«Такий-то друкує…». Як у месенджерах з’явився індикатор набору повідомлень і кому належить патент на технологію

Видання SFGATE опублікувало історію маленької технології, без якої неможливо уявити сучасні месенджери. «Такий-то друкує…» або «індикатор обізнаності про друк» використовується щодня. Виявилося, що технологію запатентували ще в 1999 році.

Ми підготували адаптований переклад матеріалу SFGATE і розповіли, хто вигадав індикатор набору повідомлень, навіщо створили технологію та до чого тут гра Tom Clancy’s.

Не всі знають термін «індикатор обізнаності щодо друку» (typing awareness indicator). Проте з ним мають справу всі користувачі месенджерів. У процесі листування ми бачимо маленький напис «Такий-то друкує…». Він впливає на нашу взаємодію одне з одним. Цю технологію неодноразово характеризували як:

• «тиранію текстової бульбашки»;
• «найдивнішу частину онлайн-чатів»;
• «пекло месенджерів».

Видання Bustle навіть перерахувало ситуації, коли хочеться отримати швидку відповідь, а не тривалий напис «Такий-то друкує…»:

1. «Ми можемо поговорити?» — «Так, звісно» — «…».
2. «Підійшла моя черга, що тобі взяти?» — «…».
3. «Ми зустрічаємося сьогодні?» — «…».
4. «З тобою все гаразд?» — «…».
5. «Я тут, а ти де?» — «…».
6. «Я люблю тебе!» — «…».

Як з’явився індикатор

Індикатор створили віцепрезидент IBM із блокчейн-технологій Джеррі Куомо разом із колегою Річардом Редпатом. У 1997 році Редпат умовив Куомо запатентувати винахід. Патент зареєстрували у 1999-му. Необхідність виникла під час налаштування чат-сервера, що з’явився в роботі над відеогрою Tom Clancy’s. Куомо сказав, що йому доводилося працювати з командами в різних частинах приміщення. Тому вони перекрикувалися між собою через усю кімнату.

Ми сиділи в офісах одне в одного. Хтось керував серверною частиною, дехто — чатом. Іноді нічого не відбувалося, і ми кричали: “Ну, ти щось друкував?” або “Хтось щось робить чи щось не працює?”

Відсутність відповіді зазвичай спричиняла удар у стіну сусідньої кімнати або дзвінок до офісу людини, навіть якщо вона перебувала за кілька метрів.

Одного ранку я сказав: “Це смішно й майже комічно, що ми кричимо”. Іноді я йшов додому з болем у горлі через крик. І я просто вирішив поставити налагоджувальне повідомлення, щоб усім було видно, що людина друкує… Це справді було зроблено для того, щоб зменшити безумство налагодження системи.

Як змінювалася технологія

Перша версія індикатора стала катастрофою для команди. У ній було видно слова людини. Індикатор буквально відображав усе, які писали користувачі. Реакція могла бути: «Це слово пишеться не так». Колегам ставало ніяково. Уже в наступному варіанті індикатора вміст набраного повідомлення приховали. Під час набору тексту відображалися зірочки замість слів.

Іноді хтось друкував довге повідомлення, потім стирав і надсилав у відповідь коротке “Так”. І ми знову кричали одне на одного: “Ти не збирався говорити “так”, ти збирався сказати щось іще. Що ти збирався сказати?”. Тому залишили варіант “Ім’я друкує” без жодних зірочок.

Джеррі Куомо писав у статті до 20-річчя технології: «Якщо потреба і лінь породжують винаходи, то саме так було винайдено індикатор».

Чому індикатор популярний

Куомо не дивує, що технологія глибоко вкорінилася в нашому житті й досі трансформується: «Я думаю, що саме геніальна компанія Apple трансформувала “Такий-то друкує” в більш наочну фічу. Вони додали в індикатор три крапки».

Також Куомо підкреслює плюси технології на прикладі своєї дружини. Вона зітхає з полегшенням, коли під час пандемії пише своїй 86-річній матері й бачить на екрані три крапки. Для неї індикатор символізує безпеку.