Три горизонти, два типи показників та «підвал». Як планує рік консультант зі стратегії Віктор Дубровін

Початок року називають ледь не ідеальним часом для планування та цілепокладання. Звичайно ж, для цього можна знайти вдосталь методик та фреймворків. Проте одна справа прочитати про це в мережі, а зовсім інша — використати на практиці. 

Тому ми запустили серію матеріалів з підприємцями та експертами, які розкажуть про цілепокладання та планування, виходячи з власного досвіду. Цього разу свій підхід розкриває консультант зі стратегії, розвитку лідерів та топкоманд Віктор Дубровін.

З чого почати планування

• Починаю з аналізу минулого року. Що було добре та вийшло, які результати отримано та завдяки чому вдалося. Після цього потрібно визначити, які з них насправді важливі та радують.
• Концентруюся на достроковому баченні та ключових сенсах у діяльності. Важливо зрозуміти, куди я/ми йдемо та що хочемо створювати, яку цінність реалізовувати.
• Розглядаю зовнішні фактори соціально-економічного характеру, а також поточні тренди та ситуацію на ринку — як з точки зору клієнтів, так і конкурентів та партнерів. Цікавить, що відбувається, яка динаміка та зміни характеризують поточне зовнішнє середовище.
• В кінці дивлюсь на поточну ситуацію «всередині» — у себе або в компанії. Які зараз є сильні сторони, компетенції та ресурси. Або ж які можна легко залучити або розвинути. Це потрібно, щоб зрозуміти актуальний потенціал та можливості для розвитку та змін. Тут формуються точки зростання — над чим потрібно попрацювати, аби бути більш впевненим, реалізованим та/або конкурентоздатним.

Як ставити цілі 

1. Формую цільові показники та бажані результати на кінець року.

Чого саме прагну досягти та якими результатами буду задоволений. Є два типи показників: результату (lagging) та випередження — leading. На практиці це працює так:

• Для досягнення результату в 50 клієнтів мені потрібно постійно комунікувати та нагадувати про себе постами, відео, Stories та різними виступами. Також підтримувати стосунки з ключовими партнерами. Це показники випередження, на які можу впливати. За ними ставлю цільові маркери.
• Або погляньмо з точки зору особистого. Наприклад, як покращити стосунки в сім’ї та з дружиною (lagging-показник)? На це потрібно виділяти час і планувати відповідні «заходи» — спільні розмови, обіди, побачення, походи в кіно, відпустки тощо. Це — показники випередження, на які я безпосередньо впливаю.

2. Каскадую ключові результати на перший квартал.

Тут про те, що буде добрим результатом через три місяці:

• Рівень №1. Щодо себе — як я особисто хочу змінитися, що мати та зробити протягом цього періоду.
• Рівень №2. Близькі та люди навколо — що хочу і важливо для них. Як прагну, аби змінилися стосунки — кількісно та якісно. А також, що саме хочу реалізувати в цьому сенсі. Якщо дивитися з погяду бізнесу, то другий рівень стосуватиметься культури й стосугків у команді.
• Рівень №3. Бізнес-результати — що хочу зробити, реалізувати та мати в кінці року. Тут цікавлять як результати та досягнення, так і конкретні проєкти й ініціативи розвитку.

3. Дивлюсь на рік в трьох горизонтах — сьогодні, завтра та післязавтра.

Розгляньмо їх докладніше:

• Сьогодні (близько півтора місяця). Тут вже є конкретні завдання, які лежать «на тарілці». Ними в будь-якому разі потрібно буде займатися.
• Завтра (від півтора місяця до пів року). Це те, що формується, народжується, проте ще не досить зрозуміло, яким воно буде. Тут треба визначити можливості та що потрібно робити сьогодні, аби їх реалізувати.
• Післязавтра (пів року та далі). Тут більше невизначеності, бо багато змінних. Проте є глобальні тренди, можливості та проєкти, якими потрібно займатися вже зараз, аби досягти річних цілей та результатів. В цьому випадку важливо ширше дивитися на ситуацію, бути в режимі «дослідника», щоб не пропустити можливість.

4. Розглядаю два-три сценарії розвитку подій та ключові гіпотези, від яких вони залежать.

Про інструменти: Зазвичай все це я роблю на папері, стікерами на дошці або в Miro. Мені важливі зручність та можливість легко повернутися, переглянути та внести зміни за необхідності.

Як уточнювати плани протягом року

Щотижня, щомісяця та більш глибоко щоквартально: 

• Дивлюсь, які відбулись зміни у зовнішньому чи внутрішньому середовищі. Чи виправдовуються очікування та гіпотези. Які результати досягаються та якими саме зусиллями, а які ні. Наскільки є просування в кожному напрямку та чи дійсно це ще важливо та задовольняє. Якщо йде туго, повільно, зі складностями і без задоволення — треба відмовлятися.
• Вивчаю нові можливості та оцінюю їх через призму довгострокового бачення та цільових результатів на кінець року.
• В кінці розбираюсь, що потрібно відкоригувати в своїх діях та підходах, аби динаміка та результати стали кращими.

Кілька порад з цілепокладання

• Цілепокладання — це інструмент, який має допомагати діяти. Тому треба винайти свій підхід. Він має бути зручним та не обтяжливим чи з обмеженнями.
• Цілі мають відображатися сенси та потяги, які вами керують та надихають. Тому їх варто використовувати лише як орієнтири для руху в бажаному напрямку. 
• Результати та шляхи досягнення можуть часто змінюватись — це нормально. 
• Цілі не мають бути обмеженням чи тягарем.
• Підходи до планування в умовах визначеності та невизначеності — різні, і це варто брати до уваги. В останньому випадку треба більше діяти і спостерігати, аніж вигадувати «оптимальні» дії. 
• В цілепокладанні важливим є ретельний аналіз минулого, аби чітко зрозуміти: що працює та точно приносить результат; що треба відкинути та залишити в минулому; що треба пробувати робити по-новому. Це має бути гнучкий та динамічний інструмент.
• В кінці планування корисно дивитися в «підвал» — збирати усі свої страхи, сумніви та складності, які можуть завадити досягненню цілей. А ще проробити рішення, які можуть допомогти з ними впоратися.
• В плануванні (як і житті) варто розділяти, на що я впливаю, а на що ні. Тому передовсім слід ставити цілі в зоні власного впливу. Або шукати важелі, які можуть допомогти, щоб не покладатися лише на випадок.