«Навіщо працювати на когось, якщо можна взяти інвестиції на бізнес?». Василь Гроголь про нову розкіш та український креативний клас

Що не так із Нью-Йорком

У Нью-Йорк потрібно приїжджати підготовленим: зі знаннями, досвідом, контактами та метою. Якщо я приїду туди зараз, то вже розумітиму, що там робитиму. І для мене не буде перешкод.

Нью-Йорк дуже романтизований. Опиняючись там, уявляєш себе королем. А потім виявляється, що навколо тебе ще десять таких королів, які крутіші за тебе.

Це місто висмоктує енергію. Ти потрапляєш у колообіг «метро – робота, робота – метро», цей ритм поглинає. Дуже легко втратити себе. Але якщо приходиш за чимось конкретним, Нью-Йорк дасть тобі всі можливості, як ніяке інше місто на Землі.

Як створити готель у 21 рік

Я приїхав до Києва, коли мені був 21, а за два роки вже відкрив Bursa. Відкрив не з нуля — будинок готелю від початку належить моїй родині. До переїзду до Києва він був порожнім. Тато сказав: «Вася, навіщо працювати на когось, якщо можеш узяти будівлю, знайти інвестиції та зробити все сам?»

У той час мені запропонували роботу в Лос-Анджелесі. У мене було два варіанти:

• поїхати до України, в невідомість;
• залишитися у США в комфортних умовах.

І ось я тут.

У Bursa лише один інвестор, якого я знайшов у Чехії. Це велика технологічна компанія, яка займається обладнанням. Закладали термін окупності готелю в 7–8 років, але коронавірус скорегував план.

На чому заробляє Bursa

Готель — це шалено прибуткове підприємство, дуже високомаржинальний бізнес. На готелі можна заробити більше, ніж на ресторані. Але важливо відкрити готель у правильний час та у правильному місці.

У нас у «Бурсі» є два джерела доходу — готель (33 номери) та food and beverage (їжа та напої, два бари та ресторан). Спліт за прибутковістю — 50 на 50. Тобто орендування номерів приносить стільки ж грошей, скільки їжа з напоями. Тільки в готелі маржа 75%, а в ресторані з барами — лише 25%.

Навіщо Україні потрібна нова розкіш

Концепція готелю Bursa — це нова розкіш. Відмова від дорогих тачок і вишуканого одягу. Наші клієнти прийшли до чогось більш чистого та щирого.

Нова розкіш — це час, комфорт і персоналізація. Тебе оцінюють не за одягом, а за тим, хто ти є.

Можна відстежити це за великими гравцями в готельному бізнесі, які зараз переходять до індивідуальності. Вони будують унікальні готелі, а не однакові.

Як працюють дзеркальний менеджмент і системність

Команда — це відбиття її керівника. Абсолютне дзеркало. Як керівник бачить ситуацію та наводить лад, так робитиме й команда. А ось власник бізнесу — це відбиття всієї компанії.

Я досить педантичний і скрупульозний до деталей. Не можу жити без порядку та чіткої організації. У мене око смикається, коли хтось неправильно підписує чат у Telegram або файл. У мене є окрема людина, яка контролює збудовану мною систему.

Я створюю систему, тому що тільки я знаю, як краще розвивати свою компанію. Я достеменно знаю, хто зі співробітників над чим працює. У мою систему впроваджені принципи внутрішнього клієнта в компанії. Всі співробітники перебувають в одному інформаційному полі. Ми постійно розвиваємося, шукаємо інвестиції та нові проєкти.

Чим український креативний клас відрізняється від американського

Креативний клас — двигун прогресу в XXI столітті. Завдяки йому з’явилися мільйони робочих місць і можливостей. Креативний клас нереально змінює всі місця. Це видно за Нью-Йорком: зростає вартість нерухомості, відбувається швидка джентрифікація віддалених районів на зразок Брукліну. Старі магазини змінюються на модні кафе, кінотеатри, салони з вінтажними меблями.

У Києві трохи інша історія. Тому що креативній економіці приємно жити в хорошій глобальній економіці, де є зрозумілі важелі досягнення результату.

У нас для цього мало грошей. Але я вважаю, що це все рухається правильно й органічно. Просто це не «квантові стрибки», як у Нью-Йорку.

А ще креативний клас в Україні починає потихеньку розуміти, що не треба обмежуватися одним лише національним ринком. Це принцип класного життя — розцінювати весь світ як свою платформу.

Новий проєкт Василя

Наш новий проєкт — це завод із виробництва пива Bursa Beer. Будуватимемо його у Вишгороді. Поки що в ньому немає партнерів, але я в активному пошуку.

Я хочу виробляти масмаркет-пиво, яке продаватиметься в кожному українському «Сільпо». Це буде офігенне пиво, яке хочеться пити самому.

Моє завдання — вийти на певний обсяг в Україні та потім одразу зайти на світовий ринок.

Про гарний дизайн

Я вірю в гарні дизайн та архітектуру. А ще маю любов до меблів. Адже меблі — це продовження інтер’єрного дизайну, який своєю чергою є продовженням архітектури.

Щодо меблів мені дуже подобається приклад Швейцарії. Там людина може успадкувати стілець — звичайний табурет, який ще його дід сколотив. І цей стілець буде далі у спадок передаватися. Його не пофарбують і не обліплять сайдингом. Мені імпонує така культура.

У мене вдома теж є «зірковий» стілець, на ім’я Василь. Це модель B3, яку розробив американський архітектор Марсель Брейєр. Зробив, коли навчався у школі Баухаус.

Чому стілець називається Василь? Коли Марсель Брейєр сидів у майстерні та майстрував стілець, то, за легендою, повз проходив викладач архітектурної школи Василь Кандинський. Він сказав: «Класний стілець!». І Марсель вирішив назвати стілець Василем. Це вічна штука з якісною шкірою.

Про що завжди пам’ятає Василь Гроголь

Потрібно не любити себе, а шанувати. Якщо ти любиш себе — ти не виходиш із зони комфорту. Не доробиш звіт і ляжеш спати, бо «можна завтра зробити». А якщо ти себе поважаєш, ти закінчиш цей звіт, а вранці встанеш і скажеш: «Оце я молодець».

Слухайте на зручній платформі або дивіться на YouTube:

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter