«Тема грошей — як інтимні стосунки: не всі про це говорять». Скільки та як заробляє український стендап — гайд із перших вуст
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Один комік за пів року заробив майже 1 млн грн з онлайн-продажів своїх концертів, а інший — переважно на корпоративах. На когось працює система менеджерів, а хтось самостійно контролює все: від дизайну афіші до звуку на концерті. Український стендап, що починався з виступів у барах на 20 осіб (з яких 18 були коміками), сьогодні збирає повні зали Палацу спорту, генеруючи мільйонні обороти.
Журналістка Vector Дарія Прудіус поговорила з артистами стендап-сцени, щоб розібратися в реальних цифрах індустрії та змінах, які вона пройшла за останні 15 років.
Більшість з понад десятка артистів, до яких ми зверталися, відмовилися або проігнорували наш запит розкрити внутрішні процеси та справжні суми, які піднімають з концертів. Відверто поговорили з трьома:
- Єгором Шатайлом, резидентом «Підпільного стендапу»;
- Олександром Жипецьким, резидентом «Підпільного стендапу»;
- Максом Вишинським, індивідуальним артистом.
Стендап-ринок від народження до сьогодні
Український стендап як окремий жанр має довшу історію, ніж може здаватися. Ще з початку 2000-х елементи стендапу з’являлися у виступах таких артистів як Сергій Притула і Валерій Жидков, а телевізійні шоу, як-от «Камеді Клаб Україна», «Квартал 95», «Розсміши коміка», «Вар’яти» та «Мамахохотала» популяризували цей формат.
Справжнє зародження незалежної стендап-сцени відбулося близько 2012-2013 років. Саме тоді почали з’являтися перші відкриті мікрофони в невеликих київських барах. Тоді аудиторія збиралася повільно — часто перші виступи відвідували переважно самі ж коміки.
Помітний поштовх під час пандемії COVID-19, але насправді «запалили» — після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, коли українці більше відкрили для себе наших коміків, а російський контент почали масово кенселити.
Сьогодні ж українських стендаперів можна побачити на найпрестижніших сценах країни. Найбільшими гравцями української ринку є, зокрема, «Підпільний Стендап», STAND UP Battle Club, «Бродячий стендап».
Я починав влітку 2015 року. Перші два роки це було певне божевілля. Ми мріяли про те, що будемо заробляти улюбленою справою, стендапом.
Тоді було складно збирати людей, бо ми всі тільки починали й не були такими смішними як зараз. Іноді нічого не заробляли, виходили в нуль, але всі знаходили якусь роботу чи підробіток. Продовжували виступати, бо це право на життя, велика любов і просто кайф — кататися на хвилях сміху.
Інколи отримували 200 грн за виступ: не 15 хв, як зараз, максимум 10 хв на виступ. І могло перепадати 200-300 грн.
У 2015-2016 роках на кожен захід приходило десь 150-200 людей. Але кайф був у тому, що енергія цих людей передавалася тобі, якщо ти відчуваєш підтримку або бачиш, що люди прямо за тебе — це навіть із 50 людьми працює.
Ми досі не розуміємо, чи існує взагалі таке поняття як «ринок стендапу». Тому що ринок — це коли ти розумієш якісь ціни, за що можна купити, за що можна продати. В українському стендапі поки що абсолютно незрозуміло, хто з артистів за який гонорар виступає, це індивідуальна справа кожного артиста.
Я в українському стендапі з його перших кроків — з 2013 року. І застав період еволюції з маленьких відкритих мікрофонів в пабах, кальянних, де збиралось 20 людей і 18 із них — коміки. Зазвичай це було для ком’юніті — комік для коміка — ми один одного підтримували.
На моєму першому виступі була просто тусовка колишніх гравців у КВК, яким я і був у Києві. Побачив оголошення, що буде відкритий мікрофон. Потім навіть написав організатору: «А що таке «відкритий мікрофон»?». Це була як закрита вечірка, де глядача зі сторони було нуль.
Зараз, через 12 років, ми бачимо кейс Алли Волкової з Палацом спорту, Антона Тимошенка в Палаці «Україна», мене та інших коміків у Жовтневому палаці. Це вже стало чимось традиційним для українського стендапу, про що ми не могли й мріяти років 7-8 тому.
Надалі імен, які я зараз назвав, буде більше: альтернативи стендапу немає, і це добре. Командні проєкти — як раніше був КВК, потім «Ліга сміху» — відходять на задній план. Це можна просто зрозуміти по цифрах, переглядах, швидкості продажу квитків на збірний концерт або навіть сольний концерт стендап-коміка у порівнянні з іншими гумористичними проєктами. Еволюція як жанру, так і окремих стендап-ком’юніті, проходить саме зараз.
Сезонність стендап-бізнесу
У стендап-індустрії, як і в будь-якому шоубізнесі, чітко прослідковується сезонна динаміка. Відвідуваність концертів напряму залежить від пори року, і це суттєво впливає на фінансові результати й планування гастрольних графіків.
Осінь — гайп-сезон для коміків. Жовтень-листопад є найкращим часом для організації сольників і великих концертів.
Саме тоді люди, повернувшись з відпусток, активно шукають розваг і готові платити за якісний контент. Промоутери часто ставлять найбільші шоу саме на цей період, розраховуючи на максимальний прибуток.
Зовсім інша ситуація у теплу пору року. Травень-липень — найскладніший період для заповнення залів. Тепла погода та сезон відпусток суттєво знижують попит на розважальні заходи в приміщеннях. У цей час навіть відомі коміки часто беруть паузу або перебудовують формати своїх виступів під менші аудиторії, зазначає Єгор Шатайло.
Про популярність та збір аудиторії
Прорекламувати стендап, щоб до нього прийшли люди — не працює. В основному аудиторія йде не з реклами, а на самого коміка. Тому якщо поставити на вечірку Васю Байдака, Антона Тимошенка, Сергія Чиркова, Настю Зухвалу, Сергія Ліпка — більш популярних, відомих коміків — вони легко зберуть публіку.
Це упирається в охоплення, популярність. Я почав робити рілси й відео для соцмереж, і відчутно змінилась ситуація — пішла конверсія. Чим більше ти популярний, і чим більше промотуєш свою творчість — тим легше збирати концерт.
Мені дуже подобалося, як Дейв Шапел Культовий американський стендап-комік, актор і сценарист. Володар премій «Еммі», «Греммі» й «Марка Твена». розповідав: вони каталися Америкою на велосипедах, просто відпочивали, і коли закінчились гроші, він казав: «Я у вас у місті виступаю». І всі такі: «Звісно!» Знаходили найбільший зал, і там 600 людей збиралось легко.
Формати виступів та їхня економіка
У світі стендап-комедії існує кілька базових форматів, кожен з яких має свої особливості щодо бюджетів, підготовки і, відповідно, приносить різні доходи. 3 найкращі формати: клубний виступ, сольний концерт і корпоративний івент.
- Клубний виступ — найбільш розповсюджений формат, який зазвичай проходить у закладах з невеликою аудиторією. Виступають кілька коміків, кожен з яких має 10-15 хв на сет. Економіка тут проста: з прибутку від проданих квитків віднімаються витрати на локацію, промо, техніку і звукорежисерів, а решта ділиться між тими, хто виступає.
- Сольні концерти вимагають від артистів підготовки повноцінної програми на 60-90 хв і зазвичай проходять на більших майданчиках — від камерних клубів до концерт-холів. Організація сольників потребує значно більших затрат: дорожча оренда, масштабніша рекламна кампанія, професійна команда і якісний контент. Однак і доходи тут на порядок вищі — від кількох десятків до кількох сотень тисяч грн.
- Корпоративні івенти — окрема історія в стендап-економіці. Це закриті івенти, де комік працює на замовлення компанії, часто отримуючи фіксований гонорар незалежно від розміру аудиторії. Такі виступи зазвичай приносять найсолідніший дохід, але вимагають адаптації матеріалу під конкретних слухачів та корпоративну культуру, що подобається не всім стендаперам.
У «Підпільному стендапі» бувають виступи по 3-4 коміки. Зараз туди набивається до 80 людей, і кожен комік має перевірений робочий матеріал. Гонорар залежить від того, скільки квитків продано, тобто він кожен раз варіюється.
Мінус реклама, мінус хостинг, і отримуєш гонорар. Зараз можна отримати й 2 000 грн за 15 хв. Повний зал зібрати в таких місцях складно, але коміки не дивляться на це як на основне джерело заробітку. Моє ставлення до таких виступів — це можливість у реальних умовах закріпити матеріал і отримати добрий бонус у вигляді гонорару.
Корпоратив я останній раз робив у 2017 чи 2018 році, і отримав за нього 5000 грн. Корпоратив — це робота. Я ненавиджу працювати.
Коли до мене виходить компанія, яка виготовляє, наприклад, «найкращі меблі на ринку України», і просить написати годину матеріалу про меблі… Замість того, щоб написати собі годину сольника про те, що я хочу сказати, я маю придумувати жарти про меблі. І ще «не торкайся теми лінолеуму, тому що це конкуренція, і СЕО дуже тригериться».
Я займаюся стендапом не заради того, щоб виписати жарт будь про що. Якби це були тільки гроші для мене, то чого б мені не відкрити шашличну? З тим же успіхом.
Моя політика така: чим більше я не хочу виступати на корпоративі, чим більше мені все одно на вашу компанію, тим дорожчий мій гонорар. А це означає, що ніхто не може дозволити собі мене на виступ у корпоративі, тому що це дурна сума. Я навіть не можу сказати її, тому що я її ще не вигадав.
Найорганічніша і зрозуміліша схема — це стендап-клуби. По суті, це об’єднання, певний пул артистів, якими можна заповнювати вільні дати. Є різні формати вечірок, які зазвичай залежать від місця проведення і кількості місць у залі.
Клуб займається організацією продажу квитків, рекламою, роботою щодо висвітлення події, і він забирає собі всі кошти від продажу квитків. Далі кожен клуб домовляється з локацією, на яких умовах йому дозволяють проводити вечірку.
Класична історія — весь дохід від квитків йде тому, хто організовує, а виторг за напої та їжу — закладу.
Буває, що заклад просить організувати у них виступ, наприклад, щоб запромоутити себе. Там окремо домовляються, тому що це разова акція, і просто оплачується робота техніків і гонорари комікам. Від статусу закладу залежить, скільки вони можуть на це собі дозволити.
Але ті, хто просить таку послугу, не зовсім розуміють, як воно працює. Найчастіше питання: «Скільки коштує одному коміку виступити 60 хв?» А це вже, по суті, сольник. І якщо прийшли люди не на цього коміка, або він комусь не зайшов, вечір буде так собі.
Цифри в індустрії
Середні ставки для різних форматів виступів
Для клубних виступів, де кілька коміків виконують короткі сети, середня ставка становить 1500-2000 грн за 15 хв виступу. Така сума формується як відсоток від проданих квитків після вирахування витрат на організацію. На великих майданчиках на кшталт «Будинку кіно» з аудиторією 300-600 людей сума може зростати до 10 000 грн.
Сольні концерти приносять значно більші доходи. За вдалої організації та хорошій відвідуваності комік може отримати від 100 000 до 300 000 грн чистого прибутку за виступ у Жовтневому палаці або аналогічних залах.
Найприбутковішими залишаються корпоративні виступи. Ставки топових коміків на корпоративах стартують від $1000 за 15-20 хв виступу, а найвищі гонорари можуть сягати $3000-3500.
Я отримую за все це на місяць близько $4000, якщо в цей період немає великого сольного концерту або туру. Найбільше, що я чув за корпоратив — артист/ка отримав близько $3500 за 15 хв. А за великі сольні концерти ми можемо тільки здогадуватись. Бо у когось є прокатник. От скільки, наприклад, Фелікс Редька або Лєра Манзюк отримали за тур по Україні — поняття не має ніхто, окрім прокатника і самих артистів.
Немає стандартного ринку. Буває таке, що комік — суперзірка, але він може виступити на вечірці, де квиток коштує 200 грн. І в глядачів може бути дисонанс: як це так, що ж він тоді отримує?
Але цей ринок молодий, і тут можуть бути різні домовленості. Якщо організатор свій — домовимося за одну суму. Якщо зі сторони — от вам моя вилка: за 15 хв стільки, за 20 — стільки. Організаторів зі сторони мало. Зазвичай всі або колись займались стендапом, виступали на сцені, або тісно співпрацюють з коміками з того ж 2013-15 року.
Додаткові витрати (реклама, звук, організація)
Добре, коли ти від клубу, і організацією займаються спеціалісти. Тому що вона займає багато часу і сил, ти в суперстресі й контролюєш буквально все: завести квитки на Concert.ua, договір з сервісом, ФОП, КВЕДи. Квитки іноді злітають, чи не працюють.
Треба промотувати захід у своїх соцмережах, просити когось, щоб вони промотували тебе. Якщо є рекламні можливості, то треба якось запустити рекламу.
Потім приходять люди: хтось купив не ті квитки, або купує на місці. Якщо не знайшов людину, котра на вході пропускатиме гостей, тоді ти сам стоїш на квитках перед виступом. А ще хтось має налаштувати мікрофон. Найстрашніший і найбюджетніший варіант, коли ти думаєш, що сам з усім впораєшся, і всі ці задачі закриваєш сам.
Все, що фізично зроблено, має бути кимось організовано. Саме по собі нічого не робиться. Тому я щасливий, що є клуби, — вони беруть половину за організацію.
За енергозатратністю на концерти, де понад 1000 людей — тобі потрібна команда. Одного або двох дуже талановитих менеджерів, щоб ти ні за що не переймався, лише дав матеріал і поїхав додому.
Існує думка, що в кожного коміка з ім’ям повинен бути менеджер, який з ним щодня працює — його «права рука». Ні, це не обов’язково. Можна під великий концерт найняти собі команду людей, дати їм завдання, і вони це все зроблять.
Різниця між «намоленим» Києвом та регіонами
У Києві сконцентрована найбільша кількість стендап-клубів, регулярних майданчиків і живої аудиторії. За словами Єгора Шатайла, столичні локації вже «намолені» — мають репутацію, і глядачі знають, куди йти за якісним стендапом.
«Реклама запускається десь за тиждень до івенту. І люди якось збираються. Впевнений, що реклама буде коштувати мінімум $5 на день. Це, наприклад, скільки я витрачаю на рекламу свого сольника. Яка бухгалтерія у «Підпільного стендапу» я не знаю, але думаю, що — це менше ніж $2000», — ділиться Єгор.
Регіональна стендап-тусовка хоч і росте, але все ще не на рівні Києва. У Львові, Дніпрі, Харкові та Одесі з’явилися свої стендап-кластери, але вони живуть за іншими законами.
Ключова відмінність — промо. У регіонах часом треба вкластися більше в рекламу, щоб затягнути публіку офлайн. Зате оренда в регіонах зазвичай дешевша, що дещо компенсує додаткові витрати на розкрутку.
У мене було два сольні концерти за всю кар’єру. Мій найдорожчий концерт «Дорослий» був у Жовтневому палаці. Перший — у 2020 році, до ковіду. Вважаю це своїм досягненням, тому що тоді конкуренти були ще з країни-агресора. Багато українців, на жаль, споживали російський контент, ходили на російських коміків. І нам відверто було важко.
Наступний був у кінці 2023 року. Оренда обійшлася у близько 100 000 грн. Був майже sold-out, тож я перебив цю суму. Зйомка на декілька камер із професійним монтажем обійшлась приблизно в 70 00 грн. Плюс оплата гонорару менеджеру (це $100-200) і зарплатня звукотехніку. Це небагато. Коли ти сольно виступаєш, то в принципі додаткових затрат немає.
У YouTube цей концерт набрав майже 120 000 переглядів, при тому, що тоді на моєму новому каналі було всього 5 000 підписників.
На чому заробляють коміки, крім виступів
Я із живих виступів не дуже заробляю, бо принаймні останні 3 роки, через війну, всі великі виступи йдуть на ЗСУ, тобто 100% прибутку з великих майданчиків. А от з чого я добре заробляю, то це зі свого сайту. Я перший в Україні, хто зробив опцію, що можна придбати виступ і подивитися його на сайті. Після мене це зробив Тимошенко, бо я з ним дружу, і я йому порадив цю схему.
За 5 місяців я зробив на цьому близько 900 000 грн, а в обороті понад 1 млн грн. Це як Netflix, тільки там один Єгор Шатайло, і ти платиш один раз за кожний продукт, але можеш дивитися його вічно.
У стендапі, якщо ти добре виступаєш, то зразу бачиш результат.Я, наприклад, даю 20 хв. сольника на YouTube безоплатно. Люди бачать, що смішно й класно, і купують повний концерт. Потім бачать, що в Єгора Шатайла ще є два минулі сольники, і докуповують їх. Сольник коштує 400 грн. Я ще нарізаю з безоплатної версії короткі відео для TikTok, викладаю їх, люди бачать, що приколи працюють.
Звісно, не всім подобаються мої жарти, але принаймні 700 людям, які були на вечірці, сподобалось. Це вже статистична вибірка, яка екстраполюється на більшу кількість людей, які не були на концерті. І от їм цей гумор заходить, і вони думають: «О, це мій чувак, я купую його сольник».
У цьому стендап вигідно відрізняється від музики або від книги. Ти відразу бачиш, що купуєш.
Окрім своїх виступів у мене із дружиною є досвід організацій концертів. Я більше відповідаю за творчу програму, вона — за організаційну.
І хоч ми зараз не працюємо як концертна агенція повного циклу, але через колишні зв’язки на нас виходять заклади й кажуть: «Максиме, Олено, ми хочемо стендап». І я їм називаю умови. Я відповідаю за лайнап, знаходжу коміків та завжди сам виступаю на івенті. З деякими коміками у нас є домовленість про сталий гонорар, а не відсоток від квитків. Усі адміністративні завдання закриває заклад.
Тема грошей як тема інтимних стосунків — хтось говорить про це, а хтось ні. Якщо раніше ми розуміли, що у нас є 10 коміків, ми виступаємо двічі на тиждень на одній сцені, ми ділилися інформацією. Зараз вже стендап у деяких коміків на іншому рівні — це вже справжній шоубізнес, тому там цифри високі, але ми не знаємо які.
Скільки жартувати початківцям, щоб вийти на самоокупність
Для сучасних коміків вийти на самоокупність — реальна справа у кілька років. Завдяки вдалим рілсам та шортсам у TikTok, Instagram чи YouTube можна миттєво привернути увагу аудиторії й отримати певне охоплення. Насправді нині складніше утримати цю увагу, аніж заволодіти.
Крім того, сучасна стендап-сцена більш структурована і пропонує різноманітні види заробітку: від систематичних клубних виступів до сольних шоу, від онлайн-контенту до корпоративів. Існують також численні стендап-клуби, які шукають нові таланти і дають платформу для розвитку.
Втім, фінансовий успіх у стендапі — це не лише смішні жарти, але й працездатність, готовність експериментувати та активність у медіапросторі. Коміки з досвідом підкреслюють: якщо у 2013-2015 роках шлях до повної самоокупності міг тривати 7-10 років, то нині талановиті артисти проходять цей шлях за 3-5 років.
Я 10 років цим займаюся. Причому я — не найпрацьовитіший комік: не роблю корпоративи, не ходжу в усі подкасти. Але тих грошей, які я зараз заробляю, мені достатньо на свої потреби, плюс, щоб нічого не робити 1,5 року. І за цей час напрацювати новий матеріал і знову його запустити.
Кожен раз воно буде трохи більше приносити доходу, тому що більше людей про мене дізнається — більше приколів в інтернеті, більше мене в інтернеті, більше сольників. Тобто в мене самоокупність — 10 років, але якщо ви — Антон Тимошенко, то це років 5. Тому що Антон хоче заробити ці гроші, він працює більше за всіх. У кожного свій ритм, хто як готовий працювати.
Я поки що мільйонер, бо в мене один мільйон, який заробив, але я вважаю, що Антон Тимошенко — мультимільйонер. Міг би бути так само і Вася Байдак.
Якщо талановитий комік почне сьогодні й він розуміє, як використовувати інструменти, які зараз є під рукою, то через 3-5 років ми можемо побачити, як людина, яка сьогодні пішла на відкритий мікрофон у 2030 році, збиратиме Палац «Україна» або Палац спорту і, це не буде нонсенсом.
Вже ніхто не скаже: «Та він у стендапі всього трошки, а вже збирає». Ми живемо в цифрову епоху. Людина, яка грамотно використовує онлайн-інструменти, цього доб’ється. Тому сучасному коміку можна набагато швидше вийти на самоокупність й заробляти великі гроші, ніж комікам, які розпочинали у 2013-2015 роках.
Головне — на перших порах не здатися, коли з’явиться перший хейт, перші погані коментарі. Тусовка місцями буває токсична — тобі в очі кажуть, який ти класний, а за спиною говорять: «Як тобі пощастило, це просто зірки так склалися, що в тебе Жовтневий палац». Це все треба пережити, і тоді великий зал буде.
Більше про це
Unholy money: як заробляє і на що живе Святий Престол
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
