Мистецтво простоти й ощадливості: історія засновника імперії IKEA Інґвара Кампрада
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
А ви складали разом шафу з IKEA, щоб перевірити на міцність ваші стосунки? Цей бренд — більше, аніж подібні старі жарти, чи асоціація зі скандинавським стилем, який впишеться будь-куди. Це про можливість безоплатно отримати шурупчик, щоб відремонтувати ваш стільчик, про барахолку, де ви можете продати чи придбати вживаний диван. Про конструктор інтер’єру на сайті, щоб ви могли скласти кімнату своєї мрії. Про доступні ціни. Мінімалізм і скромність. Про магазини, де можна з’їсти фрикадельки та де є дитячі кімнати. Про «людську» комунікацію бренду, де тебе розуміють і підтримують.
Колись IKEА точно повернеться в Україну (нібито цьогоріч), а доти поговорімо про філософію життя засновника бренду — Інґвара Кампрада. Днями йому могло б виповнитися 99 років (підприємець помер у 2018-му).
Початок історії
«…Правила встановлює морена — піщана, камʼяниста пустка. Скрізь панує самотність, тиша й аскетизм…Тутешні хатинки завжди були невеличкими, поля — каменястими, а життя — важким і виснажливим».
Ні, це не початок хорору. Це опис батьківщини Кампрада. Він народився у 1926 році в Ельмгульті, на півдні Швеції. Тогочасне тамтешнє життя не назвеш простим — земля кам’яниста, врожаї скромні, тож людям доводилося бути і винахідливими, і працьовитими. Поєднувати фермерство з ремеслом, лагодити старі речі й економити на всьому. Хтось виїжджав у пошуках кращої долі, а ті, хто лишався, жили скромно, опалювали будинки дровами й працювали від світанку до заходу. Чи здогадувалися місцеві, що ця культура практичності й ощадливості, зрощує поруч з ними засновника транснаціональної корпорації? Навряд.
Так само, певно, як і дідусь Інґвара, коли брав малого онука до своєї будівельної крамниці. Там можна було і побавитися, і побути продавцем. Там майбутній бізнесмен взявся торгувати всім, що може: від сірників і листівок, до власноруч зловленої риби. Згодом, вже бувши підлітком, хлопець збував серед однокласників пояси, годинники та ручки.
Ліворуч: Інгвар і його сестра, приблизно 1932 р. Праворуч: сім’я Кампрад, 1936 р. Фото: ikea.com
Батьки хлопця також всіляко підтримували його починання і показували власний приклад, розвиваючи свою ферму. А бабуся Франциска Кампрад була не лише найпалкішим шанувальником асортименту товарів від онука, а і його близьким другом (хоча таке спілкування мало і згубний вплив на хлопця, про який — згодом).
Бізнес-френдлі середовище, яка переслідувало Інґвара, зробило свою справу. Вже у липні 1943-го, коли хлопцю було лише 17, він заснував IKEA, на подаровані батьком гроші. Так, той випадок, де можна сказати: компанія зростала разом із власником.
Заснування компанії збіглося зі службою у війську, але бізнес хлопець не закинув. Він домовився про вечірні відгули, щоб працювати в орендованому офісі. Спочатку це була крамниця, що імпортувала канцелярію, годинники та панчохи. Кампрад особисто об’їжджав газетні ятки й сільські крамниці. І завше знаходив спільну мову із замовниками. Клієнтоцентричність — те, що він засвоїв ще на фермі, коли дбайливо складав список покупців.
Вже у 1947-ому компанія запропонувала на продаж меблі. Тим паче, що цю ідею підприємець виношував вже давно. Як розповідав в інтерв’ю для New York Times, він хотів зробити меблі доступними для всіх: «Коли мені було близько 17 років, я почав дивуватися, чому лише заможні люди можуть дозволити собі красиві меблі. Тоді шведський дизайн був дуже популярний, але він був занадто дорогим».
У 1958-му відкрився перший магазин IKEA, а через п’ять років — і другий. Зараз же це величезна корпорація, яка має 481 крамницю по всьому світу. У компанії понад 210 000 робітників. Обсяг продажів IKEA за 2024-ий фінансовий рік сягав 45 млрд євро.
Звісно, що за цифрами криються зусилля і праця багатьох людей, але передусім філософія Інґвара, яка вплинула ледь не на все, за що зараз люблять IKEA: за цікаві каталоги (щоправда, які віднедавна більше не видають); за крамниці, де ти відчуваєш себе як вдома; за самозбірні меблі, які зручно перевозити. Кампрад завше тяжів до ощадливості, простоти й доступності. На цих китах і досі тримається IKEA.
Філософія Кампрада
З’ясувати потреби більшості — ідея, яка ніколи не полишала чоловіка. Він частенько особисто навідувався у магазини IKEA, щоб спілкуватися з покупцями. Бо ж вірив, що найкращі підказки дають самі клієнти. Якось у переповненому французькому потязі він сім годин опитував пасажирів, аби дослідити ринок.
Його кабінет — світлий і без зайвої розкоші. Дерев’яні меблі, стелажі з книгами, стоси паперів — це місце, де народжувалися ідеї, писалася купа листів і знову планувалися поїздки в магазини.
Бувши мультимільярдером, Кампрад не обирав перший клас у літаках. Бо, як пояснював, має відповідати принципам свого бренду, бо ж сам пропагував культуру економії у IKEА. Про це є чимало історій. Одного разу Інгвар побачив банки смаженої курки польського виробництва в одній зі швецьких крамниць. І ні, далі буде не про бюджетну вечерю. Чоловіка зацікавила доля курячого пір’я.
Він зв’язався із виробниками і домовився про придбання пір’я для набивання декоративних подушок (звісно, за вигідними цінами). На ринок чоловік полюбляв приходити майже перед його закриттям, щоб вихопити знижку. 32 роки їздив на одному авто. Джинсові сорочки — типове ділове вбрання чоловіка. А його оселя була обставлена тільки старими меблями (звісно, з ІКЕА).
Маючи неабияке завзяття до бізнесу, Інґвар майже не запам’ятовував цифри й мав труднощі із читанням. Усе через неврологічну вроджену хворобу — дислексію. Та навіть ці обставини Кампрад перетворив у перевагу для компанії. І товари IKEA мають не складні артикули, а зрозумілі назви скандинавського походження: назви професій, тварин, імена тощо. А це зручний шопінг і для себе, і для інших.
«Ми йшли навпомацки, спотикалися, падали, знов спиналися на ноги й перемагали». Саме так Кампрад пригадував шлях створення своєї бізнес-імперії.
І якщо заглибитися в історію ІКЕА, то зрозуміло, що це не примарний «успішний успіх», а результат безлічі послідовних кроків. Це і про рішення виготовляти самозбірні меблі, які стали справжнім проривом. Покупці виграли можливість легко перевозити покупки додому громадським транспортом чи ж власним авто, не наймаючи вантажівок.
Та й меблі мали доступніші ціни, бо ж компанія «переклала відповідальність» складання на клієнтів. І такий ризик став виправданим. Темпи продажів не вщухали, а сам процес збирання став невіддільною асоціацією з ІКЕА — люди відчувають гордість, коли самі створюють щось своїми руками. У результаті бренд отримав ще більше лояльних клієнтів по всьому світу.
І про це свідчать цифри: що п’ять секунд у світі продається один самозбірний стелаж BILLY.
Це і про планування крамниць, які спеціально сплановані так, щоб змусити покупців блукати лабіринтами, де вони хоч-не-хоч, але побачать весь асортимент, навіть якщо прийшли по один стіл. Та й це не просто склад меблів, а цілі демонстраційні кімнати, де можна, як оцінити меблі в інтер’єрі, так і полежати на дивані чи покрутитися на стільці. «Почувайтесь як вдома» — ось про що тихо кричить ІКЕА. Це не просто виставка товарів, а спосіб надихнути людей на покупку цілих комплектів, а не окремих предметів. А коли нарешті пощастить натрапити на касу, то замість кіндерів покупці натраплять на уцінені товари — від гірлянд і посуду до садових меблів.
Це і про дитячі кімнати в цих же крамницях. Це зараз нас цим не здивуєш, але для минулого століття ІКЕА це був геніальний хід. Батьки отримали можливість спокійно ходити відділами, а не ловити своїх дітей по полицях і шафах. Це не тільки про зручність, а й про стратегію, яка подовжила час перебування покупців у магазині, а отже, збільшила середній чек.
Крім безплатної няні — ще й бюджетний ресторан прямісінько у крамниці. IKEA розуміла, що похід за меблями — це доволі виснажливо, тож додала до своїх магазинів місце, де можна перепочити й підзарядитися. Це не просто кафе, а справжня фішка бренду — культові шведські фрикадельки, доступні ціни та відчуття домашнього затишку. Та ще й меню підлаштовують під місцеві смаки. Якщо у Швеції — картопелька із фрикадельками, в арабських країнах — куряча шаурма, то в Ізраїлі — кошерні страви. Тому поруч із салатом із маринованої сьомги є хумус. І все: ситий і задоволений клієнт не поспішає додому, а уважніше розглядає асортимент.
«Я бачу своє завдання в тому, щоб служити більшості людей. Питання в тому, як дізнатися, чого вони хочуть, як краще їм служити? Моя відповідь — залишатися поруч із звичайними людьми, тому що в душі я один із них» — говорив підприємець в одному зі своїх небагатьох інтерв’ю. І, схоже, зі своїм завданням він впорався, бо ж IKEA і досі сповідує філософію Інґвара попри те, що він це більше це не контролює. Кампрад помер у січні 2018-го, коли йому було 91.
«Мені важко відділяти комерційні інтереси від почуттів. Візьмімо хоча б ігрові кімнати. Грубо кажучи, ми облаштували їх заради власної вигоди. Але, з іншого боку, хороший догляд за дітьми — це найважливіше?»
Інша сторона медалі
Так само як Інґвару важко відділяти комерцію від почуттів, ми не можемо оминути декілька фактів із його біографії. Кампрад плекав культуру ощадливості, та подекуди це вже мало гіперболізований вигляд. Адже працівника могли оштрафувати, якщо він використовував аркуш паперу тільки з одного боку.
Чоловік не раз визнавав, що мав проблеми з алкоголем. Але, додавав, що завше може це контролювати.
Кампрад говорив, що не літає першим класом, але подейкують, що він мав віллу в елітному районі Швейцарії, маєток у Швеції та виноградники у Франції.
У 1994-му журналісти оприлюднили листи фашистського активіста Пера Енгдаля, які свідчили, що Кампрад з 1942 року підтримував пронацистську групу «Новошведський рух». За деякою інформацією, він навіть був членом нацистської партії. Інґвар зізнався, що його бабуся сильно вплинула на нього в юності і прищепила фашистські ідеї. Він не раз вибачався за своє минуле і визнавав, що це була «найбільша помилка» його життя.
P.S. Сайт ІКЕА, до речі, не менш цікавий, ніж їхні крамниці. Особливо та частина, де йдеться про історію компанії. Тут і архівні кадри Швеції ХХ століття, і зразки перших каталогів ІКЕА, і кадри з першої крамниці. Зазирніть, вам точно сподобається.
*У матеріалі використано цитати із книги Бертіла Торекула та Інґвара Кампрада «Історія IKEA. Бренд, що закохав у себе світ».
Партнерські матеріали
