Філософиня Джейн Еліот у своєму блозі написала статтю про те, чому ми прокрастинуємо до останнього та чому це не означає, що з нами щось не так. Як перестати картати себе та боротися з внутрішнім опором — читайте в адаптованому перекладі матеріалу.
Думати про лінь — непродуктивно
Коли я писала докторську дисертацію, в мене не було поганих тижнів. У мене були погані місяці. Кожен день я прокидалася з думкою: «Сьогодні я дійсно зроблю цю справу» — й не робила. Непомітно минає день, і ось уже на годиннику 23:00. Здавалося, що можна лягти спати та зробити все завтра, але водночас було передчуття, що й завтра буде так само.
Порочне коло «Чому я не можу просто зробити це?» може запуститися в будь-який момент, коли ви намагаєтеся зробити щось важливе і в чомусь нове. Кожен день ви порушуєте обіцянку собі про щось важливе для вас. Ви не знаєте, чому, і не можете зупинитися.
На думку суспільства, все, що заважає нам робити якусь справу, — це щось неправильне в нас або нашій поведінці. Те, що потрібно контролювати, викорінювати або приручати. За 15 років допомоги людям у подоланні подібних блоків я переконалася у двох речах: таке сприйняття проблеми неточне та некорисне.
Ви не ледачі. Ви не безвідповідальні. Ви не страждаєте від загадкового «просто не можу зробити це». Ви просто відчуваєте внутрішній опір. Це не недолік, а одна з граней людської творчості та зростання, і з нею можна впоратися. Але для початку ми повинні розпізнати, що це.
Що таке внутрішній опір
У своїй книжці «Війна мистецтв» письменник Стівен Пресфілд називає силу, яка заважає нам використовувати наші таланти, «опором». В уявленні Пресфілда, ми проводимо щодня у вічній боротьбі з цим.
Модель Пресфілда допомогла багатьом людям, в тому числі й мені. Але я думаю, що він має рацію наполовину. Ставитися до опору як до зовнішнього ворога, з яким потрібно боротися, — це і програшне починання, і втрачена можливість.
Внутрішній опір — це частина нас, і він виростає з того самого ґрунту, що і кожен наш талант, вміння та мета: з нашого мозку, історії, сім’ї та культури.
Оскільки цей ґрунт унікальний для кожного з нас, внутрішній опір має різні причини, смаки та наслідки. Але загальний для всіх досвід внутрішнього опору — це передчуття та страх болю.
Внутрішній опір — це спроба уникнути болю, який ми пов’язуємо з успішним виконанням завдання.
Зазвичай цей біль пов’язаний із прогнозованою втратою любові та зв’язку, чи це любов із боку інших, чи до себе. Якщо ви подумаєте про внутрішній опір так, стане ясно, чому підхід до нього через ідеї ліні або відсутності дисципліни марний.
Як перемогти внутрішній опір
Спроба дисциплінування збільшить опір: що більша ймовірність того, що ми доберемося до фінішу, то сильніший страх. Замість цього потрібно:
1. Визнати, що внутрішній опір на вашому боці. Ви не займаєтеся саморуйнацією. У вас усього лише є дві суперечливі ідеї про те, що для вас краще: робити чи не робити цю справу.
2. Подумайте, якого болю боїться ваш мозок. Внутрішній опір найчастіше реагує на розум, на альтернативні сценарії, на звільнення місця для емоцій, які здаються загрозою.
3. Ведіть переговори. Можливо, ви не відразу зможете зрозуміти, чим умотивований ваш внутрішній опір. Поки можна поторгуватися. Чи дозволить вам ваш внутрішній опір попрацювати 10 хвилин? А може, п’ять? Як щодо дзвінка або мозкового штурму у ванній?
Перейдіть від «Мені потрібно застосувати силу волі, щоб перестати бути таким поганим і лінивим» до «Я відчуваю великий внутрішній опір, дозвольте мені винахідливо попрацювати з ним сьогодні».
4. Повірте, що ви не самотні в цьому. Так, є поодинокі люди, які не відчувають великого внутрішнього опору. Здається, вони просто роблять і роблять. Але, можливо, і ви здаєтеся комусь такою людиною.
Прислухайтеся до свого опору
Ми повинні ставитися до внутрішнього опору як до форми мудрості, а не як до злісного ворога. Він містить багато знань про те, що ми потай вважаємо за можливе зробити.
Сила внутрішнього опору — також міра того, наскільки сильно ви хочете виконати роботу, попри те, як довго вам не вдається її виконати.
Сьогодні це втомлює та засмучує, адже здається, що хто б не переміг, частина вас програє. Але коли ми зрозуміємо внутрішній опір, зможемо почати боротьбу з емоційними бар’єрами. У будь-якому випадку вони стають лише однією зі складових досвіду досягнення бажаного.