Олександр Лядов останні 25 років займався бізнесом, із них 15 років керував різними компаніями у сферах інвестицій, маркетингових комунікацій, еCommerce, медіа, дистрибуції, ритейлу, страхування, сільського господарства та енергетики. Зараз як бізнес-терапевт він допомагає підприємцям швидше вирішувати дилеми на стику бізнесу й особистості. Олександр також веде про це щоденну розсилку для підприємців LyadovDaily. З дозволу автора Vector передруковує його текст про пріоритети в бізнесі.
Повз ворота
Уявіть собі нападника, який б’є повз воріт заради збереження хороших стосунків із воротарем іншої команди. «Адже він теж людина, і йому буде боляче від пропущеного гола», — абсурдна мотивація, правда? Воротар дійсно буде страждати від програшу. Адже нікому не спаде на думку назвати всіх цих людей жорстокими гнобителями «пригнобленого воротаря»? До того ж, зроби нападник так, його засудять гравці обох команд, тренери, вболівальники, а головне — сам воротар. До того ж воротар сприйме «гуманний» промах нападника як образу.
Причина проста. Усі ці люди зібралися на полі заради однієї мети — гри під назвою «Футбол». Група різних людей домовилася про єдині завдання та правила, що в ній цінується і що засуджується. Інакше кажучи, що тут добро і що зло.
Присутні одностайні в тому, щоби виявити володаря найвищої компетентності в специфічному виді діяльності.
Усе інше відходить на другий план, стаючи або користю, або перешкодою в досягненні спільної мети. Тому можна і навіть потрібно грати агресивно, якщо немає порушень правил, за чим стежить не тільки суддя, але взагалі всі присутні.
Також можна і навіть потрібно заподіяти «біль» гравцеві, забиваючи його команді гол, вказуючи на допущені ним помилки або навіть виключаючи його з команди за неготовність давати пас, викладатися на повну. Однак саме таке «нелюдське» ставлення дозволяє всім учасникам отримувати задоволення від гри, вступаючи в сутичку знову і знову.
Що це означає для бізнесу?
У бізнесі, однак, вищезгаданий абсурд іноді бере гору. Це характерно для молодих засновників і незрілих менеджерів. Особливо, якщо, відповідно до моделі особистості «Велика П’ятірка», вони більш схильні до «доброзичливості» (англ. Agreeableness) і меншою мірою до «сумлінності» (англ. Conscientiousness).
Такі люди впадають в ступор і відчувають стрес, коли в їхній голові загострюється, наприклад, така дилема: «Звільнити недбалого співробітника (щоб захистити компанію)» vs «Не звільняти співробітника (щоб його не образити й не відчувати провини самому)». Або «взяти у свої руки владу (щоб врятувати кризовий проєкт)» vs «не брати владу в руки (щоби ніхто не вирішив, що вона — вискочка-кар’єристка)».
Бізнес — це такий же різновид соціальної гри, як футбол, козаки-розбійники або покер.
Як і будь-яка гра, бізнес має головну мету. Тут — це систематичне збільшення прибутку коштом ініціативного створення цінності й прийняття ризику втрати вкладених часу, сил і засобів.
Якщо підмінити цю мету іншою або раптом поміняти правила, то ця гра втратить сенс, а учасники, що занудьгували, переключаться на інші ігри.
Для вирішення вищеописаної дилеми підприємцю або менеджеру необхідно лише змінити кут зору. Потрібно нагадати собі, заради чого всі гравці в бізнесі зібралися. І якщо для збереження глобального сенсу гри потрібно локально засмутити когось, значить це неприємне рішення правильне і необхідне. Повірте, за якийсь час ця людина сама скаже вам дякую.