Лагідна «українізація»: як Cpamatica уже шість місяців купує в офіс виключно українське

«Купувати українське — означає економити та нехтувати якістю». Такий стереотип досі живе в суспільній свідомості. Компанія у сфері перформанс-маркетингу Cpamatica хоче його побороти. Упродовж шести місяців вона купує в офіс товари лише національних виробників. 

Як реалізували ідею, що було найскладніше знайти та як виховувати в команди свідоме споживання — розповідає Саша Музиченко, адміністративна директорка в Cpamatica.

Що купують в офіс (не лише чай із печивом)

Моїм першим завданням на посаді адміністративної директорки в Cpamatica було облаштувати офіс. Зараз у компанії працює понад 100 людей. Від умов залежить, чи зможе команда зосередитися на роботі. 

Наші співробітники завжди проводили багато часу в офісі. Це не просто приміщення для робочих завдань, але й простір для спілкування, навчання, відпочинку, спорту чи святкування подій. Наприклад, якщо на кухні поставити не автомат, а кавову машину, люди будуть більше там затримуватися, готувати напої та «нетворкатися».

Загалом у нашому офісі є всі категорії товарів, які потрібні в побуті. Під час війни це не менш актуально. З одного боку, офіс став острівцем безпеки, де стабільно є електроенергія, тепло, звʼязок, запаси їжі, води та навіть спальні місця. А з іншого, коли команда бачить, що він залишився так само комфортним, можливо, це додає їм спокою.

Що ми купуємо:

• Меблі й техніка — базові речі, які купують один раз і довгий час не міняють.
• Кухня — посуд, їжа, різноманітні напої, снеки, солодощі тощо.
• Побутова хімія.
• Товари гігієни.
• Аптечка.
• Спортивні товари — килимки, гантелі, тренажери тощо.
• Предмети для затишку — озеленення, пледи, свічки тощо.

Перелік товарів я складаю самостійно. Іноді до мене звертаються співробітники, коли чогось не вистачає або щось закінчилося. У нас немає фіксованого бюджету витрат на офіс, наприклад, привʼязаного до прибутків компанії. Фактично він обмежений здоровим глуздом.

Водночас ніхто не скасовував свідоме споживання. Завжди перевіряємо: якщо чимось не користуються, ми це не купуємо. Наприклад, невдалою покупкою був гребний тренажер: має дивний вигляд, звучить — жахливо. 

Перш ніж щось замовити, я перевіряю кожен товар та розбираюся в нюансах.

Товар повинен: 

• бути якісним; 
• екологічним;
• підходити більшості колег. 

Наприклад, ароматичні свічки з натуральним складом можуть спричинити алергічні реакції чи головний біль, тому їх не можна використовувати в офісі. 

Як перейшли на українське

У день вторгнення 24 лютого компанія організувала евакуацію співробітників на захід України, а також підтримала тих, хто в цей час опинився за кордоном. Зараз у нас гібридний формат роботи: можна працювати в офісі в Києві, тимчасовій локації у Варшаві або ж дистанційно.

Для тих, хто залишився в Києві, ми ще навесні повернули всі офісні «плюшки». На той час я особисто бойкотувала не тільки російські товари, але й компанії, які не вийшли з ринку країни-агресора. Тому вирішила застосувати цей підхід і в офісних закупівлях. 

Але перевіряти це досить важко — ніколи не знаєш, на якому етапі виходу компанія (тільки заявила про намір чи вже зачинила останній магазин). Тому значно простіше купувати українське.

Це рішення було дуже логічним і простим. В Cpamatica немає мікроменеджменту, тому мені не треба відривати керівника від роботи, обираючи постачальника рослинного молока. 

Процес лагідної «українізації» офісу я почала самостійно, а дійшовши до заміни складніших позицій, просто погодила загальну ідею. І її підтримали — топменеджмент і вся команда.

Вивчивши структуру наших витрат, я зрозуміла, що ми й раніше активно купували українське — наприклад, оздоблення офісу та всі меблі, а також більшість продовольчих товарів на кухні. Однак були товари європейських та міжнародних брендів, зокрема таких, що не вийшли з російського ринку. Принциповою позицією було замінити їх.

«Українізація» офісу: з чого почати

Нас цікавили 100% українські бренди. Але підрядники часто не перевіряли це, а іноді переконували, що в Україні не існує виробників деяких товарів. Тоді я просто йшла до супермаркету, знаходила позиції та скидала їм фото. Багато чого довелося шукати самостійно, аби пришвидшити процес. Треба було перевірити якість товарів. 

З продовольчими товарами проблем не було. В Україні є безліч якісних брендів снеків, солодощів, напоїв тощо. Досить тривалим був пошук виробника рослинного молока. Довелося заглибитися в деякі нюанси — наприклад, кислотність. З чистим рослинним молоком справляються професійні баристи, а от просто додати в каву його не можна — напій буде несмачний та й матиме поганий вигляд. 

Найскладніша позиція для заміни — товари жіночої гігієни. Вони дорожчі десь на 60%, оскільки це складне технологічне виробництво.

Я особисто звʼязувалася з виробниками, щоби уточнити склад, сировину, вплив на природу.

Загалом, щоби замінити всі позиції, знадобилося декілька тижнів. Хоча помилки трапляються й дотепер. Але щоразу ми повертаємо товар та наполягаємо на заміні.

Що змінилося та найголовніші інсайти

Ми купуємо українські товари в офіс уже понад шість місяців. Головне відкриття: чоми не зробили цього раніше? Про українських виробників існує стереотип, що їхні товари менш технологічні та якісні. Це неправда.

• Якість. Товари українських виробників мають здебільшого оптимальне співвідношення ціни та якості. Ми відкрили для себе чудових виробників пива, сидру, вина. А батончиків «Житомирські ласощі» зʼїли не менше чотирьох кілограмів за три дні. І це при тому, що привезли їх у пʼятницю.
• Бюджет. Як змінилися бюджети, порахувати важко. Адже цього року зросли ціни на всі товари. Якщо в одних категоріях перехід на українських виробників дозволив економити (наприклад, рослинне молоко або побутова хімія), то в інших прайс є вищим (жіноча гігієна або мило).
• Формування культури споживання. У чому ще цінність цього експерименту, крім того, що ми спрямували певний бюджет на український бізнес? У такий спосіб ми знайомимо команду з українськими виробниками. Адже якщо товар зʼявився в офісі, значить, його якість, сертифікацію та екологічність уже хтось перевірив, і він вартий уваги. 

Люди здебільшого не купуватимуть «Житомирські ласощі», бо в них пакування смішне. Скоріше візьмуть батончик міжнародного бренду, який бачили у рекламі. Але спробувавши ці солодощі в офісі, є висока ймовірність, що наступного разу в магазині оберуть саме їх. Бо вони дійсно класні. 

Отож, вибір компанії певним чином впливає на споживання товарів вдома. І ця відповідальність змушує ще ретельніше обирати, що ми купуємо. 

У майбутньому плануємо залучати українських дизайнерів та крафтових виробників для створення корпоративного мерчу.

Три поради, як почати купувати українське в офіс

1. Не бійтеся заплатити більше. Українські крафтові товари мають дещо вищу ціну, але й відмінну якість у порівнянні з мас-маркетом, зокрема міжнародними брендами. А якщо порівнювати з іноземним крафтовим брендом, то наш буде дешевшим. 
2. Проведіть комунікацію з командою та поясніть свою позицію. Якщо ви раптом заміните всі товари в офісі, нічого не пояснивши, люди можуть сприйняти це як потребу економити, повторюючи стереотипи про українську продукцію. Також збирайте фідбек та будьте готові замінити позиції, які не сподобаються.
3. Прискіпливо обирайте українських виробників. Підтримувати локальний бізнес — чудова ініціатива, але не нехтуйте такими критеріями як екологічність, якість, сертифікація, стабільність постачання.