«Венчурний інвестор — це професія для терплячих». Як працює Digital Future після десятиліття на ринку
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Олексій Вітченко чекає вже 10 років. Спочатку чекав перші екзити, потім — наступні раунди, далі — коли фаундери дозріють до продажу. Венчурний інвестор — це професія для терплячих. А втім, за ці 10 років його венчурний фонд зробив 40 інвестицій і дочекався 11 екзитів.
У межах рубрики «Як вони працюють» журналістка Vector Дарія Прудіус поспілкувалася із фаундером Digital Future Олексієм Вітченком про те, чому поспішні інвестиції в early-stage — це найбільший факап венчура, як за рік переглянути 100-500 проєктів і не збожеволіти, й чому командою з трьох людей можна керувати 40 інвестиціями.
Залишився, коли всі втікали
2014 рік. рф почала війну проти України, з країни масово тікають інвестори — особливо російські. Український венчурний ринок практично вимер. Тоді Олексій Вітченко робить перші інвестиції в українські стартапи. Починали з чеків по $50 000 — було страшно вкладати більше, досвіду не вистачало.
«Ми змогли тоді дуже гарний портфель знайти. І от зараз, коли теж почалася повномасштабна війна, я навіть писав у Facebook, що всі поїхали, а проєкти є, і це подарунок для інвестора», — розповідає Вітченко про свою стратегію залишатися, коли ринок покидають інші.
Тоді у нього вже був один успішний бізнес — маркетплейс для студентів, де допомагали з різними завданнями. Гроші з продажу стали першим капіталом для Digital Future. Вітченко вирішив диверсифікуватися і зайнятися чимось цікавим — венчурними інвестиціями.
За 10 років чеки виросли до $100 000-$400 000, а кількість екзитів — до 11. Але головне не змінилося: Вітченко досі вважає, що найкращі можливості з’являються тоді, коли всі втікають. Поки конкуренти йдуть, він залишається і чекає. Венчурний інвестор — це професія для терплячих.
Тренер, який не може грати
«Ти як тренер не можеш вийти на поле і сам пограти. Повинен чекати, чекати й чекати», — пояснює Вітченко специфіку венчура. З одного боку легше: все роблять фаундери, вони працюють, а ти начебто нічого не робиш. З іншого — складніше: не можеш вплинути на результат безпосередньо.
Чекати іноді більш як 10 років на екзит просто невигідно. Але вибору немає. «Іноді приходять якісь екваєри до стартапів, тоді переважно юні фаундери запитують — продавати чи ні. Складні рішення, потрібен досвід», — розповідає про свою роль ментора.
За рік Digital Future переглядає сотні проєктів. Це десятки різних індустрій — від кібербезпеки до логістики, від транспорту до healthcare. Неможливо бути експертом у всьому. Треба вміти швидко робити overview і знаходити експертів із сильним критичним мисленням.
«Мені подобаються експерти, які критикують усе. Не цікаво спілкуватися з підприємцями — вони всі оптимісти, все класно, давайте. А аналітики навпаки — у них усі погані й нічого не класно, але з цієї критики є цінна інформація», — пояснює Вітченко свій підхід до скрупульозного вивчення.
Кожен ранок він пробігає 10 км. За цей час обдумує рішення, дивиться на проблеми з різних боків. Ввечері — прогулянки, щоб проаналізувати день і спланувати наступний.
Бліц
- Ваша улюблена комп’ютерна гра останнім часом?
DomiNations. Коли почалася війна, треба якось стрес знімати — от я там рашистів вбиваю, мені дуже добре від цього.
- Чай чи кава?
Прокидаюся з кавою, але потім п’ю зелений чай — він краще допомагає знайти інтелектуальний ресурс.
- З ким би повечеряв, якби можна було?
Раніше сказав би Ілон Маск, але зараз ні в якому разі. Чомусь мене найбільше цікавить Воррен Баффет.
- Три якості, які повинен мати підприємець у 2025 році?
Гнучкість. Слухати своїх клієнтів. І думати стратегічно, а не тактично.
- Коли повстануть роботи?
Років через 5-10. Недовго вже залишилось.
- Якби Digital Future завтра отримав необмежений бюджет — перший проєкт?
Не виділяв би перший проєкт — краще всюди потроху, ніж все в одне. Але якщо треба вибрати, то щось пов’язане із ШІ — там потрібно багато ресурсів і капіталу.
Навчилися не поспішати
Найбільші факапи Digital Future — поспішні інвестиції в дуже early-stage. «Якщо дуже хочеться, але немає трекшену і дуже early, то краще не заходити й не поспішати», — підсумовує Вітченко роки рефлексії над помилками.
Тепер вони можуть спілкуватися з фаундерами по пів року-року, дивитися як проєкт розвивається. Навіть якщо пізніше доведеться заходити дорожче — це окей. Краще бути впевненим, ніж першим інвестором у проєкт без ревеню, який потім просто закривається.
«Як підприємцю мені було дуже складно цей висновок зробити. У мене немає нічого неможливого — якщо взялися, зараз зробимо, точно підемо до кінця», — зізнається Вітченко. Але війна та досвід змінили підхід. Тепер він більше думає раціонально, не носить рожеві окуляри.
Стратегія фонду еволюціонувала. Раніше фокус був на смартмані — допомагали юним фаундерам, багато менторили. Зараз головне — вміти виходити.
Digital Future тепер заходить тільки в ті проєкти, де бачить шлях до екзиту. Їхня конкурентна перевага — досвід роботи з різними типами проєктів. Вони знають, як і коли продавати.
Команда з трьох — і цього достатньо
Зараз у Digital Future працюють троє: Вітченко, аналітик і юрист. За десять років було різне — іноді більше людей, іноді менше. Люди змінюють роботу, у фонді щось змінюється. Але до поточного складу прийшли свідомо.
«Краще взяти одного сильного досвідченого, ніж трьох недосвідчених. Щобільше людей, то більше треба менеджменту, часу на комунікацію», — пояснює Вітченко логіку мінімалізму. На співбесідах тепер буває жорстким. Ключове питання: чи доводить людина справи до кінця, чи кидає на пів дорозі?
Що шукає фаундер Digital Future у нових людях? Гнучкість, вміння швидко опрацьовувати багато інформації, бути компетентним у різних сферах. І найголовніше — критичне мислення. «Вміти все критикувати, але розсудливо, раціонально. Не просто «це погано», а знаходити справді слабкі місця», — формулює вимоги до аналітика.
За холдингом стоять інші спеціалісти — фінанси, юристи, маркетинг. Якщо треба зробити технічну перевірку чи знайти експерта в незнайомій сфері — запросять зовнішніх радників. Великий нетворк допомагає: завжди є з ким порадитися.
Якщо Digital Future підніме більший фонд — команда виросте, але не набагато. До 10 людей — оптимальна кількість. Більше має сенс тільки для мільярдних фондів, де потрібна спеціалізація з індустрій.
Партнери, а не конкуренти
«Я не вважаю наших українських венчурних фондів конкурентами. Це партнери», — каже Вітченко і пояснює логіку, яка здивує будь-кого зі Кремнієвої долини. У США та Європі фонди воюють за кращі проєкти. В Україні — діляться ними.
«Ми обмінюємося даними — що ти дізнався, що я дізнався. Класними проєктами обмінюємося. Дуже багато інвестицій зробили у нетворк — нам порекомендували», — розповідає про українську венчурну родину.
З його досвіду декілька інвесторів — це непогано. Часто роблять синдикати: «Ми зайдемо, якщо ти зайдеш». Вітченко не любить, коли Digital Future заходить сам — усі ризики на них, а вони «жадібні, забрали весь раунд». Класно, коли інвестує кілька фондів. Але якщо більше ніж 10 — вже погано. Фаундеру треба зі всіма узгоджувати рішення.
«Буває, якийсь інвестор — ідіот, і починає граблі в колеса вставляти: це не підпишу, це не буду», — ділиться досвідом роботи з європейськими фондами. З українськими таких проблем, каже, немає. Усі розуміють — треба дивитися в довгострокову перспективу і мати нормальні стосунки.
На жаль, капіталу в Україні небагато і він недешевий. Тому немає жорсткої конкуренції — є дружба та партнерство. Екзити заробляють разом і однаково. Потім навіть зустрічаються, обговорюють, як класно все вийшло.
Була історія конкуренції між українськими фондами за один проєкт. Каже, все погано закінчилося. Більше таке не повторювалося. Деталей щодо проєкту не розкриває.
Web Summit у Лісабоні Вітченко відвідував вісім разів. «Коли війна почалася, прямо всі туди їхали. У Лісабоні було простіше знайти українців, ніж у Києві», — згадує перші місяці повномасштабної війни. Тоді конференція стала майданчиком, де вся українська венчурна спільнота могла зустрітися й обговорити, що робити далі.
Найкращі угоди часто трапляються несподівано. До 2020 року близьким для Digital Future був білоруський ринок — знайшли фаундерів на конференціях, зробили кілька інвестицій. Після подій у Білорусі багато хто переїхав в Україну. Зараз білоруський фаундер для Вітченка — ред флег. Ринки змінюються швидко, треба адаптуватися.
11 екзитів за 10 років
Digital Future має 11 екзитів з 40 інвестицій. Найприбутковіший поки що — у сфері кібербезпеки. Вітченко не називає проєкт, але каже, що визначити його з портфеля фонду не так складно Ймовірно, йдеться про SOC Prime — єдину платформу для операцій кібербезпеки у портфелі Digital Future .
«Часто ми не очікували того, що потім стається. Дивимося на проєкт — ну, нічого особливого, може трошки заробимо. А він бере і вистрілює», — згадує засновник Digital Future про непередбачуваність венчурних інвестицій.
2021 рік став переломним — ковідні часи, коли вартість дуже сильно полетіла вгору. Тоді зробили багато класних екзитів, зокрема з Preply.
Можна було чекати далі — до IPO чи ще чогось. Але стратегія Digital Future — виходити раніше. Раніше — це три-пʼять років на стадіях Series B чи навіть Series A. Коли заходять великі фонди, вони прописують умови, які для early-stage можуть бути невигідними. «Для нас більш раціонально виходити на стадіях Series B і навіть A, тому що там вже входять великі фонди з умовами, які для early-stage можуть бути невигідними», — пояснює логіку.
За час пандемії зрозуміли: коли всі інвестори заходять з оцінюванням у 20-30 млн, треба розуміти, хто купить цей проєкт за 200 млн. Часто відповіді на це питання немає. «Мені здається, це не зовсім здорова ситуація», — підсумовує Вітченко.
Мрії про єдинорога
«Хочеться знайти все ж свого єдинорога», — формулює Вітченко головну мету Digital Future. Є кілька проєктів у портфелі, які можуть ним стати. Але якщо чесно, мільярдна капіталізація ще досить далека: «Якщо буде 100 млн плюс капіталізація, це вже буде для нас успіхом».
Що заважає українським стартапам стати єдинорогами? Після кількох секунд роздумів Олексій окреслює проблеми: «Не вистачає капіталу й глобальності мислення». Українські стартапи намагаються бути беззбитковими з першого дня — це плюс і мінус одночасно. Розуміють, що завтра треба якось жити, і якщо не буде коштів, просто закриються.
Через це не ризикують. Немає доступу до капіталу — ведуть більш спокійний, здоровий бізнес. «А є інші гравці, які більше ризикують, мають глобальне мислення. І вони захоплюють більшу ринкову долю», — пояснює логіку конкуренції.
Але є надія на світле майбутнє. Зараз оцінювання знизилося, ринок став здоровіший. Головне — дочекатися.
Коли ніхто не бачить
Олексій Вітченко каже, що ніколи не показує слабкі сторони публічно. Стрес, незадоволення, сумніви — усе тримає в собі: «У мене позитивний погляд на життя. Стараюся бути завжди у настрої».
Але якщо настрою таки немає — бере паузу: «У мене є така штука — “сиджу в доміку” і обмірковую, що робити далі. Не виходжу, ні з ким не спілкуюся. Просто треба самому із собою бути деякий час».
Після такого «самітництва» робить висновки, складає плани і йде далі. У сильну депресію не вдається — мовляв, характер не той. «По-спортивному, скажімо так. Є проблеми? Окей, але треба йти далі, а що робити? Не можна зупинятися».
Венчурні інвестиції — це довга гра з нервами. Зробив інвестицію — ентузіазм. Проходить час, екзитів немає — паніка. Думаєш програв гроші. А потім несподівано прорив. Фаундер телефонує: успіх, продаж, прибуток. І цикл повторюється. «Усім потрібно спокійно собі тримати курс. Не робити поспішних висновків, а чекати свого часу».
Урок терпіння
10 років — це довго. За цей час можна отримати два дипломи, виростити дитину, побудувати будинок. Олексій Вітченко за цей час навчився чекати. Сидіти на лавці запасних і дивитися, як грають інші. Давати поради, але не втручатися в гру. І отримав знання того, що найкращі можливості з’являються тоді, коли всі тікають. Що поспіх у венчурних інвестиціях — головний ворог, краще заходити пізніше і дорожче, але впевнено.
Завтра він знову пробіжить 10 км, обдумає нові рішення і піде до офісу. Там його чекатимуть проєкти, фаундери та можливості. А він чекатиме телефонного дзвінка зі словами: «Ми продалися». Поки що найкращі слова для венчурного інвестора.
Більше про це
«Перший пітч був дуже-дуже поганим». Як працює Deus Robotics після пошуку свого ринку
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
