«Лотерея яйцеклітин» або чому «зроби себе сам» не працює в капіталістичному світі
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Сьогодні ринок переповнений «мотивашками»: курси, книги й вебінари, які обіцяють навчити вас «мислити як мільярдер». Мотиваційні історії про стартапи, які змінили світ, часто зводяться до декількох кліше: «не бійся ризикувати», «повір у себе», «стань наступним Білом Гейтсом», «працюй на межі своїх можливостей». І чомусь більшість з нас не стає наступним Гейтсом чи Маском (останнє, дивлячись з певного боку, не так вже і погано). А справа у деталях історій цих self-made мільярдерів, про які чомусь забувають згадати.
Журналістка Vector Дарія Прудіус витягує із забуття давно відомі біографії успішних і заможних підприємців, намагаючись зрозуміти, коли та як починати кар’єру, щоб заробити свій мільярд.
Дисклеймер: У матеріалі ми не заперечуємо хист чи важку працю бізнесменів для досягнення того рівня й статусу, який вони мають. Ми лише показуємо, які стартові привілеї допомогли їм досягти успіху.
Трохи нудних цифр
Коли ви востаннє чули історію про мільярдера, який починав з «абсолютного нуля»? Певно, сьогодні вранці — скролячи стрічку в соцмережі, слухаючи черговий мотиваційний подкаст чи побачивши таргет на тренінг з особистісного зростання. Культура self-made успіху настільки глибоко проникла в наш інфопростір, що ми майже не помічаємо її всепроникності.
Так, за даними Forbes, приблизно третина всіх мільярдерів (934 особи або 33,6% зі списку 2024 року) успадкували своє багатство або значну його частину. Ці спадкоємці разом володіють $5 трлн, і їхня кількість зростає — торік їх було 827 (31,3%).
Дані з останнього звіту UBS UBS (Union Bank of Switzerland) Багатонаціональна фінансова компанія. Надає роздрібні, комерційні та інвестиційні банківські послуги, а також послуги з управління капіталом. показують, що вперше за девʼять років спостережень нові мільярдери успадкували більше багатства (53 спадкоємці — $150,8 млрд), ніж створили самостійно (84 мільярдери — $140,7 млрд).
Ще цікавішим є дослідження Oxfam Міжнародна конфедерація благодійних організацій, що працює над подоланням бідності та соціальної несправедливості у світі. , яке показує, що найбагатший 1% населення планети володіє більшим багатством, ніж бідніші 95% людей разом узяті. А понад третина з 50 найбільших компаній світу, вартістю у $13,3 трлн, керуються мільярдерами або мають їх як основних акціонерів.
Усі ці цифри ми навели, щоб наочно показати, що справжній вихід із бідності набагато складніший, ніж обіцяють лайфкоучі. Показово, що й самі мільярдери, особливо з віком, все частіше визнають колосальну роль привілеїв, удачі та системних переваг в їхньому успіху. То чому ж ми продовжуємо триматися за міф про self-made успіх?
Мільярдери, котрі самі визнають роль привілеїв
Можливо, найвідвертішим про походження власного успіху є Воррен Баффет — людина, яку часто називають найуспішнішим інвестором в історії. Маючи статки у понад $126,3 млрд, Баффет міг би легко підтримати міф про власну геніальність і надзвичайну інтуїцію. Натомість він неодноразово публічно говорив про те, що називає це «лотереєю яйцеклітин» — концепцією, яку запозичив у гарвардського філософа Джона Ролза.
«Вам доведеться брати участь у тому, що я називаю “лотереєю яйцеклітин”. Це найважливіша подія, в якій ви коли-небудь братимете участь», — пояснює Баффет. «Це визначить набагато більше, ніж те, в яку школу ви підете, як важко ви працюватимете тощо».
За словами Баффета, він виграв цю лотерею: «Коли я був дитиною, я отримав усі хороші речі. У мене була перевага в домі, де люди говорили про цікаві речі, у мене були розумні батьки, і я ходив у пристойні школи. Я тут, у своєму становищі завдяки удачі».
І він не єдиний мільярдер, який визнає роль привілеїв. Марк Цукерберг, хоч і відомий історією про створення Facebook у гуртожитку Гарварда, під час промови на церемонії вручення дипломів Гарвардського університету у 2017 році зізнався: «Ми досягаємо успіху не лише завдяки гарній ідеї чи наполегливій праці. Ми досягаємо успіху також завдяки удачі». Він визнав, що мав змогу зосередитись на розробці Facebook, не хвилюючись про оплату за коледж чи підтримку родини.
Більш промовистою є заява Джейсона Форда Джейсон Форд — наставник Backstage Capital, фонду, який інвестує в недостатньо представлених засновників. Один із засновників стартап-студії Saturn Five. , технологічного підприємця і мільйонера першого покоління. У своїй відвертій колонці для Vox він пише: «Приписую більшість свого успіху привілеям поколінь, які походять від того, що я білий американець середнього класу. І, з мого погляду, решта більше пов’язана з талановитими людьми, з якими я працював, ніж зі мною».
Ці визнання мають особливу вагу, адже вони походять від самих підприємців — людей, які могли б без проблем підтримувати міф про власну винятковість. Коли ті, хто досяг найвищого фінансового успіху, відверто кажуть про удачу та привілеї, можливо, варто прислухатися.
Втім, це не перекреслює шанси на успіх для тих, хто не виграв «лотерею яйцеклітин» — проте шлях до нього потребує чеснішого висвітлення: як особистих зусиль, так і нерівність стартових можливостей.
Коли «гараж» — не зовсім початок
Джефф Безос ($209, 2 млрд)
До заснування Amazon Джефф Безос заробив свій стартовий капітал у хедж-фонді — D. E. Shaw & Co., де став наймолодшим старшим віцепрезидентом. У 1994 році він залишив цю посаду, щоб створити Amazon.
Попри імідж скромного продавця книжок, який почав свій бізнес на позичені кошти, історія Amazon має інший підтекст. Через рік після заснування компанії Джефф Безос отримав від своїх батьків Джекі та Майка Безос суму в $245 573.
Сам Безос коректно називав цю суму «інвестицією», а не «позикою». І хоча в ті часи інтернет-бізнес був новим і ризикованим, далеко не кожна родина могла дозволити собі інвестувати чверть мільйона в стартап сина. За оцінками Bloomberg, якби Майк і Джекі Безос зберегли свої перші акції Amazon, їхні інвестиції могли б зрости до майже $30 млрд. Це могла б бути одна з найуспішніших венчурних інвестицій в історії із потенційним прибутком приблизно у 12 000 000%.
Ілон Маск ($342,9 млрд)
Історія Маска часто подається як приклад неймовірної наполегливості та стійкості. Однак він починав свій шлях зі значними перевагами. Народжений у заможній родині у Південній Африці (так, Маск — не американець), Ілон отримав близько $30 000 від батька для старту своєї першої компанії Zip2 у 1995 році. Це початкове фінансування було критично важливим для виживання новоствореного стартапу.
Цікаво, що сам Еррол Маск згадував «приблизно $32 000» початкових інвестицій, водночас Ілон стверджував, що його батько надав лише близько 10% від раунду фінансування в $200 000, і то на пізнішому етапі розвитку компанії.
Проте особливо контроверсійним є питання про сімейну смарагдову шахту Масків. Ілон у стилі Трампа рішуче заперечує її існування, називаючи це fake news та пропонуючи «1 млн Dogecoin кожному, хто зможе довести існування шахти». Водночас Еррол Маск стверджує, що родина причетна до видобутку смарагдів у Замбії, хоча й описує це як неофіційну домовленість.
Однак беззаперечним залишається факт, що Маск мав доступ до елітної освіти та привілейованого старту, що, безумовно, сприяло його подальшому успіху.
Марк Цукерберг ($199, 5 млрд)
Офіційна історія Facebook — це історія студента Гарварду з геніальною ідеєю. Однак важливо пам’ятати, що Цукерберг виріс у сім’ї професіоналів — його батько був стоматологом з власною практикою при домі, а мати — психіатром. Це забезпечило йому комфортне дитинство в заможному передмісті Нью-Йорка.
Ба більше, Цукерберг навчався в елітній Академії Філліпс Ексетер, а батьки забезпечили йому приватного репетитора з програмування ще в підлітковому віці. Також в ранні дні Facebook він отримав позику близько $100 000 від свого батька. До моменту вступу в Гарвард він уже мав репутацію «вундеркінда програмування» — а саме навчання в Гарварді свідчить про непересічні привілеї.
Білл Гейтс ($106,5 млрд)
Історія Білла Гейтса, можливо, найяскравіше демонструє роль привілеїв. Гейтс відвідував елітну приватну школу Лейксайд, яка мала рідкісний на той час доступ до комп’ютерного термінала. Це було в 1968 році, коли більшість людей навіть не мали уявлення про комп’ютери.
Не менш важливим є факт, що його батько був успішним юристом, а мати Мері Максвелл Гейтс входила до ради директорів United Way International разом із головою IBM Джоном Опелем. Її зв’язки допомогли Microsoft отримати контракт на створення операційної системи для першого персонального комп’ютера IBM у 1980 році — ключовий момент у становленні компанії.
Гейтс також мав привілей відвідувати Гарвард, хоча врешті вирішив кинути навчання, щоб зосередитися на своєму бізнесі — рішення, яке значно простіше прийняти, коли маєш фінансову подушку безпеки.
Коли впливають не лише гроші
Фінансова підтримка відіграє ключову роль на старті кар’єри, але є й менш помітні (але не менш важливі) привілеї. Інтелектуальний та соціальний капітал — середовище, освіта, зв’язки та культурний бекграунд — формують можливості людини задовго до її першого бізнес-плану.
Ларрі Пейдж ($129,1 млрд) і Сергій Брін ($123,8 млрд)
Засновники Google зростали в інтелектуальному оточенні: батько Ларрі був професором комп’ютерних наук і штучного інтелекту, а мати викладала програмування. У 1979 році, коли Ларрі було шість років, батько приніс додому Exidy Sorcerer, який став одним із перших персональних комп’ютерів, доступних для використання вдома.
Сергій Брін народився в москві в родині математиків, зокрема його мати після еміграції працювала дослідницею в NASA. Коли родина емігрувала, вона отримала значну підтримку від єврейської громади США, що допомогло їм влаштуватися.
Обидва зустрілися в Стенфордському університеті як аспіранти програми PhD з комп’ютерних наук — одній з найпрестижніших програм у світі. Їхній алгоритм пошуку, що став основою Google, був розроблений у межах університетського дослідження, з доступом до потужних обчислювальних ресурсів Стенфорда та залучивши до розроблення професорів.
Кім Кардашьян ($1,7 млрд)
Приклад Кім Кардашьян відрізняється від технологічних підприємців, але яскраво ілюструє роль спадковості й зв’язків. Народжена в родині відомого адвоката Роберта Кардашьяна, який прославився під час судового процесу О. Дж. Сімпсона, вона успадкувала $5 млн та отримала неоціненний ресурс — відоме прізвище та доступ до впливових кіл Голлівуду.
Її перша поява в медіа була дійсно пов’язана з дружбою з Періс Гілтон, спадкоємицею готельної імперії. Після закінчення школи у 1998 році Кім працювала асистенткою у світської левиці, що відкрило їй двері до світу знаменитостей і дало шанс на створення власного бренду.
Хоча Кардашьян проявила підприємницький талант, перетворивши свою популярність на багатомільярдну імперію (її компанія SKIMS оцінюється у $3,2 млрд), важко уявити її успіх без стартового соціального капіталу, зв’язків родини та стратегічного керівництва матері, Кріс Дженнер, яка зарекомендувала себе як геніальна бізнес-менеджерка.
Коли лотерейний білет виявився спадковим
Сімейні династії неймовірно вправно зберігають і примножують свої статки. Їхні методи передання багатства між поколіннями дозволяють утримувати величезні капітали в руках вузького кола родин.
Сім’я Волтон (понад $336 млрд) — Walmart
Засновник Walmart Сем Волтон розпочав свій бізнес у 1962 році частково завдяки позиці від тестя. Він вклав $5 000 власних заощаджень і отримав $20 000 як позику. Цей початковий капітал допоміг йому закласти основу для створення роздрібного гіганта, який зробив його найбагатшою людиною США у 1980-х роках.
Волтон проявилася в тому, як він структурував передання свого багатства дітям. У матеріалах зазначено, що він створив сімейне партнерство і надав кожному зі своїх чотирьох дітей 20% акцій, коли їм ще не було й 9 років. Як сам Волтон пояснив у своїй автобіографії: «Найкращий спосіб зменшити податки на спадщину — це віддати свої активи до того, як вони зростуть у ціні».
Результат цієї стратегії — сьогодні статки родини Волтон оцінюються у понад $400 млрд, що перевищує багатство будь-якого окремого мільярдера у світі.
Сім’я Арно ($160,9 млрд) — LVMH
Найбагатша людина Франції — Бернар Арно — почав кар’єру в будівельній компанії свого батька. Після закінчення елітної французької школи École Polytechnique він приєднався до батьківського бізнесу і став СЕО у 29 років.
Ключовим моментом в історії Арно став 1984 рік, коли він використав $15 млн сімейних грошей разом із $65 млн від інвестиційної фірми для придбання текстильної імперії Boussac, яка володіла будинком моди Christian Dior. Ця стратегічна покупка стала основою для створення LVMH — найбільшого у світі конгломерату предметів розкоші.
Сьогодні династія Арно — це класичний приклад того, як сімейний бізнес переходить до наступного покоління. Діти Бернара Арно займають ключові позиції в управлінні різними брендами LVMH, забезпечуючи продовження сімейного контролю над імперією.
А з чого починаєш ти?
Нікому не подобається визнавати, що досягти поставленої мети їм «хтось» допоміг: батьки, родичі, друзі, ментори, знайомі. Особливо цьому опираються піарники Кремнієвої долини, де міф про геніїв-самоуків став майже релігією.
Поза тим, важливо розуміти, що визнання ролі привілеїв (та їхньої наявності) не применшує цінність наполегливої праці. Вона лише додає важливий контекст, який дозволяє нам формувати більш реалістичні очікування, а не лише бачити сторону тих, хто вижив. Коли Воррен Баффет говорить про «лотерею яйцеклітин», він не відмовляється від відповідальності за власний успіх, а запрошує нас до чеснішої розмови про власний шлях до нього.
Попкультура часто легітимізує міф про «успіх з нуля», створюючи нереалістичні очікування для мільярдів людей. Натомість розуміння трамплінів успіху — від стартового капіталу до соціальних зв’язків — дозволяє нам ширше поглянути на те, як «їм вдалося».
І тоді запитання: «А з чого починаєш ти?» стає не вироком чи виправданням, а початком чесного діалогу. Історії підприємців-мільярдерів не вчать нас, як повторити їхній шлях — вони демонструють систему, де спадщина, елітна освіта і стартова позика в $250 000 маскуються під «початок з нуля». Час припинити годувати себе ілюзіями про рівні можливості й визнати очевидне — гра підтасована від самого початку.
Партнерські матеріали
