П’ять факапів, які ми допустили при запуску подкасту, івентів та прямих етерів. Підсумки «нових продуктів» Vector у 2022-му
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Кумедно підбивати підсумки 2022-го. Крок №1 — звіритися з поставленими цілями — «мінус». Крок №2 — похвалити себе за гіпершвидку адаптацію, нові цілі й досягнення та все неймовірне, що ми зробили, попри обмеженні ресурси.
Відділ «нових продуктів» у Vector займається івентами, подкастами та усім мультимедіа (привіт, двохтисячні, — хто памʼятає, той памʼятає), окрім редакції та соцмереж. Над ними працює наша неймовірна проєктна менеджерка Ліза Цимбаліст.
У цьому матеріалі ми підбиваємо короткі підсумки (перелічити усе зроблене не вистачить ані символів, ані вашої уваги). А потім, звісно, обіцяне — наші факапчики. Кожен з них вже обсміяний, відрефлексований і ось тепер — переданий вам для вивчення. Enjoy!
2022-й для нових продуктів у цифрах
- Провели 38 прямих етерів в Instagram і залучили майже 40 000 людей.
- П’ять профільних онлайн-мітапів, які відвідали 330 людей.
- «Креативні істоти» (нетворкінг-івент «здорової людини»). Двічі! 200 людей створювали нові знайомства, ідеї та проєкти, попри обстріли.
- Випустили дев’ять епізодів подкасту «Як вам вдалося?» разом з Genesis Academy, де дізнавалися в українських компаній про їхні продукти, команди та ідеї.
- Започаткували формат public talk (публічний діалог з експертом/компанією), провели зустріч про гейміфікацію бізнес-процесів, маємо великі плани на новий рік!
- Почали ділитися своєю експертизою — провели лекцію «Системна творчість. Як ефективно менеджерити креативні команди». Головна редакторка Vector розповідала, як управляти креативними командами, а 98 людей вчилися.
А тепер до кумедних і не дуже факапів + уроки з них.
Ми втратили звʼязок на лайві через обстріли ще до того, як це стало мейнстрімом
Під кінець 2022-го проблеми зі світлом та звʼязком стали українцям добре знайомою історією. У травні ми з цим ще не стикалися. До нашого прямого етеру зі Славою Балбеком.
Слава — крутий і поважний спікер. Слухати нашу бесіду онлайн прийшли під 200 людей. Триває 30-та хвилина етеру. У Кривому Розі, де я перебувала чотири місяці після повномасштабного вторгнення, приліт. Я його добре чую, а потім добре бачу наслідки — наш етер переривається, звʼязок лежить.
Це було чи не вперше з початку повномасштабного вторгнення. Через недосвідченість ми спробували декілька разів перепідключитися, але усе марно. Довелося переносити. Сильно незручно перед авдиторією і Славою, але так ми почали тренувати прийняття й взаємодію з непереборними інфраструктурними обставинами.
Нетворкінг-події жодного разу не пройшли в попередньо запланований день (усе через обстріли)
У 2022 році з нами сталася неймовірна подія — ми вигадали й провели два івенти «Креативні істоти». Це нетворкінг-івент «здорової людини», де збирається креативна індустрія (стартапери, креативники, комунікаційники та інші). Попередньо ми надсилаємо списки усіх зареєстрованих, аби люди могли запланувати свої знайомства та якісно підготуватися. Благодійні коктейлі і класна музика. Ніякого «душнілова»: неймовірно круті люди у крутій локації — Coworking Platforma Leonardo.
І кожного разу ми переносили дату проведення після усіх погоджень. Анонс «Креативні істоти 1.0» ми перенесли через обстріли 10 жовтня. Ракета впала на вулиці Володимирська, за 100 м від локації івенту. Усі були в зціпенінні — і настрій не для анонсів. Але згодом це підсилило нашу впевненість та допомогло артикулювати місію події: відповідати на будь-які руйнування недолугого сусіда Створенням — ідей, знайомств, нових проєктів. Тож ми перенесли анонс на тиждень, провели подію й утвердились у думці, що це те, що треба.
Проведення вже анонсованого «Креативні істоти 2.0» були змушені перенести через обстріли 23 листопада, які майже повністю знеструмили й суттєво «зневоднили» столицю за день до івенту (24 листопада). Ми сподівалися на відновлення до останнього, але води та світла на локації так і не зʼявилося
Тож надсилали лист «переносимо» за декілька годин до запланованого початку. І якщо місце могли осяяти очі, серця та свічки, то без води (свіжого волосся, одягу та справних вбиралень) проводити подію не могли. Навіть «для» та «з» креативними істотами. Звісно, чимало гостей вже не змогло зметчити івент з планами, але наступного тижня ми все ж відгриміли. З теплом, водою і світлом.
Серія прямих етерів: як ми проводили їх тричі на тиждень і йобнулися
Памʼятаєте запал перших місяців війни? Стільки енергії та сил у роботі ми, здається, не відчували ніколи. З 9 ранку 24 лютого робочі чати палали, ми відчували, що потрібні читачам — і віддавали цій справі усіх себе.
Тривав березень, і склалось відчуття інформаційного вакууму щодо українського малого і середнього бізнесу — що з ними, як вони, чим займаються. Саме для пошуку відповіді ми започаткували серію прямих етерів «Як ви? Що ви?», у рамках якої тричі (!) на тиждень, о 20:00 виходили в прямий етер в Instagram. Можемо? Звісно, можемо! Здається, я навіть планувала робити це щодня, але добре, що команда відмовила.
Це було круто: живо, чуттєво та чесно. Це підтримувало глядачів (цінне усвідомлення «you are not alone»), бізнес (ми про вас памʼятаємо і співпереживаємо, нумо проходити через це разом) і команду Vector (це давало змогу бути корисними і втілюватися на адреналіновому підйомі).
Однак проєкт став повчальним у питанні розрахунку власного ресурсу. Наприклад, як ведуча я виходила в етер на 1-1,5 години після повного 12-годинного робочого дня, подекуди без вихідних. Десь до 35-го прямого етеру я робила це на характері через сильну втому. Бо, окрім активного слухання, live-формат передбачає взаємодію з глядачами, коментарями, підбадьоренням та підтримкою спікера (тоді ще чимало публічно говорили українською вперше). Це не лише давало багато натхнення та енергії, але й сильно виснажувало.
Амбіції рухають розвиток, однак смачно йобнувшись під час проєкту, вибачайте на слові, ми добре усвідомили, як важливо не піддаватися адреналіновій спокусі й планувати завантаження.
Як записати подкаст з неконтрольованими відключеннями світла та одним потопом
У 2022-му нам вдалося реалізувати проєкт мрії — записати подкаст з партнером, з яким стався ідеальний метч – за цінностями, настроєм та підходом до роботи — Genesis Academy. Так з’явився подкаст «Як вам вдалося?». І якщо ви його ще не слухали, я знаю, як пройдуть ваші довгі новорічні вихідні.
Проте при плануванні ми й подумати не могли, скільки викликів стане перед нами. Раптові відключення світла, запис на петлички замість студійних мікрофонів, складнощі монтажу та різні часові зони з гостями, коли вони тільки прокинулися й повні енергії, а ви живете тільки на каві. Але що стало повною несподіванкою – це раптове… затоплення студії за день до запису. Техніку врятували, запис перенесли, але ці нервові дзвінки та перепланування таймлайну проєкту я запам’ятаю надовго.
Ще раз впевнилася, як важлива адаптивність та якісна комунікація. А подкаст все одно вийшов чудовим, послухайте.
Не фейл, а інсайт або Як наш мітап пішов не за планом
Ще одна повчальна історія сталася на одному з профільних онлайн-мітапів. Ми мали на меті ділитися актуальною інформацією, тому говорили про стартапи і нові ринки (пам’ятаєте цей лейтмотив весни 2022, коли всі виходили на «західні ринки»), комунікації під час війни та інше.
Але на одному з мітапів щось пішло не за планом. Один зі спікерів, напевно, засумувавши під час відповідей своїх колег, вирішив взяти «мікрофон» та повести напрямок бесіди замість нашого модератора. Розмова набула трохи іншого характеру. На той момент ми не мали великого досвіду, щоб гармонійно повернутися до ролей, які передбачалися на початку, тому мітап вийшов, хмм, трохи дивним. Я радила учасникам, які дивилися мітап у записі, запастися попкорном, як для справжнього трейлера.
Відрефлексувавши мітап, ми поміняли підхід та формат, а на його базі народились інші круті події. Як казав гість нашого подкасту Ігор Соколов: фейл — це коли в тебе щось не вийшло, але ти не виніс з цього інсайтів. Ми свою дозу інсайтів отримали, тож вважаємо цей кейс дивним, але цікавим досвідом.
П’ять стадій горя та надія на класний продукт
Звання «нереалізованість року» отримує наш Patreon. Як і багато інших медіа, після початку повномасштабного вторгнення ми запустили його, аби читачі могли підтримати нашу команду. Взагалі це класний інструмент для взаємодії з аудиторією і має зазвичай дві мети:
- Формування спільноти. Ви залучаєте на платформу людей, які дуже тісно взаємодіють з вашим продуктом. Найчастіше — лояльних користувачів, які можуть дати ґрунтовний фідбек, збиратися на спільні активності тощо. Це можливість краще знати свою аудиторію та спілкуватися з нею напряму.
- Диверсифікація доходів або додатковий кешфлоу. Patreon працює за системою підписок. Тобто, щоб отримувати ексклюзивний контент, люди підписуються і щомісяця платять за нього. Іноді це може бути вирішальним в існуванні організації.
Коли рекламний ринок України став на стоп, Vector також звернувся до Patreon. Запустили його без додаткової цінності винятково для патронів (на той момент ми геть нічого не могли давати за підтримку, бо працювали в дуже обмежених умовах). Далі ми прийшли до того, що треба створювати ексклюзивний контент, аби подякувати тим, хто з нами з самого початку та залучати нових людей. Почалися місяці роботи. Брейншторми, формування пакетів, аналіз ринку та прописування концепції. І ось нарешті він — день X. Ми робимо анонс.
Сказати, що не сталося нічого, було б занадто сумно, але приблизно так і було. Ми отримали декілька підписок. Великі сподівання почали потроху згасати. Ще якийсь час попросували його в соцмережах, але зрозуміли, що люди не зацікавлені у наших «плюшках».
Заперечення, гнів, депресія — і ось ми на прийнятті. Поспілкувавшись з більш досвідченими колегами по ринку, зрозуміли, що до кожної аудиторії потрібен свій підхід.
Намагаючись копіювати тих, кому вдалося, ми упустили важливу деталь — ми інше медіа, зі своєю аудиторією. І нам треба зрозуміти, як залучати саме наших людей.
Patreon — це велике питання, з яким я входжу у новий рік. Бачу неймовірний потенціал у формуванні спільнот, але ще маю розгадати цю загадку та знайти підхід саме до нашої аудиторії.
Новорічна обіцянка: у 2023-му написати статтю про те, як нам вдалося запустити Patreon та не облажатися. Stay tuned.
