Скільки коштують Олімпійські ігри і чому рахунок завжди більший
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
За тисячолітню історію Олімпійських ігор ми більше не проводимо їх в ім’я Зевса та робимо це в одязі. Але й війн, на жаль, ніхто не зупиняє в цей час. Замість зведених статуй для переможців вони отримують медалі, світове визнання та медійну увагу. Паралельно з медальним заліком існує й інша таблиця Олімпіади — фінансова. І вона часто виглядає менш святково.
Журналістка Vector Олена Коваль порахувала гроші з Ігор та дізналася, які витрати залишаються, коли згасає олімпійський вогонь. І навіщо наймерзенніша країна світу витратила на свою Олімпіаду рекордну суму.
Традиція перевитрат: коли 172% — це середнє
Із 1960 року бюджети Олімпійських ігор у середньому перевищували початкові оцінки на 172%. Це не виняток із правил, а системна тенденція, яка повторюється десятиліттями. Єдиний яскравий виняток — Ігри в Лос-Анджелесі 1984 року, де організатори максимально використали вже наявну інфраструктуру.
У більшості випадків усе розвивається за схожим сценарієм. Спершу місто презентує амбітний, але «контрольований» бюджет. Потім починається реальна підготовка: модернізація транспорту, будівництво або реконструкція стадіонів, посилення безпеки, логістичні рішення для мільйонів гостей. І витрати зростають.
Так сталося, зокрема, з Олімпіадою 2016 року в Ріо-де-Жанейро. Її фінальний рахунок перевищив $13 млрд — на $4,4 млрд більше, ніж планували спочатку. Частина об’єктів після Ігор виявилася складною для повторного використання, а їхнє утримання стало додатковим тягарем для міського бюджету.
Ідея довгострокової інвестиції звучить переконливо. Нове метро, оновлені дороги, сучасні спортивні комплекси — усе це має працювати й після фінального свистка. Проте практика показує: між «побудувати» й «ефективно використовувати» лежить довга дистанція.
Париж-2024: відносно бюджетна, але все одно мільярдна Олімпіада
Після серії скандалів і критики надмірних витрат Міжнародний олімпійський комітет (МОК) переглянув підхід до вибору міст-господарів. Новий акцент — мінімізація витрат через використання вже наявної інфраструктури. Париж-2024 став першим великим тестом цієї моделі.
Французька столиця виглядала майже ідеальним кандидатом. У місті вже були такі об’єкти, як Stade de France та Roland Garros, розвинена транспортна система й туристична інфраструктура. Здавалося, що тут не доведеться будувати «з нуля».
Аналітична компанія WalletHub оцінила загальні витрати Парижа-2024 приблизно у $8,2 млрд. До цієї суми увійшли реконструкція стадіонів, церемонії відкриття та закриття, операційні витрати, а також близько $3,2 млрд на транспорт, готелі та аеропорти. У підсумку Ігри стали шостими за вартістю в історії.
Операційний бюджет оргкомітету становив 4,38–4,49 млрд євро, з яких 96 % — приватні кошти: продаж квитків, спонсорські контракти, внески МОК. Державні витрати, включно з приблизно 2 млрд євро на безпеку та 3,63 млрд євро на інфраструктуру, сягнули 6,6–10 млрд євро.
Попри це, організатори заявили про профіцит. За словами фінансового директора Фабріса Лакруа, було зароблено понад 4,480 млрд євро при витратах 4,453 млрд. Надлишок становив 26,8 млн євро. Частину коштів спрямували на розвиток спорту у Франції та підтримку паралімпійського комітету.
Число виглядає позитивно, але в контексті загальних витрат воно радше символічне. Туристичний ефект оцінено у $2,8 млрд, однак питання довгострокового економічного впливу залишається відкритим.
Мілан–Кортіна-2026: економні Ігри, що дорожчають
Зимові Ігри 2026 року в Мілані та Кортіна-д’Ампеццо мали стати прикладом ощадливої моделі. Більшість об’єктів уже існувала й роками приймала міжнародні змагання. Саме це стало ключовим аргументом у заявці.
Спочатку операційний бюджет оцінювали приблизно у 1,3 млрд євро. Згодом його підвищили до близько 1,7 млрд євро. Це на 100 млн євро більше, ніж заявляли раніше. І ця сума не охоплює великі будівельні проєкти.
Центр санного спорту коштує 118 млн євро, нова хокейна арена Santa Giulia — майже 300 млн. Окремо фінансуються дороги та залізниці. МОК виділяє близько $1 млрд додаткової підтримки, а уряд Італії інвестує понад $1 млрд у розвиток інфраструктури.
Загальний бюджет становить 5,2 млрд євро, з яких 3,5 млрд — державні кошти, 1,7 млрд — приватні. Дослідження Banca Ifis прогнозує 5,3 млрд євро «олімпійського непередбаченого прибутку», включно з 1,2 млрд євро додаткових туристичних доходів і 3 млрд від модернізації інфраструктури.
Втім, частина експертів уже називає проєкт «ярмарком марнославства», адже фінансові корективи відбуваються в режимі реального часу.
Спонсори, квитки і мінус 100 млн євро
У фінансуванні Мілано–Кортіна-2026 активну участь взяли бізнеси. До оргкомітету долучилися 40 спонсорів, серед яких ENEL, Eni, Intesa Sanpaolo, Leonardo, Stellantis, а також міжнародні гіганти Airbnb, Alibaba, Coca-Cola, Visa, Samsung, P&G та Omega.
Попри це, вдалося зібрати 475 млн євро, що приблизно на 100 млн менше від очікуваного. Цей розрив створив додатковий тиск на організаторів.
Продаж квитків стартував 6 лютого 2025 року, ціни варіюються від 30 євро до 3000 євро за VIP-квитки на церемонію закриття. Очікується 2,5 млн відвідувачів із 90 країн, а телевізійна аудиторія може перевищити 3 млрд глядачів.
Інтерес високий. Але чи перекриє він усі витрати — питання залишається відкритим.
Коли міста залишаються з боргами: Турин-2006
Історія Турина — це приклад того, як Олімпіада може одночасно стати точкою зростання і джерелом довготривалих проблем. У 2006 році місто змінило свій імідж. З промислового центру, тісно пов’язаного з Fiat, воно перетворилося на туристичну й культурну локацію.
Ігри дали нову лінію метро, оновлені площі, кращі автомагістралі та сучасні спортивні об’єкти. Місто відчуло підйом і міжнародну увагу.
Проте фінальний баланс виявився складнішим. За підрахунками, Олімпіада коштувала 3,3 млрд євро, тоді як довгострокові вигоди оцінили у 2,5 млрд. Чисті втрати — 1,3 млрд євро.
Станом на кінець 2025 року, борг Турина становив 3,3 млрд євро. Витрати на його обслуговування — майже 240 млн євро, що дорівнює майже п’ятій частині поточних витрат міста.
Частина об’єктів продовжує функціонувати, приймаючи міжнародні події. Але інші залишилися покинутими або довго шукали нове призначення. Олімпійське село довелося реконструювати й переосмислювати.
Міста більше не шикуються в чергу
Зростання витрат змінило поведінку потенційних господарів. На старті відбору на Ігри-2026 інтерес проявили сім міст. Проте з часом більшість відмовилася. Причини — низька підтримка населення, страх перевитрат, економічна невизначеність.
Дослідження Оксфордського університету 2020 року показало: середній рівень спортивних витрат становить $12 млрд, а непов’язані зі спортом витрати можуть бути у кілька разів більшими. Середнє перевищення кошторису літніх Ігор — 213%, зимових — 142%.
Зі зростанням сум кількість кандидатів зменшується. Олімпіада стає дедалі менш універсальною мрією і дедалі більше — ризикованим мегапроєктом.
росія на Олімпіаді: шалені гроші та м’яка сила
Якщо говорити про російські гроші в олімпійському русі, то це історія не лише про спорт. Це про вплив, імідж і спробу купити місце за столом, де формуються правила гри.
Пік фінансового впливу: ера «Сочі»
Найяскравіший приклад — Зимові Олімпійські ігри-2014 в Сочі. Вони стали найдорожчими в історії зимових Ігор. За різними оцінками, загальні витрати становили $51 млрд. Значна частина коштів пішла на інфраструктуру: дороги, готелі, спортивні об’єкти, енергетику.
Фінансування забезпечувала держава та пов’язані з нею корпорації. Сочі стали вітриною росії — демонстрацією того, що країна може організувати мегаподію світового масштабу. Але водночас саме після цих Ігор вибухнув допінговий скандал, який згодом призвів до санкцій проти російського спорту.
Корпоративний слід: спонсорство і партнерства
Російські компанії роками були частиною глобальної олімпійської економіки. Наприклад, вагому роль відігравав «Сбербанк» та інші державні структури, які фінансували підготовку збірної, національний олімпійський комітет та внутрішні програми розвитку спорту.
До 2022 року росія сплачувала внески до міжнародних федерацій, оплачувала ліцензії, кваліфікаційні турніри та членство в організаціях, що опосередковано впливало на бюджети світового спорту. Наприклад, на вимогу МОК 2017 року росія сплатила $15 млн на розвиток міжнародної антидопінгової системи.
Втрата (?) позицій після 2022 року
Після повномасштабного вторгнення в Україну ситуація різко змінилася. Багато російських компаній опинилися під санкціями. Контракти були розірвані. російський олімпійський комітет втратив частину міжнародного фінансування, а самі спортсмени — доступ до спонсорських можливостей на глобальному рівні.
На Зимових Олімпійських іграх-2026 у Мілані та Кортіна-д’Ампеццо росія не буде представлена як держава. МОК дозволив участь лише окремим спортсменам із російськими паспортами у статусі індивідуальних нейтральних атлетів. Йдеться про 13 спортсменів, які змагаються без прапора, гімну та національної символіки. Їхні медалі не зарахуються до загального медального заліку країни.
Парадокс впливу
росія довго інвестувала в спорт як у м’яку силу. Олімпіада була інструментом іміджу. Але сьогодні її фінансова присутність у світовому олімпійському русі скорочена.
І якщо раніше російські гроші були частиною великої спортивної економіки, то тепер їхній слід — це радше історія про втрачений вплив, ніж про нові інвестиції.
Проте ми не можемо знати напевне, чи цьогорічна Олімпіада проходить повністю без російських грошей, адже країна-агресорка радше не годуватиме власних громадян хлібом, ніж втратить геополітичний вплив. Та й відсторонення українського скелетоніста Владислава Гераскевича через «шолом памʼяті» виглядає доволі субʼєктивно.
Чи окупається Олімпіада
Прихильники Ігор говорять про туристичний ефект і модернізацію інфраструктури. Скептики звертають увагу на борги та непередбачені витрати.
Париж показав профіцит у 26,8 млн євро. Мілан–Кортіна розраховує на мільярдні вигоди. Турин отримав менше, ніж витратив.
Олімпіада триває кілька тижнів. Економічні наслідки — роками. І щоразу перед новими Іграми постає те саме запитання: це інвестиція в майбутнє чи дороге свято, за яке доведеться платити ще довго після того, як згасне олімпійський вогонь?
Більше про це
Фінансові гірки GoPro: від $1,6 млрд прибутку на рік до майже банкрутства і назад
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
