Збережені закладки

Переглянути додані закладки можна тут.

КРЕАТИВ

Спагетті, лікер і нічні кошмари. 5 рекламних роликів Федеріко Фелліні

13 Липня 2021, 08:30
3 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Спагетті, лікер і нічні кошмари. 5 рекламних роликів Федеріко Фелліні
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Чимало стовпів сучасного інтелектуального кіномейнстриму починали кар’єру з реклами. Серед них — Рідлі Скотт, Едґар Райт, Девід Фінчер, Джонатан Ґлейзер. Але не всі знають, що відомий італійський режисер Федеріко Фелліні також у цьому списку.

Для екстравертного італійця реклама стала черговим засобом трансляції власних фантазій та обсесій. Подібно до повнометражних фільмів, сценарії «малих форм» він будував на власних малюнках. Кінознавець Арсеній Князьков вибрав п’ять рекламних роликів маестро, які підтверджують здатність автора тригодинного «Солодкого життя» вичерпно висловитися за дві хвилини.

Campari

У 1984 році першим брендом, із яким співпрацював Фелліні, став Campari — італійський виробник характерно гіркого лікеру, складової багатьох коктейлів.

У ролику під назвою «Який чудовий краєвид» можна (якщо придивлятися дуже уважно) виявити кілька притаманних Фелліні рис: жовіальний герой — альтер его самого режисера, фрустрована героїня — його одвічний примарний об’єкт бажання, плюс характерний мотив «дороги».

Barilla

За кілька років після Campari Фелліні створив наступний рекламний ролик для кулінарного бренду Barilla. У той час у «Джинджер і Фреді» режисер глузував із цинічної розважальної атмосфери декади, уособленням якої в Італії був медіамагнат і майбутній прем’єр Сільвіо Берлусконі. Тож важко не сприйняти гротескний макаронний гімн як пародію на консюмеристські 1980-ті.

Підробіток у рекламній індустрії не заважав режисеру від неї (невдало) захищатися. У 1980-х він агітував проти «розчленування» фільмів рекламними блоками під час транслювання на телебаченні. Позиція телевізійних корпорацій залишилася непохитною.

Banco di Roma

Три ролики для римського банку були останнім, що Фелліні зняв у 1992 році, за рік до смерті. Вони стали водночас лебединою піснею майстра і найдосконалішим зразком його загравань із безсоромною комерцією.

Свято фройдистських натяків починається з першого ж ролику: головний герой переказує терапевтові сон про недосяжну екзотичну жінку та лева, з очей якого ллються сльози.

У другому ролику бідолашний герой бачить кошмар про вимушену зупинку за кермом авто. Невідомо, чи справді депозит в Banco di Roma рятує від тривожних снів, але очевидною є паралель зі знаменитою першою сценою «8 1/2».

Остання робота в циклі — найяскравіша за кольорами, відверто еротична — нагадує найлегші й грайливі моменти «Амаркорд», залишаючи по собі менш тривожний посмак.

Трилогія рекламних нічних мінікошмарів — такий собі мистецький заповіт генія та влучний фінал кар’єри нонконформіста, у якій поєднувалися «висока» мистецька думка та «низьке», непристойне й неприйнятне.

Дізнатися про творчість ікони світового кіно можна на виставці «Сторіччя. Фелліні у світі». Вона триватиме до 25 липня в Музеї кіно Довженко-Центру.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Гайди

Парсинг і аналітика. Як автоматизувати співпрацю з інфлюенсерами

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
27 Травня 2021, 18:00 5 хв читання
Досвід Чортові кросівки. Як вписувати несподіванки у бренд-історію

Чортові кросівки. Як вписувати несподіванки у бренд-історію

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
23 Квітня 2021, 15:30 8 хв читання
Історії Як мовний закон регламентує діджитал-рекламу — пояснюють мовний омбудсмен та юристка

Як мовний закон регламентує діджитал-рекламу — пояснюють мовний омбудсмен та юристка

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
05 Квітня 2021, 08:00 9 хв читання
Досвід Як зміниться монетизація українських медіа та хто платитиме за контент — колонка CMO Admixer

Як зміниться монетизація українських медіа та хто платитиме за контент — колонка CMO Admixer

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
20 Березня 2021, 10:01 10 хв читання
СПЕЦПРОЄКТИ

Скільки заробляють, на що витрачають та як інвестують розробники. Опитування Vector

23 Вересня 2021, 15:45
12 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Аня
Анна Соха Створюю спецпроєкти з брендами та компаніями. Редагую комерційні матеріали
Скільки заробляють, що витрачають та як інвестують розробники. Опитування Vector
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

«Заробляв би я більше, тоді й відкладав би, й акції купував» — типова відмовка, щоб не опановувати фінансову грамотність. Водночас існує думка, що в Україні є окрема каста — розробники. Вони й заробляють багато, і речі дорогі купують, і у відпустку на Мальдіви їздять.

Разом із міжнародною IT-компанією Innovecs ми дослідили, на що розробники витрачають кошти, які дорогі купівлі здійснюють та скільки платять за харчування. А ще — в які активи інвестують та скільки відкладають. Читайте до кінця — експерт інвестком’юніті Innovecs Олександр Жмінько дав поради з фінансової грамотності та інвестування.

Портрет учасників опитування

За три тижні (26.07–15.07) ми опитали 257 розробників. В опитуванні брали участь різні спеціалісти, найбільше — Java та JavaScript-розробників. Утім, це і є найпопулярніші мови програмування у світі.

діаграма 1 «Основні мови програмування»
діаграма 1 «Основні мови програмування»

Статистична похибка дослідження — 5%.

37% опитуваних 25–30 років, 35% — 31–35 років. Найменше у вибірці людей, старших за 40 років (6,2%) та молодших 20 років (1,6%). Чоловіки, як і в цілому в IT, превалюють в дослідженні — 92% проти 8%.

За досвідом маємо найбільше senior-розробників, а от «новачки» представлені слабко:

Досвід програмування. Опитування Vector та Innovecs
діаграма 2 «Досвід програмування»

Цікаво, що 46% junior-розробників (досвід до 2 років) 31–35 років. Найімовірніше, це люди, які «увійшли в IT» з інших професій.

Майже порівну розподілилися розробники між продуктовими та аутсорсинговими/аутстафінговими компаніями — 46% та 49% відповідно. Ще 3% працюють у стартапах, а 2% — на фрилансі.

82% вибірки представляє Київ. 10% розділили Львів, Харків та Одеса, а ще 8% — обласні центри України та такі закордонні міста як Барселона, Берлін, Остін та Гельсінкі.

32% опитуваних мають дітей, серед них одну дитину мають 49%, трьох — 5%, при цьому 23% не зазначили кількість дітей.

Зарплати та витрати на харчування

Зарплати опитуваних розподілилися так:

Скільки айтішники заробляють за місяць? Опитування Vector та Innovecs
діаграма 3 «Скільки заробляєте за місяць»

Ми окремо дослідили зарплати розробників із досвідом від 5 років. Найчастіше вони отримують $3000–$5000 (46%). 42% вказали рівень доходу понад $5000 на місяць. Однак є винятки (2%), які отримують порівняно невеликі гроші — $1000–$2000.

Ми спитали, скільки відсотків місячного доходу респонденти витрачають на харчування. Більше ніж половина повідомили про 5–10%, а 1% не знає точну суму витрат.

скільки ІТ-спеціалісти витрачають на харчування
діаграма 4 «Скільки % місячного доходу ви витрачаєте на харчування»

Згідно з даними Держстату, 2020 року українці витрачали на харчові продукти та безалкогольні напої в середньому 41% доходів.

Щомісячні витрати, великі купівлі та відпустки

Найчастіше обирали комунальні послуги, на другому місці неочікувано передплата стримінгових сервісів. Це, вочевидь, вплив пандемії та підвищення культури споживання контенту.

52% опитаних розробників витрачають гроші на шкідливі звички — алкоголь та паління. А 37% регулярно займаються своєю освітою. Цікаво, що по 53% опитуваних витрачають кошти на хобі та культурні заходи, а отже, не живуть тільки роботою, спростовуючи поширений стереотип.

На що айтішники витрачають гроші? Опитування Vector Innovecs
діаграма 5 «На що витрачаєте гроші щомісяця?»

Серед іншого вказували техніку, благодійність, книжки, подарунки близьким.

Протягом останніх трьох років 48% наших респондентів придбали автомобіль, а 39% — квартиру. 38% опитуваних розробників витратили на техніку від $3000, а от ювелірні вироби майже ніхто не купує. Водночас 13% зазначили, що взагалі не робили дорогих купівель.

Що купують айтішники?
діаграма 6 «Які великі купівлі ви здійснили протягом останніх трьох років»

Серед іншого вказували мотоцикл, ремонт, телевізор.

На відпустки розробники-респонденти в середньому витрачають $1001–$2000 — так сказали 44%. До $1000 витрачають 29%, а 9% респондентів не звикли економити на собі, тож витрачають понад $3000.

43% респондентів, що мають дітей, витрачають на відпустку $1000–$2000. 13% батьків витрачають понад $3000, а 15% — до $1000.

Заощадження та інвестиції

Здатність заощаджувати та інвестувати гроші є важливим складником фінансової грамотності населення. Заощадження дають відчуття надійності та стабільності. Нам стало цікаво, як розробники відкладають гроші та у що інвестують.

62% опитуваних відкладають понад 30% доходу, 5% зовсім не відкладають.

Скільки можна заощадити за місяць
діаграма 7 «Скільки відсотків доходу ви відкладаєте щомісяця»

Ми дізнались, у який спосіб опитані розробники зберігають кошти. Найчастіший варіант — заощадження у валюті — на картці (52%) та готівкою (50%). 45% кладуть кошти на депозит, 5% не зберігають зовсім.

Де і як зберігати гроші
діаграма 8 «Як зберігаєте гроші»

Серед іншого вказували різні види інвестицій, які ми не відносимо до зберігання грошей.

48% опитуваних вже інвестують кошти. А серед тих, хто не інвестує, 32% планують почати в наступні пів року, а ще 23% почнуть через рік.

Який рівень зарплати має бути, аби почати інвестувати? Коротка відповідь — будь-який. Однак, як свідчать дані, чим вища зарплата, тим ймовірніше людина інвестує частину свого доходу. Наприклад, 45% тих, хто вже інвестує, заробляє понад $5000, 5% — до $2000.

Респонденти опитування інвестують в криптовалюти (25%) та нерухомість (23%), акції загалом купують 30% (включно з ETF — пакетна пропозиція з акціями кількох компаній):

Куди найкраще інвестувати гроші
діаграма 9 «Куди інвестуєте гроші»

Серед іншого вказували інвестиції у бізнес.

Данила Пересенчук

Я інвестую в акції та дивлюся в сторону ІТ-корпорацій Apple, Nvidia, Amazon. До інвестування підштовхнув принцип «Гроші повинні працювати» та тренінг від роботодавця. Я вже замислювався про інвестування, але не розумів, з чого починати і як це працює. Після тренінгу з’явився чіткий план дій».

Також ми дізналися, наскільки наші респонденти цікавляться інвестуванням. 22% опитуваних щодня слідкують за новинами фінансових ринків, 18% — раз на тиждень читають огляди, а 33% — бачать в потоці інших новин.

Найбільш привабливі сфери інвестицій для опитуваних — нерухомість, фондовий ринок і технологічні компанії (55%, 54%, 53% відповідно). Також розробники цікавляться ринком облігацій (28%) та ринком сировини та цінних металів (17%).

Куди інвестують айтішники
діаграма 10 «Які сфери та сектори економіки цікаві вам для інвестицій»

Поради з фінансової грамотності та інвестування

В IT-компанії Innovecs заснували власне ком’юніті для обговорення та обміну досвідом серед тих, хто вже створив та планує створювати свої портфоліо. Олександр Жмінько, інвестком’юніті-лід компанії, дає читачам Vector поради з фінансової грамотності.

  1. Плануйте бюджет. Так ви оцінюєте власну купівельну спроможність — які продукти, подорожі, автомобілі та сервіси доступні для вас, а які — ні. Планування дає почуття обов’язку та впевненості у завтрашньому дні, а також фокусує на важливих речах. Ви стаєте менш схильними до імпульсивних покупок. Чим далі ви плануєте, тим більше ви захищені від непередбачуваних ситуацій.
  2. Перш ніж планувати, проаналізуйте витрати. Якщо ви хочете спланувати бюджет на наступний рік, потрібно хоча б один місяць записувати усі витрати, потім структурувати їх та аналізувати. Зрозуміти, на що йдуть ваші гроші, — найважливіше у плануванні. Також необхідно записати усе фінансове навантаження: борги, кредити, обов’язкові платежі.
  3. Розподіліть бюджет, зважаючи на потреби. Зрозумівши, скільки ви витрачаєте на обов’язкові потреби, можна запланувати усе інше — скільки ви хочете відкладати, інвестувати у себе та витрачати на розваги. Є формула: 50% доходу має йти на обов’язкові витрати, 30% — на підвищення якості життя, а 20% потрібно відкладати. Ви можете орієнтуватися на це та підлаштовувати під себе.
  4. Рухайтеся невеликими кроками. Аби запобігти стресу через різку зміну фінансової гігієни, важливо переходити до ідеального бюджету поступово. Намагайтеся втілювати нові звички потроху — спочатку купувати не шість чашок кави, а п’ять, купувати не три нові сукні, а дві.
  5. Будьте реалістичними. Не закладайте цілі на кшталт «поїхати у відпустку за $5000», якщо насправді ви можете відпочити й за $1500. Зекономлені гроші краще відкласти.

Інвестувати чи відкладати?

Олександр радить інвестувати гроші, аби вони працювали на вас:

У довгостроковій перспективі є суттєва різниця між тим, з чого жити у разі звільнення — із заощаджень або з дивідендів. Коли ви почнете користуватися відкладеними грошима, їхня сума буде швидко зменшуватися.

Водночас перш ніж інвестувати, важливо зібрати фінансову подушку для непередбачуваних ситуацій. Зняти гроші з депозитів, акційного портфоліо чи криптогаманця не так просто й вигідно. Тому важливо мати напоготові суму, яка покриє витрати на 2–3 місяці.

Експерт інвестком'юніті Innovecs Олександр Жмінько
Експерт інвестком’юніті Innovecs Олександр Жмінько

Можливості інвестування в Україні

Олександр Жмінько поділився способами інвестування, які доступні для українців, та застереженнями щодо них:

  • Нерухомість — більшість населення вважає цей спосіб найбезпечнішим. Але не варто забувати про кризи 2008 року, коли ціни на нерухомість обвалилися.
  • Державні облігації — практично в будь-якому банку можна відкрити бізнес-рахунок та отримати доступ до брокера. Прибуток складає 5–13% річних. Україна ще жодного разу не оголошувала себе банкрутом, і в цьому сенсі це більш безпечна інвестиція, ніж депозитні рахунки.
  • Дорогоцінні метали — менш ліквідні, ніж інші способи інвестування.
  • Валюта — важливо враховувати різні рівні інфляції та зміну курсу валют. Якби ви купили долари кілька місяців тому, то вже б втратили 3% на місяць.
  • Криптовалюти — дискусійна тема в інвестиційних колах, адже немає консенсусу щодо її стабільності. Вона також коливається через соціальний тиск, наприклад, твіти Ілона Маска. Але цей спосіб приваблює низьким порогом входу — відкрити гаманець можна з $10.
  • Акції компаній — сьогодні будь-який українець може відкрити інвестиційний рахунок, підв’язати банківську карту та почати інвестування. Поріг входу трохи вищий, але все ще доступний — від $100. І має менше ризиків, ніж криптовалюта.
Микола Крюков

Я почну інвестування найближчим часом. До цього мене підштовхнула необхідність забезпечити майбутнє. Зараз розглядаю акції як можливість створити фінансові запаси для комфортного старшого віку. Раніше розглядав інші види інвестування, але після тренінгу в компанії я дізнався про непередбачуваність криптовалюти та великі операційні витрати при інвестиціях в житло.

Інвестиційне ком’юніті Innovecs

Інвестиційне ком’юніті всередині IT-компанії — явище, з яким наша редакція зіштовхнулася вперше. Олександр розповів, навіщо вони вирішили навчати команду інвестуванню та як влаштоване ком’юніті:

«В Україні, на жаль, небагато людей знають, що інвестувати реально та легко. Достовірної інформації на цю тему також небагато, і це відлякує. Ми в Innovecs вирішили підтримувати зацікавлення команди до інвестування та надавати можливість ділитись досвідом і знаннями про фінансові ринки з іншими.

Ми почали з опитування всередині компанії та виявили, що 88% респондентів мають заощадження, які вони хотіли б інвестувати. 70% сказали, що вже інвестують в криптовалюти та нерухомість.

інвестком'юніті Innovecs
Фото з зустрічі інвестком’юніті Innovecs

Але досить маленький відсоток купує акції іноземних компаній. 65% сказали, що планують відкрити рахунки цього року та почати інвестування. Нас така статистика порадувала, і ми вирішили створити інвестком’юніті Inno2X Community, аби бути корисними для нашої команди та підтримувати їх в розвитку фінансових навичок.

Спочатку ми організували лекцію від фінансових експертів, які поділилися з командою знаннями у сфері інвестування. В івенті взяли участь близько 100 співробітників, хоча охочих було більше. Тому ми плануємо проводити такий івент раз на кілька місяців або раз на пів року.

Також ми налагодили зв’язок із міжнародною брокерською компанією, яка надає українцям можливість торгувати на міжнародних ринках. Вони мають досвід та знання, щоб допомогти нашим співробітникам відкрити інвестиційні рахунки.

інвестком'юніті Innovecs
Фото з зустрічі інвестком’юніті Innovecs

Ми організували ком’юніті, в якому учасники дізнаються нову інформацію, обговорюють ринки, компанії та індустрії та діляться своїм досвідом. Також ми дізнались, які індустрії найцікавіші нашій команді — це технологічні та фармацевтичні бізнеси, компанії, що працюють на ринку нерухомості та банки. Тепер приділяємо більше уваги обговоренню саме цих сфер».

Історії

Культура поза столицею. Як Надія Парфан і Takflix змінюють українську документалістику

23 Вересня 2021, 12:00
16 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
daria-chernina
Дар'я Черніна Відкриваю у підприємців надздібності, показую потойбічну силу компаній.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Ім’я режисерки Надії Парфан — синонім нової хвилі української документалістики. Разом зі своїм чоловіком, продюсером Іллею Гладштейном, 2014 року вони створили фестиваль документального кіно та урбаністики «86», а згодом продакшн Phalanstery Film та дистриб’юторську компанію 86PROKAT. Також серед проєктів Надії — онлайн-платформа українського кіно Takflix.

Журналістка Vector Дар’я Черніна зустрілася з Надією Парфан і дізналась, як побудувати власну справу в кіногалузі.  

Навчання як прокрастинація дорослих рішень

Після перших холодних днів вересня вийшло сонце. Надя запізнювалася, тож я зі знімальною групою Vector спостерігала за ланчем шумної молоді на терасі BURSA на Подолі. За кілька хвилин біля дверей кінотеатру KINO42 з’явилася молода дівчина у бежевому плащі. Разом ми спустилися крутими сходами до підвального приміщення.

«Цей кінотеатр створив мій чоловік Ілля Гладштейн разом із Василем Гроголем. Як правило, орендувати його коштує досить дорого, тому ми тут по блату», — розсміялася режисерка.

Надія зняла пальто і одразу почала налаштовувати світло у приміщенні.

«Ви знали, що тут 42 крісла? Звідси й назва — КINO42. Їх усі викупив Ілля, коли 2018 року закрився легендарний київський кінотеатр „Україна“. Шкода було дуже. Адже саме там 1965 року відбулася прем’єра „Тіні забутих предків“ Параджанова», — Надія сіла у центрі залу, поправляючи волосся. 

Вона вказує на невеличкий бар перед входом у кінозал. «До речі, тут не продають попкорн. Адже цей хрускіт неймовірно відволікає від фільму. Натомість глядачам пропонують крафтовий український сидр. Я, наприклад, дуже люблю ревеневий». 

Закінчивши зйомку, ми піднялися на літню терасу кафе «1818». 

У березні цього року на платформі MEGOGO відбулася прем’єра короткометражної стрічки Надії Парфан «Жінки, що грають в ігри». Це фільм-гра, який крізь призму історій сімох лауреаток премії Women in Arts 2021, повертає глядача у дитинство. «Дівчатка — це окрема субкультура та свій таємничий світ, в якому відбувалося багато магії. Тепер вони виросли й „дали жару“», — розповідає про свій фільм Парфан.

Надія народилась і виросла в Івано-Франківську. Її батьки — інженери, дуже далекі від кіно та мистецтва. «Закінчуючи школу, я вирішила, що хочу вступати до Києво-Могилянської академії на факультет культурології. Звичайно, мої батьки хотіли, аби я вибрала право чи економіку, але це здавалося мені занадто нудним. Лише зараз я розумію, що в їхніх порадах був певний сенс», — посміхається Надія.

Парфан здобула ступінь бакалавра. «У Могилянці мені подобалося. Це була така собі бульбашка, де ти абсолютно ізольована від реального світу. Високе, інтелектуальне, творче середовище. А потім ти опиняєшся на ринку праці зі своїми прочитаними томиками Гегеля. Ти абсолютно не знаєш, куди тобі йти й що робити», — згадує режисерка. 

Після чого продовжує:

«Я 1986-го року народження. Моє покоління взагалі пізно почало думати про ці речі. Зараз люди у 17–20 років вже „роздупльонні“. Вони знають, як влаштований світ, за якою траєкторією треба рухатися».

У мене в цьому віці був вітер у голові. Я нічого не знала про життя, про те, ким я себе бачу. Мені хотілося щось міняти. Але що? Конкретних ідей не було.

Після закінчення університету Надія поїхала до Будапешту отримувати диплом антрополога. Саме там вона вперше взяла камеру в руки й спробувала зняти невеличке есе про українські маршрутки.

«Після річного навчання в Угорщині я повернулася в Україну. Це був 2010 рік. У країні безробіття. І тут я з усіма цими дипломами бралась за будь-яку роботу. Наприклад, перекладала серіали на якомусь телеканалі. За тиждень насиченої роботи мені платили 300 грн, в місяць — 1200. Цих грошей ледве вистачало на харчування», — розповідає Парфан.

У той час вона взагалі не бачила себе у кіно. Все, що відбувалося з нею у наступні роки, Надія назве «випадковістю». Одна з них трапилася в автобусі «Київ-Одеса», який їхав на перший Одеський міжнародний кінофестиваль. Серед його пасажирів був її майбутній партнер Ілля. Він — програмний координатор на найстарішому кінофестивалі країни «Молодість», вона — перекладачка фільмів.

Інший випадок — знайомство з американським оператором і режисером Джонатаном Нардуччі. «Американські  фотографи та режисери часто шукали в підмогу людину, яка знає англійську та розбирається у культурних особливостях. Мову я знала. Плюс у мене багато родичів мешкають у США. Тому я була „інкультурована“ в американськість», — пригадує Надія Парфан.

Нардуччі тоді знімав свою стрічку «Заміж за іноземця». Надія фактично стала його лінійною продюсеркою, але насправді обов’язків було набагато більше. «Я пропрацювала з ним десь три роки скоріш як асистентка режисера. Кажу чесно: це була найкраща кіношкола у світі».

Згодом Парфан отримала стипендію за програмою Фулбрайта та полетіла до США вивчати урбаністику. Пізніше до неї приєднався Ілля. Вони багато подорожували країною, відвідували кінофестивалі та навіть встигли попрацювати crowd-менеджерами на South by Southwest (SXSW — фестиваль музики, кіно та технологій у місті Остін, Техас).

«Цікаво було спостерігати за місцевою децентралізацією. Адже в Україні на початку десятих уся культура була на 99,9% зосереджена в Києві. Окрім того, в американців є свій дух — you can do it (ти можеш все, — ред.). У європейців усе навпаки. Люди знайдуть тисячу й одну причину, чому не треба зараз цього робити. Захопившися, ми повернулися і вирішили спробувати „do it“ — створити тут свій кінофестиваль», — пригадує Надія.

Кінофестиваль кіно та урбаністики «86» стартував в Україні за рік.

Показати українське кіно в регіонах ідея божевільних

Україна дуже змінилася після 2014 року. «Стався культурний бум, все ніби заграло новими фарбами. З’явилися перспективи». Євромайдан, вважає Парфан, сприяв розвитку української документалістики. «До того часу мало хто знімав художнє документальне кіно. Була здебільшого публіцистика».

Тому, за задумом Надії та Іллі, їхній фестиваль мав бути зовсім іншого типу. «Ми хотіли пов’язати кіно з простором. Ще ми принципово не хотіли робити фестиваль у Києві. Я пам’ятаю, коли ми це озвучували, люди крутили пальцем біля скроні. Але ми наполегливо продовжували шукати невеличке містечко для кінофесту», — посміхається Надія.

Варіантів було кілька — Українка, Бахчисарай, Славутич, Шаргород.

«На Славутичі зупинилися випадково. У міськраді банально підняли слухавку. Ми представились і сказали, що плануємо організовувати у них міжнародний кінофестиваль. Вони трохи здивувалися, після чого сказали: ну приїжджайте, подивимося. Так ми й поїхали у Славутич», — каже Парфан.

У фестивалю було троє організаторів:

  • Надія Парфан — співзасновниця та креативна директорка;
  • Ілля Гладштейн — співзасновник та програмний директор;
  • Анна Белінська — виконавча директорка.

«Наша команда складалася з мрійників. Людей, які хотіли, вірили, прагнули якісно іншого досвіду. Всі ми вірили в утопію. Так народилася концепція „86“ — висмикувати людей із рутини й занурювати в інший світ, який існував лише п’ять днів».

Найбільше проблем було з фінансами, адже «86» — некомерційний проєкт. Грошовий бюджет одного року фестивалю складав приблизно $150 000.

«Ця цифра дуже занижена. Адже на фестивалі багато хто працював безкоштовно, деякі речі ми отримували бартером або за зниженими цінами. Реальна вартість „86“ — $250 000 і більше», — каже Парфан.

Інвесторів у фестивалю не було. Зі слів Надії, бізнес не розумів і досі не розуміє, навіщо робити фестиваль немейнстрімного кіно, та ще й у Славутичі. Навіщо інвестувати в культурні проєкти, коли є розважальні. Бізнесу зрозумілий такий формат заходів як Atlas Weekend — там є показники, охоплення.

«За весь час фестивалю нам вдалося знайти кілька анонімних меценатів. Вони невеличкими сумами, але досить доречно нас підтримували. Іншу частину коштів ми збирали по дрібках у міжнародних фондах. Серед них — Фонд Гайнріха Бьолля, Міжнародний Вишеградський фонд, Фонд Фрідріха Еберта, різні екологічні платформи», — розповідає Надія.

Найдорожче обійшлися:

  • Логістика. Усю техніку організатори орендували та везли з Києва.
  • Зарплати.
  • Оплата прав на покази.

«У багатьох були проблеми з тим, як дістатися до Славутича. Місць в автобусах усім не вистачало, транспорт залишав бажати кращого. Тому ми вирішили, що „86“ поїде до глядачів сам. Так на другий рік проведення фестивалю виникла ідея дистриб’юторської компанії 86PROKAT», — згадує Парфан.

Згодом сфера діяльності розширилася — з’явився продакшн Phalanstery Film.

«Коли ми працювали над фестивалем, ми багато спілкувалися з представниками галузі, іноземними режисерами. І тоді ми задумали створити кооператив, де всі могли б одне одного потроху просувати, продюсувати, режисувати. Ми хотіли прибрати цей жорсткий поділ на бізнес і мистецтво, уникнути походів до „папіків“ — так ми жартома називаємо досвідчених старших продюсерів», — посміхається Надія.

Сьогодні Парфан не займається 86PROKAT — це ініціатива Іллі. У Phalanstery Film вони працюють разом.

«Інколи ми працюємо вдвох як продюсери. Інколи я режисую, він продюсує. Інколи ми виступаємо у ролі креативних продюсерів. Окрім нас двох, є ще команда фрілансерів. Це звукорежисери, колористи, оператори», — каже Надія.

Фестиваль кіно і урбаністики «86» закрився 2018 року, проіснувавши п’ять років.  

«У «86» є дві кінцівки. Перша — позитивна: ми насправді досягли своїх цілей. Все, що ще у 2013–2014 роках здавалося неймовірним, нам вдалося реалізувати. Тому ми досить швидко стали модними», — каже Парфан.

Пам’ятаю, виходжу під час фестивалю у центр Славутича і дивуюся: це якийсь Берлін! Усі хіпстери з Рейтарської були у нас. Але, як кажуть, із вечірки треба йти на піку. В якийсь момент ми просто зрозуміли, що вже не зможемо перевершити себе.

Відсутність сталого фінансування породжує замкнене коло: для фестивалю потрібні гроші, на пошук яких потрібні гроші. Розірвати це коло могла б гарантована щорічна частка бюджету.

«Здоровою була б ситуація з гарантованими 30% бюджету ($75 000). Мінімально необхідна частка — 15% бюджету ($37 000). У розвинених країнах фестивалі, подібні до „86“, отримують адресне фінансування з місцевого, обласного, федерального чи загальнонаціонального бюджету, від міжнародних фондів, приватного бізнесу. В Україні це — фантастика. Місто Славутич завжди надавало „86“ потужну адміністративну і ресурсну підтримку, але ми жодного разу не отримували грошей із міського бюджету. До обласного бюджету достукатися не вдавалося», — ідеться на сайті фестивалю.

Це була негативна кінцівка. В останній рік фестивалю організатори «86» отримали грант 500 000 грн від Міністерства культури. Проте чиновник із Мінкульту вимагав «відкат» у розмірі 30 000 грн. Як згадує Парфан, спочатку ситуацію намагалися вирішити мирно. Врешті вони зрозуміли, що Мінкульт не збирається виплачувати грант, а тому підключили ЗМІ та зробили з цього публічну кампанію.

«Ми були в боргах. Мали закладати свої кошти, аби розрахуватися з людьми. Через пів року гроші виплатили. Утім, ми були виснажені. Після цього інциденту нам стало зрозуміло, що ми вже не зможемо нормально зробити ще один „86“. Це буде постійна боротьба», — розповідає Надія.

Також у цей час співорганізаторка Анна Белінська поїхала з України. Це також стало причиною закриття.

Реалізувати себе в режисурі

Під час роботи над «86» Надія Парфан почала знімати свій перший повнометражний документальний фільм «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго».

«Він задумувався як короткометражка, на яку я виграла 50 000 грн під час пітчингу Львівської кінокомісії. Це мала бути історія про те, як хор Івано-Франківськтеплокомуненерго їде виступати на Форум видавців у Львові. Таке собі роуд-муві. Проте частина з поїздкою не увійшла у фінальний монтаж. Історія розрослася під час зйомок», — згадує Надія.

Стрічка мала шалений успіх. Її прем’єра відбулася 2019 року під час швейцарського фестивалю Visions du Reel. Українська прем’єра — того ж року на Одеському міжнародному кінофестивалі. Стрічка отримала нагороду «Кіноколо» та Золоту Дзиґу, як найкращий документальний фільм 2019 року. Також він увійшов до рейтингу «Топ-100 найкращих фільмів в історії українського кіно».

Бюджет стрічки — 1,1 млн грн. Фільм виграв пітчинг Держкіно та отримав підтримку від американського телеканалу Current time. Касові збори — 438 871 грн.

«Велику частину фінансового успіху стрічки забезпечив азійський замовник NHK, який її придбав. Багато хто думає, що успіх стрічки — касові збори. Є ще бюджет на промо, про який мало хто говорить. Тобто ти можеш зібрати мільйон, але якщо ти вклав п’ять — історія провальна. Ще треба розуміти, що половину коштів забирає кінотеатр, а половину другої половини — дистриб’ютор. Тобто правовласник отримує лише 25% прибутку», — пояснює математику Парфан.

Netflix із українськими стрічками

Наприкінці 2019 року дебютна робота Парфан вийшла на широкі екрани.

«Кінотеатри — це підприємства. І вони не дуже охоче йдуть на якісь експерименти. Для них найважливіше — гроші. Якщо у кінотеатру буде вибір: показати голлівудський блокбастер чи українське кіно, вони виберуть перше».

На цій хвилі режисерка задумала створити власний майданчик з українськими стрічками. Прототип онлайн-платформи Takflix побачив світ у грудні 2019 року. Як згадує Парфан, у той час у неї не було досвіду ані в діджитал, ані в IT. Вона взялася розробляти концепцію та бренд. Технічну частину взяв на себе друг Надії Євген Голованевський. Надихалися платформою Mubi.

«Найсмішніше те, що Takflix — робоча назва. Коли настав час запускатися, ми зрозуміли, що у нас немає інших варіантів. Перший логотип нам розробив наш друг Сергій Клепик. Ним стала ніби вінтажна смугаста картинка, яка імітувала ефект старих телевізорів», — посміхається Надія.

Серед проблем — наповнення онлайн-кінотеатру. «Takflix — це маленька незалежна платформа, ми не можемо одразу запропонувати правовласникам великі суми за їхні фільми. Ми повертаємо усі кошти з продажів. Але якщо говорити про дистриб’юторів чи агентів із продажу, то вони дивляться на весь цей процес суто як на бізнес. Грубо кажучи, яка платформа більше запропонує, тій вони й віддадуть фільм. І неважливо підходить стрічка аудиторії чи ні», — розповідає Парфан.

Режисерка Надія Парфан про Takflix, фестиваль 86, українську документалістику

На запуск Takflix Надія та Євген витратили по кілька тисяч доларів зі своєї кишені. «Я думаю, це було до $5000», — згадує Надія. Спершу Takflix був онлайн-кінотеатром. Релізи відбувалися раз на місяць. На початку ціна квитка була 60 грн, зараз — 75. 

Згодом вирішили відійти від цієї фінансової моделі. «Все змінила пандемія. Значно зріс попит на контент онлайн. І ми подумали: люди не можуть дивитися один фільм по колу», — говорить засновниця ресурсу.   

Зараз на платформі доступні близько півсотні українських стрічок. Є також кілька варіантів підписок — виключно для патронів. Окрім цього, нещодавно на платформі з’явилася функція «Кінопаті» — інтерфейс для спільного перегляду фільмів онлайн.

У майбутньому історія про західноукраїнський андеграунд

Зараз у Takflix дві цілі. «Якщо глобально — ми хочемо мати найбільшу і найякіснішу колекцію українського кіно онлайн. Друга ціль — технологічне вдосконалення. Наприклад, у нас немає застосунків для мобільних пристроїв та для плазмових телевізорів. Якщо все буде ок, навесні 2022 року у нас з’явиться застосунок на Android, пізніше — на iOS», — каже Надія.

Наразі Парфан знімає соціальний документальний проєкт про бездомних. Його мета  — зробити цих людей більш видимими й зняти з них стигму.

Серед запланованих кінопроєктів — «То моє море» (Перша назва — «Міс Рок-Європа») та «Благовіщення».

«„То моє море“  — фільм про кінець 80-х — початок 90-х років. Про андеграундну культуру Львова та Новояворівська. Історія розповідатиме про зародження української попкультури», — говорить режисерка.

Найближчим часом Надія Парфан почне працювати над сценарієм «Благовіщення» — її першого ігрового фільму. Режисерка каже, що їй стало тісно у документалістиці. «Все, що я хотіла, я спробувала. Треба рухатися далі». 

Фото: Павло Фішар

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Історії

З ким треба переспати, щоб працювати з «Планетою Кіно»? Відповідає агенція Vertigo

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
22 Квітня 2020, 09:40 12 хв читання
Історії

What’s Up CMO? Команда, метрики та болі Тараса Маселко, PR-директора !FEST

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
25 Лютого 2020, 11:26 13 хв читання
Історії

«Украина — это не только зубожіння». Как геймдевелоперы создали комикс, которому не нужна реклама

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
24 Січня 2020, 11:06 8 хв читання
Історії

«Був чуваком, якому більше за всіх треба». Я запустив стартап після 9 років у Fedoriv

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
16 Листопада 2019, 12:20 12 хв читання
Кейси

Як ігрові механіки підвищують ефективність email-розсилок — досвід Netpeak

18 Вересня 2021, 10:00
6 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Как повысить эффективность email-рассылок с помощью игровых механик — опыт Netpeak
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Якщо ваші користувачі все рідше переходять із листів на сайт, відписуються від розсилок, а CTR впали, хоча ви робите все «як завжди», варто спробувати впровадити нові інструменти в email-маркетинг. Аліна Пшеничникова, email-маркетолог Netpeak, розповіла Vector про трендові механіки, які зроблять ваші листи жвавішими, — гейміфікація та закриті акції.

Гейміфікація та закриті акції: що це?

Гейміфікація — використання ігрових підходів для розв’язання неігрових завдань: навчання студентів, мотивації персоналу, залучення покупців у маркетинг. Ігрові механіки в email-маркетингу збільшують лояльність і довіру користувачів до бренда, а також занурюють у комунікацію з ним або в продукт.

Закриті акції — спосіб стимулювання продажів із допомогою ексклюзивних вигідних пропозицій в одному з каналів комунікації з аудиторією. У таких акцій обов’язково є історія та персонажі.

Як працюють гейміфікація та закриті акції в розсилках?

Завдяки легкому ігровому формату підписники більше втягуються в комунікацію із брендом, легше сприймають листи й охочіше реагують на них. Завдяки цьому дохід і конверсія від розсилок ростуть.

Серед основних цілей гейміфікації та закритих акцій:

  • підвищити залучення клієнтів;
  • залучити нову аудиторію;
  • пробудити інтерес до продукту;
  • збільшити конверсію, дохід;
  • збільшити лояльність, довіру клієнтів.

Якщо порівняти звичайні промо та закриті розсилки з активностями, можна побачити, що показники других вищі на 5–10%, а дохід зростає на 20–30%. У розсилках із гейміфікацією показники також можуть збільшитися вдвічі-втричі, якщо ви використовуєте цю механіку постійно.

Порівняння показників розсилок із застосуванням Гейміфікація і закритих акцій

Якщо закриті акції та гейміфікації настільки ефективні, чому ж так мало брендів використовують їх? Найпоширеніші причини:

  • немає фахівця, який може це реалізувати;
  • думають, що реалізація обов’язково повинна бути складною та дорогою;
  • не чули або не знають про подібні інструменти;
  • думають, що це нікому не потрібно, не окупиться або можна обійтися звичайними промо.

Приклади ігор у розсилках

Варіант 1: гра-загадка

У першому листі досить проста для реалізації гра — загадка на логіку, яку легко створити для будь-якого бренда. Унизу листа — кілька кнопок із варіантами відповіді. Після натискання на кнопку із правильною відповіддю користувачеві приходить тригер із бонусом, який ви йому даруєте. Під час натискання на інші дві — або не відбувається нічого, крім переходу на сайт, або приходить лист із пропозицією спробувати ще раз.

Варіант 2: закрита акція + гейміфікація

У другому листі ми вплели гейміфікацію в закриту акцію. У бренда є персонаж — маленький принц, назва серії акцій «Секрети Місяця» та сторітелінг (обов’язковий елемент закритих активностей). У цю історію ми додали загадку (механіка описана вище, як і на першому скриншоті), в результаті якої користувач отримує бонус.

Варіант 3: гра-пошук

У третій грі ми використовували механіку «знайди та порахуй». Її суть — знайти в листі або на зображенні необхідну кількість елементів, щоб отримати свій подарунок.

Приклади закритих акцій у розсилках

Приклад 1. Повторна акція

Ми запустили другий сезон акції з конкретним персонажем і його історією, що вже знайома підписникам. Суть не відрізняється від промо: подарувати користувачеві знижку або промокод. Однак ефект ви отримуєте не від акції, а від її подання. Всі дорослі — теж діти, тож набагато легше залучати їх до комунікації через розвагу, ніж нав’язуючи щось «у лоб».

Приклад 2. Нічні знижки

У цьому листі — акція з нічними знижками, яку багато брендів реалізують у себе на сайтах, але не в розсилках. Ми ж перенесли їх в email, зробили закритими та дали промокод тільки підписникам.

Приклад 3. Свята

У третьому листі також використали брендового героя й інструмент сторітелінгу, а саму акцію присвятили травневим святам. Однак необов’язково прив’язувати акції тільки до свят або вихідних, інакше це дасть лише разовий ефект. Відстежуйте найбільш відповідні дати та час для розсилок за вашою цільовою аудиторією та регулярно запускайте закриті акції для них, аби домогтися стабільних результатів.

Як упроваджувати механіки (на прикладі кейсу Pandora.kz)

Проблема

Через одноманітні промолисти залучення підписників у розсилки знизилося. Переходи з листів на сайт падали, і люди стали купувати менше.

Рішення

Використання принципово нової для проєкту механіки залучення підписників у розсилки.

Ми зробили два тести та два листи. Перший лист із загадкою середньої складності відправили цільовій аудиторії в найбільш відповідні день і час для розсилок, згідно з аналітикою.

Другий лист відправили користувачам у період свят і вибрали досить легку гру. В результаті перший лист краще спрацював за транзакціями та доходом, хоча за переходами на сайт вони показали приблизно однаковий результат.

Інтегруючи гейміфікацію в email, важливо дотримуватися «правил гри» з розсилками:

  1. Стежте за часом, коли вони найкраще спрацьовують.
  2. Не надто обмежуйте промокод, який ви даруєте. Наприклад, не давайте його тільки на одну колекцію або категорію. Якщо все-таки вирішили обмежити, вибирайте найбільш популярну категорію.

Результат, який ми отримали:

Якщо коротко: в розсилках із гейміфікацією було на 1710 сеансів більше, ніж у звичайних промо, і вони принесли найбільшу кількість сеансів з усіх листів за рік. Це ще раз підтвердило гіпотезу, що користувачам подобається грати та пробувати щось нове.

Висновки

  • Залучення в розсилки може вирости вдвічі за умови регулярного використання цих механік.
  • Після листів із грою користувачі стали більше переходити на сайт навіть зі звичайних промолистів.
  • Промокод у грі краще не обмежувати або давати його на найпопулярніші/потрібні категорії.
  • Не варто робити загадку занадто простою або занадто складною — підтримуйте зацікавленість аудиторії.
  • Гра — це не панацея. Не потрібно випускати її на свята або вихідні, так вона дасть тільки разовий ефект або не дасть його узагалі.
Історії

Осідлати хвилю. Навіщо Денис Логвиненко й Ілля Голіцин запустили NFT-агенцію

16 Вересня 2021, 10:00
13 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
dmitriy-koshelnik
Дмитро Кошельник Придумую теми, редагую тексти, пишу про компанії і підприємців, чіпляюся до фактів.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

У березні 2021-го набрали популярності невзаємозамінні токени або NFT. Вони фіксують право власності на твори мистецтва, цифрові колекційні предмети й навіть реальне майно. Навесні про NFT багато писали як українські та західні медіа, але тема досить швидко вичерпала себе.

Тому новина про запуск українського NFT-агентства CTRL / ART / D виглядала несподівано. До того ж серед його засновників виявився керівний партнер Havas Digital Kyiv Денис Логвиненко. Head of Content Vector Дмитро Кошельник дізнався у Дениса і CEO CTRL / ART / D Іллі Голіцина, навіщо зараз запускати NFT-агенцію, як вона працює і які послуги пропонує. Щоб не обмежуватися теорією, ми залучили до інтерв’ю київського художника Данила Манжоса і розібралися, як можна продати його картини й стріт-арт.

Хто запустив NFT-агенцію

З Іллею і Денисом ми зустрілися на будівельному майданчику за адресою провулок Фізкультури, 30. Там Данило Манжос працював над проєктом з облаштування берега річки Либідь, який відкрили 12 вересня.

Денис і Ілля відповіли на питання, навіщо зараз запускати NFT-агенцію, зі стриманою іронією. Хайп навколо NFT пройшов для медіа, які писали про великі продажі цифрового мистецтва. Сам ринок продовжує активно рости й наближати остаточний перехід людства в онлайн.

Засновники прийшли до цього проєкту з різних сфер. Логвиненко — керівний партнер діджитал-агентства Havas Digital Kyiv. Ще Денис активно пише колонки про інноваційні технології та тренди — від метавсесвітів до реклами в період пандемії.

«Комунікаційний ринок повинен рухатися вперед, слідувати за трендами технологій, маркетингу та інших галузей. Я намагаюся намацати новий напрям, куди можна інтегруватися і рухатися далі. Медіагіганти знімають фільми про новий світ і віртуальну реальність. Ми рухаємося до цифрового та зрозумілішого з точки зору комунікацій життя. Офлайн незабаром стане розкішшю», — пояснює Логвиненко.

NFT можна використовувати для підтвердження і передачі авторського права, а також продажу і перепродажу активів, їхньої прив’язки до певної людини. Це величезний потенційний ринок не тільки для креативної, але й інших галузей.

«Питання в тому, наскільки швидко зорієнтуєтеся в процесі, зробите якісний продукт і зберете команду», — пояснює Денис.

Ілля Голіцин майже п’ять років працював із криптостартапами, маркетингом і з різними приватними проєктами. У CTRL / ART / D Ілля став CEO й ідеологом. Своє бажання працювати з NFT він пояснює швидким зростанням і розвитком галузі.

«Наше завдання — освоїти цю хвилю разом з артистами й медіа, об’єднати аудиторію і розвинути продукт. Зараз розрив великий, нам потрібно швидко наводити мости», — пояснює Ілля.

Чому агенцію запускають саме зараз

Створити NFT-агенцію вирішили, коли зрозуміли, що це не тимчасовий хайп.

«Стало ясно — смартконтракти, довічне роялті, токенізацію активів можна перенести з мистецтва на інший бізнес. Це історія не тільки про арт, спорт, мистецтво, які отримали новий спосіб фінансування або презентування себе. NFT дозволяє обходити стандартний процес продажу своєї творчості й продуктів. Далі вони перейдуть в інші категорії: не тільки бізнесу, а й управління або політики. Ними почнуть користуватися всі», — пояснює Логвиненко.

Він зазначив, що тренд інтеграції людства в віртуальну реальність вже розвивають великі гравці. Наприклад, Facebook оголосив, що перестає бути просто соцмережею і починає створювати метавсесвіт. Це концепція загального віртуального простору, куди увійдуть всі віртуальні світи й доповнена реальність. У такому метавсесвіті людям також знадобиться мистецтво, різні сервіси та послуги. NFT допоможе це забезпечити.

Поточні показники підтверджують потенціал NFT-галузі. За даними Entrepreneur, за перші шість місяців загальна сума продажу NFT досягла $2,5 млрд. Для порівняння, в аналогічний період рік тому цей показник становив лише $13,7 млн. Це зростання на більш ніж 18 000%. Водночас не можна все списати лише на хайп. У липні, наприклад, продажі NFT перевищили $1,2 млрд.

За словами Іллі, індустрія зараз розвивається вже не проривами. Учасники вибудовують чіткі системи. Плюс у галузі працюють відомі представники артринку.

Наприклад, у березні художник Beeple продав свою NFT-роботу Everydays: The First 5000 Days на аукціоні Christie’s за $69,3 млн. Для індустрії тут важлива не ціна, а інші деталі угоди. По-перше, Beeple створював роботу з 2007 року, коли NFT взагалі не було. Тобто реальний художник вирішив продати роботу як NFT. Beeple не з’явився нізвідки: раніше він встиг попрацювати з Apple, Nike, SpaceX, Аріаною Гранде, Джастіном Бібером і іншими знаменитостями. По-друге, NFT-угоду провів лідер світового артринку — аукціонний будинок Christie’s.

За словами Голіцина, є й автори, які поступово розвивалися як учасники саме NFT-ринку. Наприклад, автор під ніком XCOPY випускає NFT-арт приблизно з 2018-го. Спочатку його роботи продавалися приблизно за $50. Зараз їхня вартість досягає і $1,73 млн. Тобто людина кілька років працювала, вбудувалася в ком’юніті й зараз багато заробляє.

Звичайно, хайп теж впливає на ринок, але NFT-галузь явно розвивається і без нього.

Що пропонує агенція

За словами Голіцина, багато людей все ще не розуміють як працює ринок. З точки зору CTRL / ART / D, NFT-маркетплейси — новий простір для митців. Він частково нагадує Instagram. У соцмережах можна запостити одне фото і набрати мільйон підписників (якщо ви вже не знаменитість). Так само на NFT-платформах не вийде виставити роботу і відразу ж продати її за мільйони.

Завдання CTRL / ART / D — спростити клієнту (художнику, музиканту, спортсмену, організації) процес створення продукту, розміщення, продажу та отримання прибутку. Агенція прописує концепцію періодичного випуску робіт, колекцій і сторітеллінга. Артисти займаються виключно творчістю, а всі інші моменти бере на себе CTRL / ART / D, фактично виконуючи роль продюсера.

CTRL / ART / D пропонує комплекс послуг:

  • збирає продукт — оцифровує роботу, створює колаборації з іншим артистом, додає музику або підбирає відповідний формат подачі;
  • аналітику і вибір майданчика — виходячи з особливостей роботи, стану ринку та інших деталей, визначають, на якому NFT-маркетплейсі краще розміститися автору;
  • медійну підтримку — роботи слід висвітлювати в правильних галузевих медіа та ком’юніті;
  • технічну підтримку — від розміщення на платформах до отримання та виведення грошей;
  • юридичну підтримку — правильне оформлення документів, включаючи авторські права й оплату;
  • кібербезпека — консультують, як захиститися від злому гаманця і крадіжки грошей.

За словами Голіцина, регулювання криптовалютної галузі поки не налагоджено. «NFT — один з видів угоди в криптовалюті. Зараз майже неможливо нормально регулювати ці маркери. З таким завданням краще за всіх справляється Естонія. Ми зареєстрували компанію в цій країні, щоб робити все легально і платити податки», — пояснює Голіцин.

Окремо варто розповісти про монетизацію. За словами Дениса Логвиненка, в більшості випадків агенція отримує відсоток із продажу NFT. Конкретні умови промовляють окремо з кожним артистом.

Як переконати артистів випускати NFT

«Найкращий спосіб когось мотивувати — гроші», — вважає Денис Логвиненко. На його думку, NFT дозволяє творцям заробити, не оббиваючи пороги студій та галерей.

Для порівняння, розміщення і продаж роботи в галереї — складний для автора процес. Зазвичай художник ділить заробіток приблизно 80 на 20 не у свою користь. Якщо роботу не купили за пів року, то її прибирають з галереї. Звичайно, художник може звернутися в іншу галерею, але там її, ймовірно, не візьмуть, якщо в минулому не було попиту.

NFT спрощує продаж. Роботу художника ніхто не зніме з маркетплейса. Правда, щоб продати, треба попрацювати над концепцією, розміщенням, просуванням через правильні канали.

NFT можна перетворити в повноцінну систему дистрибуції. До того ж токен дозволяє робити додаткові бонуси для покупців. Наприклад, зашифрувати приховані файли.

Хоча CTRL / ART / D працює лише понад місяць, за словами Голіцина, у неї вже є клієнти. Тепер їхні твори потрібно перетворити в кейси. Зараз агенція в основному працює з українським артистами.

Клієнтів шукають через знайомих і рекомендації. Першим розміщенням NFT стала робота українського художника Валентина Метика «Business woman». 6 вересня вона з’явилася на маркетплейсі Foundation.

«Ми прагнемо на Захід. Хочеться показати криптоколекціонерам, що в Україні є талановиті хлопці. Далі будуть світові колаборації», — пояснює Ілля Голіцин.

Як CTRL / ART / D просуває NFT-роботи

Щоб розібратися, як агенція працює з артистами, ми запропонували Іллі поговорити з Данилом Манжосом. Ось короткий конспект діалогу.

Данило Манжос: Як продати свою роботу у вигляді NFT?

Ілля Голіцин: Токенізувати можна все, що завгодно. Єдине обмеження — фантазія автора. Наприклад, зі стріт-артом можна зробити ролик про те, як ти це робиш. Тут важливо придумати концепцію розміщення роботи й налагодити колаборації з музикантами або кліпмейкерами.

Підготовка до продажу NFT-роботи починається задовго до її розміщення на маркетплейсі. Для початку потрібно розвивати особисті акаунти й сторінки в соцмережах, продумати сторітеллінг, щоб розкрити особистість артиста, його погляди, ідеї й мотивацію.

Данило Манжос: Тут у мене як раз є історія. Либідь — легенда Києва, яку за часів СРСР перетворили в колектор. Своєю роботою я хочу привернути увагу до цієї проблеми.

Ілля Голіцин: Так, тому можна у твоїй роботі передати важливість цієї історії для Києва. У випадку зі стріт-артом я бачу концепцію, пов’язану з відео. Його можна показати на великих екранах. Наприклад, на великих торгових центрах на кшталт Gulliver.

Ще можна використовувати AR. Наприклад, вшити AR-трекер в саму роботу: скануєш його, і запускається AR-фільтр.

Данило Манжос: Таке тут буде найближчим часом.

Ілля Голіцин: Інший варіант — колаборація. Вона допомагає збільшити охоплення, задіяти більшу аудиторію і привернути увагу медіа. Може, у тебе є якийсь улюблений музичний жанр або виконавець, з яким хотілося б співпрацювати?

Данило Манжос: Я б доповнив роботи чимось нейтральним, абстрактно-електронним, але з елементами класики. Ну або панком. Іноді суперестетам не вистачає жорсткого панку.

Ілля Голіцин: Загалом ми розібралися з концепцією і створенням роботи. Наступний крок — просування в ЗМІ й топовими інфлюенсерами. В Україні NFT займається порівняно небагато людей, а тому ми дивимося на Захід. Аудиторія потенційних інвесторів/покупців роботи сидить в Telegram-чатах, Twitter, Discord. Останніми двома у нас майже не користуються. Тому ми допомагаємо з просуванням у цих каналах і з колаборацією з інфлюенсерами.

Далі — розміщення на маркетплейсі. У твоєму випадку я б рекомендував Foundation. На ньому роботи виставляються як в галереї. Аукціон починається, як тільки з’являється попит. Тобто ми виставляємо роботу, вказуючи нижню ціну або взагалі без прив’язки до вартості.

Потім з’являється попит і починається 24-годинний аукціон. Паралельно потрібно проводити активну PR-кампанію, «підігрівати» користувачів в спеціалізованих спільнотах в Twitter, Discord і Telegram. Так ми працюємо з правильною аудиторією і збираємо претендуючих на роботу криптоколекціонеров.

Данило Манжос: А з художниками вже працювали?

Ілля Голіцин: Працювали, але не можу поки розповісти (розмова відбулася до розміщення роботи Валентина Метика, — прим.ред.). Ми підписуємо договір про нерозголошення (NDA), який діє до запуску самої роботи. Наприклад, якби ми з тобою працювали, то підписали б NDA — не повідомляємо деталі запуску, концепції й згенеровані ідеї.

Ще варто згадати про роялті автору з перепродажу роботи. Зазвичай воно становить 10% від вартості роботи. Звичайно, принцип колекціонування передбачає, що власник буде зберігати твір певний час. Водночас воно також буде рости в ціні. Зазвичай під час перепродажі вартість збільшується на 30%.

Це важливий момент за великих тиражів. Наприклад, зробимо 100 колекційних карток, коли ти станеш відомим художником. З ростом твоєї популярності попит і ціна будуть рости. Далі до деяких карток можна прив’язати якусь додаткову можливість взаємодії з тобою — дзвінок, зустріч, відео, бекстейдж роботи.

Ще ми можемо допомогти з керуванням криптогаманцем, перекладом і виведенням коштів. Можемо юридично правильно провести операцію, включаючи оплату податків і комерційне використання роботи.

У кінці розмови художник і підприємець потиснули руки й домовилися поспілкуватися в майбутньому. Чи закінчиться ця зустріч продажем NFT — поки неясно. Але якщо це трапиться, то новина точно з’явиться на Vector.

Фото: Данило Привіт
Арт: Данило Манжос

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Історії Великий брат простежить. Як алгоритми прогнозують злочини, але жертвують правами людини

Великий брат простежить. Як алгоритми прогнозують злочини, але жертвують правами людини

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
15 Вересня 2021, 09:00 12 хв читання
БІЗНЕС

Поїздка довжиною у шість років. Як українці запустили велошеринг Bikenow

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
14 Вересня 2021, 10:52 14 хв читання
Гайди

«77% клієнтів забудуть про вас уже за мить». 8 думок про ритейл від директора Havas Group Крістіана де ля Вілюше

08 Вересня 2021, 19:46
3 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
«77% клієнтів забудуть про вас уже за мить». 8 думок про ритейл від директора Havas Group Крістіана де ля Вілюше
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

У постковідному світі продажі залежать від цінностей бренда та бажання клієнтів насолоджуватися життям. У цьому впевнений директор із глобальної інтеграції Havas Group Бельгії Крістіан де ля Вілюше. Редакція Vector поспілкувалася з ним під час недавнього візиту до Києва. За підсумками розмови ми обрали вісім головних думок Крістіана де ля Вілюше про сучасний ритейл, правильні цінності та споживчий досвід.

Про ритейл у постковідному світі

Люди хочуть знову насолоджуватися життям, а не турбуватися про завтрашній день. Страх паралізує купівельну спроможність. Важливо розпізнати його й нівелювати доступністю та цінністю продукту.

Думайте про клієнта, а не про себе. Як подбати про нього, надати звичні послуги, не підвести, врахувати бажання, запити, вподобання. Важливо спілкуватися — прислухатися, реагувати на споживчий відгук.

Аби привести людей до полиць, потрібні надзусилля. Ритейл — це не дозвілля. Людині потрібно знайти вагому причину для походу в магазин, пройти етапи знайомства з продуктами, послугами, перейнятися довірою. Це можливо, тільки якщо магазин унікальний і несе персональну цінність для конкретної людини.

Про споживчий досвід

Люди хочуть усе й одразу, тому з легкістю відмовляються від тих, хто цього не пропонує. Наприклад, коли ви заходите в застосунок Uber, там усе зрозуміло з першого погляду. Людина з іншої епохи викликала би таксі без зусиль. Ключ — у простоті, зрозумілості, прозорості. Це те, що я називаю безшовним досвідом.

Сучасні люди пересичені інформацією. Тому створений спеціально для них і під них продукт прихиляє до себе в 99% випадків. Це не інновація, але працює залізно.

Про цінність бренда

Ми проводили глобальне дослідження на 31 ринку, опитали понад 300 000 споживачів. Одне із запитань — який відсоток брендів може раптово зникнути, а люди навіть не помітять? Сьогодні цей показник досягає 77%. З глузду з’їхати, але 77% людей готові забути про вас за мить. Напевно, варто серйозно задуматися про свою цінність.

Зараз кожна людина — більше громадянин, ніж споживач.

Люди починають віддавати перевагу брендам, які не просто створили бездоганний продукт. Їх цікавлять ті, хто борються за щось важливе, транслюють цінності, які мають значення для всієї планети. Це може бути рівність між чоловіками та жінками, екологія — що завгодно, крім цинічних матеріальних вигод.

Гарні історії, легенда бренда, сторітелінг відійшли на другий план. На першому — реальна користь: що цінне компанія вже зробила з допомогою свого продукту. Людей не цікавить, що бренд збирається робити або про що красиво розповідає.

Ілюстрація: Катерина Павлівська

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Гайди Заметили – запомнили – залюбили. Что общего у эффективных идей рекламных кампаний

Помітили — запам’ятали — залюбили. Що спільного в ефективних ідеях рекламних кампаній

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
16 Серпня 2021, 10:00 7 хв читання
Гайди

Антизашкварний календар. Про що говоритимуть у липні

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
02 Липня 2021, 13:14 6 хв читання
Досвід

Стара звичка. Які прийоми допомагають тютюновим компаніям продавати мільярди сигарет на рік

19 Серпня 2021, 12:00
12 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Марко
Марко Кушнір Розповідаю історії людей з українського і світового бізнесу в експериментальних форматах
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Держави десятиліттями намагаються знизити рівень споживання тютюну: вводять заборону реклами, зобов’язують виробників наносити на пачки сигарет попередження і фотографії наслідків куріння, піднімають вартість акцизу. Проте у світі курить понад 1,1 млрд людей, а тютюнові компанії залишаються фінансово успішними. Наприклад, оборот Philip Morris International 2020 року склав $76 млрд.

Редакція Vector розібралася, як тютюнові компанії створюють образ «героїв з сигаретою», обходять заборони регуляторів і модернізують продукцію під нові вимоги ринку.

Як тютюн захопив світ

Спочатку тютюн ріс тільки в Північній і Південній Америці. У повсякденному житті корінні народи найчастіше жували цю рослину. Куріння практикувалося в основному під час релігійних обрядів.

Індіанці подарували сушене листя рослини знаменитому мореплавцеві Христофору Колумбу наприкінці XV століття. За легендою, Колумб не оцінив подарунок і викинув тютюн у воду, а один із членів його експедиції, Родріго де Херес, зважився його спробувати. Він пристрастився до куріння і привіз додому висушене листя тютюну. Родріго де Херес У підсумку іспанці вирішили, що у випускаючого з рота дим Хереса вселився диявол. Інквізиція засудила його до в’язниці. Ця історія закінчилася добре: через сім років куріння легалізували на території Іспанії, а Родріго випустили на свободу. Він увійшов в історію як перший європейський курець.

В середині XVI століття тютюн поширився всією Європою і Близьким Сходом. Рослина виявилася вкрай невибагливою до погодних умов. До того ж багато вчених того часу приписували тютюну різні цілющі властивості.

Тютюн використовували не тільки моряки або фермери, а й представники вищого суспільства. Наприклад, королева Франції Катерина Медічі вважала нюхальний тютюн прекрасним засобом від мігрені.

У міру поширення тютюну з’являлися і перші заборони на його вживання. Наприклад, у кінці XVI століття тютюнопаління в Великобританії й Османській імперії прирівнювали до чаклунства і карали відсіканням голови. Представники церкви також активно виступали проти. Але вже тоді тютюн став важливим товаром для економіки держав. За найменшого обмеження на ввезення або культивування різко зростала контрабанда.

Приватні тютюнові компанії почали з’являтися вже в середині ХIX століття. До цього тютюн поширювали в основному державні компанії. Наприклад, іспанська Tabacalera, яку заснували 1636 року. Підприємство довго було монополістом із виробництва сигар і цигарок, аж до появи великих приватних компаній. Tabacalera припинила існування тільки 1999 року, коли її поглинув іспанський холдинг Atladis. Згодом він став частиною Imperial Tobacco.

Бурхлива індустріалізація і збільшення виробничих здібностей привели до появи перших великих гравців ринку. Серед них — Philip Morris (Великобританія, 1847), JE Liggett and Brother (США, 1849) і RJ Reynolds (США, 1874).

Ближче до кінця століття винахідник Джеймс Альберт Бонсак створив першу в світі машину для скручування сигарет. Вона в рази прискорила виробництво і зменшила витрати матеріалів. Машина дозволяла збирати приблизно до 120 000 сигарет протягом 10-годинного робочого дня. Для порівняння: сьогодні тільки Philip Morris виробляє понад 700 млрд сигарет на рік.

Camel і «Ковбой Мальборо»

На початку ХХ століття тютюнова галузь збільшувала темпи свого розвитку. На ринку закріпилися повноцінні лідери — RJ Reynolds в Америці і Philip Morris в Великобританії і Європі. Правда, до 1903 року британці вийшли й на ринок США.

«Верблюди йдуть»

1913 року RJ Reynolds представили бренд сигарет Camel (верблюд). Назву вибрали через екзотичність, яка тоді була в моді. У сигаретах використовували суміш турецьких і американських сортів тютюну. Camel отримав широку популярність завдяки рекламній кампанії в американських газетах. Вона складалася з серії зображень верблюдів зі слоганами, які змінювалися щодня. Спочатку на постері був напис «Верблюди», потім «Верблюди йдуть» і «Завтра тут буде більше верблюдів, ніж у всій Азії і Африці». Реклама сигарет Camel На старті продажів підпис змінили на «Верблюди прийшли». Кампанія привернула увагу, і Camel швидко набрав популярність. Через 10 років він домінував на ринку США. Philip Morris потрібно було щось відповісти конкуренту. 1924 року вони випустили свою найвідомішу марку — Marlboro. Примітно, що спочатку ці сигарети позиціонувалися як жіночі. Рекламний слоган свідчив, що вони «М’які як травень» («Mild as May»). Навколо фільтра навіть з’явилася червона смужка, яка приховувала сліди губної помади. Реклама сигарет Marlboro для жінок Перша світова війна посилила всесвітню залежність від куріння. Сигарети стають частиною солдатського раціону. Так виробники отримали мільйони лояльних курців у всьому світі.

Факел свободи

1929 року American Tobacco Company запустила PR-кампанію своїх сигарет Lucky Strike. Виробник орієнтувався на жіночу аудиторію, і в цьому була проблема. У той час жінкам дозволялося курити тільки в певних місцях, наприклад, вдома.

Автором кампанії став PR-фахівець Едвард Бернейс. Він отримав слушну пораду від відомого психіатра Абрахама Брилла. Той звернув увагу, що через емансипацію жінки прагнуть до все більшої незалежності. Сигарети ж зрівнюють жінок із чоловіками і виступають в ролі «смолоскипів свободи».

Бернейсу сподобався цей термін і він вирішив провести однойменну кампанію. Потім він спеціально найняв жінок, щоб вони курили під час Пасхального параду в Нью-Йорку. Учасниць акції вибирали ретельно: Бернейсу були потрібні привабливі жінки, але не моделі. Щоб показати марш жінок, що палять, він найняв професійних фотографів. Акція справила сильне враження. Зіграло свою роль і те, що відома феміністка Рут Хейл закликала жінок приєднатися до маршу.

Під час кампанії плакати з жінками, що палять розміщувалися в громадських місцях, у журналах і газетах. Також поширювалися легенди, що сигарети сприяють схудненню і знижують стрес. Акція стала вкрай успішною. Якщо 1923 року тільки 5% жінок купували сигарети, то вже до 1935 року цей показник склав 18,1%. Реклама сигарет Lucky Strike

Ковбой і сигаретні фільтри

У 1950-х тютюнові компанії почали активно просувати сигарети з фільтром. Причина — поява досліджень про зв’язок куріння з раком легенів. Але курці не поспішали переходити на сигарети з фільтром, оскільки вони вважалися «жіночими».

На допомогу прийшли креативщики. Саме тоді виник образ «Ковбой Мальборо» (Marlboro Man) — суворий чоловік красиво курить сигарету. Цю маркетингову кампанію придумало креативне агентство Leo Burnett.

У той час тютюнові компанії намагалися донести переваги фільтрів для здоров’я. Глава і засновник агентства Лео Бернет відмовився від концепції користі для здоров’я, щоб не привертати додаткову увагу до шкоди від куріння. Бернет шукав сильний чоловічий образ і в підсумку звернув увагу на знімки ковбоя в журналі Life.

«Ковбой Мальборо» виявився ідеальним рекламним рішенням. Завдяки йому частка Marlboro на сигаретному ринку США виросла — з менш як 1% до четвертого самого продаваного бренду. На це вплинула і популярність жанру вестерн. ковбой Marlboro

Держави проти куріння

У світі

1964 року головний хірург США Террі Лютер випускає доповідь про вплив куріння на здоров’я. У ній вперше докладно описується взаємозв’язок між шкідливою звичкою і розвитком раку легенів і гортані, хвороб серця, емфіземи та інших.

Цей звіт часто називають точкою відліку світової боротьби з курінням. Наукова робота викликала велику хвилю обговорення. Ефект не забарився — попит на сигарети в США впав на 5%.

Тютюнові компанії відреагували на запити суспільства — в 1960-х на пачках вперше з’явилися попередження про шкоду куріння.

Аж до нашого часу «війна з тютюном» залишається однією з пріоритетних цілей держав. У 1990–2000-х роках реклама сигарет поступово зникає з телебачення і медіа. Держави продовжували вводити додаткові заходи, щоб знизити ефективність просування тютюнової продукції. Наприклад, 2009 року в США почав діяти закон, який регулює виробництво і поширення тютюнової продукції.

В Україні

Українська влада також приділяє увагу цим питанням. Наприклад, в 2012-му почав діяти закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів». Він забороняє будь-яку рекламу тютюнових виробів. Це стосується знаків товарів і послуг, різних об’єктів інтелектуальної власності, під якими випускається тютюнова продукція.

Закон заборонив виробникам спонсорувати спортивні команди, заходи, політичні партії і діячів, навчальні заклади. Зокрема можна проводити інформаційні кампанії з профілактики куріння серед молодих людей.

Альтернативні методи роботи тютюнових компаній

Жорсткий контроль державних регуляторів змушує компанії шукати альтернативні способи залучення клієнтів, зокрема молоді. За даними American Lung Association, тільки 2018 року п’ять найбільших виробників сигарет витратили на рекламу $8,4 млрд (понад $23 млн в день). Але якщо цей напрям строго регулюється, то куди йдуть ці гроші? Найбільша стаття маркетингових і рекламних витрат тютюнових компаній — знижки для роздрібних продавців сигарет. Вони дозволяють знизити ціни споживачам. На цю категорію припадає 73,3% (приблизно $6,2 млрд).

Вартість сигарет сильно впливає на долю молодих людей, що курять. В середньому підвищення цін на 10% знижує кількість молоді, що курить, на 7%. Причина — у цієї аудиторії часто немає постійного заробітку.

В цілому, більшість країн намагається дотримуватися рекомендацій Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну. Серед них — зниження цінової доступності сигарет, заборона на всі форми реклами й куріння в громадських місцях.

Однак є й інший підхід до розв’язання цієї проблеми — «стратегія зменшення шкоди від тютюну» або Tobacco Harm Reduction (THR). У межах THR пропонують замінити куріння менш шкідливими способами споживання нікотину. Серед них — пластир, жуйки, електронні системи доставки тютюну і бездимні нікотинові добавки (снюс).

Також ініціатива THR стверджує, що багато державних обмежень (на кшталт підняття вартості акцизу або заборони реклами сигарет) не враховують поведінкову залежність курців. Для них важлива не просто чергова доза нікотину, а й сам ритуал. Тому в межах боротьби з курінням ефективніше використовувати альтернативні засоби для доставлення нікотину, які дозволять зберегти ритуал. Ініціатива показує позитивні результати в розвинених країнах. Так в Японії продаж сигарет впали на 27% за два роки активного просування альтернативних тютюнових виробів.

Куріння в цифрову епоху

Стрімкий розвиток технологій торкнувся й куріння. 1998 року компанія Philip Morris International представила вапорайзер для нагріву тютюну. Втім, громіздкий і незручний продукт не став успішним.

Справжній переворот стався 2004 року. Тоді китайський фармацевт Хон Лік винайшов першу в світі електронну сигарету. Вона до сьогодні вважається «продуктом зі зниженим ризиком» для курця.

Тютюнові компанії швидко підхопили нову хвилю «цифрового» куріння і почали інвестувати мільярди в розвиток нових технологій. Наприклад, Philip Morris International вклала $6 млрд в R&D-центр в Швейцарії. Уже 2014 року компанія представила новий продукт — систему нагрівання тютюну IQOS. Компанія позиціонує пристрій як шанс перейти на менш шкідливі способи доставлення нікотину в організм.

За даними на червень 2020 року, IQOS використовує майже 16 млн курців в усьому світі. З них приблизно 11 млн повністю перейшли на такий спосіб куріння.

Втім, ще не доведено, що IQOS менш шкідливий для здоров’я. За даними компанії, IQOS містить на 95% менше шкідливих речовин, ніж сигарета. Незалежних клінічних досліджень (тим більше, тривалих) ще не проводили.

Є альтернативи і на ринку електронних сигарет (вейпів), що швидко розвивається. Найбільшим гравцем тут прийнято вважати Juul. 2020 року він займав 42% ринку електронних сигарет США. Електронні сигарети Juul Компанію часто критикують за маркетинг, спрямований на молоде покоління. Наприклад, у червні 2021-го Juul погодилася виплатити $40 млн штату Північна Кароліна. Виробників звинуватили в продажі продукції неповнолітнім. Тепер Juul збирається переглянути свою маркетингову політику щодо молодих клієнтів.

Електронні сигарети — не панацея. Наприклад, 2019 року у їхніх шанувальників вперше діагностували «попкорнову хворобу легенів». Ті, що страждають на цю хворобу, стикаються з сильним сухим кашлем, задишкою та хрипами. Вона отримала таку назву через те, що раніше зустрічалася тільки у робочих заводів із виробництва попкорну.

Гайди

Помітили — запам’ятали — залюбили. Що спільного в ефективних ідеях рекламних кампаній

16 Серпня 2021, 10:00
7 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Заметили – запомнили – залюбили. Что общего у эффективных идей рекламных кампаний
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Бренду завжди потрібні люди, але людям не завжди потрібен бренд. Якщо людина не хоче купити, підписатися, лайкнути, зробити репост, залишити відгук, то змусити її не вийде. Можна тільки постаратися змінити «не хочу» на «хочу» за допомогою комунікації. Якою має бути ефективна комунікація бренда? Безліч підручників, статей і курсів детально розкривають різні аспекти цього питання. Копірайтер banda Ігор Телеш спростив все до трьох слів, які допомагають оцінювати й створювати ідеї.

Помітили — Запам’ятали — Залюбили

Перше завдання комунікації — залучити й утримати увагу людини хоча б на три секунди. Якщо бренд непомітний, то ймовірність покупки практично нульова. Шанси зростають з кожною секундою уваги.

Друге завдання — запам’ятатися. Запам’ятати повинні повідомлення (що говоримо?), продукт (що продаємо?) і сам бренд (хто ми?). Люди частіше вибирають бренди, які знають і пам’ятають.

Останнє і найскладніше завдання — щоб людина сказала: «Мені подобається цей бренд!». З кожним етапом «помітили — запам’ятали — залюбили» збільшується ймовірність того, що бренд захочуть купити, лайкнути, порекомендувати друзям.

Що саме має бути в хорошій ідеї

Я сформулював 10 гіпотез і відразу перевіряв їх на відомих світових кейсах. Почнімо з реклами Burger King, в якій бургери показані зіпсованими й покритими цвіллю.

Помічають антифон

Крізь сучасний інфошум до уваги людини пробиваються ті ідеї, які виділяються на загальному тлі. Будьте антифоном.

Фон: в більшості рекламних роликів харчі виглядають ідеально. Антифон: Burger King показав запліснілий бургер.

Помічають те, чого ніколи не бачили

Багато хто ніколи не бачив цвілих бургерів до того, як Burger King показав їх у своїй рекламі. Нові образи та ідеї привертають увагу.

Помічають зрозумілу незрозумілість

У комунікації ідея і повідомлення мають бути зрозумілими. Але якщо ідея служить антифоном і показує щось вперше, у людей виникнуть питання. Вони втягують аудиторію і допомагають запам’ятати рекламу.

З реклами Burger King відразу зрозуміло, що глядачеві показують зіпсований бургер. Незрозуміло, навіщо це роблять. Щоб зрозуміти, доводиться вникати в ідею і повідомлення.

Запам’ятовують повідомлення зі 100 знаків користі

Ми запам’ятаємо ідею, якщо в ній буде емоційна або раціональна користь. Також людям легше запам’ятати просте.

Ідея має залишатися цілісною і зрозумілою, навіть якщо стиснути її до 100 знаків.

Повідомлення реклами Burger King: «Наші бургери швидко покриваються пліснявою, тому що натуральні». Це відразу запам’ятають ті, кому важлива якість вживаних продуктів.

Запам’ятовують дуже гарне або дуже погане. Нормальне — ні

Якщо попросити поставити оцінку, то ідеї, що запам’ятовуються, часто отримають п’ятірки або двійки. Але не четвірки. Чи можна в рекламі показувати свої продукти зіпсованими? Більшість вважатиме це дуже крутою або дуже поганою ідеєю. Але точно не звичайною.

Запам’ятовують те, чим діляться з іншими

Зіпсовані страви Burger King хочеться скинути в чат друзям, запостити в сторіс, обговорити з колегами. Коли люди розповідають, обговорюють, сперечаються — вони запам’ятовують. Зазвичай людям хочеться ділитися новим, незрозумілим, корисним, близьким, важливим, дуже хорошим або дуже поганим. Врахуйте це під час відбору ідей.

Любов — недосяжна мета для будь-якого бренда

По-справжньому полюбити можна тільки людей, а не бренди. Але, мені здається, що компанії, які наполегливо прагнуть до цього, досягають більше, ніж інші.

Закохати через відчуття

Спека, тиша, шум, збудження, політ, небезпека, висота, страх, вітер, солодкість. Бренд може закохати в себе, якщо використовує фізіологічне в комунікації. Велике фото цвілого бургера змушує відчути запах, смак, відразу. Чи потрібно в рекламі викликати негативні відчуття? Так, тому що сила відчуттів важливіше знака «плюс» чи «мінус» перед ними.

Закохати, змінюючи настрій

Після комунікації з брендом емоційний стан має змінюватися. Можливо, навіть в гіршу сторону. Вплив на емоції може стимулювати людину змінити його поведінку: купити щось або навпаки — відмовитися. Реклама Burger King викликає здивування, нерозуміння, у когось обурення, а в інших повагу за сміливість. Загалом, точно змінює настрій.

Закохати великою ідеєю

Кейс Burger King не тільки про харчові продукти й натуральність. У ньому є Велика Ідея — природність. Коли у світі багато штучності й глянцю, бренд стає на іншу сторону. Він показує цвілий бургер і каже, що природність красива.

Якщо ідея працює без продукту, його можуть забути

Нам потрібно, щоб люди запам’ятали продукт, бренд і повідомлення. Якщо ідея працює з будь-яким продуктом, то з’являється ризик, що люди запам’ятають рекламу без того, що рекламується. Без бургера і повідомлення про натуральність кейс Burger King повністю розсипається. Значить, натуральність бургерів не згубиться в пам’яті людей.

Як це застосувати?

Тут немає універсального алгоритму створення ідей, тому що його просто не існує. Наш мозок просто видає щось на основі життєвого досвіду, клієнтського брифу і професійних знань.

Але коли ідея отримує форму тексту або слайда презентації, її можна навчитися оцінювати. Знаходити слабкі місця і виправляти їх. Буде простіше знайти серед десятків ідей кращу, яку варто реалізовувати далі.

Оцінювати, покращувати й відбирати ідеї можна за допомогою трьох слів: помітили — запам’ятали — залюбили. Спробуємо зробити це на прикладі реклами Coca-Cola, яку можна почути очима.

  1. Що тут антифон? Все роблять рекламні картинки, щоб їх побачили. Coca-Cola зробила, щоб почули. Антифон є.
  2. Показуємо щось вперше? Ви часто бачите картинки, які викликають звук в голові? Я — ні.
  3. Чи є зрозуміла незрозумілість? Реклама просить почути картинку. Що почути? Навіщо? Як? Такі питання можуть виникнути в перші секунди. Починаєш замислюватися, тому і запам’ятовуєш.
  4. Цільна і зрозуміла ідея в формулюванні на 100 знаків? «Спробуй побачити й не почути Cola, коли ти бачив і чув її сотні разів». Користь цієї ідеї виключно емоційна.
  5. П’ятірка або двійка? Ті, хто «почує» картинку, будуть дуже хвалити рекламу. А хтось скаже, що нічого не почув і ідея не працює.
  6. Чому будуть ділитися? Якщо почув картинку, хочеться запитати у друзів: «Гляньте. Ви теж почули?». А якщо не почув, то: «Гляньте. Ви теж не почули?».
  7. Чи впливає ідея на відчуття? Впливає, якщо ви почуєте ці звуки. Але навіть якщо не почуєте, макрозйомка холодного газованого напою може викликати виділення слини.
  8. Як ідея впливає на настрій? Якщо все працює, і люди реально «почують» картинку — швидше за все, посміхнуться.
  9. Чи є Велика Ідея? Велика Ідея цієї реклами — Креатив. Люди люблять талановиту творчість і творців (художників, музикантів). І якщо бренд час від часу видає щось талановите, ми починаємо закохуватися. Картинка, що звучить, — це талановитий креатив.
  10. Чи не втрачається продукт і повідомлення? Ідея не працює без коли й копірайтингу. Значить, люди не забудуть це.

Спробуйте перевірити свої ідеї, розберіть кейси конкурентів або переможців Каннських Левів. Або рекламу конкурентів. Розбираючи чужі кейси, ми теж вчимося.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Гайди

Антизашкварний календар. Про що говоритимуть у липні

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
02 Липня 2021, 13:14 6 хв читання
Гайди

Перетворити блогера на партнера. Чекліст EnglishDom для співпраці з лідерами думок

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
30 Червня 2021, 17:52 8 хв читання
Гайди Зіркові СМО чи фейкова реклама? Як будувати бренди ігор у контексті мейнстріму та розсіяної уваги

Зіркові СМО чи фейкова реклама? Як будувати бренди ігор у контексті мейнстріму та розсіяної уваги

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
25 Червня 2021, 15:00 6 хв читання
Гайди Антизашкварний календар. Чутливі теми червня

Антизашкварний календар. Чутливі теми червня

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Травня 2021, 14:00 5 хв читання
Гайди

Як залучити практиків до викладання — досвід школи Projector

13 Серпня 2021, 12:47
5 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Як залучити практиків до викладання — досвід школи Projector
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Cпівзасновник і керівник Projector Creative & Tech School Олександр Трегуб залучив до читання лекцій чи курсів понад 200 фахівців із маркетингових і креативних агенцій, технологічних й інших компаній. Він розповів Vector, як знаходити практиків із досвідом і досягненнями, які хочуть і можуть навчати молодих фахівців, та допомогти їм розкритися у викладанні.

Чому краще вчитися у практиків

Практика — найдавніший спосіб навчання. Він був відомий ще мисливцям за мамонтами. Через нього можна не тільки здобути знання, а й добре його засвоїти.

Давній алгоритм мало змінився:

  • відчути голод (стикнутися з проблемою);
  • кинутися на мамонта самотужки (спробувати її вирішити) та зазнати поразки;
  • отримати підказку від головного мисливця племені (інструкцію від наставника чи з книги);
  • спробувати ще (повторити кілька невдалих спроб);
  • перемогти мамонта та смачно повечеряти (отримати результат та використати здобуті знання в схожих ситуаціях).

Але програвати вкрай неприємно, бо помилки в’їдаються в пам’ять разом зі шрамами. Тому з’явилася ідея, що головне — знати теорію. Навчати почали не ті, хто самі перемагали мамонтів у бою, а той, хто навчився доступно розповідати про тактики і стратегії. А студент просто переповідає на іспитах те, що почув на лекціях, без закріплення на практиці.

Можна прочитати найкращі підручники з дизайну чи маркетингу, але не стати хорошим фахівцем. Для цього треба вирішити з десяток практичних завдань разом із сильним ментором. Не дивно, що сучасні студенти хочуть навчатися саме в тих, хто має практичний досвід і досягнення, а не наукові ступені.

Як знайти хороших викладачів-практиків

Ось кейс із Надею Кельм, артдиректоркою Texty.org.ua. Спочатку Telegraf.design, який я теж заснував, зробив із нею глибоку статтю про інфографіку, яку активно читали. Ми запропонували Наді провести відкриту лекцію. Аудиторія добре її сприйняла, а ми оцінили виважену та спокійну комунікацію спікерки та запропонували їй розширити це до формату курсу. З пошуком студентів труднощів не було, бо люди вже знали, до кого йдуть навчатися.

Критерії, за якими я відбираю потенційних викладачів серед практиків:

  1. Яскрава особистість. Викладач — це наставник, а не читець лекцій. Це людина із сильними лідерськими якостями та вираженою харизмою, яка вміє зацікавлювати предметом, надихати.
  2. Спеціаліст високого рівня. Практичний досвід викладача має бути таким, щоби той із легкістю відповідав на будь-яке запитання студента протягом п’яти років після навчання.
  3. Ентузіаст освіти. Перше і друге не працює без щирого бажання допомагати студентам у їхньому розвитку. Класному викладачеві не байдуже. Він оцінює свою роботу не за кількістю відпрацьованих годин, а за прогресом студентів.

Людей, що поєднують ці якості, вкрай мало. І це справжні рок-зірки.

Навіщо крутим фахівцям викладати

Практики отримують кілька важливих бонусів від викладання. Вони розвивають персональний бренд, розширюють коло якісних ринкових контактів і знаходять серед студентів класних співробітників у свій бізнес.

Щоби класний викладач став фанатом освітнього проєкту, потрібні три речі:

  1. Повага. Викладач у Проджекторі — співтворець продукту. Ми спілкуємося на рівних, не контролюємо в дрібницях, даємо свободу і відповідальність. Викладачі — наші нові рок-зірки.
  2. Гідна оплата. Гонорари викладачів у Проджекторі можна порівняти з оплатою за той же час на їхній основній роботі.
  3. Мотивовані студенти. Викладач має бачити зацікавленість студентів та їхній прогрес. Той, хто одного разу відчув цю насолоду, уже не захоче покинути викладання.

Як допомогти практику стати викладачем

Коли я знаходжу потенційного викладача у Projector, то в мене є три завдання.

Перше — розробити курс разом із майбутнім викладачем. Для цього потрібно визначити різницю в навичках студентів до та після навчання. А потім наповнити навчальну програму так, щоби покрити цю різницю.

Друге — навчити викладати за Продж-методологією. Вона базується на таких складниках:

  • перевернуті програми, тобто не начитка, а одразу практика;
  • постійний фідбек;
  • інтерактивні заняття;
  • відпрацювання отриманих навичок на власних проєктах.

І третє — допомогти викладачеві, щоби його слабкі сторони не заважали продуктивній роботі зі студентами. Були випадки, коли викладачі, які на етапі підготовки виглядали круто, не справлялися з групою. І навпаки, ті, за кого хвилювалися, ставали загальними улюбленцями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Гайди

У супергероя — вихідний. Як припинити зациклюватися на продуктивності

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
31 Травня 2021, 16:54 10 хв читання
БІЗНЕС Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування

Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
12 Травня 2021, 17:00 7 хв читання
Гайди

Гайдлайн для бізнесу. Як боротися з нерівністю і будувати толерантність у вашій компанії

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
23 Вересня 2020, 13:46 6 хв читання
Кейси

Дрифт на Софійській площі. Позиції сторін, наслідки для Red Bull, коментарі експертів і соцмереж

12 Серпня 2021, 12:30
16 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Марко
Марко Кушнір Розповідаю історії людей з українського і світового бізнесу в експериментальних форматах
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

10 серпня 2021 року компанія Red Bull проводила зйомки дрифт-заїзду на Софійській площі в Києві. До них залучили відомих людей: українську співачку Alyona Alyona, коментатора кіберспортивних змагань Віталія «‎v1lat» Волочая, дрифт-гонщика Конора Шанахана та чемпіона України з дрифту Олександра Гринчука. Після зйомок на бруківці залишилися сліди від шин. Це викликало обурення в українських соцмережах. До того ж Київська міська державна адміністрація (КМДА) заявила, що не давала дозвіл на зйомки.

Ми зібрали деталі конфлікту, думки сторін і користувачів соцмереж, а також запитали про репутаційні наслідки та шляхи виходу з кризи СЕО сервісу для ефективного піару LOOQME Оксану Кононову та експертку з маркетингу та комунікацій Оксану Тукалевську.

Red Bull дрифт на Софійській площі

Сліди після дрифту на Софійській площі. Фото з сайту КМДА

Що сталося на Софійській площі

10 серпня Red Bull проводила відеозйомку екстремального дрифту в центрі Києва — на Софійській площі. Це не перша акція компанії у відомих місцях України. Наприклад, 2019 року бренд уже випустив ролик «‎Встигнути на іспит з Олександром Тітаренко». На ньому відомий паркурист долає шлях до аудиторії Чернівецького університету з допомогою різноманітних трюків.

Цього разу на зйомки запросили відомого ірландського дрифт-гонщика Конора Шанахана та чемпіона України з дрифту Олександра Гринчука. Також у них узяли участь реп-співачка Alyona Alyona та коментатор кіберспортивних подій Віталій Волочай.

Під час зйомок два спортивних автомобілі виконували дрифт-маневри на високій швидкості. Через це на бруківці залишилися сліди від шин. Комунальники оцінили збиток від цієї акції в 47 092 грн.

За інформацією Національної поліції, компанія проводила зйомки рекламного ролика. Alyona Alyona стверджує, що відео готували до Дня Незалежності України.

Red Bull намагалася самостійно відмити площу, але компанії це не вдалося. Наразі це завдання взяли на себе клінінгові компанії, комунальники та ГО «‎Києве, мий». Гендиректорка національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська зазначила, що на повне прибирання площі витратять щонайменше три дні.

Реакція представників влади

Від редакції: авторську орфографію та пунктуацію в цитатах збережено.

Майже одразу після закінчення зйомок на подію відреагував заступник голови КМДА Костянтин Усов. Він повідомив, що компанія проводила акцію без погодження з владою столиці.

«‎Як з’ясувалося, компанія планувала проводити ці зйомки протягом двох днів, але отримала від міста відмову в наданні згоди на проведення заходу в цьому місці. Незважаючи на це, компанія влаштувала самодіяльність», — повідомляє Усов.

На офіційному сайті КМДА оприлюднили повідомлення про те, що міська влада не давала дозволу на зйомки. До нього доданий скан листа до Red Bull від 5 серпня із відмовою, підписаний начальником відділу координації та проведення массових заходів Кирилом Вороніним.

КМДА не дала Red Bull дозволу на дрифт на Софійській площі

Документ опублікований на сайті КМДА

Усов зазначив, що пошкоджено понад 2000 кв. м мощення. Окремо зазначається, що Софійська площа — це пішохідна зона й під час зйомок вона не була перекрита від сторонніх людей.

«Ред Бул спеціально зробив це рано вранці, нишком, при цьому не провів жодних заходів для убезпечення пішоходів, чим поставив під загрозу десятки життів. Люди зрання йшли на роботу через велику площу, і були змушені ухилятись від автомобілів. Наслідки могли бути без перебільшення трагічними. Це не просто неприпустимий акт вандалізму, це хамське ставлення до киян і до однієї з найбільш цінних святинь України — Софії Київської», — пише Усов.

Схожа позиція і в поліції Києва. Представники правоохоронних органів за фактом події на Софійській площі розпочали кримінальне провадження за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство).

У відомстві також зазначили, що компанія не погоджувала акцію з поліцією. Проте на фотографіях користувачів можна помітити правоохоронців, присутніх на площі.

За словами Віталія Волочая, під час зйомок кілька нарядів поліції перевіряли дозвіл і не зупиняли зйомку. Про який саме ‎дозвіл ідеться — не уточнюється.

Організаторам зйомок наразі загрожує покарання у вигляді до п’яти років обмеження волі або позбавлення волі на строк до чотирьох років. Автомобілі вилучені і стоять на штрафмайданчику.

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко написав, що відомство подало заяву до правоохоронних органів про порушення, здійснене компанією Red Bull. За його словами, Софійська площа розташована в офіційній буферній зоні навколо заповідника «Софія Київська» та повинна мати посилений охоронний статус. Наразі міністерство проводить власне розслідування цього інциденту.

«Все це відбувалося в буферній зоні ЮНЕСКО без жодного узгодження з заповідником «Софія Київська», ані з Міністерством культури та інформаційної політики. Міністерство буде ініціювати зміни до законодавства України, що всі такі «акції», що відбуваються на історичних, заповідних територіях, зокрема, внесених у буферну зону ЮНЕСКО, мають узгоджуватися з Міністерством», — пише Ткаченко.

Також він вважає, що компанія має понести фінансове покарання, а чиновники та правоохоронці — відповідальність.

Голова Державного агентства розвитку туризму України Мар’яна Олеськів розглянула ситуацію з іншого ракурсу. Вона зазначила, що будь-які зйомки, особливо в історичному центрі міста, треба проводити з дотриманням усіх необхідних процедур. Також організаторам треба продумати й мінімізувати всі ризики, особливо щодо можливої шкоди середовищу.

«Водночас я мала досвід з отриманням дозволів у Києві на проведення заходів у 2000-х. Знаю як ця процедура відбувалась, якщо це й далі так триває, то, на жаль, провести зйомки або заходи, які вибиваються з традиційного формату «концерт-ярмарок», буде дуже складно. Через певну неврегульованість цих питань органи влади й місцевого самоврядування перекидають відповідальність один на одного. У підсумку, через відсутність прозорих механізмів, компанії звертаються за послугами посередників, які можуть гарантувати «вирішення» проблеми, але по факту — ні», — пояснює Олеськів.

За її словами, до початку зйомок компанія та підрядники мають комунікувати зі стейкхолдерами, включно з громадськістю та мешканцями будинків поблизу.

«В даному випадку, якщо б правильно все зробили, це могла би бути класна вірусна реклама України та Києва. Якщо зняти відео цієї площі просто — воно буде цікаве невеликому колу людей. А вірусний контент приверне до неї увагу, і світ зможе дізнатися, що є така площа в Україні», — пише Олеськів.

На її думку, можливе рішення — широким колом (організатори, влада, самоврядування, культурні інституції) обговорити та публічно озвучити прийнятний для всіх алгоритм організації публічних заходів у місті.

Як відреагували в Red Bull

Приблизно через 12 годин після закінчення зйомок компанія Red Bull оприлюднила офіційне звернення, у якому вони просять вибачення в жителів і влади Києва. Red Bull не розповіли, чи були в них необхідні дозволи.

Red Bull вибачилися за дрифт на Софійській площі

Джерело: Instagram Stories Red Bull Україна

Однією з найперших з Red Bull вдалося сконтактувати керівниці Державної служби розвитку туризму України Мар’яні Олеськів. Компанія підтвердила їй, що вони отримали всі необхідні дозволи на проведення зйомок. Окремо вона зазначила, що це не перша акція компанії, де комбінується спорт та значні пам’ятки України.

Red Bull дозволи на дрифт

Як відреагували в соцмережах

Ця подія спричинила бурхливу реакцію в користувачів різних соцмереж. У коментарях на офіційній сторінці Red Bull Україна у Facebook переважно негативні відгуки про компанію. Користувачі нагадують, що Софійська площа — це важлива історична пам’ятка.

Дрифт на софійській площі: реакція соцмереж

Негативні коментарі також з’явились і в профілях учасників зйомок. Наприклад, в Instagram користувачі запитують у Alyona Alyona, хто буде прибирати Софійську площу. Деякі коментатори дійшли до відвертих образ, зокрема щодо ваги співачки.

Проте деякі користувачі підтримали виконавицю та намагалися довести, що вона не винна в цьому інциденті. Серед останніх — відомий ведучий Анатолій Анатоліч.

Alyona Alyona вже записала відео, у якому вибачається за свою участь у зйомці. Вона наголошує, що організатори запевняли її в наявності всіх потрібних дозволів. Учора співачка прийшла допомогти волонтерам відмивати площу.

Також з’явилися негативні коментарі в соцмережах Віталія Волочая та Олександра Грінчука.

Крім того, користувачі соцмереж активно коментують бездіяльність поліції. Вони вказують, що зйомки відбувалися з великим шумом та із самого ранку, проте правоохоронці нічого не зробили. Окремо зазначили, що головне управління Національної поліції в Києві розташоване на площі.

Не всі користувачі критикують Red Bull. Наприклад, Digital Marketing Strategist Євген Шевченко зазначив, що перекрити кілька кварталів у великих містах — нормальна практика. У коментарі до цієї публікації він написав:

«Ред Булл признался, что были не правы. Извинились. Хотя можно было бы и быстрее. Позиция полиции. Десятки полицейских присутствовали на съёмках и не препятствовали. Но теперь полиция говорит о нарушении. Люди. Мало кто по делу и с фактами. Но много агрессии и домыслов. Критическое мышление и фактчекинг — не слышали».

Також ситуацію прокоментував Creative Leader Nostra Communications Group Андрій Чуйко. Він розібрав кейс та поділився думками щодо ситуації.

«Є інформація в професійних колах, що компанія найняла підрядника — продакшн студію, яка мала б оформити всі юридичні моменти й дозволи на цю зйомку. Скоріше за все якісь такі домовленності були, але не офіційні, як у нас люблять. Бо очевидці, стверджуюсь що на місці таки була поліція, яка тримала під контролем безпеку пішохідної зони аби жоден пішохід не постраждав під час виконання зйомки. Але те, як почали реагувати наші державні інституції на цю подію після хвилі негативу говорить про те, що такі домовленості не працюють. І в будь-який момент із вас зроблять козла-відбивайла, який із якогось дива самостійно вирішив у пішохідній зоні дріфтити».

«Людям, які працюють із міжнародними брендами очевидно, що самостійно вони ніколи б у житті не пішли на такі ризики», — пише Чуйко.

Також він прокоментував реакцію соцмереж на ситуацію:

«Ні для кого не секрет, що в нас люблять зрадоньку не менше ніж перемогу. Але от тільки смішно читати якісь негативні відгуки про цінності і якісь сакрально-духовні аспекти цього місця, коли тіж самі люди ходять позирити на усілякі ялинки, пожерти м’яса й послухати пісеньок на ту саму площу».

Ситуація зі станом Софійської площі привернула увагу й українського бізнесу. СЕО компанії «‎Ковальська» Сергій Пилипенко написав, що бруківка на Софійські площі давно потребує заміни.

«‎Ми з командою Ковальська, як соціально відповідальний бізнес, вирішили допомогти місту й готові безкоштовно надати свої матеріали, щоби повністю реконструювати площу. Адже в портфелі Ковальської є бренд Avenue, під яким ми виробляємо плитку, що вже прикрашає площі різних міст України. У нашого міста ще багато проблем, які потребують дискусії, але там, де можна допомогти реальними діями, ми готові включатися на 100 %», — пише Пилипенко.

Про реконструкцію Софійської площі говорили ще 2017 року. Востаннє її капітально ремонтували у 90-х, а за часів мерства Леоніда Черновецького вона слугувала парковкою. Тоді й була пошкоджена клінкерна бруківка для мощення. Восени 2020 року чинний мер Києва Віталій Кличко заявив, що капремонт Софійської площі є в планах на 2021 рік. Утім, жоден проєкт ще не затвердили остаточно.

Останніми роками на площі часто відбуваються масові заходи, проте чимало часу вона пустує. З огляду на це, урбаністи, представники «Софії Київської» та звичайні кияни не раз висловлювали думки, що було би варто зробити цей публічний простір комфортнішим для повсякденного використання, додавши озеленення та лавочки.

Як відреагували комунікаційники

Експертка з комунікацій Оксана Тукалевська розповіла, що великі компанії завжди прискіпливо ставляться до власної репутації та ретельно дотримуються всіх вимог законодавства країн, у яких діють. Особливо це стосується таких питань, як отримання дозволів на проведення заходів у публічних просторах. Важко оцінити ситуацію без контексту, особливо з урахуванням того, що у Red Bull є досвід проведення заходів в Україні.

«‎Я би сформулювала питання до компанії дещо інакше: чому Red Bull не організував якісну комунікацію зі спільнотою Києва до початку акції — не розповів, який готує проєкт, хто бере участь, як будуть компенсувати можливу шкоду, що й коли буде відбуватися і яких заходів безпеки вживатимуть. Також не зрозуміло, чому не долучили експертів до оцінювання можливості дрифтингу на площі без нанесення шкоди як Софії Київській, так і цегляному покриттю», — вказує Оксана Тукалевська.

На її думку, ця ситуація не надто вплине на імідж бренду та продажі напою. Усе залежатиме від правильності та послідовності дій компанії. Зате ситуація може погіршити відносини з містом та партнерами.

Тукалевська вважає, що вибачення в Instagram та відмитої площі може бути недостатньо для відновлення репутації компанії. На її думку, Red Bull має інвестувати в реконструкцію покриття Софійської площі або в альтернативні програми підтримки міста.

Також Оксана Тукалевська склала чеклист для виходу компаній із кризових ситуацій:

  1. Негайно принести вибачення в публічній площині, повідомити про проведення розслідування і згодом оприлюднити висновки та пропозиції.
  2. Постійно моніторити всі публікації на тему (зокрема в соцмережах) — ситуація може змінюватися миттєво.
  3. Створити робочу групу, яка ретельно збере та вивчить інформацію, оцінить варіанти та вартість розвитку подій, запропонує стратегію виходу з кризи.
  4. Виявити ключових стейкхолдерів (аудиторії) з якими треба попрацювати/тримати в зоні уваги (включно зі співробітниками компанії).
  5. Почати діяти. Прибирання площі — уже дія, це гарний крок.
  6. Скласти меседжі, які компанія буде розповсюджувати через усі доступні канали. Але є винятки: інколи краще перечекати.
  7. Продумати, кого можна долучити в союзники, хто може підтримати в інформаційному полі, провести перемовини.
  8. Бути ввічливими, стриманими, швидкими. Відповідати на конструктивні коментарі.
  9. Зафіксувати події та зробити висновки. Розуміти, що кризи трапляються.

СЕО компанії LOOQME Оксана Кононова вважає, що подібні історії зазвичай живуть три-чотири робочих дні, якщо їх не роздмухують. Проте конкретно ця ситуація, на думку експертки, може бути на слуху довше через залучення столичної влади, працівників МВС і киян.

«З нашого досвіду, є достатньо прикладів, коли компаніям вдавалося швидко згасити негативну хвилю або навіть отримати позитивне висвітлення як результат. Майже завжди це корелюється з проактивною позицією компанії, великою кількістю та якістю комунікацій, додатковим соціальним внеском‎», — вказує Оксана.

Також Оксана вважає, що цей випадок не вплине на рівень продажів компанії, адже Red Bull — це лавмарк із вибудуваними процесами в маркетингу та продажах.

«‎Окремі кризові ситуації для подібних сильних брендів не несуть високих репутаційних загроз, якщо їх вдало і швидко вирішують. Важливо не тягнути їх за собою в майбутнє, якщо компанія планує й далі будувати успішний бренд в Україні», — зазначає Оксана Кононова.

Проте експертка бачить загрозу в іншому. На її думку, Red Bull знадобиться багато часу на відновлення «‎публічної ліцензії на операційну діяльність». Це умовний термін, що означає ставлення до компанії як організатора великих заходів та партнера.

Як вважає Оксана Кононова, тепер компанія набагато дорожче і важче буде діставати наступні дозволи. На невизначений час їй також перестануть пробачати дрібні публічні й організаційні помилки, довше погоджуватимуть деталі співпраці з зірками та лідерами думок. Також перед кожним івентом потрібно буде окремо комунікувати дотримання правил та заходів безпеки. А питання про цей випадок виникатимуть у журналістів і користувачів соцмереж ще довго.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Кейси Бренди постійно намагаються зрозуміти смаки примхливих споживачів.«Не знаю, чого я хочу» і «Усе одно» — часто викривлюють результати анкетувань і фокус-груп.

Чесні імпульси. Як і навіщо Aimbulance та Beehiveor досліджують мозок цільової аудиторії

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
10 Березня 2021, 08:00 7 хв читання
Досвід

Мікс досліджень і фан-контенту. Як команда Viber в Україні залучає молодь та активізує користувачів

09 Серпня 2021, 11:30
8 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Мікс досліджень і фан-контенту. Як команда Viber в Україні залучає молодь та активізує користувачів
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Понад 97 % українців зі смартфонами користуються Viber. Чимало з них не лише телефонують та обмінюються повідомленнями, а і споживають контент — читають новини, переглядають спільноти з мемами, рецептами чи порадами.

Маркетинг-менеджер Rakuten Viber в Україні Галина Котова розповідає про те, як українська команда Viber працює з контентом і залучає користувачів до спільнот.

Чому кількість завантажень — не головне

Для команди Viber кількість завантажень застосунку не є ані показником популярності, ані ключовою метрикою роботи маркетингу. Встановлення програми ще не означає, що нею користуватимуться й не видалять.

Завдання компанії в довгостроковій перспективі — не просто продати продукт, а зробити його корисним і цікавим. Зараз користувачі споживають контент майже в кожному застосунку. Він допомагає утримувати та стимулювати їх до подальших дій: дзвонити, користуватися чатами, підписуватися на спільноти та ботів, оплачувати комунальні послуги, завантажувати стікери тощо.

Тому ключові маркетингові метрики Viber в Україні — не кількість користувачів і встановлень, а утримання та активність аудиторії.

Приклади показників — число активних днів на місяць для користувача, частота використання конкретних функцій продукту тощо.

Етапи роботи з аудиторією

Для визначення стратегії необхідно розуміти, як дії користувача впливають на бізнес та що може збільшити прибуток. У цьому допомагає воронка конверсії: вона структурує етапи роботи з користувачем і допомагає сфокусуватися на конкретній меті та метриках кожного етапу.

Можна виділити три ключові етапи:

  1. Залучення користувачів. Мета — нові користувачі, метрики — установки застосунку, ретеншн першого дня і/або першого тижня, щоби відсікати неякісні джерела трафіку від партнерів.
  2. Утримання. Мета — зберегти користувача, щоби він не видалив застосунок і активно ним користувався. Метрики: число активних користувачів на день / тиждень / місяць (DAU, WAU, MAU), число активних днів на місяць, число користувачів активних більше певного числа днів на місяць, час у застосунку тощо.
  3. Дії в застосунку — дзвінки, підписки тощо. Метрики — кількість покупок, середній чек, підписки, надіслані повідомлення.

У фокусі Viber в Україні — не пошук нової аудиторії, а залученість користувачів, задоволення їхніх потреб із допомогою мессенджера. Аналітика та дослідження допомагають дізнатися, які функції програми і яким чином використовують, а чого не вистачає, з чим у користувачів є проблеми. Ми використовуємо мікс внутрішньої аналітики з Power BI та MixPanel і зовнішніх досліджень.

Навіщо потрібні різні джерела даних?

Часто онлайн-сервіси обмежуються внутрішньою аналітикою. Це дійсно величезне і важливе джерело даних, яке дає відчуття повного контролю над ситуацією. Але така аналітика не дає відповіді на одне важливе питання — чому люди користуються продуктом саме так.

Розібратися з мотивами допомагають зовнішні джерела інформації: глибинні інтерв’ю та фокус-групи, кількісні дослідження тощо. З їхньою допомогою можна зібрати інсайти, зрозуміти, чому люди не користуються якоюсь функцією, як вони бачать бренд чи продукт і що їм більше подобається у конкурентів.

Залучення молодої аудиторії у Viber

Ми в Viber ділимо користувачів на групи, тому що їхні потреби та поведінка сильно відрізняються. Найпростіший приклад — поділ за віком і статтю. Проаналізувавши поведінку аудиторії й провівши зовнішні дослідження ми переконалися, що нам потрібно залучати більше молодої аудиторії — школярів і студентів, запропонувати їм щось більше, ніж спілкування з батьками або обов’язкові для багатьох групові чати класу.

Для цього розробили стратегію розважального контенту для молодої аудиторії. Ми розуміємо, що ми не замінимо Instagram і TikTok — вони задовольняють інші потреби користувачів. Але Viber може стати чимось більшим, ніж утилітарний месенджер.

Першим кроком у цьому напрямку став спільний проєкт із alyona alyona. Ми обрали концепцію спілкування та обміну позитивними емоціями. Саме цього бракує в період пандемії, локдаунів і дистанційної роботи, і месенджер допомагає з цим впоратися. І alyona alyona стала ідеальним партнером для такого проєкту: вона популярна, позитивна, відкрита й щира.

Механіка конкурсу була такою: потрібно було зняти веселу танцювальну гіфку і відправити на розгляд журі, а кращі GIF-роботи потрапляли в новий кліп alyona alyona. Основним майданчиком для проведення конкурсу була спільнота alyona alyona в Viber. Як KPI проєкту ми вибрали зростання частоти використання Viber серед молодої аудиторії (13–24 роки).

Ми провели активну рекламну кампанію з використанням YouTube, Instagram і залученням блогерів, випустили стікерпак alyona alyona. У результаті учасники конкурсу прислали майже 1500 GIF, стікерпак завантажили понад 600 000 разів, відеокліп набрав понад 1,3 млн переглядів на YouTube, а в спільноті alyona alyona набралося понад 400 000 підписників.

І найважливіше: частота використання Viber серед молодої аудиторії зросла. Середнє число активних днів у застосунку для членів спільноти alyona alyona підвищилося на 22 %, водночас ця ж метрика для членів інших спільнот зросла лише на 6 %. Ми з’ясували, що 27 % користувачів, які приєдналися до спільноти alyona alyona, почали активніше користуватися Viber. Серед тих, хто приєднався до інших спільнот, цей показник — лише 9 %.

Спільнота alyona alyona у Viber

Спільнота alyona alyona у Viber

Правила ефективного контенту для спільнот у Viber

Одним із ключових чинників стала контент-стратегія у спільноті alyona alyona, яка була майданчиком для всього проєкту.В основі стратегії лежав мікс «продуктових» і фанових постів: були й меми від alyona alyona, й анонси концертів і кліпів. Це win-win: підписнику подобається розважальний контент, селебріті ненав’язливо розповідає про те, що хоче повідомити.

Схожу стратегію ми використовуємо в спільнотах, які ведемо самі, — наприклад, «Viber Україна», де понад 3 млн підписників. Ми міксуємо фанові пости (опитування, ребуси й комікси) з продуктовими постами. Наприклад, після опитування про типи людей у групових чатах йде пост із нагадуванням зробити резервну копію Viber. Водночас ми намагаємося навіть у фанових постах не відходити від теми спілкування.

У результаті довгих пошуків, експериментів і аналізу ми сформулювали правила ефективного контенту, які активно використовуємо в наших спільнотах і рекомендуємо партнерам.

  1. Портрет аудиторії. Важливо завжди пам’ятати образ людини, для якої ми пишемо контент.
  2. Проста мова й короткі тексти, зрозумілі та близькі читачеві.
  3. Структурування тексту. Розставляємо абзаци, використовуємо форматування, щоби спростити сприйняття.
  4. Віжуал — завжди! А краще GIF або відео.
  5. Контент, яким зручно ділитися. Наприклад, на День батька ми запостили листівку «Хочу бути як ти, тату», замість «Viber вітає всіх батьків». Читач міг переслати таку листівку татові від свого імені.
  6. Баланс між цікавим для користувача й корисним для бренда.
  7. Складний контент краще дробити на кілька постів. Замість об’ємної інструкції можна зробити навчальний віжуал або відео.
  8. Зворотний зв’язок від читачів. Можна проводити опитування, вікторини і просити зворотний зв’язок через форми.
  9. Гумор — без нього нікуди.
  10. Постійне оцінювання результатів. Аналізуємо пости за реакціями, кліками та репостами, дивимося на залученість підписників у розрізі тижнів і місяців, аналізуємо конкурентів/

Ефективність спільнот і контенту в них ми оцінюємо за часткою активних користувачів за день / місяць (відсотком від усіх підписників), та за часткою користувачів, які реагували на пости. Ці дані доступні для всіх адміністраторів спільнот Viber із понад 1000 підписників.

Завжди важливо розуміти, навіщо ми створюємо той чи інший контент, запускаємо ті чи інші проєкти. Ставте чіткі цілі та знаходьте можливість виміряти отриманий результат.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

БІЗНЕС

Без зайвих витрат. Як ARX змінює консервативний ринок страхування за допомогою маркетингу

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
12 Грудня 2020, 21:52 14 хв читання
Завантаження...