- Співзасновниця та партнерка організації INSCIENCE.
- Популяризаторка науки.
- Експертка з наукоємних інновацій Стратегії розвитку інновацій WinWin 2030 від Міністерства цифрової трансформації.
- Переможниця премії «УП100. Сила жінок» 2025 року в категорії «Освіта і наука».
Про себе
Я допитлива людина, дівчина, українка. Ми звикли себе описувати через те, що ми робимо, але якщо без привʼязки до тайтлів — це те, хто я.
Я би не хотіла займатися тим, що не приносить користі іншим людям, широкому колу, і тим, що можуть сильно краще робити інші люди. Для мене важливо мати набір моїх скілів і своє бачення, приміром, якоїсь екосистеми. Важливо, щоб коли я бачу проблему, я могла зробити якусь зміну.
Наприклад, INCIENCE стався з ідеї зробити конференцію TEDx, — але з вченими. Тоді я працювала журналісткою, мала бачення, як зробити конференцію про вчених на широку аудиторію. Побачила, що є багато проблем, наприклад, що STEM-освіта для дітей не така, якою ми б хотіли бачити, тому — ми зробили лекторій для дітей.
На журфак в університеті Шевченка я прийшла з політехнічного ліцею, куди вступала з думкою, що я піду далі вчитись на біотехнологію. Я спеціально пішла в хіміко-екологічний клас. До слова, я виросла в сім’ї геологів-геофізиків.
До нас додому часто приходили друзі дідуся, з різних сфер. Був один друг, професор біотехнології в КПІ, який розповідав мені, що це дуже класна сфера, — тож я подумала: це наука майбутнього, піду вчитись в цьому напрямку.
Зараз я теж так думаю, але коли я прийшла в політехнічний ліцей, то в мене не сталося метчу на стільки, що б я розуміла: можу цим займатися ефективно в Україні. Мені здається, якщо б я тоді бачила класні рольові моделі, то як мінімум могла б зрозуміти, куди далі рухатися по навчанню, по роботі.
Тому для мене важливо для своєї роботи шукати, місце де я приношу найбільшу цінність. Я з дитинства задавала собі це питання: що я найкраще можу робити.
Я зрозуміла, що час закінчувати журналістикою коли зрозуміла, що я не можу бути і в ній, і робити свою організацію. Тобто мені треба було вибрати — і це було складно, адже обидва напрями діяльності мені подобались. Спочатку я зробила паузу для того, аби організувати конференцію, а потім зрозуміла, що у мене немає стільки часу, щоб присвячувати себе двом фултайм проектам.
Для мене моя робота — це як будувати мости між наукою і іншими сферами. Іноді вони стоять стійко, а деколи – ні. І, мабуть, класно було б побудувати мости, які б витримували і, могли наближати острови, між ними.
Ми розвиваємо нонпрофіт-організацію, яка має всередині комерційний проєкт, але це все-таки весь спектр нонпрофіт. В нас велика команда і ми повинні мати фінансові показники для того, щоб рости, виконувати свої KPI. І в цьому плані метафорично це можна назвати підприємництво, хоч і юридично ні.
Про місію
Моя місія — це створити екосистему, в якій вченому і підприємцям легше і ефективніше створювати інновації разом.
Людям — бачити цінність науки, і мати можливість використовувати її в своєму житті, спираючись на дані, а не на те, що ми придумуємо.
Про виклики
Зараз ми сидимо в Києві в кінці жовтня, у нас в день перед конференцією до четвертої на локації не було води. І це, як пожартувала наша керівниця конференції, зараз мінімальний райдер.
Хотілося б, щоб наступний рік була вода, хоча б десь в районі. Це зараз звучить смішно, але це умови, в яких реально людям треба працювати. Я думаю, що для мене зараз, особисто питання-виклик — як у нас змінюються умови, як буде виглядати зима, як люди будуть себе почувати в цей час. Навіть якщо твоя задача – думати і про стратегію, і про партнерів, і про цінність, яку ти даєш, все одно треба пам’ятати, з ким ти працюєш, як почуваються люди.
Про перші гроші
Мені виплатили премію в політехнічному ліцеї, за посаду старости чи щось таке. Я не памʼятаю, які там були критерії, але свої перші гроші я отримала там. Потім видавала ліцейну газету і знайшла після цього роботу в медіа. Так заробила перші гроші за статті.
До речі, перша газета, в якій я працювала, — це «Ірпінський вісник». Потім у мене був журнал про риболовлю, де я писала про екологію. Можна сказати, що відносно десь використовувалася моя експертиза, здобута в ліцеї — тому що я навчалася в хіміко-екологічній групі. Потім я працювала в газеті «День». І вже на четвертому курсі, пішла в медіа «Hubs», яке засновували ексжурналісти Forbes. Там писала про стартапи і про підприємництво.
Я, щиро, не пам’ятаю, що, крім просто цікавості спонукало мене обрати саме тему стартапів і підприємництва. Але це було цікаво.
Про контент
З початком вторгнення я стала менше читати. Дехто каже, що це їх заспокоює, і мені здається, що так, але важко налаштувати себе на цей ритм зараз.
Завжди була людиною подкастів. Я багато слухаю і про якісь загальні теми, і про підприємництво. Це не буде топ-3, але є дуже прикольний подкаст про серіал The Last of Us. Я його зберегла, але ще не слухала.
Більше слухаю англомовні, але серед українських я слухаю Vector, «Закрив раунд», Women Make Money, The Ukrainians.
Мені подобається Master of Scales, Lenny’s Podcast. Я послухала всі Асquired, вони довгі, але реально класні. Коли мені розказали про них, і я почала слухати, то вони одразу зайняли моє топ-перше місце. Проте, коли багато працюю, я його не слухаю — треба перемикатись.
Про менеджмент та лідерство
Бачення, гнучкість, допитливість, енергійність, відповідальність — мої топ скілів, які повинен мати кожен керівник. Гнучкість, — зрозуміло, світ змінюється і тобі треба бути інлайн. Енергійність, бо треба багато що вирішувати. І те, з якого стану ти це робиш, багато що вирішує, теж.
У тебе має бути високий рівень енергії для того, щоб просто бути не в хорошому настрої, чи завжди усміхненим, а завжди підтримувати атмосферу в команді.
А ще, слід бути позитивно налаштованим, бо будь-яка проблема не є чимось приємним. Якщо у тебе немає енергії подумати, як її можна вирішити, то ти можеш скачуватися вниз.
Допитливість, бо можеш багато що ще придумати, якщо ти відкритий серцем, відкритий до нового. У тебе мають виникати нові ідеї, це супер важливо.
Керівнику також потрібно делегувати, але бути уважним. Тобто тримати в фокусі те, що тобі дійсно важливо. Детально знати, але делегувати, мати людей, які відповідають за свої зони, щоб вони дійсно відчували свою відповідальність.
Про найм
У мене колись була фраза: коли наймаєш, то слід думати чи пішов би в похід або в бар з цією людиною. Я, до речі, не п’ю алкоголь. Проте, це метафора про те, що тобі з людиною цікаво, комфортно і ти можеш на неї покластися.
Важливо, щоб ви доповнювали одне одного. Ти в чомусь маєш слабші сторони, людина в чомусь сильніші. І навпаки.
Про людей, чия думка має значення
У мене є близька подруга Оля. Коли це якісь особисті речі, наприклад, як розподіляти час, як шукати баланс, то ми з нею завжди радимося. Це дуже цікаво.
Якщо йдеться про робочі питання раджуся з Анею Орєховою, зі своєю партнеркою. І, звичайно, зі своїм партнером по життю Your title Прим. Свят Святненко, Managing Director Endeavor Ukraine та засновник Mission Possible . Ще звертаю увагу на те, що думаю команда. Є ще ряд людей, на думку яких я зважаю і в роботі, і в особистому житті, і раджуся з ними. Зокрема, науковці.
Про рейтинги
Для мене рейтинги це можливість підсвітити науку. Я насправді на частину цих рейтингів регулярно подаю вчених. Хочу, щоб вони частіше туди проходили.
Рейтинги чи публікації — це святкування того, що вдалось зробити. Це правильно.
Це потрібно. В такі моменти слід зупинятися і розуміти, що це вдалось. Проте важливі не лише номінації, але й час на рефлексію, що ці досягнення для тебе означають.
Про рольові моделі
У мене, насправді, немає рольових моделей. Якщо я не знаю людину особисто, то вона не може бути прикладом для мене. В таких випадках легко обманутися, надумати з публічного образу, що людина якась дуже класна, а насправді — ні.
Тому для мене приклади — близькі люди. Це і Свят, і близькі подруги.
Ще рольова модель — мій дідусь. Він 1946 року народження, але й досі працює. Їздить з Ірпеня в Київ на роботу і управляє геологічною партією. Це як компанія, просто вона є частково державною, частково комерційною. Він управляє командою, вони роблять аналіз різних мінералів. Дуже curious person в своєму доволі поважному віці.
Про Україну
В Україні 11-й рік війна. Скоро четверта річниця повномасштабного вторгнення. Те, що ми тут говоримо, запускаємо проєкти можливо лише завдяки ЗСУ, людям, які служать.
Є багато галузей, розвиток яких сприятимуть майбутньому України — Defense, BioTech, ManTech тощо. І в кожній галузей важливо розвивати технологічну компоненту, для того, щоб мати конкурентну перевагу і мати можливість продавати на міжнародному ринку. Коли ми говоримо науку йдеться про використання технологій, долучення висококваліфікованих інженерів, пошук розробок, які посилюватимуть компанію та її продукти.
Про екзистенційне
Джобсу приписують цитату, про те, що він би обміняв всі свої досягнення, що він має, всі свої здобутки, на одну зустріч з Сократом. Чи є в тебе щось, що ти готова була б обміняти на щось?
На перемогу, на те, щоб люди були живі. Я не знаю, яка ще може бути відповідь на таке питання.
Можна ще поміняти успіх на відчуття повного спокою. Тому що успіх – це результати, які приходять протягом інтенсивної роботи. Вони мають ціну. Інша сторона медалі – це спокій, який ти можеш відчувати.
Але за останні роки багато хто з моїх близьких або помирав на війні, або є безвісти зниклим. Тому моя відповідь залишається такою — я хочу перемоги України, і щоб люди були живі.