонерство, місія та розуміння майбутнього — Як ви думаєте, Вікторіє Тігіпко?

• Засновниця і керівна партнерка венчурного фонду TA Ventures.
• Засновниця та президентка глобальної мережі ангельських інвесторів ICLUB. 
• Співзасновниця міжнародної спільноти жінок-лідерок в IT і digital — W.tech Global. 
• Голова наглядової ради Українського фонду стартапів.
• Президентка Одеського міжнародного кінофестивалю. 
• Голова наглядової ради Української Кіноакадемії.
• Називає себе футуристкою-візіонеркою.
• Вважає топнавичками керівника доброту та експертність.
• Покладає великі надії на штучний інтелект.

Про себе

Я — футуристка-візіонерка. Мені завжди подобалися книжки топових футуристів як Реймонд Курцвейл. Тих, хто бачить тренди, які сьогодні ще невідомі. Ще з дитинства мені було цікаво: а що буде потім, як сьогодні розвивається в завтра. Я не боюся про це думати й мені дуже цікаво, як ми зробимо цей стрибок в «Стар Трек».

Я людина «широких мазків», я б навіть сказала імпресіонізму. Ці мазки не точно виписані. Я взагалі великий фанат імпресіонізму в мистецтві. Подобається, коли підходиш ближче, то бачиш одне, а відходиш — картинка вимальовується чітко. 

Проблема сьогодення — «короткозоре» бачення. Коли ми бачимо якусь проблему, але не наслідки її вирішення.

Це підтверджується подіями у світі: політика, макроекономіка, відсутність чіткої спеціалізації країн. Ми забули, що можна працювати на внутрішній ринок, про наш потенціал.

Мабуть, мій call to action в тому, що нам потрібно заповнювати команди на рівнях прийняття рішень людьми, які розуміються на технологіях, рухають світ.

Мені здається, щобільше економісти та політики будуть відкривати екосистеми для tech-людей, які будували стартапи, серйозні бізнеси — дедалі все стане продуктивніше. Це люди з особливою швидкістю мислення, прийняттям рішення — founder’s mindset, або investor’s mindset. Це така ідеальна гібридна модель людей, які зможуть розв’язувати серйозні питання достатньо швидко. 

Про моменти, які сформували

Я виросла в Микільській Слобідці. Там був дуже високий рівень злочинності. З лівого берега на правий ходили трамваї, і я їздила на них, коли треба було на тренування з гімнастики чи фігурного катання. Бувало, стоїш, тримаєшся за поручні і не втрачаєш пильність: у трамваях тоді траплялась поножів’я, абощо.

Ми жили в невеличкій квартирі з батьками утрьох, у мене не було свого ліжка — не було де поставити. Спала на розкладному кріслі. У дитинстві мене це не хвилювало взагалі, все було окей. Задумалась лише, коли почала навчатись в інституті.

Але не буду драматизувати, — у нас в холодильнику завжди була їжа. Тому, мені просто хотілося почати робити щось таке, щоб вирватися з цього сетапу.

Тому було бажання швидко знаходити топових людей, з суперенергію, супергероїв. Такими є наші стартапи, в які ми інвестуємо з ТА Ventures та ICLUB. Люди, які вмикають цей ефект мультиплікатора: вони роблять наше життя зовсім іншим.

Про думки інших

Мені все одно, що про мене говорять, думають, пишуть — у мене немає часу навіть читати коментарі. Якщо мені треба з кимось порадитися, то піду до тих, хто має експертизу в конкретній ніші.

Слава соціальних медіа мене взагалі не цікавить. Краще поїхати країнами з нашими партнерами, поспілкуватися з фаундерами. Знайти людину, в яку ти хочеш інвестувати. 

Про перші гроші

Мій батько — шкільний вчитель музики, у мами дві освіти: лікар і педагог. У 70-80-ті роки, щоб підзаробити, батько плавав на риболовецькому судні в Балтику. Звідти він привозив жуйки. У мене з дитинства був хист до підприємництва: хотілося продати ці жуйки, ще й на додаток обгортки від них.

Діти в нашому районі не могли собі дозволити жуйки. Тому роздавала їх просто так. Перші зароблені гроші були, по-суті, благодійністю.

Всі мої перші бізнеси знайшли мене самі. Я нікого не шукала, не знала, чим займатися — просто хотіла заробляти гроші.

Звичайно, як усім, хотілося заробляти на нафті і газі, але так склалося, що влітку перед моїм 16-річчям на одній виставці я познайомилася з італійською компанією, яка продавала замки і сейфи. Мені запропонувати бути їхньою дилеркою. Тож перші гроші заробила з ними.

Про роботу

Робота — це моя місія, тут я її реалізую. Найжорсткіші оцінки ставлю сама собі. Я сама знаю, де я доробила, а де ні. 

Мені подобається ненудна робота. Та, що дає можливість мені та людям поряд краще інвестувати свій час в те, що розвивало б нас як емоційно нових особистостей. 

Прикро, що у світі є багато стандартних процесів, і люди проводять своє життя за «конвеєрами» (не в буквальному сенсі). Навіть в креативних, контентних професіях є свій «конвеєр». Я б хотіла жити, щоб можна було займатися бізнес-креативом, визволити час людей з «конвеєрів».

Я велика прихильниця мінімізації дзвінків. Дуже не люблю 1-to-1, наприклад. Якщо можна зібрати всю команду, краще провести один дзвінок. Розібрати задачі, послухати вклад кожного, розв’язання проблем. Також я цілком проти Zoom-колів з відео: всі наші зустрічі з командою відбуваються без камер. Виняток, коли ми вперше знайомимось з фаундерами.

Ми повинні розуміти, що сьогодні ми всі про емоційний капітал, IQ, людей, які мають швидке мислення, що дозволяє управляти штучним інтелектом. Але, на жаль, це не ті люди, яких ми бачимо в телевізорі. 

Я великий прихильник людей, яких не треба дуже сильно мотивувати. Коли сама працюєш, кайфуєш від того, що ти робиш — це найкраща мотивація як для дітей, так і для колег. 

Мені здається, через дуже короткий час ми прийдемо до таких компаній, де кожен з нас матиме всеінерну зацікавленість Тотальну залученість людини — не лише в ролі працівника або споживача, а як співвласника, учасника процесів, співтворця в бізнесі. Кожен з нас зможе вибирати, де працювати наступні 10 років. Тому що апсайд, який ти отримуєш в бізнесі, прямо пропорційний тому, чи щаслива ти в ньому, чи хочеш бути тут 10 років. 

Робота як хобі — це не казки, а реальна ситуація, яка може змінити світ на краще. 90% людей нещасливі там, де вони працюють, для багатьох це тимчасова робота. 

Чому? Все просто. На рівні корпорацій ми втратили стартаперський дух — коли всі зацікавлені в проєкті, фаундери мають серйозну частку, а інвестори вже не дуже в чартах. 

Ми як смартінвестори в ТА Ventures та ICLUB розуміємо — коли у фаундера немає більшості частки, він не зацікавлений. Те ж саме в командах великих корпорацій, які сидять на зарплаті, нереальних бонусах. Вважаю, цю модель слід передивитися. Якось по-новому почати «нарізати» співробітникам, топменеджменту акції. Давати можливість іншого рівня промо, щоб люди мали вплив і видимість. 

Про штучний інтелект

У мене великі надії на штучний інтелект. Я активний користувач, хочеться не упустити можливість розібратися з цим і поставити повністю собі на сервіс. Вважаю, саме це дозволить нам вивільнити час. А час — це все, що у нас є.

Чи зможуть AI-агенти замінити Associate у венчурних фондах? Ми і сьогодні використовуємо його в роботі. Звичайно, на нього залишиться рісерч. Аналітики потрібні будуть лише для того, щоб порівнювати різні фактори на рівні людського мислення. Наприклад, проаналізувати профіль в LinkedIn: машина його зчитає не так. Але і це, я думаю, через якийсь час також робитиметься через ШІ.

З фаундерами, які провалились, завжди є серйозний шанс, що все вдастся наступного разу. Проте потрібно правильно проаналізувати цей психологічний момент. Сьогодні це можемо робити ми — «психологи венчурного бізнесу», інвестори. Завтра — машина.

Про фільми та книги

Віддаю перевагу аудіокнигами, бо багато рухаюсь. Якщо в статичному стані, то швидше за все в Zoom-колах з нашими командами, стартапами.

Аудіокнижки, подкасти — мені комфортно слухати на великій швидкості, 2х, наприклад. Можна це поєднувати зі спортом: джоґінґ Біг підтюпцем , плавання. Складно назвати щось конкретно улюблене. Вже кілька років взагалі не читаю фікшн: лише біографії, про бізнес.

Фільми для мене це те, що не перемотаєш, ексклюзивна категорія. Тому я дуже серйозно обираю контент. Дивлюся рейтинги, читаю про авторів. Починаю перегляд, якщо перші 30 хвилин мене не чіпляє, чи не починаю концентруватися повністю на фільмі, то це не для мене. Не люблю прості фільми, мені подобається арт-хаус. Там немає «зав’язка, кульмінація, розв’язка». 

Сьогодні мені більше цікавить напрям sci-fi Науково-фантастичні фільми . Візьміть топрейтинг, всі стрічки щобільше 8-ми у рейтингу — на кшталт «Інтерстеллару» мені подобаються. Але ніхто не скасовував класику: Suits, Breaking Bad, «Абатство Даунтон».

Про лідерство

Експертність і доброта — топскіли, які потрібні зараз кожному керівнику. Лідер — той, хто робить так, щоб люди поряд з ним, росли як експерти. Ти як агрегатор, тобі дали можливість бути модератором, який може піднятися над ситуацією та оцінити все. Для цього потрібно вміти управляти своїм его. Для більшості — це серйозний челендж. Тому треба бути доброю людиною, і з високим рівнем IQ.

Помилки підлеглих — це твої помилки. На всі помилки треба реагувати нормально, спілкуватися з людьми. Ми всі помиляємось.

Класно робити превентивні заходи, будувати відкриті стосунки, щоб люди могли прийти та сказати: «У мене є проблема», а не замовчувати її.

Мабуть, найбільша перемога керівника — коли команда може прийти до нього і розповісти про все. Класно, коли люди також можуть взяти на себе амбітні плани, та навіть десь недовиконати їх, — не треба боятися цього.

У наших структурах немає поняття бонусу. У нас є поняття частки в бізнесі і чітка транспарентна система, як хто заробляє на кожному рівні. У нас однакові можливості для всіх: бізнес-партнерів, експертних партнерів, для команди.

Про успіх

Моє мірило успіху — наскільки я задоволена тим, як ми працюємо. Кількість крутих фаундерів, які точно змінюють наше життя. Кількість нових напрямів, які ми відкрили. Кількість нових географій. Оце обʼєднання фаундерів по всьому світу, яке ми створюємо, робить мене щасливою. Прорахувати ефекти цього мультиплікатора, того, що ми робимо, дуже складно. Але я розумію — це хай-левел розуміння майбутнього.

У нас в ICLUB і ТА Ventures — це ніби як індекс задоволеності вчителя від того, як він навчив учнів. Щобільше ангелів-інвесторів, тто більше крутих фаундерів, інновацій, технологій. Це як релігія нової економіки, яку ми формуємо в межах нашого клубу і венчурного фонду. 

Про правильну перспективу

Контекст: фінальне запитання звучало так: «Стіву Джобсу приписують фразу:“Я б обміняв усі свої технології на зустріч із Сократом”, на що ви б обміняли?».

Ні на що не готова б була обміняти. Чи хотіла б я спілкуватися з філософами — мабуть, ні. Дуже поважаю цей зріз історії, але ні. 

Я б дуже хотіла потрапити в майбутнє. З кимось з відомих людей поза часом я б не хотіла зустрітися. Хотіла б побути просто тінню підприємців, які робили топові компанії, як-от Рід Хоффман, Ілон Маск: послухати, подивитися, як вони працюють, мислять.