У межах рубрики «Хто ці люди» Vector дає можливість засновникам розповісти про свій проєкт: його продукт, маркетинг, монетизацію, інвестиції та плани. Цього разу на «трибуні» команда українського стартапу Apisat. Їхній продукт — супутникова платформа, яка «бачить» наслідки війни: заміновані поля, забруднені річки, мертві ліси.
Головна редакторка Юлія Ткач розпитала співзасновницю Олену Компанієць про особливості продукту, просування, інвестиції та подальші плани.
Як з’явилась ідея
APISAT виник як освітньо-наукова ініціатива, що працює у форматі співпраці між студентською core-командою, науковими керівниками та організаційною групою. Через специфіку проєкту тут немає ролей на кшталт CEO, COO чи CTO.
Ідея з’явилася після літньої астрономічної школи 2024 року «Крізь Чумацький Шлях у Всесвіт». Тоді одна з майбутніх партнерок проєкту, Руслана Тулупова, запропонувала науковцям Головної астрономічної обсерваторії НАН України створити космічний проєкт для студентів.
«APISAT виник як відповідь на багаторічну кризу української космічної галузі, де нестача фінансування й кадрів призвела до втрати наступності між поколіннями. Сьогодні космічні технології — це вже не екзотика, а основа зв’язку, навігації, агромоніторингу, екологічної аналітики та обороноздатності. Тому наша мета — не просто навчити студентів, а виростити з освітньої ініціативи справжній deep-tech-проєкт, що працюватиме на майбутнє української космічної індустрії», — пояснює Олена.
Концепцію програми, в якій студенти працюють поруч із досвідченими інженерами та науковцями й проходять повний цикл практики — від формування ідеї місії до розробки космічної технології, створили співзасновники проєкту:
- Іван Синявський, керівник відділу атмосферної оптики та приладобудування ГАО НАН України;
- Дар’я Добричева, кандидатка фізико-математичних наук;
- Олена Компанієць, астрофізикиня й майбутня менеджерка проєкту (або СЕО).
Сore-команда APISAT — пʼятеро студентів-інженерів, котрі безпосередньо створюють корисне навантаження та супутникову платформу.
Продукт та аудиторія
Apisat — це супутникова платформа, яка дозволяє «бачити» наслідки війни: заміновані поля, забруднені річки, мертві ліси. Її мета — надавати точні дані для науки й агросектору, демонструвати новітні технології та робити науковий внесок. Дані APISAT допомагають урядам, бізнесу та науковцям приймати обґрунтовані рішення — від моніторингу екології до реагування на кризові ситуації.
Проєкт базується на вимірюванні поляризації світла — властивості світла, яка показує, як воно коливається після відбиття від поверхні. На відміну від звичайної камери, яка фіксує лише яскравість і колір, поляриметр дозволяє розрізняти матеріали та стан поверхонь. Наприклад, він дає змогу:
- відокремити тінь від плями забруднення на воді;
- визначити, де на полі рослини здорові, а де страждають від посухи чи хвороби; помітити плями хімічних забруднень на землі чи воді;
- аналізувати структуру льодових поверхонь або зміни у лісах після пожеж; відокремлювати хмари від атмосферних аерозолів або пилу.
Для цього команда використовує поляриметричну камеру та телескоп, який з орбіти приблизно 500 км може розрізняти об’єкти розміром 4–6 м — приблизно як легковий автомобіль.
Проєкт складається з двох модулів: корисного навантаження та CubeSat. На поточному етапі команда зосереджена на корисному навантаженні: тестує сенсор, калібрує його та перевіряє, що кожен піксель правильно вимірює рівень поляризації.
Олена пояснює: «Багато хто уявляє супутники як величезні конструкції за сотні мільйонів доларів (Landsat 9 — близько $855 млн, Sentinel-2 — ~300 млн євро). CubeSat — це маленький, компактний і відносно недорогий (~$1 млн для нашого масштабу) спосіб збирати реальні поляриметричні дані та проводити наукові спостереження».
Аудиторія проєкту:
- Оборонний сектор (розвідка та ідентифікація об’єктів з космосу, подальша адаптація технології для військових задач).
- Агросектор (моніторинг посівів на великих площах, оцінювання стану рослин, раннє виявлення стресу чи захворювань).
- Екологічний сектор (виявлення та відстеження забруднень, аналіз пожеж, вирубки, льодових поверхонь, моніторинг змін клімату та екосистем).
Бізнес-модель
Про бізнес-модель співзасновниця пояснює так: «Найбільша складність космічних стартапів полягає в тому, що їх важко монетизувати: від розробки до впровадження минають роки, а потрібні значні інвестиції. На цьому етапі нашим ключовим активом є дані, які ми отримаємо після запуску супутника.
Модель монетизації передбачає інвестиції в місію в обмін на пріоритетний доступ до даних після запуску. Це стандартний підхід, який застосовують як державні космічні програми, так і приватні місії у світі».
Інвестиції
На першому етапі — відбору команди, навчання та розробки першого макету — меценатка Руслана Тулупова інвестувала в проєкт 1 242 000 грн. Для запуску фінальної версії супутника на орбіту з телескопом наразі шукають щонайменше $1 млн.
Плани
Головна мета APISAT — розробити телескоп і поляризаційну камеру, інтегрувати їх у супутник і запустити його в космос. Найближчий виклик для команди — забезпечити фінансування та перейти до наступних етапів розробки.