Продуктивність — тягар, робота — благословення. Чому не варто віддавати власну творчість ChatGPT — The Atlantic
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Навіщо людям взагалі старатися, якщо машини роблять це краще? Відповідь на це запитання має вирішальне значення для майбутнього людства і, можливо, криється у старовинних релігійних текстах. Директорка з навчання у «Сефарії», цифровій бібліотеці єврейських текстів, та авторка The Atlantic Сара Тіллінгер Волкенфельд розповідає про те, як машини можуть виконувати нашу роботу, але ми не можемо собі дозволити віддати творчість на аутсорс.
Статтю українською мовою підготувало Бюро перекладів для бізнесу MK:translations. Ми публікуємо адаптований та скорочений переклад.
Люди майже постійно використовують інструменти: від цифрових (пошук в Google і чати в Slack) до суто механічних (пральні машини та мікрохвильові печі), щоб полегшити власну працю. Легко оцінити те, як вони економлять наш час та зусилля — я ще не зустрічала людину, яка б сумувала за пранням одягу вручну. Але стрімкий розвиток штучного інтелекту, який тепер вміє писати есе й вірші, творити та навіть заміняти людське спілкування, змінив зв’язок між технологіями та працею.
Якщо вірити творцям моделей штучного інтелекту, все це вже сталося навіть до того, як технологія досягла свого повного потенціалу. З розвитком і поширенням цієї галузі, коли ми можемо делегувати все більше завдань цифровим помічникам, кожен з нас мусить вирішити, як розпоряджатися власним часом та енергією. Як дослідниця юдейських текстів, я провела останні 12 років, працюючи з командою інженерів, які використовують штучний інтелект, аби оцифрувати та розширити доступ до юдейського канону.
У єврейській традиції нічого не сказано про ChatGPT, але вона непохитна щодо принципів роботи. На думку стародавніх рабинів, люди за допомогою осмисленої, творчої праці мають змогу доторкнутися до божественного. Ця ідея може допомогти нам усім, — у що б ми не вірили, — бути розбірливими користувачами нових застосунків і пристроїв у часи масштабних технологічних змін.
Якщо ви коли-небудь раділи вирішенню, здавалося б, нерозв’язної проблеми або відчували приплив адреналіну, коли вам доводилося творити й змінювати світ навколо, то знаєте, що справжня продуктивна праця допомагає нам розкрити наші найкращі якості. І ми просто не можемо дозволити собі віддати її роботам.
Те, що американці в побуті називають «роботою», у давньоєврейській мові має два різні відповідники. «Melakhah», згідно з ранніми рабинськими коментарями до Біблії, означає творчу працю. Вона відрізняється від «avodah» — слова, що використовується для опису важкої фізичної праці, наприклад, роботи, яку поневолені ізраїльтяни виконували для своїх єгипетських господарів, як це описано в Книзі Вихід.
«Піркей авот», сповнений життєвих порад, рабинський трактат третього століття, закликає своїх читачів «любити працю». Вже тоді це було частиною літературної традиції, яка розрізняла ті види роботи, які ми повинні любити, і ті, яких ми просто воліємо уникати. Більшість технологічних інструментів, якими ми регулярно користуємося, намагаються зменшити нашу «avodah»: прискорити рутинну працю або полегшити обтяжливі завдання. Я вірю, що в ідеальному світі такі інструменти звільнили б людей, щоб вони могли витрачати більше часу на нашу «melakhah».
«Melakhah» найбільш відома в рабинській літературі як загальна категорія для 39 видів робіт, що заборонені в шабат. Іноді їх називають «обміркованою працею», і вони містять такі дії, як сіяння та збирання врожаю, будівництво та знесення, а також написання та виправлення. По суті, «melakhah» вимагає вдумливості. Задачі, які не потребують активного мислення, не належать до грубих порушень шабату. На думку рабинів класичного періоду, які жили й писали в перші шість століть нашої ери, такі завдання не є роботою, яка дозволяє нам реалізовувати нашу Богом дану здатність творити й змінювати світ.
В «Авот де Раббі Натан», книзі-супутниці «Піркей авот», сам акт Сотворіння, в якому Бог творить світ за допомогою мови, подається як взірцевий приклад «melakhah». «Хай буде світло» може здатися сучасному читачеві таким же невимушеним, як «Абракадабра!», але Книга Буття класифікує цей акт як працю, зазначаючи: «Сьомого дня спочив Бог від усієї роботи, яку Він створив» (Бут. 2:2). «Авот де Раббі Натан» стверджує, що вибір Бога позначити «Нехай станеться світло» як «працю» свідчить про цінність творчої роботи. Таким чином, людська здатність працювати — це те, як ми наслідуємо Бога.
Такий висновок може здатися богохульством у наш час, коли багато соціологів і психотерапевтів наполягають на тому, що здоровий баланс між роботою й відпочинком є символом кращого партнера й батька, тоді як нездатність відокремлювати роботу призводить до вигорання. Але такі поради, на відміну від стародавніх текстів, не здатні відрізнити Божу життєдайну «melakhah» від виснажливої «avodah», з якої складається багато сучасних життів.
Можливо, через специфіку своєї професії багато американців говорять про роботу як про щось таке, чого б вони не робили, якби мали вибір. Ми прагнемо відпустки, літа, часу, проведеного далеко від рутини. І все ж автори книги «Авот де Раббі Натан» вважають роботу основою людської самореалізації. У Книзі Буття Бог поселяє Адама в Едемському саду й дає йому перший у світі список завдань: «І поселив його Бог у саду, щоб він працював у ньому й охороняв його» (Бут. 2:15-16). Адам буквально жив у раю — не всупереч роботі, яку він виконував, а завдяки їй.
Деякі з настанов стародавніх текстів про працю сьогодні здаються надто архаїчними. Згадаймо, наприклад, розлогі міркування про численні етапи процесу виготовлення тканини, починаючи зі стрижки, чищення вовни, її розчісування тощо.
Рабини третього століття не мали ChatGPT і не присвячували багато слів технологіям, що заміщують фізичну працю. Але вони жили в часи, коли люди наймали слуг, тож могли легко уявити собі життя, в якому праця делегувалася іншим.
У «Мішні» — рабинському юридичному творі, написаному близько 200 року, йдеться про жінку, яка була настільки заможною, що їй не потрібно нічого робити, окрім відпочинку; навіть прядіння і ткацтво вона могла доручити прислузі. Але якщо жінка взагалі не працювала б, попереджає «Мішна», вона б збожеволіла.
Сучасні технології, такі як генеративний штучний інтелект, загрожують зробити американців XXI століття схожими на жінку з «Мішни»: позбавленими мети й переконаними, що наша творчість марна, бо комп’ютер може створити результат, який іноді не гірший за людський, а то й навпаки.
Значна частина дебатів навколо штучного інтелекту ґрунтується на питанні: «Чи може комп’ютер зробити це краще?». Але юдейські тексти наполягають на тому, що найважливішим є саме процес, а не результат.
Найближчим часом я точно не скористаюся інструментами, які здатні замінити мене у важливій для мене роботі. Я відчуваю задоволення, коли пишу й викладаю, хоча знаю, що нові великі мовні моделі здатні писати есе за мене і, можливо, незабаром зможуть передавати інформацію моїм учням. Мені подобається використовувати свої творчі здібності для приготування випічки попри існування пекарень, які масово виробляють смачне печиво за набагато менший час і гроші, ніж можу я.
Деякі цифрові «рішення» не лише крадуть «melakhah», але й призводять до збільшення кількості рутинних завдань. Чи справді 20 повідомлень у Slack ефективніші за один телефонний дзвінок? Я не можу відмовитися від Slack або повністю уникнути електронної пошти, але я можу розпізнати їх як форми «avodah» й дати відсіч. Технологія, яка не дозволяє мені приділяти більше часу творчій роботі, не варта того, щоб нею користуватися.
Єврейський закон розглядає історію Творіння як зразок для побудови робочого тижня. «Шість днів будете працювати», — проголошує Книга Вихід, тобто шість днів творчої праці, за якими слідує день відпочинку. Наслідки цієї моделі відлунюють по всій Біблії та за її межами: день відпочинку не має сенсу без попередніх шести днів «melakhah» для його освячення. Наприкінці історії створення світу в Книзі Буття сказано, що Бог вважав світ «прекрасним». Щоб мати світ, в якому ми відчуваємо себе повноцінними й реалізованими, — світ, який ми можемо вважати дуже гарним, — ми повинні дозволити машинам виконувати рутинну роботу і водночас творити подібно Богу.
Більше про це
Чи може штучний інтелект створити повністю автоматизовані заводи — колонка Harvard Business Review
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
