preview preview
Нова функція

Слухай статті з Respeecher

Нова функція дозволяє слухати статті в зручному форматі завдяки технології від Respeecher. Насолоджуйтесь контентом у будь-який час – у дорозі, під час тренувань або відпочинку.
preview
00:00 00:00
Наступні статті
    Завантажується
    Голос
    Вибір голосу
      player background
      Вибір голосу
        Наступні статті
          Завантажується
          00:00 00:00
          БІЗНЕС

          Мільйони на Spotify не сплатять оренду: як сьогодні працюють лейбли і навіщо артисту знати кожен пункт контракту

          05 Лютого 2026, 08:34
          14 хв читання
          Дарія Прудіус Загортаю у слова історії людей та бізнесу, які запалюють.
          Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
          Режим читання

          Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

          Продюсерські центри, які «робили зірок з нуля» як опікуни на фул-тайм, майже зникли після 2022 року. Лейбли тепер працюють як сервісні центри. Частина артистів досі чекає, що за них усе вирішать. На цьому розриві між старою логікою й новою реальністю й можуть виникати конфлікти — показовий кейс скандал співачки Кажанни з Nova Music у січні 2026-го.

          Журналістка Vector Дарія Прудіус струшує пил зі свого робочого договору та пояснює, чому мільйони переглядів не конвертуються в гроші на картці, звідки беруться «рабські умови» та що робити, якщо співпраця йде не за планом. Своїми думками поділилися гравці музичного ринку: 

          • Ірина Горова, засновниця та CEO pomitni
          • Катерина Войчук-Базака, креативна директорка музичної агенції kontrabass promo
          • Катерина Дмитренко, CEO ENKO.

          Кейс Кажанни: про що був скандал

          16 січня 2026 року Кажанна опублікувала пародію на пісню Jerry Heil для цьогорічного Нацвідбору на Євробачення. Жарт сприйняли не як сатиру, а як випад у бік «своїх», тож фанати почали звинувачувати молоду артистку у заздрощах. У відповідь Кажанна пішла в емоційні сториз про «лицемірство індустрії», «дику істерію» та «стан абсолютного безсилля». Уже наступного дня вона оголосила про розрив зі своїм лейблом Nova Music, де Jerry Heil ключова артистка та кофаундерка, і назвала контракт «рабським». 

          З претензій Кажанни до лейблу невиплачені роялті, непрозора звітність, психологічний тиск і «космічні борги», які лейбл нібито не міг підтвердити. «Я живу в кредитних лімітах і маю мінус на картці, незважаючи на мільйони переглядів», — писала артистка. За її словами, більшість успіху — результат власних ідей та роботи в TikTok, а не промотування від лейбла.

          Того ж дня Nova Music публічно розкрив умови співпраці, за якими:

          • початкова модель 70/30 на користь компанії (усі витрати на продакшн, рекламу, команду — коштом лейблу); 
          • пропозиція перейти на 50/50 восени 2025-го (Кажанна відмовилася); 
          • інвестиції в 13 треків, альбом, п’ять кліпів; 
          • понад 70 колаборацій із брендами (зокрема з Adidas, Prom.ua та Eva.ua). 

          Ключовий момент — економіка проєкту. Лейбл планував горизонт окупності три роки. Станом на січень 2026-го, через 15 місяців співпраці проєкт так і не вийшов у фінансовий плюс. Мільйони переглядів на стримінгових платформах генерують значно менші доходи, ніж здається ззовні, — і це стало ядром непорозуміння.

          Щодо звітності позиції розійшлися. Кажанна стверджувала, що не бачила цифр і не могла підтвердити реальний відсоток. Nova Music заявив, що показав внутрішню звітність на зустрічі 29 грудня 2025 року, а передання документів затрималося через непідписаний договір про нерозголошення. 

          Зрештою сторони оголосили про мирну угоду. Кажанна отримала дистрибуцію всього бек-каталогу, повні майнові права на твори та відеокліпи, всі доступи до платформ і детальну звітність за весь період. Nova Music не висунув жодних фінансових претензій та окремо зафіксував, що не претендує на торгову марку «Кажанна». 

          Зазвичай такі історії гасять тихо, або в судах. Але що реально стоїть за цифрами в контракті, чому мільйони переглядів не конвертуються в гроші й хто в підсумку кому винен, коли «партнерство» розсипається?

          Не українська проблема: від LAUD до Taylor Swift

          Кажанна — не перша і не остання артистка, яка гостро розходиться зі своїм продюсером. Наприклад, LAUD у 2023 подав до суду на колишнього продюсера за те, що не отримував роялті, а заборона на нові релізи паралізувала кар’єру. У 2024 суд повністю задовольнив позов — LAUD залишив за собою сценічне ім’я.

          Wellboy заплатив Papa Music $300 000, щоб повернути ім’я та права на каталог. Міша Крупін із тим самим лейблом не домовився: у 2024-му він закрив проєкт «Корупція», а права на хіт «Чорний чемоданчик» залишилися у продюсерів.

          Найдовший відомий конфлікт — 13 років між Віталієм Козловським і Ігорем Кондратюком. Козловський розірвав контракт, але втратив право виконувати пісні, створені під час співпраці. Лише у 2025 виплатив $150 000 і отримав права на каталог. Кондратюк пізніше зізнавався: на початку роботи не було письмових контрактів, усе було на усних домовленостях.

          Під час скандалу Кажанни співачка Маша Кондратенко публічно розповіла, що двічі підписувала «дуже жорсткі контракти», які її травмували: «Пережила приниження, некоректне спілкування, аб’юз і газлайтинг». В інтерв’ю вона додавала, що один із договорів забороняв їй зніматися в певному одязі й позбавляв свободи у виборі творчого образу.

          Закордоном теж є ця проблема.

          Наприклад, Taylor Swift записала перші шість альбомів на лейблі Big Machine. Авторські права на пісні залишалися за нею, але мастер-записи — оригінальні фонограми — належали лейблу. Коли контракт закінчився, їй запропонували «викуповувати» записи по одному альбому за кожен новий реліз — вона відмовилася. У 2019 Big Machine продали разом із мастерами Скутеру Брауну без участі Свіфт. Вона почала перезапис альбомів як Taylor’s Version, щоб повернути контроль.

          Prince у 1990-х називав контракти формою рабства — виходив на сцену зі словом SLAVE на обличчі, бо не контролював мастери: «Якщо ти не володієш своїми мастерами, твій master володіє тобою». Деякий час виступав як The Artist Formerly Known As Prince і використовував символ замість імені. Його фразу record contracts are slavery досі цитують як попередження молодим артистам.

          Kesha дев’ять років судилася з Dr. Luke. У 2014 вона звинуватила його в фізичному та сексуальному насильстві й хотіла розірвати контракт. Суд відмовив, а Dr. Luke виграв зустрічний позов. Лише у 2023 сторони дійшли мирової угоди.

          Якщо подивитися на всі ці історії разом, видно один і той самий патерн: лейбл контролює артиста через права й гроші, а вийти з контракту складно. Про це все частіше говорять публічно — сигнал, що правила в системі починають хитатися. Але змінюються вони, як завжди, повільно й болісно.

          Вже не продюсерський центр

          Ще 10 років тому схема роботи була проста: продюсер знаходив талант, вкладав гроші, формував образ, ухвалював усі рішення — і, звісно, мав повний контроль над артистом. Саме ця система пояснює більшість відомих конфліктів: Козловський, Wellboy, Крупін — усі вони виходили з парадигми, де продюсер був власником, а артист — активом.

          Після 2022 року ця модель фактично зникла.

          «У жовтні 2024 року лейбл ENKO передав усім артистам, з якими працював у форматі фул-менеджменту, їхні чинні контракти — alyona alyona, KALUSH, Kalush Orchestra, SKOFKA, Kozak Siromaha. Ми завершили співпрацю екологічно. Зараз продовжуємо дружити і працювати вже в сервісній моделі», — розповідає Катерина Дмитренко, CEO ENKO.

          Лейбл pomitni з самого початку будувався як сервісна екосистема, каже Ірина Горова: «Модель лейблу pomitni — це дистрибуція, юридичний супровід, PR, SMM, букінг, паблішинг. Ми не працюємо за єдиним шаблоном, формат співпраці завжди формується індивідуально, орієнтуючись на запити артиста».

          kontrabass promo працює ще вужче: «Ми не втручаємось у створення музики і не накладаємо зобов’язань за кількістю релізів. Укладаємо лише ліцензійні договори на цифрову дистрибуцію. Більшість договорів підписуємо на 3 роки», — каже креативна директорка Катерина Войчук-Базака.

          Що це означає на практиці? Артист нині — власник свого проєкту, а не найманий виконавець чужого бачення. Лейбли фактично є підрядниками, які надають сервіси, за які отримують узгоджені відсотки, але не диктують, яку музику писати і що носити на сцені.

          Однак, «частина артистів досі очікує, що лейбл має робити все так само як колись робив продюсерський центр. Саме ця різниця між новою реальністю і старими уявленнями найчастіше й стає точкою конфлікту», — констатує Ірина Горова.

          У кого справжні гроші

          Артист-початківець (категорія C) отримує 91% доходу від дистрибуції та паблішингу — тобто від стримінгу. Концерти дають лише 6%, бренди — 3%. Мерч фактично відсутній. Проблема в тому, що стримінг генерує небагато: за мільйон прослуховувань на Spotify артист отримує в середньому $3–4 000 до вирахування частки лейблу і податків.

          У популярного артиста (категорія B) приблизно 30% припадає на стримінг, концерти та співпрацю з брендами. Це вже диверсифікований дохід, але щоб до нього дійти, потрібні роки розбудови аудиторії та концертної бази.

          Для селебріті (категорія A) головне джерело прибутків — концерти (65% усього заробітку). Стримінг падає до 22%, бренди — 12%. На цьому рівні мільйон прослуховувань — фонова метрика, а реальні гроші приносять тури та стадіони.

          Кажанна на момент конфлікту була десь між C і B: мала вірусні хіти, росла аудиторія, але концертна діяльність тільки починала масштабуватися. За логікою ринку, її проєкт ще не міг бути прибутковим.

          «Сьогодні модель “розкрутити артиста з нуля” фактично не працює, — каже Ірина Горова з pomitni. — Артист має сприймати лейбл не як інвестора, який “вливає бюджет”, а як стратегічного партнера — носія експертизи, інфраструктури та доступу до ринку».

          Креативна директорка Катерина Войчук-Базака з kontrabass promo категоричніша: «Немає фіксованої цифри і її не може бути. Це залежить від жанру, віральності, якості продакшину — і від готовності самого артиста займатися не лише творчістю, а й супутніми процесами: вести соцмережі, створювати контент, робити рекламні інтеграції. Від нуля до безкінченності».

          Три моделі співпраці

          Чому найчастіше виникають конфлікти, здавалося б, відповідь очевидна — через гроші. Хтось недоплатив, хтось забрав більше, ніж домовлялися. Але всі три лейбли, з якими поспілкувався Vector, сходяться в іншому: головна причина — невідповідність очікувань. Ірина Горова не приховує: артисти часто ставляться до підписання договорів недостатньо відповідально та не приділяють цьому належної уваги.

          Дистрибуція, лейбл, менеджмент — для людини ззовні ці слова звучать як синоніми. Для індустрії це три принципово різні моделі з різними зобов’язаннями, розподілом доходів і рівнем контролю. Заплутатися між ними — одна з головних причин конфліктів.

          «Дистрибуція зазвичай — це випуск музики на цифрових платформах, інколи — на фізичних носіях. Вона може бути лише цифровою, а може охоплювати й фізичні носії: платівки, диски, мерч. Сьогодні лейбл вже також займається промоцією музики, комерційними співпрацями, концертами тощо. Тут уже прописуються умови для кожного виду співпраць та розподілу прибутку. Менеджмент — це супровід артиста на всіх етапах роботи. Зазвичай це найбільш щільна співпраця, яка може оплачуватися як щомісячна ставка або як відсоток від усіх співпраць», — пояснює Войчук-Базака з Kontrabass Promo.

          ENKO виділяє три базові формати:

          • Фул-менеджмент — коли лейбл повністю продюсує артиста, інвестує кошти й бере на себе до 90% процесів. 
          • Парт-менеджмент — коли лейбл і артист ділять зони відповідальності та прибуток. 
          • Сервісна модель — коли артист сам обирає, які конкретні послуги йому потрібні.

          «Якщо це фул-менеджмент, лейбл може закривати все: запис, продакшн, кліпи, маркетинг, PR, SMM, дистрибуцію, концерти, букінг, стратегію розвитку, юридичну частину, — пояснює деталі Катерина Дмитренко. — Фактично — все, що веде артиста до цілей. Лейбл інвестує і реінвестує прибуток; артист отримує свою частку, і зазвичай це його особисті гроші — вони не інвестуються в проєкт».

          pomitni нині працює як сервісна екосистема з модульним підходом. «Базовий рівень — дистрибуція та паблішинг. Далі доєднуються інші сервіси залежно від завдань: PR, SMM, букінг, рекламні інтеграції, — розповідає Ірина Горова. — Існує також формат, коли артист заходить на повний менеджмент і лейбл координує всі напрямки. Але роль лейблу не обмежується сервісами — для нас важливо створювати спільноту, простір для нетворкінгу та доступу до можливостей».

          Тут криється важлива відмінність від західної практики. У США лейбли, паблішинг і менеджмент — це зазвичай окремі компанії, які не змішують ролі. Артист може бути підписаний на Universal Music, а паблішинг мати в Sony. Менеджер — взагалі незалежна фігура, яка представляє інтереси артиста перед усіма іншими гравцями.

          Що це означало для Кажанни? Судячи із заяви Nova Music, вона підписала продюсерський договір з інвестиціями — щось близьке до фул-менеджменту. Лейбл фінансував запис, кліпи, промо, організовував концерти та бренд-колаборації. Натомість отримував 70% прибутку до моменту окупності. Кажанна, схоже, вважала себе партнеркою, яка дає талант і контент. Nova Music бачив інвестицію з трирічною окупністю. Обидві позиції логічні, але не узгоджені на березі.

          Як вийти, якщо вже все підписали

          Лейбли, з якими поспілкувався Vector, пропонують дипломатичні алгоритми.

          «Перший — правове поле: якщо договір передбачає вихід, цим пунктом може скористатися і лейбл, і артист. Другий — діалог. Жоден лейбл не захоче працювати з артистом, який цього не хоче — з такої співпраці не буде сильного результату. Тому варто проговорити умови й знайти рішення, яке буде справедливим для обох сторін», — каже Катерина Дмитренко з ENKO

          «Починати в будь-якому випадку варто з юридичного аналізу договору. І лише після цього вибудовувати стратегію», — наголошує Ірина Горова. І дає розгорнутий алгоритм дій:

          1. Домовитися й завершити співпрацю за згодою обох сторін. Це найреалістичніший і найшвидший шлях: узгодити дату завершення, вирішити, що робити з уже випущеним контентом, обговорити компенсацію і розійтися без претензій.
          2. Перепідписати умови договору. Змінити термін, відсотки виплат, чіткіше прописати обов’язки і звітність. Часто це вигідніше, ніж повний розрив.
          3. Розірвати договір за процедурою, яка в ньому прописана. Це може бути повідомлення про розірвання за певний строк, невиконання зобов’язань однією зі сторін, форс-мажор чи інші підстави.
          4. Суд. Якщо є серйозні порушення договору або закону. Але це складний і тривалий шлях, що вимагає доказів і готовності до публічних конфліктів.
          5. Ребрендинг. Оновити сценічне ім’я чи творчу концепцію, якщо вихід з договору занадто складний або дорогий. Але тут важливо не порушувати умови угоди і не створювати нових ризиків.

          Кажанна обрала шостий шлях — публічний тиск. І це спрацювало: за два тижні після скандалу вона отримала всі права без фінансових претензій з боку лейблу. Але чи варто цей метод рекомендувати іншим?

          Головний урок цієї історії — не в тому, що лейбли погані чи артисти наївні. А в тому, що договір захищає сторони лише тоді, коли всі читають його та розуміють, що там прописано. 

          Більше про це

          01 FOMO OFF

          Скільки коштували демогоргони? Як Netflix промотував ностальгію, страх і дітей на велосипедах для фіналу «Дивні дива»

          Додати в закладки

          Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

          Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

          Партнерські матеріали

          Не сім’я, а баскетбольна команда: як побудувати корпоративну культуру через спортивну модель — кейс Boosters
          01 БІЗНЕС
          Не сім’я, а баскетбольна команда: як побудувати корпоративну культуру через спортивну модель — кейс Boosters
          Як виділятися в інфошумі, будувати стале ком'юніті та чому AI не замінить ваших талантів. Про що говорили на UPConf'25 
          02 БІЗНЕС
          Як виділятися в інфошумі, будувати стале ком’юніті та чому AI не замінить ваших талантів. Про що говорили на UPConf’25 
          Паковання з морських водоростей та біопластик: які стартапи увійшли до програми сталих рішень L’Oréal та CISL?
          03 ТЕХНОЛОГІЇ
          Паковання з морських водоростей та біопластик: які стартапи увійшли до програми сталих рішень L’Oréal та CISL?
          АI vs креативні задачі бізнесу. Як обрати підрядника, коли всі довкола працюють зі штучним інтелектом
          04 КРЕАТИВ
          АI vs креативні задачі бізнесу. Як обрати підрядника, коли всі довкола працюють зі штучним інтелектом
          Завантаження...