Повернутися з війни до цивільного життя непросто. Фізичні й психологічні травми заважають новому сприйняттю себе. Однак працевлаштування допомагає ветеранам наново відчути власну цінність і стати активною частиною суспільства. Як полегшити цей процес і що пропонує держава — читайте далі.
Живий, поки потрібний
Володимир Панов пройшов важкий шлях — від засновника добровольчих батальйонів і начальника штабу до менеджера з гуртової та роздрібної торгівлі автозапчастинами.
51-річний ветеран пів життя служив у правоохоронних органах і Збройних Силах України, зокрема очолював штаб батальйону «Харків–1». У 2017 році під Волновахою зазнав важкої черепно-мозкової травми внаслідок артилерійського обстрілу. Згодом це спричинило епілептичні напади. Та, попри все, Володимир радіє, що нині має де прикласти сили.
Певний час Володимир Панов працював вихователем і викладачем фізичної культури в коледжі, де навчалися діти з інвалідністю. Проте з приходом повномасштабної війни знову взяв до рук зброю. Півтора року провів під Авдіївкою та Костянтинівкою, працюючи оператором бойової машини «Стріла-10».
Однак здоров’я почало підводити дедалі більше. У найгірші моменти Володимир втрачав зір і слух, тож отримав звільнення зі служби за станом здоров’я. Нині працює дистанційно: вчиться нового, формує звітність, шукає ринки збуту, веде комунікацію з клієнтами.
«Коли відчуваєш, що ти комусь потрібен, це дуже підтримує. Після фронту, де постійно стріляли й не знаєш, виживеш чи ні, це зовсім інший світ. Роботодавець у мене чудовий, бухгалтерка — приємна людина. У Центрі мені ще й навчання запропонували. Таке ставлення справді допомагає адаптуватися — і психічно, і фізично, і фінансово», — ділиться Володимир.
Робоче місце коштом держави
Саме створення доступного робочого місця для працівника з інвалідністю часто викликає побоювання в роботодавців і стає на заваді працевлаштуванню людей. Проте Міністерство економіки запровадило програму, яка компенсує витрати на облаштування робочого місця для людей з інвалідністю I або II групи. Сума відшкодування може сягати від 80 до 120 тис. грн.
Подати заявку на компенсацію можна через сервіс «Дія» або звернутися до центру зайнятості. Після схвалення заявки гроші надійдуть на ваш рахунок протягом п’яти робочих днів.
Отримати компенсацію можуть як фізичні особи-підприємці, так і компанії. Витрати відшкодовують на широкий перелік устаткування — від меблів до офісної техніки й спеціальних пристроїв.
Саме цією програмою і скористався роботодавець Володимира. Для дистанційної роботи вдома працівникові придбали ноутбук, принтер, сканер і настільну лампу на суму 80 тис. грн.
Психологічна адаптація
Після повернення з фронту ветерани часто стикаються з викликами не лише фізичного, а й психологічного характеру. Психологиня «Ветеранхабу Одеса» Олена Шитко пояснює, що для колишніх військових робота — не просто заробіток.
Робота потрібна ветеранам так само, як і всім іншим людям. Це спосіб відчути власну цінність, корисність і бути потрібним.
Водночас психологиня зазначає: кожен ветеран має свої потреби. Тому про них варто дізнаватися безпосередньо від працівника.
«У багатьох ветеранів open space може викликати стрес. Їм потрібне більш усамітнене, затишне місце. Натомість чітка структура робочого дня й алгоритми, навпаки, можуть допомогти адаптуватися до цивільного життя, адже це нагадує військові правила й дисципліну», — пояснює Олена.
Психологічна підтримка ветеранів у колективі також має бути уважною: важливі повага, чесність і відсутність надмірної героїзації чи жалю. Відповідне ставлення колективу полегшить повернення ветеранів до активного громадського життя, а роботодавці отримають мотивованих працівників.
Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) у межах проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості й за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.