Як епідемії, винаходи та війни сформували сучасний світ — уривок книги «Найкоротша історія економіки»

Чи замислювались ви про те, які саме економічні сили стоять за війнами, інноваціями та реформами? Як епідемії сприяли виникненню капіталізму і ринкової системи, а винайдення плуга — зростанню гендерної нерівності? І якою ціною сформовані ключові ідеї економіки, яким ми слідуємо й донині? 

«Найкоротша історія економіки» від видавництва «Лабораторія» — це пізнавальна і водночас розважальна книжка від професора економіки Австралійського університету Ендрю Лі, яка розкриває історію економіки від перших згадок давніх часів до кризових реалій сучасного світу. Автор досліджує, як економічні ідеї впливали на світ раніше, чому вони продовжують формувати світовий порядок тепер і чи можливо змінити їх у майбутньому.

Vector публікує цікавий уривок з твору та розповідає, як відбувалося економічне зростання в Європі та з чого все почалось.

---

Оскільки вода покриває понад дві третини поверхні нашої планети, можливо, краще називати її «Вода», а не «Земля». Упродовж тисячоліть люди подорожували човнами — гребними (з веслами), вітрильними або гребно-вітрильними. Транспортування вантажів водою обходилося дешевше, ніж сушею. Відтак річки та океани набули більшого значення для ведення торгівлі. Під час правління династії Суй (581–618 роки н. е.) побудували Великий канал — найдовший канал або штучну ріку у світі. Простягаючись на понад 1600 кілометрів, він з’єднує річки Хуанхе та Янцзи. Насамперед канал побудували, щоб транспортувати до Пекіну зерно, що стягувалось як податок.

Проте канал також пожвавив торгівлю між провінціями, посилив економічну взаємодію та космополітичну відкритість, завдяки чому Китай процвітав за часів династії Тан (618–907 роки н. е.). Через руйнацію Великого каналу у 1800-х роках виникли економічні труднощі та соціальні заворушення в навколишніх провінціях, що свідчить про його важливість. Великий канал менш відомий за Великий китайський мур, але важливіший економічно.

Завдяки будівництву Великого каналу підвищився рівень добробуту, з’явилися можливості для подорожей та зміцнилася політична стабільність.

Станом на 1000-й рік рівень життя в Китаї був вищим, ніж в Англії (у перерахунку на сьогоднішню валюту, середній денний дохід на людину становив $3,36 США в Китаї, проти $3,15 в Англії).

Важливість водних магістралей зумовила те, що у всьому світі заможні міста лежали на узбережжі, найкраще — з глибоководними портами, де кораблі могли сховатися від шторму. Лісабон, Александрія, Афіни — міста, що процвітали завдяки мореплавству. Портові міста стали фінансовими центрами. У Генуї міняйли зберігали монети купців, погашали борги, переказуючи гроші між рахунками, і надавали позики для фінансування нових подорожей.

У Венеції завдяки новій формі розподілу ризиків під назвою colleganza (італ. — товариство, партнерство) бідніші купці отримали змогу залучати інвесторів для фінансування морських подорожей замість частки майбутнього прибутку. У такий спосіб купці змогли збагатитися.

На початку 1300-х років Венеція стала світовим банківським центром, але згодом венеціанські авторитетні сім’ї заборонили доступ до colleganza простолюдинам, щоб закріпити своє становище на вершині економічної ієрархії. Замість заслуг процвітало покровительство, а на зміну інноваціям та егалітаризму прийшло кумівство. Містяни збідніли, Венеція втратила позицію лідера світової торгівлі й зазнала низки воєнних поразок.

---

Брюгге, що лежало в затоці Звін, — ще одне місто, долю якого визначила морська торгівля. У 1301 році місто було таким заможним, що коли королева Франції відвідала його, вона зауважила: «Я думала, що я єдина королева, але бачу тут 600 суперниць». Два століття потому затока Звін замулилася, а Брюгге занепало. Комерційний центр регіону перемістився на 80 кілометрів на захід, до Антверпена, де кораблі могли легко пришвартуватися. Зрештою, дотепники охрестили місто «Брюгге-як-Смерть».

Найбільшу користь від торгівлі та міграції можна було отримати, коли вони приносили нові ідеї та продукти, які можливо відтворити. Окуляри для корекції зору винайшли в Італії близько 1290 року, і вони швидко поширилися по всій Європі. Невдовзі потому, як Старий Світ дізнався про ці культури, торговці привезли кукурудзу (а згодом і батат) до Китаю, забезпечивши основними харчовими продуктами регіони, де не випадало достатньо опадів для вирощування рису; завдяки цьому впродовж наступних століть кількість населення швидко зросла. Винахід друкарського верстата з набірними літерами в Німеччині приблизно у 1440 році став поштовхом до друкарської революції.

За наступні пів століття випустили більше книжок, ніж за попереднє тисячоліття.

Фізичні товари, з погляду економістів, — це неунікальні сутності, які конкурують між собою. Натомість ідеї не є предметом економічної конкуренції як такої. Якщо я віддам вам 3 яблука, у мене їх уже не буде. Але якщо я навчу вас жонглювати яблуками, то ми розважимося разом (особливо, якщо ви не проти поласувати побитими плодами). Ідея унікальності має важливе значення для економістів у розрізі інновацій.

У випадку з окулярами та друкарським верстатом жодна з інновацій не була захищена законами про інтелектуальну власність. Це несло користь для споживачів, оскільки інші могли копіювати, адаптувати та вдосконалювати їх.

Однак можливість вільного копіювання знизила стимул до винахідництва. Упродовж наступних століть країни почали запроваджували патентні закони, перший із яких — Венеціанській патентний статут 1474 року. Ці закони закріплювали за винахідниками тимчасову монополію на їхні винаходи, якщо вони погоджувалися надати їх у користування громадськості.

Поштовхом до зростання обізнаності також стала Реформація — одна з ключових соціальних змін того періоду. Коли Мартін Лютер та його послідовники відкололися від католицької церкви, вони заохочували своїх прихильників читати Біблію самостійно. Завдяки цьому в протестантських регіонах Німеччини підвищився рівень грамотності та пожвавився економічний розвиток. Справді, навіть у сучасній Німеччині (через 500 років після смерті Лютера) протестанти, як правило, мають більший рівень освіченості та доходів. 

У середньовіччі (V–XVI століття) релігія впливала на економічний розвиток й іншими способами. Завдяки міцним зв’язкам довіри між громадами євреї стали напрочуд успішними в наданні позик та грошових переказах — прибутковому та стигматизованому бізнесі. Іслам із моменту свого зародження у 610 році н. е. був тісно пов’язаний із торгівлею (Мухаммед був купцем), а довіра між мусульманами пожвавлювала її в ісламських громадах. Економіка також допомагає пояснити причини релігійних воєн. Перший хрестовий похід (1096–1099 роки) можна розглядати як спробу католицької церкви розширити свій вплив на нові території. 

У Середньовіччі багато країн Європи жили в умовах феодалізму — системи, за якої земля належала лордам, а обробляли її селяни. Фактично, селяни годували шляхту в обмін на захист від злодіїв. Шансів просунутися вгору по ієрархії було небагато, а духовенство підтримувало цей соціальний порядок. 

Нерідко ремісники буквально викарбовували свої ціни на кам’яних стінах, бо були впевнені, що їхні розцінки не сильно зміняться впродовж поколінь. Хоча відбулися деякі технологічні зміни (наприклад, поширення водяних млинів, згаданих раніше), життя залишалося важким. Навіть наприкінці середньовіччя більшість людей харчувалася одноманітно — неапетитні варива та незмінні крохмалисті злаки зрідка доповнювалися м’ясом і рибою. Друковані книжки були малодоступні, у більшості будинків бракувало меблів, а водопроводу не існувало взагалі. Захворювання були поширеним явищем, а зараження подряпини могло призвести до смерті. Кожна третя жінка помирала під час пологів, стільки ж немовлят — у перший рік життя. 

Найстрашнішою бактерією була yersinia pestis, яку прозвали Чорною смертю. Бубонна чума спалахнула в Центральній Азії, а в 1347 році її завезли до Європи генуезькі торговці, які припливли із Чорного моря. У Європі від неї загинуло близько третини жителів (більше, ніж у найжорстокіших війнах), а в Каїрі — половина населення. Мусульмани, які здійснювали хадж, привезли хворобу до Мекки у 1349 році. У містах скупченість людей прискорювала поширення хвороби, тому мешканці тікали до сільської місцевості. Зокрема, відомий письменник Джованні Боккаччо. Він втік із Флоренції, де померло приблизно 75% населення, щоб написати свій шедевр «Декамерон». З 1300 до 1400-го року населення світу скоротилося з 430 мільйонів до 350. 

Чорна смерть також є драматичною ілюстрацією економічних наслідків. Дефіцит робочої сили подвоїв європейську реальну заробітну плату (тобто заробітну плату з урахуванням інфляції). Несподівано вільної землі стало відносно більше, тож орендна плата знизилася. Баланс сил змістився на користь селян — певною мірою чума вбила феодалізм. Чорна смерть також вплинула на ціни. Прості харчові продукти, як-от пшениця, подешевшали, а товари, виробництво який вимагало значних зусиль, подорожчали.

Унаслідок зростання заробітної плати та зниження земельної ренти фермери перейшли на діяльність, яка вимагала більших площ — розводили велику рогату худобу та овець. Завдяки зростанню доходів робітники почали їсти більше м’яса. Зріс попит на пиво, що було маркером гарного рівня життя в ту епоху. 

---

Економічне зростання в Європі видається повільним за сучасними стандартами, але в 1400-х роках це був найзаможніший регіон земної кулі. Як ми побачили, успіх Європи ґрунтувався на везінні. Порівнюючи з Африкою та Америками, Євразія мала більше придатних для одомашнення рослин і тварин, а завдяки її розлогості люди змогли розселитися ширше, але залишитись у тому ж кліматичному поясі.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter