Пеніси і приниження виборців: як трампістський тролінг став офіційною мовою влади

У новій американській політиці жарти про пеніси — більше не просто жарти. Вони стали інструментом влади, способом висловлювати зневагу, сигналізувати приналежність і атакувати ідеологічних опонентів. Інфантильний гумор, який колись здавався маргінальним тролінгом, сьогодні — майже офіційна мова правих, від Telegram-каналів до президентських кампаній. У центрі цієї трансформації — постаті на кшталт Ілона Маска, Стіва Беннона й Дональда Трампа, які перетворили грубість на політичну програму.

Як інфантильний тролінг переріс у свідому стратегію, що дедалі впевненіше витісняє норму з публічного простору, читайте у статті The Atlantic. Статтю українською мовою підготувало Бюро перекладів для бізнесу MK:translations. Ми публікуємо адаптований та скорочений переклад.

---

Найбагатшому чоловікові у світі варто вже вигадати щось нове.

Минулого тижня в перерві між публікаціями своїх фото та нападками на федеральну бюрократію Ілон Маск знайшов час для жартів про пеніси. Найбагатший чоловік у світі ненадовго змінив своє ім’я в X на Harry Bōlz (співзвучно з англ. hairy balls — волохаті яєчка) — імовірно у відповідь на новину про мільйонні витрати USAID на обрізання в країнах, що розвиваються. «Обрізання зі знижкою — тепер мінус 50%!» — написав він. «Судова х*йтатура — це зло!» — додав він того ж дня, коли федеральний суд виніс рішення проти хаотичного замороження фінансування, ініційованого адміністрацією Трампа.

Маск не пояснив, чому USAID оплачувала обрізання: вони були частиною програми боротьби з поширенням ВІЛ — інфекції, яка, нагадаємо, щорічно забирає сотні тисяч життів. Як саме він дійшов до Harry Bōlz у цьому контексті — незрозуміло. (На прохання прокоментувати ситуацію Маск не відповів). Але все це точно вписується в загальну картину. Наприклад, Едвард Корістін, 19-річний співробітник DOGE Макса, раніше виступав онлайн під псевдонімом Big Balls (з англ. — великі яйця). За повідомленнями, зараз він є старшим радником у Міністерстві внутрішньої безпеки США.

Жарти про пеніси — той рівень інфантильного гумору, з яким асоціюється Маск. Зрештою, це саме той бізнесмен-мільярдер, що почав управління Twitter з відео, на якому він несе раковину до офісу компанії з підписом: Let that sink in. (з англ. — просто змиріться/зрозумійте). Він також назвав лінійку автомобілів Tesla так, щоб назви моделей складали слово S3XY — тобто «сексуально». У 2018 році він заявив, що викупить Tesla і зробить її приватною компанією за ціною 420$ за акцію (і досі наполягає, що це не був жарт про канабіс). І це ще не все.

Проте здається, що Маск не просто жартує — тут щось більше. Його жарти — якими б примітивними вони не були — відображають нову культурну чутливість, що набирає обертів серед правих, і сам Маск, зі своїм ідеологічним зсувом у цей бік, відіграв певну роль у її формуванні.

Тролінг у різних формах (жарти про яйця, спроби образити, викликати дискомфорт у політичних опонентів) із поодинокого інструмента перетворився на об’єднувальний символ цілої політичної течії. Назвімо її «коаліцією грубощів».

Насолода правих від провокування лібералів — явище далеко не нове. Ця практика існує щонайменше з 1947 року, коли 21-річний Вільям Ф. Баклі з друзями прийшли на мітинг лівого кандидата в президенти Генрі Воллеса в іронічних богемних образах. Радіоведучий Раш Лімбо побудував кар’єру на потоці тролінгових фраз у своєму шоу. Але за часів Трампа тролінг став невіддільною частиною правого руху. Сам Трамп — затятий тролер, часто звертається у своїх дописах до «хейтерів і невдах», а мем із жабою Пепе набув шаленої популярності під час його першого терміну як основний інструмент тролінгу з боку прихильників MAGA проти лівих.

Однак із поверненням Трампа до влади з’явилася нова хвиля тролів — цього разу значно впливовіших і помітніших. Його перемога розв’язала руки так званій «коаліції грубощів», яка об’єднує дедалі більше американців, захоплених можливістю знову називати речі «дебільними» чи «гейськими», жартувати про депортацію та отримувати задоволення від проголошення фраз, що «неприпустимі з погляду політкоректності».

Старі добрі праві тролі стали ще злішими, щойно зрозуміли, що їхні ідеї більше не маргінальні, а майже офіційна політика. Серед них — Нік Фуентес, молодий білий націоналіст, який відсвяткував перемогу Трампа гаслом: «Твоє тіло — мій вибір» (контекст: протести проти заборони абортів у США); а також Bronze Age Pervert, популярний правий інфлюенсер, який між відвертими дописами про «перевагу чоловічого тіла» публікує заклики до розправи над політичними опонентами.

Риторична невизначеність щодо жартівливості висловлювань — це ключова частина задуму. Серед найпомітніших тролів також — Стів Беннон, колишній радник Трампа: після того, як Трамп призначив себе головою Центру Кеннеді, Беннон заявив, що хоче, аби президент замінив всесвітньо відомих оперних співаків та оркестри, які зазвичай там виступають, на хор учасників штурму Капітолія 6 січня.

Беннон і Маск ворогують з моменту перемоги Трампа: Беннон відверто зневажає вплив техномільярдерів на цю адміністрацію. У вівторок він назвав Маска «паразитичним нелегальним іммігрантом». Але той факт, що обидва прагнуть тролити лівих — зовсім не випадковість. Вони, здається, щиро ненавидять один одного, але ще більше ненавидять опонентів. Тролінг — чи то Harry Bōlz, чи то хор учасників 6 січня — став головним способом комунікації правих. «Просто подивіться на істерику вашингтонської еліти», — фантазував Беннон у своєму подкасті Bannon’s War Room, обговорюючи ідею з Центром Кеннеді. — «У культурному плані ви б їх зламали».

Письменники, які досліджують правих у добу MAGA, зокрема Корі Робін і Джон Ґанц, стверджують, що головна ідея, яка об’єднує правих — це віра в те, що політика — гра з нульовим результатом. Щоб перемогти, треба накопичити владу й використати її для побиття опонентів і будь-яких інших груп, що не поділяють твоїх поглядів. Для праворадикального троля не існує спільного блага або, як каже Ґанц, «універсального інтересу» — є лише різні групи, які змагаються за домінування. Політика — це війна з чіткими переможцями та переможеними.

Грубі, вульгарні жарти — це логічний вираз цієї політичної моделі.

Відомі праві більше не обмежуються закликами до скасування гей-шлюбів — вони знову відкрито обзивають людей гомофобськими словами.

Їхні дії не обмежуються винятком кількох трансгендерних атлетів із жіночих видів спорту — мова про відродження принизливої термінології на адресу трансгендерів. У кращому випадку тролі не зважають, що їхні слова можуть завдати болю; у гіршому — саме цього вони й прагнуть.

Маск також неодноразово принижував вразливі групи: лише нещодавно він висміяв незрячого, а раніше знущався з працівника X з інвалідністю (пізніше вибачився), а також скасував механізми захисту від дискримінації трансгендерів у Twitter. Ніхто не страждає від жарту про яйця, але сам факт таких жартів — це жест неповаги, спрямований до його цільової аудиторії: лібералів і держслужбовців. Суть у тому, щоб насміхатися їм в обличчя, поки він знищує те, що для них важливо, намагаючись їх зламати. Самої перемоги над опонентами замало. Вони мають бути приниженими.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter