Затишна старість у теплій країні, де хороша медицина, красиві пляжі та недороге вино — звучить як мрія кожного пенсіонера. Але цей переїзд може бути не лише задля красивого життя. Багато людей літнього віку вибирають країни, у яких проживати дешевше, адже у рідних їм не вистачає пенсії. Через це виникло повноцінне явище — «срібна міграція» — коли люди пенсійного віку проводять свою старість за кордоном.
Журналістка Vector Олена Коваль розібралася, чому пенсіонерам деяких європейських країн вигідніше переїздити, які краї вони обирають та скільки коштує старість у різних державах.
Що таке «срібна міграція» та чому вона виникла
Після кризи COVID-19 вартість проживання різко зросла через порушення ланцюгів постачання, збільшення попиту та стимулювання з боку уряду. Це призвело до глобального зростання інфляції у 2022–2023 роках. Ціни на продукти, енергоносії та житло піднялися, а інфляція в багатьох європейських країнах зросла: в листопаді цього року в ЄС вона становила 2,2%.
Це значно вплинуло на пенсіонерів, чиї доходи (особливо тих, хто отримує фіксовані пенсії) не встигали за зростанням цін. У результаті купівельна спроможність пенсій знизилася, що ускладнило для пенсіонерів придбання продуктів, сплату комунальних послуг та медичного обслуговування. Багато пенсійних систем забезпечували лише незначне щорічне підвищення, яке часто було нижчим за рівень інфляції, і це призводило до реального зниження доходів пенсіонерів.
Тенденція «срібної міграції» — переїзду пенсіонерів до більш доступних або привабливих країн — зростає в Європі, але точні щорічні цифри важко визначити, оскільки дані здебільшого об’єднані з іншими мігрантами.
Про Європу можна сказати, що щороку десятки тисяч пенсіонерів переїжджають в її межах, а найпопулярнішими напрямками є Іспанія, Португалія, Італія та Греція.
Якщо говорити не лише про європейців, то у 2023 році майже 170 000 американських пенсіонерів проживали в Європі, причому значна їхня кількість — в Іспанії, Італії та Португалії. Ці три країни повідомляють про постійний приплив пенсіонерів.
Чому пенсіонери переїжджають — історії трьох людей
Європейські пенсіонери часто переїздять до країн, де проживання трохи дешевше, ніж у їхніх рідних. Але при цьому вони вибирають ті держави, де є висока якість життя, доступ до медицини та привітне середовище для мігрантів.
Зазвичай пенсіонери шукають за кордоном фінансово доступнішого та менш стресового життя.
Пенсіонерка з США Ліза Ла Валле розповіла, що переїхала до Європи саме через фінансове питання.
«Я не хотіла турбуватися про те, щоб дозволити собі медичне обслуговування, чи залишатися в щурячій гонитві, щоб встигати за високою вартістю життя», — сказала вона про те, чому покинула Штати.
У 57 років жінка залишила своє життя у Нью-Джерсі та взяли квиток в один кінець до Парижа. Сім років по тому вона переїхала на північ Італії, до підніжжя Альп.
Ла Валле зазначила, що за кордоном вона розслаблена та менш стресована. Вартість життя в США продовжує зростати, що робить його особливо складним для літніх американців.
Американка отримує пенсію, але паралельно працює неповний робочий день вчителькою англійської та заробляє $1500 на місяць.
«Я заробляю небагато, але нижча вартість життя значно полегшує його. Я не відчуваю, що матиму фінансові труднощі, як це було б у США», — сказала Ла Валле.
Випадки виїзду пенсіонерів за кордон не поодинокі у США. Загалом за межами країни станом на 2024 рік перебуває 1,26 млн людей пенсійного віку. Понад 760 000 людей літнього віку отримують пенсію США за кордоном. В останні роки кількість пенсіонерів, які виїжджають з США, зростає через високі витрати на життя та медичне страхування в країні.
Ліза Вільямс, яка переїхала зі Штатів, щоб провести пенсію в Малайзії, зазначає, що витрачає на місяць близько $725 (3000 малайзійських рингітів). Для порівняння, у США більшість пенсіонерів витрачають приблизно $2000 на місяць. Проте економія для Вільямс — не основна причина переїзду по Пенангу — малайзійського острова.
«Переїзд сюди на пенсію — це як приїзд на постійну відпустку. Мій розпорядок дня змінюється залежно від дня тижня. Оскільки тут велика спільнота мігрантів, завжди щось відбувається», — каже пенсіонерка.
Також із плюсів для себе вона виділила поширеність англійської мови у регіоні та смачну їжу. Жінка розповіла, що у свій бюджет змогла спокійно вписати триразове харчування у закладах, тож вдома не готує.
Провести пенсію у Пенанзі вирішив і американець Ворд Шартьє. Він розповів, що вибрав Малайзію через пенсійну програму, яку не пропонує багато інших країн. Чоловік подав заявку на отримання візи «Малайзія — моя друга домівка» у 2017 році та офіційно переїхав туди сам у 2018 році.
Також для Шартьє як для пенсіонера важливим був рівень медицини в країні:
«Мій перший справжній досвід роботи з медичною системою Пенанга стався після того, як я зламав ногу, послизнувшись на пагорбі під час походу. Хірург-ортопед встановив мені цілісність за допомогою металевої пластини та гвинтів. Я був щиро вражений якістю отриманої допомоги».
Як і Ліза Вільямс, чоловік каже, що можливість розмовляти англійською у Пенанзі полегшила йому життя.
Знання мови є дуже важливою частиною переїзду, зазначає Девід, британець, який вибрав Францію для проведення пенсії.
«Щодо викликів, мова очолює список. Оскільки ми живемо в туристичному містечку, багато говорять англійською. Але бувають випадки, коли мені потрібна французька, і я вважаю ці ситуації важкими та стресовими. Я намагаюся її вивчити, але можу з упевненістю сказати, що я не маю даних від природи», — каже пенсіонер.
Девід з дружиною поїхав до Франції, щоб провести там зиму. Але пара вирішила залишитись у країні і проживає там вже п’ять років. Фінанси для них не були причиною переїзду, пару захопило комфортне життя поблизу природи та спільнота таких самих літніх людей з інших країн, які вирішили провести свою старість у Франції.
Проте для багатьох британських пенсіонерів саме гроші є причиною переїзду за кордон. Вартість життя у країні вища, ніж пенсії. У середньому жителі витрачають 1800 фунтів стерлінгів ($2400) на місяць у великих містах, у сільській місцевості це можуть бути менші суми. Основні витрати припадають на житло, охорону здоров’я та комунальні послуги. Державна пенсія становить близько 920 фунтів стерлінгів ($1225) на місяць.
Щороку з Великої Британії виїжджає 4000–8000 пенсіонерів. Висока вартість на нерухомість дає їм можливість продати житло та проживати дешевше за кордоном. Пік виїзду припав на 2005–2006 роки, тоді це було близько 22 000 пенсіонерів. Але потім настав Brexit (вихід Великої Британії з ЄС) і певна кількість мігрантів повернулися до країни, щоб не втратити свої майбутні права.
Ризики та виклики
Але «срібна міграція» — це не лише про бабусь і дідусів, які п’ють коктейлі щодня на березі теплого моря. Вона має і сторону з труднощами. Дослідження показало, що люди похилого віку, які вийшли на пенсію за кордоном, частіше вважали своє соціальне коло тьмяним порівняно з тими, хто залишився вдома. Вони почуваються скоріше туристами, ніж своїми у новій країні. І крім партнера, з яким переїхали, часто не мають повноцінного кола спілкування.
Деякі переїжджі старші люди кажуть, що не мали достатньо друзів у новій місцевості, не змогли «вкоренитися» — усе, що залишилося, це спогади про давнє життя. Це відчувається особливо гостро, якщо відстань до дітей/сім’ї велика, а мова та культура — чужі.
Другий момент, на який варто зважати — належне медичне страхування у новій країні. З цим неприємна ситуація виникла у Венді Вільямс, яка з Великої Британії переїхала на пенсію до Туреччини. Жінка купила невелику віллу біля узбережжя — думала, що це ідеальне місце для спокійної старості. Але трапилась аварія: її збив нетверезий водій. Через відсутність належного медичного страхування в Туреччині — лікування коштувало надто дорого. Витрати на лікування, реабілітацію, операції та догляд були такими, що довелося продати і віллу, і будинок у Британії. Венді повернулася додому майже без грошей, змушена жити на допомогу та соціальні виплати.
Пенсіонери часто вибирають невеликі містечка або села у нових країнах, адже там може бути дешевше жити, а ще близько до природи. Але невеличкі населені пункти можуть приховувати проблеми з медициною та інфраструктурою. Навіть у країнах, які привабливі для еміграції, не всюди є зручний доступ до медицини чи якісних лікарень. Якщо вибрати регіон із слабкою інфраструктурою — при серйозній хворобі чи потребі в медичному догляді може бути складно.
Тимчасова чи довготривала тенденція
«Срібна міграція» — це не тимчасове явище, а довгострокова демографічна тенденція, зумовлена старінням населення Європи, зростанням вартості життя та пошуком кращої долі на пенсії. У міру зростання частки людей віком понад 65 років очікується, що все більше пенсіонерів шукатимуть доступні та привабливі місця для проживання.
Ця тенденція підкріплюється демографічними прогнозами, які показують, що кількість літніх людей буде продовжувати зростати протягом наступних десятиліть, а це зробить міграцію пенсіонерів структурною особливістю європейського суспільства.
Країни з нижчою вартістю життя, кращим кліматом та доступною медичною допомогою будуть і надалі приваблювати пенсіонерів, особливо з огляду на те, що вони відчувають тиск інфляції та скорочення державних ресурсів.