Від гральних карт до геймерських сердець: історія компанії Nintendo

Сьогодні компанія Nintendo — це набагато більше, ніж просто бренд. Для одних вона є символом дитинства с персонажами-легендами, такими як Маріо, Зельда і Покемони. Для інших — це показник, як можна змінити ринок, з нуля створити нову індустрію розваг. Проте багато хто не знає, що історія компанії розпочалася набагато раніше, ніж виникли перші цифрові технології, а слово «комп’ютер» почало позначати пристрій, а не людину, яка щось обчислює.

У новому матеріалі Vector розбираємо, як Nintendo став одним з рушіїв сучасної індустрії розваг, почавши з виробництва гральних карт, пройшовши через багато злетів, падінь, невдалих експериментів і виправдала свою назву. 

Гральні карти Фусадзіро Ямауті

Історія майбутнього гіганта почалась 23 вересня 1889 року, коли Фусадзіро Ямауті, ремісник із Кіото, заснував ігрове видавництво Marufuku для виробництва ханафуда — традиційних японських карт з дерева з зображеннями квітів і рослин. Наприкінці XIX століття в Японії забороняли азартні ігри, однак ханафуда можна було використовувати і для простих сімейних ігор, що забезпечило картам популярність. Причина проста — на цих картах не було цифр.

Перші карти були виконані з кори шовковиці, їх продавали у магазинах Кіото. Однак з часом попит на карти виріс так сильно, що перевищив виробничі можливості, і продажі впали. Після цього Ямауті у 1902 році (за іншими даними у 1907) почав випускати дешевшу колоду карт, зекономивши на матеріалах. Також він відкрив друге виробництво в Осаці.

Бізнес знову став прибутковим і зростав до середини 1920-х років. За цей час компанія випустила більше як 20 різних колод. 

Назву Nintendo Koppai компанія отримала у 1907 році, тоді вона почала продажі карт за межами Кіото. При цьому найчастіше слово Nintendo перекладають як «поклади свою долю в руки небес». Того ж року вона уклала угоду з Nihon Senbai про продаж своїх карток різним сигаретним магазинам по всій країні. 

Після цього почався ланцюжок змін назви компанії. Наприклад, у 1933 році найменування змінилось на Yamauchi Nintendo & Co., Ltd, її очолив Секірьо Канеда, який взяв прізвище Ямауті. 

Ера перших експериментів і перші іграшки

У 1951 році компанія знову змінила назву на Nintendo Playing Card Co. Ltd. Причиною було те, що компанія стала найбільшим в Японії виробником гральних карт. А вже у 1953 році стартувало виробництво перших в країні пластикових гральних карт.

У 1959 році відбулося зразу дві значні події. По-перше, була укладена угода з Walt Disney на використання образів Disney на картках — це була її перша угода з західною компанією. Це призвело до продажу майже 600 000 колод у перший рік. По-друге, Nintendo автоматизував виробництво японських гральних карток і покращила їхній захист.

У 1963 році назву знову змінили і компанія стала Nintendo Co., Ltd. А вже у 1964 році виробничий гігант зіштовхнувся з падінням доходів від продажів карт через зниження попиту. Японці тоді віддавали перевагу іншим розвагам, того компанія вирішила вийти на інші ринки.

Серед нових напрямів було багато чого: від кавових напоїв та рису швидкого приготування до таксі та мотелів для побачень. Однак новий прорив забезпечив Гумпей Йокой, молодий інженер, якого найняли у 1965-му для обслуговування машин. Він створив Ultra Hand — просту механічну іграшку, яка стала шалено популярною та була продана тиражем більше як мільйон одиниць. 

Цікаво, що вперше ранній саморобний прототип іграшки помітив голова компанії Хіросі Ямауті, який був на фабриці. Він побачив його в руках Гумпея. Іграшка настільки вразила Ямауті, що той зажадав повноцінний прототип, який і ліг в основу Ultra Hand. А сам Йокой невдовзі очолив ігровий відділ компанії.

Крім того, Nintendo Co., Ltd випускав класичні настільні ігри шахи, го, маджонг та інші, зокрема іноземні, розповсюджуючи їх під брендом Nippon Game.

Перші електронні іграшки: «тестер любові», «світловий пістолет», лазерні стрільби і перша консоль

У 1969 році вийшла іграшка Love Tester, розроблена Гунпеєм Йокой. Це був перший продукт Nintendo, в якому використовувалися реальні електронні компоненти. Прилад мав визначити, наскільки двоє людей люблять один одного. Користувачі мали однією рукою тримати один з підключених металевих датчиків, а іншою брали один одного за руки. На глюкометрі ж виводилась «оцінка любові» за шкалою від 1 до 100. Цю іграшку продавали не тільки в Японіі, але і в західних країнах. Цікаво, що у 2010 році Love Tester в Японії перевипустила компанія Tenyo, з оригінальною упаковкою й офіційним схваленням від Nintendo. 

На початку 70-х років світлочутливі фотодатчики були ще новітньою технологією. Тому виробники цих компонентів шукали нові способи їхнього застосування. Однією з таких компаній-виробників була Sharp, а її представник Масаюкі Уемура відвідав Nintendo та зустрівся з Гунпеєм Йокоєм. У результаті Уемура перейшов у Nintendo, а компанія отримала нові технології для іграшок. 

У результаті на ринку з’явився Beam Gun SP — серія оптоелектронних іграшкових рушниць, яку Nintendo запустив у 1970 році. Принцип роботи полягав в тому, що гравець стріляв світловим променем у фізичну ціль. Якщо промінь потрапляв у мішень, то мішень реагувала — наприклад, пляшка вибухала, лев світився і гарчав. Всього було випущено шість різних мішеней. Beam Gun SP міг стріляти на дистанції до 24 футів (приблизно 8 метрів). Пізніше вийшла лінійка Beam Gun Custom з дальністю стрільби до 300 футів (майже 100 метрів).

У 1973 році компанія випустила Laser Clay Shooting System. Це була система, яка представляла світловий симулятор стрільби. У ньому можна було стріляти з рушниць по рухомих цілях, які проєктувалися на фон за допомогою проєктора. Система фіксувала попадання шляхом відбиття світла, що було інноваційним для того часу. Тоді ж з’явилась фраза Nintendo night, яка вказувала на корпоративні заходи в ігрових зонах.

Для запуску нової системи Nintendo викупив покинуті боулінг-клуби по всій країні і зробила з них аркадні зали. А наступного року, у 1974-му, вийшла компактна версія Mini Laser Clay, яка використовувала 16-мм плівку.

Однак нафтова криза 1973 року внесла свої корективи. Laser Clay Shooting System існувала до 1978 року, але її закрили через фінансові проблеми, а версія Mini протрималась на ринку до кінця 70-х.

А першою повноцінною спробою вийти на ринок відеоігор стала система Color TV-Game. Серія з п’яти поколінь випускалась між 1977 і 1983 роками тільки в Японії. Nintendo продала більше ніж три мільйони одиниць, що стало найвищим показником продажів серед усіх ігрових консолей першого покоління. Ці консолі мали лише по одній грі, хоча і з деякими варіаціями. 

Color TV-Game став перехідним етапом між механічними іграшками та цифровими розвагами. Його успіх переконав Nintendo інвестувати в Famicom (1983), що згодом перетворився на NES — консоль, яка змінила індустрію.

Аркадні автомати, Game & Watch, NES і Маріо 

У 1980–1985 роках Nintendo активно розвивала напрям аркадних автоматів і відеоігор. У 1981 році був випущений перший аркадний автомат з Jumpman’ом, який згодом став тим самим Маріо. Цікаво, що це ім’я персонаж отримав на честь схожості ігрового героя з Маріо Сегалі, який був орендодавцем офісу штаб-квартири Nintendo of America. 

У 1982 з’явилося продовження гри, де Маріо вже був антагоністом, а не головним героєм. А у 1983-му вийшов аркадний автомат, де Маріо і Луїджі вперше з’являються як сантехніки. У цій грі вже був кооперативний режим. 

Паралельно з цим в Японії та США з’явились перші портативні консолі серії Game & Watch. Вони мали по одній грі, також в них був встановлений годинник, а подекуди будильник. І саме тут вперше з’явився Маріо у грі Mario’s Cement Factory. 

А у 1983 році вийшла перша домашня консоль з картриджами — Family Computer (Famicom), на основі якої вже створювали NES. Важливо відзначити, що Famicom називалась саме японська версія, у США вона вийшла у 1985-му під назвою NES (Nintendo Entertainment System). 

Вона стала найуспішнішою консоллю третього покоління, а продажі по всіх країнах сягають майже 62 млн. Цікаво, що консоль з’явилась в Європі у 1986–1987 роках, а в Бразилії лише у 1993. На ній вийшли Super Mario Bros., The Legend of Zelda, Metroid, Mega Man, Duck Hunt і багато інших ігор, а консоль дуже сильно вплинула на індустрію відеоігор і супутніх товарів. 

Виробництво NES припинилось у 1995 році, а Famicom — у 2003.

При цьому в Україні та інших країнах колишнього СРСР активно продавали клони Famicom, зокрема Dendy. Їх виробляли на Тайвані з китайських деталей, випуском займалась компанія Steepler з 1992 року. 

Портативна революція, SNES, нові експерименти

У 1988 році Йокой та його команда задумали портативну ігрову консоль Game Boy, яка вийшла на ринок у 1989 році. На відміну від Game & Watch новинка отримала картриджі, з яких і запускались ігри. Всього вийшло чотири покоління, остання версія, Game Boy Color (1988), отримала кольоровий екран і зворотну сумісність з попередніми версіями. 

А у 1990 році вийшов SNES (Super Famicom). Ця консоль визначила ціле покоління ігор, зокрема Super Mario World, The Legend of Zelda: A Link to the Past, Chrono Trigger, Donkey Kong Country та Street Fighter II. 

У цій консолі планували реалізувати зворотну сумісність з NES, але її скасували через високу вартість. Також був розроблений прототип CD-ROM, який Nintendo створювала разом з Sony, однак проєкт провалився, а Nintendo відмовився від колаборації. Це дало Sony можливість запустити PlayStation (1994-1995 роки). Водночас вийшов і Sega Saturn. З цього і почався ще один занепад Nintendo.

У 1995 році на тлі пошуків нового шляху Nintendo запустив проєкт Nintendo Virtual Boy, який створювали разом с американськім стартапом Reflection. Новинку позиціювали як першу систему зі стереоскопічною 3D-графікою, але вона виявилась гучнішим провалом Nintendo через технічні проблеми, високу вартість, малу кількість ігор і ряд інших проблем. Після провалу з компанії пішов Гунпей Йокой. 

У 1996 році вийшов Nintendo 64, який мав би стати конкурентом PlayStation, однак він використовував картриджі, а не лазерні диски, що сильно обмежило сторонніх розробників.

Новий зліт, нове падіння, і ще один ривок

21-ше століття почалось для Nintendo не дуже гарно. Вихід GameCube у 2021 році не врятував ситуацію. Консоль не стала комерційним хітом, хоча і залишила глибокий слід в історії відеоігор завдяки своїм технічним інноваціям, унікальному дизайну та легендарним іграм.

З 2004 року ситуація покращилась. Вийшла портативна консоль Nintendo DS із двома екранами, сенсорним управлінням та іншими інноваціями, яка врятувала компанію. Слідом, у 2006, почались продажі Wii. Ці консолі стали проривними для свого часу, але нововведення у вигляді Wii U (2012) нівелювало досягнення. Гравцям була незрозуміла концепція «другого екрану», що і привело до низьких продажів. 

І ось наступив 2017 рік, коли компанія випустила гібридну консоль Switch, яка об’єднала в собі портативний і домашній геймінг. Успішні франшизи, такі як Breath of the Wild, Mario Odyssey, Animal Crossing: New Horizons — принесли Switch статус одного з найпродаваніших продуктів в історії Nintendo. А кілька місяців тому на ринок вийшов Switch 2.

Замість висновків

Nintendo — це не просто технологічна компанія. Ця історія про те, як маленька фірма з виробництва гральних карт стала глобальним культурним брендом, який змінив уявлення про розваги. Від ханафуди до ігор із гнучким дизайном, від колаборації з Disney до провалу з VR — все це принесло важливі уроки про необхідність постійних інновацій і адаптацій, що і дозволило Nintendo змінити уявлення світу про ігри та розваги.