Подання SpaceX заявки на реєстрацію бренду Starlink Mobile — це перший офіційний сигнал про намір компанії створити повноцінну стільникову мережу. У 2026 році SpaceX також планує вивести на орбіту супутники покоління V3, які будуть мати пропускну здатність у 20 разів більшу за поточний флот.
У колонці для Vector Антон Садиков, CEO Adaptis — компанії, що адаптує та модифікує термінали Starlink для використання на транспорті та за польових умов — розповідає про те, як супутниковий зв’язок виходить у стільниковий сегмент і що це означає для ринку.
Мобільний зв’язок VS Direct-to-Cell
Сучасний мобільний зв’язок побудований на наземній інфраструктурі. Телефон під’єднується до найближчої базової станції, сигнал проходить через оптоволокно в ядро мережі, а далі — в інтернет або до іншого абонента. Це класична cellular-архітектура: кожна група вишок формує локальну зону покриття («комірку»), і якість зв’язку залежить від щільності розташування та стану наземної інфраструктури.
Технологія Direct-to-Cell працює інакше. Телефон використовує частотний спектр мобільного оператора, але під’єднується не до вишки, а до спеціального блоку супутника Starlink, якщо має пряму видимість неба. Супутник виконує роль повітряної базової станції та передає сигнал у наземну мережу партнера. Завдяки низькій орбіті затримка становить всього кілька десятків мілісекунд — достатньо для голосу, повідомлень, відеозвʼязку та базового інтернету.
Що зміниться для користувачів і ринку
Протягом наступних п’яти років мобільний зв’язок стане значно менш прив’язаним до географії. Супутниковий мобільний зв’язок працюватиме однаково над океаном, у горах, степу чи в регіонах без інфраструктури. Для користувачів це означає:
- зникнення «білих зон» на карті покриття;
- можливість мати зв’язок там, де вишок ніколи не буде — у горах, степах, на морі, у малонаселених регіонах;
- наявність альтернативного каналу зв’язку, який не залежить від роботи наземної інфраструктури.
Сценарії на кшталт Cast Away стають технічно неможливими: супутникова мережа забезпечить прийнятний рівень зв’язку будь-де, де є відкрите небо.
Поява супутникового оператора планетарного масштабу неминуче змінить конкурентний ландшафт. Якщо сьогодні мобільні оператори конкурують покриттям і інфраструктурою, то завтра ключем стане інтеграція з орбітальною мережею.
Це може бути викликом для наземних операторів, але не обов’язково загрозою. Найімовірніше, що моделі об’єднаються: оператори не будуть витіснені, а стануть частиною супутникової екосистеми. Вже зараз у багатьох країнах мобільні компанії тестують Direct-to-Cell і готуються пропонувати комбіновані послуги.
Технологічні обмеження та безпекові ризики: чому наземні мережі нікуди не зникнуть
Попри амбітність підходу, супутниковий стільниковий зв’язок не може повністю замінити наземні мережі з кількох причин:
- Потреба у прямій видимості неба. У приміщеннях, густій забудові чи під землею сигнал супутника працює нестабільно або не працює взагалі.
- Обмежена ємність супутника. Один супутник не здатен замінити пропускну здатність наземної мережі в мегаполісі, де одночасно працюють сотні тисяч пристроїв.
- Міста залишаться доменом наземних мереж. Там, де важлива висока швидкість і велика кількість одночасних підключень, класична RAN-інфраструктура незамінна.
Direct-to-Cell не скасовує потребу у наземних вежах, але змінює їхню роль у мережі. У малонаселених районах супутниковий зв’язок покриває зовнішні території, а наземна інфраструктура підтримує стабільний indoor-сигнал. Це скорочує потребу у великій кількості «периферійних» веж, які сьогодні будуються переважно заради покриття, а не навантаження.
У містах наземні мережі продовжать залишатися критичним елементом через високі щільність трафіку та кількість користувачів. Але гібридна модель дозволяє розподіляти навантаження: супутники покривають зовнішній контур, а наземні станції забезпечують indoor-зв’язок.
Безпека та геополітика
Коли критична інфраструктура зосереджена в руках одного приватного технологічного центру, виникає ризик надмірної залежності держав. У теорії можливі сценарії, де власник мережі впливає на інформаційні потоки, змінює правила доступу або пріоритизацію трафіку.
Тому для ринку необхідний баланс: конкуренція між кількома супутниковими системами, участь держав у регуляції та відкритість технологічних стандартів. Це мінімізує ризики монополізації та забезпечує стійкість критичної інфраструктури.
Що далі
Протягом наступних п’яти років супутниковий мобільний зв’язок стане частиною повсякденності. Ми отримаємо глобальний доступ без прив’язки до місцевої інфраструктури, а мобільні оператори еволюціонують у гібридні моделі, де супутниковий канал стане невід’ємною частиною сервісу. Водночас успіх цієї трансформації залежатиме не лише від технічного прогресу, а й від того, чи зможе світ вчасно розв’язати питання регуляції, безпеки та сумісності технологій.