«Ті, що за нас працюватимуть». Чому роботи стають усе більш подібними до людей?

«Музикантка» та Софія

У 1775 році швейцарський годинникар П’єр Жаке-Дроз відвідав короля Людовика XVI та королеву Марію-Антуанетту у Версалі, щоб показати своє останнє творіння — «живу ляльку» під назвою «Музикантка». Вона була одягнена в строгу бальну сукню в стилі рококо і сиділа за органом. Коли її пальці танцювали по клавіатурі, голова і очі слідували за руками, а грудна клітка підіймалася й опускалася. Кожен «подих» наче оживляв очевидний емоційний зв’язок ляльки з музикою.

Жаке-Дроз продовжував демонструвати свої автомати при королівських дворах Англії, Нідерландів та росії. Вони зачаровували аристократію, зробили його багатим та відомим. Слово «робот» не увійде до лексикону ще понад сто років, але саме Жаке-Дроз вважається основним творцем одних з перших у світі андроїдів — роботів, що мають людську подобу.

Я думала про «Музикантку» наприкінці травня, коли ділила сцену з роботкою Софією та її творцем Девідом Хенсоном на фестивалі Mountainfilm у місті Теллурайд (штат Колорадо). У той час великі мовні моделі (LLM) на кшталт ChatGPT були гучною новиною. Технологи, які їх створили, включно з CEO OpenAI Семом Альтманом робили жахливі прогнози щодо майбутніх небезпек штучного інтелекту. Вони попереджали, що одного дня ШІ може перевершити людський інтелект. Зрештою, стверджували вони, це може становити екзистенційну загрозу для людства.

Софія, у якої замість ніг був штатив на коліщатках, викотилася на сцену в блискучій вечірній сукні. У неї була бездоганна силіконова шкіра, рум’яні губи, сяйливі очі та вічно допитливий вираз обличчя. Як і Ава, гуманоїд, яку грала Алісія Вікандер у фільмі «Ex Machina», вона не мала волосся. 

Глядачі були зачаровані; хтось сказав, що Софія схожа на актрису Дженніфер Лоуренс. Люди ставили їй запитання: «Софіє, де ви купили сукню?», «Софіє, чим ви любите займатися?», «Софіє, що таке любов?». Після довгих секунд нібито роздумів, під час яких вона розмахувала руками і нахиляла голову, Софія відповіла. Ми дізналися, що частину свого часу вона проводить за переглядом відео про котиків. У неї великий гардероб ручної роботи. Вона сказала, що любить Хенсона, свого творця. Він сказав, що теж її любить і вважає своєю донькою.

Хенсон, скульптор із докторським ступенем у галузі інженерії та інтерактивних мистецтв, колись працював у Disney. Вона й була одним із перших інвесторів його компанії Hanson Robotics. Гонконзька  штаб-квартира останньої заповнена андроїдами — чоловіками, жінками та без статі. Хенсон каже, що з усіх них лише Софія стала знаменитою та закохала в себе людей. Їй навіть робили пропозицію одруження.

У 2017 році уряд Саудівської Аравії надав Софії громадянство.

Хенсон сказав, що це застало його зненацька, але ні він, ні вона не відмовилися від такої честі. Особистість Софії — якщо її можна так назвати — зухвала й балакуча, що дає відчуття кмітливості. Однак воно перекреслюється помітним відставанням між запитаннями та відповідями. 

Перш ніж Софія зможе відповісти, питання має бути передане на сервер у хмарі, запрограмований за допомогою цілого ансамблю LLM. По суті Софія — це втілений чатбот. Вона генерує відповіді на питання, поставлені усно, так само, як ChatGPT відповідає на письмові промти.

З цієї точки зору, Софія — крутий інженерний трюк. Маріонетка, за ниточки якої смикає ПЗ та датчики, а також з жестами та виразами обличчя, що мають імітувати наші, подібно до творінь Жаке-Дроза. Справжня інновація Хенсона в тому, що він створив робота, який є достатньо реальним, щоб бути привабливим і зрозумілим. 

Вілл Джексон — CEO англійської компанії у сфері робототехніки під назвою Engineered Arts. Вона створює андроїда на ім’я Ameca (на честь латинського слова «друг»). Джексон сказав мені: «Якщо ви перебуваєте у фізичному світі з технологією, яка взаємодіє з вами ціннісно — дивиться вам в очі, розпізнає ваші вирази обличчя, стежить за перебігом розмови, — що ви відчуваєте при цьому? Можна розглядати це як мистецьку інсталяцію, але я бачу — як зв’язок з людьми на емоційному рівні».

Навіщо роботам бути людиноподібними

Коли спостерігала, як глядачі тепло сприймали штучну людяність Софії, зрозуміла — такі привітні антропоморфні роботи готують нас до того, що в повсякденному житті з’являться більш досконалі, потужні андроїди. Немає сумнівів, що революція в галузі ШІ, яку ми бачимо зараз, оживить роботів майбутнього. Вони отримають навички, які відповідатимуть, перевершать або замінять наші власні. 

Це вже відбувається. Наприкінці червня компанія Engineered Arts опублікувала на YouTube відео з роботом Ameca, оснащеним ШІ-моделлю для перетворення тексту в зображення під назвою Stable Diffusion. Коли Ameca попросили намалювати кота, то андроїд створив за допомогою чорного маркера впізнаваний, хоч і простий, ескіз.

На відміну від Софії та Ameca, більшість автономних роботів не дуже схожі на людей. Вони можуть мати мультяшні обличчя, що нагадують дитячий малюнок робота, або взагалі не отримати голови. Загальний тренд полягає у створенні спеціалізованих машин, які можуть виконувати рутинну, брудну або небезпечну роботу. Наприклад, розвантажувати транспортні палети, збирати й сортувати сміття, виявляти вибухівку. 

Наприклад, TALON — тактичний робот, який пересувається на танкових гусеницях. Він використовується військовими та правоохоронними органами для знешкодження саморобних вибухових пристроїв та інших небезпечних боєприпасів. 

Очевидною причиною створення роботів, які повторюють людську подобу, є те, що навколишнє середовище пристосоване саме до наших тіл. Замість переробляти робочі місця, можливо, економічно ефективніше і, зрештою, корисніше створити роботів, які рухатимуться, як ми. Вони могли б працювати в аналогічних умовах, а також в тих, яких ми воліли б уникати.

Зараз так звані соціальні роботи, які мають більш загальну мету — допомагати людям або піклуватися про них — часто більше схожі на R2-D2, ніж на C-3PO. Наприклад, Temi нагадує iPad на колісному вертикальному пилососі. 

Проте технології штучного інтелекту роблять цих роботів трохи більш схожими на людей. Наразі Temi запрограмований на роботу в стоматологічних кабінетах. Він здатний виконувати такі голосові команди, як «Temi, віднеси ці зубні протези в лабораторію» і «Temi, проведи містера Сміта з вестибюля в оглядовий кабінет». 

Домашній робот Astro від Amazon, вартістю $600, виглядає, як зменшена копія Temi. Він  може пересуватися будинком, реагуючи на такі команди, як «Подзвони мамі», «Принеси цю газованку Джеффу» і «Пограй з дітьми в шаради». Можливо, зараз це дорога новинка. Проте здатність Astro розуміти побутову мову збільшує шанси на те, що наступні версії з ширшими можливостями стануть звичним явищем у майбутньому. 

Одного лише штучного інтелекту буде недостатньо, щоб відкрити нову еру андроїдів. Роботам також потрібно набути фізичного інтелекту. «Я маю [робот-пилосос] Roomba, але не важливо, наскільки гарна ваша LLM, немає такого шматка коду, який би змусив його поїхати до моєї прихожої та покласти коробку HelloFresh у кошик для сміття», — сказав мені Деміон Шелтон, CEO та співзасновник компанії Agility Robotics. 

Новіші роботи набувають людських рис — можуть брати предмети руками, згинати коліна, рухатись та тримати рівновагу за допомогою ніг, — що розширює їхню функціональність. На YouTube я бачила, як двоногий робот компанії Agility під назвою Digit піднімав і переносив пластикові контейнери. Для багатьох людей це відносно просте заняття, але для робота — справжній подвиг машинобудування. 

Джонатан Херст, співзасновник та Chief Robot Officer Agility, розповів, що компанія витратила роки на вивчення фізики ходьби й бігу. Потім їй довелося з’ясувати, як відтворити це за допомогою дротів та шків. Проблемою було навіть щось зовсім просте  для людини на кшталт зійти з бордюру, спіткнутися й піднятися, не впавши. «Зробити робота схожим на людину легко, але дуже важко змусити його рухатися, як людина», — вважає він.

Наразі робота Digit потрібно запрограмувати так, щоб він працював в унікальному робочому просторі, де його розгортають. Однак тепер, коли великі мовні моделі на кшталт ChatGPT, можуть писати код, команда Agility бачить можливість багатоцільового робота, якого не потрібно буде програмувати для кожного завдання. Це досягнення може бути ближчим, ніж уявляли конструктори. За словами Шелтона, те, на що здатен Digit у поєднанні з LLM, імовірно, краще, ніж речі, які донедавна здавалися можливими для роботів лише за десять років.

Психологічні причини

Існує також психологічна причина моделювання роботів за прикладом людей. Нам може бути комфортніше жити й працювати поруч з машинами, які рухаються звичними для нас способами та чимось схожі на нас.

Засновник Boston Dynamics Марк Райберт за 40 років в цій галузі став свідком значного прогресу в робототехніці. Чотириногий робот компанії Spot трохи схожий на собаку, може підніматися сходами, пролазити у вузькі місця й відчайдушно танцювати. 

Але коли компанія представила Atlas, людиноподібного робота зі схожими здібностями, це викликало набагато більший резонанс у публіки. «Очевидно, в цій конструкції є щось таке, що зачіпає людей», — сказав Райберт.

Часто зустрічається думка, що роботи, які виглядають та рухаються, майже як люди,  можуть нас налякати. Це так званий «ефект моторошної долини». Але CEO Thinking Robots Маттіас Шойц, який керує програмою взаємодії між людьми та роботами в Університеті Тафта, має іншу думку. Він каже, що схожість з людьми може змусити нас вважати, що роботи мають більше можливостей, ніж насправді. 

Це здатне викликати розчарування й обурення, коли робот не виправдовує очікувань. Згадайте, як дратує, коли ви просите так звану «розумну» колонку повідомити вам температуру на вулиці, а вона видає погоду для міста в іншому кінці країни. Більш похмурі перспективи відкрилися кілька років тому, після випадку з «розумною» гуманоїдною секс-боткою Самантою. До неї приставали й пошкодили відвідувачі на Ars Electronica Festival в Австрії.

У 1920 році чеський письменник Карел Чапек написав п’єсу «Р. У. Р. (Россумові Універсальні Роботи)», дія якої розгортається у 2000 році. Твір розповідає про еволюцію роботів — нового класу андроїдів робітників-рабів, які зрештою повстають і знищують своїх господарів-людей. У п’єсі вперше з’явилося слово «робот». А ще наратив конфлікту між людиною і роботом, який став відомим завдяки таким фільмам, як «Термінатор», «Робокоп» і «Той, що біжить по лезу». 

Чи зможуть роботи, які виглядають, як ми, і запрограмовані виконувати наші бажання, спонукати людей сприймати їх як друзів і колег або ж навпаки ставитися до них, як до майна? 

На сцені в Теллурайді Девід Хенсон сказав, що мета таких роботів, як Софія, — навчити людей співчуття. Але здається контрінтуїтивним припустити, що машина, яка може лише імітувати емоції, здатна прищепити нам щось настільки фундаментальне для людського досвіду.

На думку Хенсона, Софія нічим не відрізняється від книжкового персонажа, а ми знаємо, що історії здатні викликати емпатію. Проте з огляду на швидкість, з якою розгортаються моделі штучного інтелекту, і їхню схильність до нестабільної поведінки, ми не повинні повністю відмовлятися від обережності, натхненної Чапеком і його спадкоємцями. 

Маттіас Шойц зазначив, що якщо конструктори не вбудують обмеження та етичні бар’єри в моделі ШІ, які керуватимуть роботами майбутнього, існує ризик ненавмисного створення машин, які можуть завдати нам шкоди в непередбачуваний спосіб.

«Ситуація, якої ми повинні уникнути з цими машинами, полягає в тому, що коли ми їх тестуємо, вони дають нам відповіді, які ми хочемо почути, але за лаштунками розробляють власну адженду. Слухаю себе, і звучить, як наукова фантастика. На жаль, це не так», — підсумовує Шойц.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter