Не панацея. Чи справді смартгодинники рятують життя?

Трохи історії

Як з’явилися смартгодинники

Історію смартгодинників прийнято починати з 1970-х. За популярною версією, першим став Pulsar від компанії Hamilton Watch. Він завірусився завдяки фільму про Джеймса Бонда «Живи та дай померти». Щоб дізнатися час, потрібно було натиснути спеціальну кнопку під дисплеєм. Також підсвітка саморегулювалася залежно від освітленості приміщення. 

Трішки пізніше почали набирати широкого вжитку годинники з калькулятором. Одним з перших вважається Calcron, що вийшов 1975-го. Певним проривом можна вважати RC-1000 (1984-й), який міг підключатися до комп’ютера. У 1990-му вийшов Receptor MessageWatch, здатний приймати повідомлення з пейджера.

Іншим важливим кроком в ніші стало створення Samsung SPH-WP10 (1999-й), який поєднував функції телефону та годинника. Також варто згадати і Microsoft SPOT (2004-й). Він надавав інформацію на кшталт погоди, біржових даних, новин, а також приймав електронні листи та повідомлення. 

Широкої популярності смартгодинники набули разом з розповсюдженням смартфонів. Їхню еру можна почати з 2010-х. Зупинятися детально на кожній новій моделі не будемо. Тим більше, що нас цікавлять лише функції відстеження стану здоров’я. 

До речі, про них. Перший лічильник кроків створив майстер-годинникар у Швейцарії ще 1780 року. А от на більш-менш сучасне рішення довелося зачекати два століття. 1985 року засновник Yamasa Tokei Keiki Дзіро Като після випробувань та досліджень встановив, що оптимальна кількість кроків для підтримання здорового тіла складає 10 000 на день (наразі не всі згодні з цим твердженням, але погляньте налаштування ваших гаджетів). Та ж Yamasa випустила на ринок перший лічильник кроків. 

Також складно обійти увагою вимірювання пульсу. Перший пульсометр на батарейках створив професор фінського Університету Оулу Сеппо Сейняйякангас. Пристрій розробили для тренувань лижної національної збірної Фінляндії. Далі Сейняйякангас заснував компанію Polar Electro, яка випустила пульсометр, який можна було носити з собою. 

Наступний важливий крок відбувся у 1984-му. Тоді компанія представила пульсометр Polar Sport Tester PE3000. Він отримав інтегрований комп’ютерний інтерфейс. 

До чого тут Apple

У підсумку ні смартгодинники, ні лічильник кроків чи пульсометр не стали досягненням останнього десятиліття. Пристрої пройшли довгий шлях перед тим, як опинитися на руці. 

За даними опитування Pew Research Center, у 2020 році один з п’яти американців регулярно носив смартгодинник чи фітнес-трекер.

Початок широкої популяризації смартгодинників як гаджета для відстеження стану здоров’я прийнято пов’язувати з появою перших Apple Watch. 

Їх презентували 9 вересня 2014 року. За сім місяців Apple Watch став доступний користувачам. Перша модель мала датчик серцебиття, але тоді компанія не позиціювала свій гаджет як просунутий трекер для відстеження стану здоров’я.

Зіграла роль у популяризації цього напряму і компанія Fitbit. 2015 року вона представила фітнес-трекер Fitbit Charge HR — також з пульсометром. 

Наявність такиї функцій на популярних пристроях, звісно, вплинула на інтерес до відстеження стану здоров’я за допомогою фітнес-трекерів. Важливим було й те, що компанії навчились вимірювати пульс коректно. Тому розберемось як це працює.

Apple Watch вимірюють серцевий ритм завдяки технології фотоплетизмографії. Кожен, хто має смартгодинни,к точно зауважував зелені світлодіоди, які загоряються під час носіння гаджета. Вони потрібні не для красивого ефекту. Кров має червоний колір, бо відбиває червоне світло й поглинає зелене. 

Apple Watch мають світлодіодні індикатори та світлочутливі фотодіоди. Коли ваше серце б’ється, потік крові вищий, між ударами — менший. Це впливає на поглинання зеленого світла. Блимаючи зеленими світлодіодними індикаторами, Apple Watch визначає кількість крові, яка протікає через зап’ястя. Потім розумний годинник фіксує кількість ударів серця за кожну хвилину і виводить результат на екран. 

У Apple також зазначають, що оптичний датчик серцевого ритму використовує інфрачервоне світло. З його допомогою фіксують частоту скорочень у фоновому режимі та можуть надіслати сповіщення про порушений ритм.

Наразі вимірювання пульсу — це базова функція, яку виробники можуть запропонувати своїм користувачам. Нові смартгодинники мають цілий перелік інших можливостей. Наприклад:

• Виявлення фібриляції передсердь — вид аритмії, яку Управління з продовольства і медикаментів США (FDA) дозволило виміряти деяким смартгодинникам.
• Визначення артеріального тиску.
• Визначення рівню кисню в крові — ця функція дає зрозуміти, наскільки добре серце циркулює кров до легенів та решти тіла.

Є й більш спеціалізовані функції, які дозволяють подбати про здоров’я власника смартгодинника. Наприклад, минулого року Apple представила Apple Watch Ultra. Вони можуть фіксувати падіння людини чи аварію — та автоматично викликати екстрену допомогу.

Крім того, розумні гаджети здатні повідомити користувачеві, що той погано спав, але не пояснити, чому так сталося. 

Чи справді смартгодинники допомагають

У мережі та медіа можна знайти вдосталь історій про те, як смартгодинники рятували життя.

Одну з них розповіло видання Engadget. Американець Джеймс Грін начебто відчув панічну атаку — і вирішив прогулятися, щоб заспокоїтися. У процесі він помітив, що задихається, піднімаючись під невеликим нахилом. Грін вирішив, що це не нормально, адже останні місяці займався велоспортом, і був у гарній формі. Він повернувся до офісу, сів за стіл й подивився на свій Apple Watch. Годинник показав, що пульс чоловіка зашкалює.

Пару років тому в Гріна діагностували тромбоемболію легеневої артерії, але він приймав ліки. Врешті Грін звернувся до лікаря. Той вважав, що стан пацієнта схожий на тривогу. Проте Грін показав йому записи свого пульсу зроблені Apple Watch. Після цього лікар призначив КТ легень. Виявилося, у його ліву легеню повернулися згустки крові. 

Грін отримав невідкладну допомогу. Обійшлося навіть без операції. При цьому лікарі сказали Грінові, що якби він не звернувся по допомогу, то його міг би вбити тромб.

Іншу історію — 87-річної американки, яку врятував смартгодинник — розповідає видання The New York Times. Жінка вела активний спосіб життя та тричі на тиждень займалася спортом з тренером. Але одного дня вона відчула запаморочення в голові. Apple Watch зробив електрокардіограму, показав, що пульс з нормального показника у 80 ударів на хвилину впав до 40 та порадив звернутися до лікаря.

Урешті жінку доставили до кардіологічного відділення. Наступного дня їй встановили кардиостимулятор. 

Звісно, історії порятунку користувачів можна знайти не лише про Apple Watch. Фітнес-трекер від Fitbit так само є героєм медійних історій порятунку. Наприклад, 39-літній фінансовий консультант Ерік Ісаксон об 11 ранку подивився на фітнес-трекер та помітив, що вже спалив 9 000 калорій. При цьому він не займався фізичною активністю — сидів на зустрічах. Його серцебиття сягнуло 155 ударів на хвилину. Це значно вище нормального рівня у стані спокою.

Ісаксон вирішив, що проблема з Fitbit, але все ж звернувся до лікаря. Уже за три години чоловік опинився у відділенні невідкладної допомоги. Причина — фібриляція передсердь, спричинена негерметичністю серцевого клапана. Цей стан у випадку, якщо його не лікувати, міг призвести до смерті.

Таких історій можна зібрати значно більше. І звичайно, їх використовують і виробники для просування гаджетів.

Наприклад, цьогорічний ролик з презентації Apple:

Що кажуть лікарі

Через багатофункціональність та подібні історії може виникнути враження, що смартгодинники та фітнес-трекери вже на тому рівні, щоб серйозно убезпечити життя людини. Потенціал та успіхи в цьому напрямі дійсно є, але не варто їх переоцінювати. 

Лікарі погоджуються, що розумні гаджети можуть попереджати користувача про нерегулярне серцебиття. Проте не кожен з цих випадків є небезпечним та загрожує життю. 

«Це ніби ми щойно винайшли мікроскоп і бачимо мікроорганізми, але не знаємо, що це таке», — так пояснив своє ставлення виданню The New York Times директор Центру дослідження та оцінки результатів Єльського університету доктор Харлан Крумгольц.

А от медичний директор серцево-судинної служби RWJBarnabas Health Гарі Рогал каже, що йому як кардіологу подобаються домашні пристрої. Проте Рогал вважає, що їх потрібно використовувати лише людям, в яких є хвороби серця або схильність до них. 

Також лікарів непокоїть те, що все більше людей носять гаджети, які можуть виявляти звичайні серцеві аритмії. Це призводить до непотрібних обстежень та лікувань.

Виконавчий директор Кардіологічного науково-дослідного інституту Віктора Чанга, професор Джейсон Ковачич говорить, що до нього звертаються пацієнти, які помітили якісь аномальні показники на своїх смартгодинниках. Проте він зазначає, що невиявлені проблеми з серцем в загальній популяції відносно рідкісні.

Це підтверджують і дослідження. Минулого року в науковому журналі American Heart Association Journal опублікували дослідження, у якому брало участь понад 455 000 учасників (середній вік — 47 років). Усі вони протягом тижня носили фітнес-трекери Fitbit. 

Лише у 1% (4728) цих учасників виявили нерегулярне серцебиття. Після ЕКГ його підтвердили лише у 1057. З них лише у 340 учасників (32,2%) знайшли фібриляцію передсердь. Насправді це гарний результат. Він показує, що смартгаджети дійсно здатні помітити проблему. Проте не кожне застереження розумного годинника означає, що у вас серйозні проблеми.

Замість висновків

У підсумках таких матеріалів є дві крайності — хвалити технологічний прогрес або звертати увагу на те, як вдало історії про порятунок допомагають в маркетингу годинників за $299 чи $499. 

Насправді все дещо складніше. Наразі не варто однозначно покладатися на смартгодинник у питаннях безпеки життя. Такі пристрої все ще не вміють діагностувати серцеві напади, інсульти, інфаркти та багато інших захворювань. Скоріше вони служать таким собі індикатором — сигналізують, що щось йде не так. Приблизно, як хтось зі знайомих каже вам: «Ти погано виглядаєш, може, піди до лікаря?». 

І, звичайно, не завищуйте оптимізм щодо смартгодинників через численні історії про порятунок людей. Тішить, що все закінчилося добре. Проте смартгодинник на руці, на жаль, не гарантує, що він обов’язково помітить проблему та достукається до людини. Попри всі досягнення, відповідальність за власне здоров’я все ще лежить на самій людині.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter