Мільйони на Spotify не сплатять оренду: як сьогодні працюють лейбли і навіщо артисту знати кожен пункт контракту
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Продюсерські центри, які «робили зірок з нуля» як опікуни на фул-тайм, майже зникли після 2022 року. Лейбли тепер працюють як сервісні центри. Частина артистів досі чекає, що за них усе вирішать. На цьому розриві між старою логікою й новою реальністю й можуть виникати конфлікти — показовий кейс скандал співачки Кажанни з Nova Music у січні 2026-го.
Журналістка Vector Дарія Прудіус струшує пил зі свого робочого договору та пояснює, чому мільйони переглядів не конвертуються в гроші на картці, звідки беруться «рабські умови» та що робити, якщо співпраця йде не за планом. Своїми думками поділилися гравці музичного ринку:
- Ірина Горова, засновниця та CEO pomitni;
- Катерина Войчук-Базака, креативна директорка музичної агенції kontrabass promo;
- Катерина Дмитренко, CEO ENKO.
Кейс Кажанни: про що був скандал
16 січня 2026 року Кажанна опублікувала пародію на пісню Jerry Heil для цьогорічного Нацвідбору на Євробачення. Жарт сприйняли не як сатиру, а як випад у бік «своїх», тож фанати почали звинувачувати молоду артистку у заздрощах. У відповідь Кажанна пішла в емоційні сториз про «лицемірство індустрії», «дику істерію» та «стан абсолютного безсилля». Уже наступного дня вона оголосила про розрив зі своїм лейблом Nova Music, де Jerry Heil ключова артистка та кофаундерка, і назвала контракт «рабським».
З претензій Кажанни до лейблу невиплачені роялті, непрозора звітність, психологічний тиск і «космічні борги», які лейбл нібито не міг підтвердити. «Я живу в кредитних лімітах і маю мінус на картці, незважаючи на мільйони переглядів», — писала артистка. За її словами, більшість успіху — результат власних ідей та роботи в TikTok, а не промотування від лейбла.
Того ж дня Nova Music публічно розкрив умови співпраці, за якими:
- початкова модель 70/30 на користь компанії (усі витрати на продакшн, рекламу, команду — коштом лейблу);
- пропозиція перейти на 50/50 восени 2025-го (Кажанна відмовилася);
- інвестиції в 13 треків, альбом, п’ять кліпів;
- понад 70 колаборацій із брендами (зокрема з Adidas, Prom.ua та Eva.ua).
Ключовий момент — економіка проєкту. Лейбл планував горизонт окупності три роки. Станом на січень 2026-го, через 15 місяців співпраці проєкт так і не вийшов у фінансовий плюс. Мільйони переглядів на стримінгових платформах генерують значно менші доходи, ніж здається ззовні, — і це стало ядром непорозуміння.
Щодо звітності позиції розійшлися. Кажанна стверджувала, що не бачила цифр і не могла підтвердити реальний відсоток. Nova Music заявив, що показав внутрішню звітність на зустрічі 29 грудня 2025 року, а передання документів затрималося через непідписаний договір про нерозголошення.
Зрештою сторони оголосили про мирну угоду. Кажанна отримала дистрибуцію всього бек-каталогу, повні майнові права на твори та відеокліпи, всі доступи до платформ і детальну звітність за весь період. Nova Music не висунув жодних фінансових претензій та окремо зафіксував, що не претендує на торгову марку «Кажанна».
Зазвичай такі історії гасять тихо, або в судах. Але що реально стоїть за цифрами в контракті, чому мільйони переглядів не конвертуються в гроші й хто в підсумку кому винен, коли «партнерство» розсипається?
Не українська проблема: від LAUD до Taylor Swift
Кажанна — не перша і не остання артистка, яка гостро розходиться зі своїм продюсером. Наприклад, LAUD у 2023 подав до суду на колишнього продюсера за те, що не отримував роялті, а заборона на нові релізи паралізувала кар’єру. У 2024 суд повністю задовольнив позов — LAUD залишив за собою сценічне ім’я.
Wellboy заплатив Papa Music $300 000, щоб повернути ім’я та права на каталог. Міша Крупін із тим самим лейблом не домовився: у 2024-му він закрив проєкт «Корупція», а права на хіт «Чорний чемоданчик» залишилися у продюсерів.
Найдовший відомий конфлікт — 13 років між Віталієм Козловським і Ігорем Кондратюком. Козловський розірвав контракт, але втратив право виконувати пісні, створені під час співпраці. Лише у 2025 виплатив $150 000 і отримав права на каталог. Кондратюк пізніше зізнавався: на початку роботи не було письмових контрактів, усе було на усних домовленостях.
Під час скандалу Кажанни співачка Маша Кондратенко публічно розповіла, що двічі підписувала «дуже жорсткі контракти», які її травмували: «Пережила приниження, некоректне спілкування, аб’юз і газлайтинг». В інтерв’ю вона додавала, що один із договорів забороняв їй зніматися в певному одязі й позбавляв свободи у виборі творчого образу.
Закордоном теж є ця проблема.
Наприклад, Taylor Swift записала перші шість альбомів на лейблі Big Machine. Авторські права на пісні залишалися за нею, але мастер-записи — оригінальні фонограми — належали лейблу. Коли контракт закінчився, їй запропонували «викуповувати» записи по одному альбому за кожен новий реліз — вона відмовилася. У 2019 Big Machine продали разом із мастерами Скутеру Брауну без участі Свіфт. Вона почала перезапис альбомів як Taylor’s Version, щоб повернути контроль.
Prince у 1990-х називав контракти формою рабства — виходив на сцену зі словом SLAVE на обличчі, бо не контролював мастери: «Якщо ти не володієш своїми мастерами, твій master володіє тобою». Деякий час виступав як The Artist Formerly Known As Prince і використовував символ замість імені. Його фразу record contracts are slavery досі цитують як попередження молодим артистам.
Kesha дев’ять років судилася з Dr. Luke. У 2014 вона звинуватила його в фізичному та сексуальному насильстві й хотіла розірвати контракт. Суд відмовив, а Dr. Luke виграв зустрічний позов. Лише у 2023 сторони дійшли мирової угоди.
Якщо подивитися на всі ці історії разом, видно один і той самий патерн: лейбл контролює артиста через права й гроші, а вийти з контракту складно. Про це все частіше говорять публічно — сигнал, що правила в системі починають хитатися. Але змінюються вони, як завжди, повільно й болісно.
Вже не продюсерський центр
Ще 10 років тому схема роботи була проста: продюсер знаходив талант, вкладав гроші, формував образ, ухвалював усі рішення — і, звісно, мав повний контроль над артистом. Саме ця система пояснює більшість відомих конфліктів: Козловський, Wellboy, Крупін — усі вони виходили з парадигми, де продюсер був власником, а артист — активом.
Після 2022 року ця модель фактично зникла.
«У жовтні 2024 року лейбл ENKO передав усім артистам, з якими працював у форматі фул-менеджменту, їхні чинні контракти — alyona alyona, KALUSH, Kalush Orchestra, SKOFKA, Kozak Siromaha. Ми завершили співпрацю екологічно. Зараз продовжуємо дружити і працювати вже в сервісній моделі», — розповідає Катерина Дмитренко, CEO ENKO.
Лейбл pomitni з самого початку будувався як сервісна екосистема, каже Ірина Горова: «Модель лейблу pomitni — це дистрибуція, юридичний супровід, PR, SMM, букінг, паблішинг. Ми не працюємо за єдиним шаблоном, формат співпраці завжди формується індивідуально, орієнтуючись на запити артиста».
kontrabass promo працює ще вужче: «Ми не втручаємось у створення музики і не накладаємо зобов’язань за кількістю релізів. Укладаємо лише ліцензійні договори на цифрову дистрибуцію. Більшість договорів підписуємо на 3 роки», — каже креативна директорка Катерина Войчук-Базака.
Що це означає на практиці? Артист нині — власник свого проєкту, а не найманий виконавець чужого бачення. Лейбли фактично є підрядниками, які надають сервіси, за які отримують узгоджені відсотки, але не диктують, яку музику писати і що носити на сцені.
Однак, «частина артистів досі очікує, що лейбл має робити все так само як колись робив продюсерський центр. Саме ця різниця між новою реальністю і старими уявленнями найчастіше й стає точкою конфлікту», — констатує Ірина Горова.
У кого справжні гроші
Артист-початківець (категорія C) отримує 91% доходу від дистрибуції та паблішингу — тобто від стримінгу. Концерти дають лише 6%, бренди — 3%. Мерч фактично відсутній. Проблема в тому, що стримінг генерує небагато: за мільйон прослуховувань на Spotify артист отримує в середньому $3–4 000 до вирахування частки лейблу і податків.
У популярного артиста (категорія B) приблизно 30% припадає на стримінг, концерти та співпрацю з брендами. Це вже диверсифікований дохід, але щоб до нього дійти, потрібні роки розбудови аудиторії та концертної бази.
Для селебріті (категорія A) головне джерело прибутків — концерти (65% усього заробітку). Стримінг падає до 22%, бренди — 12%. На цьому рівні мільйон прослуховувань — фонова метрика, а реальні гроші приносять тури та стадіони.
Кажанна на момент конфлікту була десь між C і B: мала вірусні хіти, росла аудиторія, але концертна діяльність тільки починала масштабуватися. За логікою ринку, її проєкт ще не міг бути прибутковим.
«Сьогодні модель “розкрутити артиста з нуля” фактично не працює, — каже Ірина Горова з pomitni. — Артист має сприймати лейбл не як інвестора, який “вливає бюджет”, а як стратегічного партнера — носія експертизи, інфраструктури та доступу до ринку».
Креативна директорка Катерина Войчук-Базака з kontrabass promo категоричніша: «Немає фіксованої цифри і її не може бути. Це залежить від жанру, віральності, якості продакшину — і від готовності самого артиста займатися не лише творчістю, а й супутніми процесами: вести соцмережі, створювати контент, робити рекламні інтеграції. Від нуля до безкінченності».
Три моделі співпраці
Чому найчастіше виникають конфлікти, здавалося б, відповідь очевидна — через гроші. Хтось недоплатив, хтось забрав більше, ніж домовлялися. Але всі три лейбли, з якими поспілкувався Vector, сходяться в іншому: головна причина — невідповідність очікувань. Ірина Горова не приховує: артисти часто ставляться до підписання договорів недостатньо відповідально та не приділяють цьому належної уваги.
Дистрибуція, лейбл, менеджмент — для людини ззовні ці слова звучать як синоніми. Для індустрії це три принципово різні моделі з різними зобов’язаннями, розподілом доходів і рівнем контролю. Заплутатися між ними — одна з головних причин конфліктів.
«Дистрибуція зазвичай — це випуск музики на цифрових платформах, інколи — на фізичних носіях. Вона може бути лише цифровою, а може охоплювати й фізичні носії: платівки, диски, мерч. Сьогодні лейбл вже також займається промоцією музики, комерційними співпрацями, концертами тощо. Тут уже прописуються умови для кожного виду співпраць та розподілу прибутку. Менеджмент — це супровід артиста на всіх етапах роботи. Зазвичай це найбільш щільна співпраця, яка може оплачуватися як щомісячна ставка або як відсоток від усіх співпраць», — пояснює Войчук-Базака з Kontrabass Promo.
ENKO виділяє три базові формати:
- Фул-менеджмент — коли лейбл повністю продюсує артиста, інвестує кошти й бере на себе до 90% процесів.
- Парт-менеджмент — коли лейбл і артист ділять зони відповідальності та прибуток.
- Сервісна модель — коли артист сам обирає, які конкретні послуги йому потрібні.
«Якщо це фул-менеджмент, лейбл може закривати все: запис, продакшн, кліпи, маркетинг, PR, SMM, дистрибуцію, концерти, букінг, стратегію розвитку, юридичну частину, — пояснює деталі Катерина Дмитренко. — Фактично — все, що веде артиста до цілей. Лейбл інвестує і реінвестує прибуток; артист отримує свою частку, і зазвичай це його особисті гроші — вони не інвестуються в проєкт».
pomitni нині працює як сервісна екосистема з модульним підходом. «Базовий рівень — дистрибуція та паблішинг. Далі доєднуються інші сервіси залежно від завдань: PR, SMM, букінг, рекламні інтеграції, — розповідає Ірина Горова. — Існує також формат, коли артист заходить на повний менеджмент і лейбл координує всі напрямки. Але роль лейблу не обмежується сервісами — для нас важливо створювати спільноту, простір для нетворкінгу та доступу до можливостей».
Тут криється важлива відмінність від західної практики. У США лейбли, паблішинг і менеджмент — це зазвичай окремі компанії, які не змішують ролі. Артист може бути підписаний на Universal Music, а паблішинг мати в Sony. Менеджер — взагалі незалежна фігура, яка представляє інтереси артиста перед усіма іншими гравцями.
Що це означало для Кажанни? Судячи із заяви Nova Music, вона підписала продюсерський договір з інвестиціями — щось близьке до фул-менеджменту. Лейбл фінансував запис, кліпи, промо, організовував концерти та бренд-колаборації. Натомість отримував 70% прибутку до моменту окупності. Кажанна, схоже, вважала себе партнеркою, яка дає талант і контент. Nova Music бачив інвестицію з трирічною окупністю. Обидві позиції логічні, але не узгоджені на березі.
Як вийти, якщо вже все підписали
Лейбли, з якими поспілкувався Vector, пропонують дипломатичні алгоритми.
«Перший — правове поле: якщо договір передбачає вихід, цим пунктом може скористатися і лейбл, і артист. Другий — діалог. Жоден лейбл не захоче працювати з артистом, який цього не хоче — з такої співпраці не буде сильного результату. Тому варто проговорити умови й знайти рішення, яке буде справедливим для обох сторін», — каже Катерина Дмитренко з ENKO.
«Починати в будь-якому випадку варто з юридичного аналізу договору. І лише після цього вибудовувати стратегію», — наголошує Ірина Горова. І дає розгорнутий алгоритм дій:
- Домовитися й завершити співпрацю за згодою обох сторін. Це найреалістичніший і найшвидший шлях: узгодити дату завершення, вирішити, що робити з уже випущеним контентом, обговорити компенсацію і розійтися без претензій.
- Перепідписати умови договору. Змінити термін, відсотки виплат, чіткіше прописати обов’язки і звітність. Часто це вигідніше, ніж повний розрив.
- Розірвати договір за процедурою, яка в ньому прописана. Це може бути повідомлення про розірвання за певний строк, невиконання зобов’язань однією зі сторін, форс-мажор чи інші підстави.
- Суд. Якщо є серйозні порушення договору або закону. Але це складний і тривалий шлях, що вимагає доказів і готовності до публічних конфліктів.
- Ребрендинг. Оновити сценічне ім’я чи творчу концепцію, якщо вихід з договору занадто складний або дорогий. Але тут важливо не порушувати умови угоди і не створювати нових ризиків.
Кажанна обрала шостий шлях — публічний тиск. І це спрацювало: за два тижні після скандалу вона отримала всі права без фінансових претензій з боку лейблу. Але чи варто цей метод рекомендувати іншим?
Головний урок цієї історії — не в тому, що лейбли погані чи артисти наївні. А в тому, що договір захищає сторони лише тоді, коли всі читають його та розуміють, що там прописано.
Більше про це
Скільки коштували демогоргони? Як Netflix промотував ностальгію, страх і дітей на велосипедах для фіналу «Дивні дива»
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
