Коли паразит ефективніший за систему — як банди Гаїті під дулом автоматів змусили всю країну працювати на них
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Коли держава стає імпотентною, хтось інший стає на її місце. У Гаїті колишній коп об’єднав 12 банд, які взяли під контроль столицю і почали заробляти мільярди на «податках» з кожного, хто там живе або заробляє. ООН витратила мільярди на «миротворців» за 13 років — результат нульовий.
Журналістка Vector Дарія Прудіус закреслює Гаїті з переліку місць для життя у пост’ядерному світі, і розповідає, як злочинні структури можуть працювати ефективніше за офіційні. Гаїті — не просто історія про банди, а кейс про те, як у вакуумі влади виникає альтернативне корпоративне управління. І чому цей сценарій може бути важливим для України.
Як Гаїті дійшло до точки неповернення
У 2018-му в Гаїті почалися протести через корупцію, а через шість років банди контролювали 90% столиці. Між цими датами — не драматична революція з коктейлями молотова і перестрілками (хоча і таке було), а досить повільне вимирання держави, яке ніхто не зупинив.
Для розуміння поточної ситуації на острові, розберімося у хронології.
2018–2020 рр. — система відмирає
Держава Гаїті перестала функціонувати поетапно. Парламент припиняє роботу — до 2020 року залишається лише 10 з 30 сенаторів. Суди не виносять вироків. Поліція отримує зарплати з місячними затримками або й не отримує взагалі.
Вибори зірвали протести 2018–2019 років, відсутність виборчого закону й зростання насильства — голосувати стало просто небезпечно. Президент Жовенель Моїз почав керувати одноосібно, звільнив суддів Верховного суду.
Банди, які десятиліттями були тіньовими ручними псами політиків, раптом отримали повну свободу дій. Політики, які наймали їх для залякування опонентів і контролю виборчих дільниць, самі втрачають владу. А банди залишаються — з досвідом, зброєю і розумінням, що вакуум треба заповнювати швидко.
2021 рік — показове вбивство
7 липня 2021 року президента вбили у власній спальні. Група з 28 озброєних найманців проникає в резиденцію, яку охороняли десятки охоронців. Організатори невідомі, замовники теж, слідство провалене. Очевидно, що злочин став публічною демонстрацією того, що в Гаїті немає влади, здатної захистити навіть главу держави.
Після вбивства країна занурюється в ще глибший хаос. Прем’єр-міністр Аріель Анрі приходить до влади без виборів, легітимності і підтримки. Держава Гаїті перетворюється на фантом — є назва, будівлі, чиновники, але функцій вона не виконує.
Який висновок? Якщо можна вбити президента і нічого не станеться, значить держави немає. А отже — можна брати більше.
2022–2023 рр. — експансія
Банди захопили найбільший нафтовий термінал країни — Варре. Місяць тримають його в блокаді. Життя у країні зупиняється: немає пального, не працюють лікарні, транспорт, генератори. Уряд безсилий, поліція не може працювати — занадто мало людей, занадто слабке озброєння.
Результат передбачуваний: уряд здається та фактично сплачує викуп. Банди отримують гроші, відступають і усвідомлюють головне — вони сильніші за державу. А якщо сильніший, можеш диктувати умови.
З цього моменту експансія стає системною. Банди захоплюють райони методично, а не хаотично. Вибирають стратегічні точки: дороги, порти, кордони. Не для знищення, а для контролю потоків — товарів, людей, грошей.
2024 рік — нова влада
Лютий 2024-го. Колишній поліцейський Джиммі «Барбекю» Шеризьє, який вважає себе Робін Гудом, виходить на камеру й оголошує про створення Viv Ansanm — «Жити разом». Йому 47 років, він колишній офіцер елітного підрозділу UDMO — гаїтянського спецназу. У 2018-му його звільнили за зв’язки з масовими вбивствами.
Під Viv Ansanm об’єднуються банди, які роками воювали одна з одною: G9, G-Pèp, 400 Mawozo, Gran Grif. Їхня мета — зробити так, щоб держава не заважала бізнесу.
Дуже схоже на картельну угоду: припиняємо міжусобиці, ділимо сфери впливу, координуємо дії. І вона спрацювала. Міжбандитські війни майже зникають, енергія спрямовується не на боротьбу між собою, а на контроль економіки.
Шеризьє перетворюється на координатора паралельної держави. Дає інтерв’ю міжнародним медіа, виступає з політичними заявами, веде переговори через посередників. Йому потрібна легітимність, тому банди організовують святкування для населення, роздають їжу, карають злодіїв у своїх районах. Вибудовують імідж «захисників», а не окупантів.
У березні 2024-го, коли прем’єр-міністр Аріель Анрі перебував у Кенії для підписання угоди про міжнародну місію, Шеризьє координував масштабні атаки на столицю. І тиск спрацював. 24 квітня Анрі подав у відставку.
Таким чином банди повністю заповнили простір, який держава залишила порожнім.
Поза тим, масштаб такого заповнення промовистий:
- 5 601 вбивство у 2024 році — абсолютний рекорд за всю історію Гаїті.
- 1 млн ВПО — кожен 12-й житель втік із дому.
- 90% імпорту проходить через порти, контрольовані бандами.
- 5,7 млн людей на межі голоду — половина населення країни.
Viv Ansanm — нова мафіозна держава
Після створення Viv Ansanm міжбандитські війни, очікувано, майже зникли. Замість того, щоб палити райони конкурентів, банди почали ділити сфери впливу. Така собі звичайна картельна угода — як у наркобізнесі, тільки масштабніша.
Почнімо з найпростішого — інфраструктури. Порти Порт-о-Прінса пропустили 90% імпорту країни (усі під контролем банд). Найбільший нафтовий термінал Варре, через який проходить пальне для всієї країни, теж їхній. Міжнародний аеропорт регулярно закривають після обстрілів — у листопаді 2024-го кулі влучили в три цивільні літаки, рейси скасували до березня 2025-го. Дороги між столицею і провінціями перетворилися на ланцюжок блокпостів — через кожні кілька кілометрів потрібно платити за проїзд. І навіть інтернет-термінали: банди атакували кабелі та обладнання, знеструмлюючи цілі райони.
Якщо хочеш щось перевезти в Гаїті — платиш. Якщо хочеш імпортувати товар — платиш. Якщо хочеш, щоб твій бізнес працював — теж платиш.
Тепер про гроші. ВВП Гаїті — $25,22 млрд (найбідніша країна Латинської Америки та одна з найбідніших країн світу). Банди контролюють основні точки імпорту та всю внутрішню логістику. Як ви вже зрозуміли, на кожній дорозі стоїть блокпост. Тариф — від 500 до 5 000 гаїтських гурдів ($4–$38) з машини. На кордоні з Домініканською Республікою — 25 000–30 000 гурдів ($190–$228) з вантажівки. У портах — окреме мито з контейнерів.
Точних цифр доходів банд немає — вони не публікують фінзвіти, але експерти говорять про мільярди доларів щорічно.
Проте їхні доходи залежать від того, що торгівля працює. Якщо контейнери не розвантажуються — нічого везти. Якщо нічого везти — ніхто не їде. Якщо ніхто не їде — доходи падають. Тому банди не знищують економіку країни, а розважливо (хоч і насильно) її монетизують.
Як поділили Гаїті
Територіально Гаїті розпалося на три типи зон.
Перший — повна монополія банд. Райони на кшталт Martissant, Village de Dieu, Wharf Jérémie, Canaan. Поліція туди не заходить. Гуманітарні організації можуть працювати тільки після переговорів з лідерами банд. Держави тут немає взагалі.
Другий тип — часткова доступність. Візьмемо Cité Soleil, найбільший район нетрів. У липні 2024-го опозиційні банди підписали перемир’я. Раптом люди отримали свободу пересування між кварталами, чого не було місяцями. Почали працювати комунальні служби — вивіз сміття, прочищення каналів. Держава тут працює, але з дозволу банд, як франшиза — головний офіс дає добро, і можете відкривати точку.
Третій тип — зона постійного конфлікту. Райони Solino, Nazon, Bas-Delmas. Тут поліція, міжнародна місія та банди воюють за кожен квартал. Найбільше жертв серед цивільних, бо ніхто не контролює ситуацію повністю. Тисячі людей тікають, бо не знають, хто прийде завтра: поліція чи банда. А різниці між ними, чесно кажучи, вже майже немає.
Для багатьох гаїтян банди стали передбачуванішими, ніж держава. Держава обіцяє зарплати, пенсії, безпеку — і не виконує. Банди встановлюють правила й дотримуються їх. Жорстоко, звісно, але послідовно.
Можна сперечатися, чи «ефективна» ця система. Якщо мірило — людські жертви, то це провал: згадаймо хоча б про 5 601 вбивство за 2024 рік чи 1 млн ВПО. Але якщо мірило — здатність контролювати та монетизувати канали, то це працює.
До речі, у травні 2025 року США оголосили Viv Ansanm терористичною організацією — а це, парадоксально, підвищує статус. Тепер з ними говорять на рівні держав.
Чому це працює — три механізми управління Viv Ansanm
Коли читаєш про Гаїті, виникає логічне запитання: як кілька тисяч бандитів можуть контролювати країну з майже 12 млн населення? Де армія, поліція чи вічно стурбоване ООН з його мільярдами на стабілізацію ситуації?
Усе просто: банди виграли не тому, що вони сильні, а тому, що всі інші — слабкі. Розгляньмо три прості механізми, якими вони користуються.
Монополія на насильство
Початок 2025-го. Гаїтянська поліція налічує близько 9 000-12 000 офіцерів на всю країну. Для порівняння — у Мехіко, агломерації із 22,7 млн населення, їх понад 100 000.
Банди, за різними оцінками, мають 10 000-12 000 бійців. Це без врахування інформаторів, логістів, дітей-розвідників. І ці бійці вже значно краще озброєні, ніж шість років тому: AK-47, AR-15, Galil, H&K G3, BM59 Beretta та VZ58 — гвинтівки, які в легальних арміях вважаються стандартом. Кількість незаконної зброї на Гаїті може сягати пів мільйона. Їх завезли з США, Домініканської Республіки та Ямайки. За даними ООН, у 2020-2022 роках понад 80% зброї, конфіскованої в Гаїті, було американського походження.
Економічне злиття з легальним бізнесом
У березні 2024-го банди захопили термінал Caribbean Port Services, протримали близько тижня (за даними деяких джерел, два тижні) — ціни на рис зросли на 30%. Уряд заплатив викуп у кілька мільйонів, банди відступили. Класичний рекет у стилі: «Ти платиш нам за захист, і ми дозволяємо тобі працювати». Імпортери, логісти, мережі закладають ці витрати у вартість — гаїтяни платять банді щоразу, купуючи рис, пальне, ліки тощо.
Система стабільна, адже бізнес не любить невизначеності. Чіткі правила — навіть кримінальні — краще за хаос, особливо коли цей хаос продукує сама держава. Компанії воліють працювати з бандами, ніж чекати, поки уряд щось зробить. Тому банди не можуть існувати без економіки, а економіка — без дозволу банд. Паразит і хазяїн тримають один одного.
Заповнення публічних послуг
У липні 2024-го Cité Soleil, банди Brooklyn, Belekou, Simon Pelé підписали перемир’я. Жителі отримують свободу пересування, діти йдуть до школи, повертається прибирання сміття. Держава цього не організовувала — це зробили банди.
У районах під повним контролем банд Wharf Jérémie, Village de Dieu, Martissant є порядок і без поліції. Лідери банд вирішують конфлікти, встановлюють правила, карають злодіїв, організовують свята, роздають їжу на Різдво.
У грудні 2024-го та сама банда Wharf Jérémie вбила понад 200 людей за підозрою в підтримці ворогів — нагадування, що видимий «порядок» тут не про гуманізм, а про контроль. Втім, люди не тікають до урядових районів — там теж небезпечно й немає послуг. Вибору у них особливо немає, тому адаптуються до того, хто контролює квартал.
Найпромовистіше стан речей підсумує цитата жителя Cité Soleil: «Вони ґвалтують нас, бо контролюють ситуацію, бо в них є зброя, бо немає нікого, хто б нас захистив. Немає ні поліції, ні держави».
Чому ці механізми працюють разом
Окремо кожен механізм не дав би бандам повного контролю. Монополія на насильство без економічного підґрунтя — це повстання, яке рано чи пізно задавлять. Економічний контроль без силового тиску — це бізнес, з яким можна домовитися. Проте разом вони створюють міцну систему: банди сильніші за поліцію, вбудовані в економіку, легітимні для частини населення.
І головне запитання не в тому, чи ефективна ця держава, адже, як ми бачимо, «воно ходе». Запитання — чому офіційна влада виявилася настільки слабкою, що програла конкуренцію кримінальним угрупуванням. Коли інституції перестають працювати, вакуум заповнюється завжди, якщо не державою, то кимось іншим.
Для нашої країни це урок номер один: територія без влади, економіки й послуг — не «звільнена земля, яка чекала», а майданчик для тих, хто прийде першим.
Провал міжнародної спільноти — чому $600 млн не працюють
Міжнародна місія на чолі з Кенією мала змінити баланс сил у Гаїті. Планували 2 500 офіцерів, але приїхало 566 — менше чверті. Обіцяли озброєння, бронетехніку, вертольоти — фактично базове спорядження і кілька броньовиків. Фінансування — $97 млн із необхідних $600 млн щорічно. Замість наступальних дій — патрулювання та ескорт конвоїв. У березні 2025-го банди знищили три броньовики MRAP та вбили офіцера. Відступили не через поразку, а тому що не бачили сенсу воювати з настільки слабким супротивником.
MSS — «підтримка безпеки», а не миротворча операція. Місія може лише допомагати гаїтянській поліції, не замінювати її. Але поліція деморалізована та корумпована. 1 500 офіцерів втекли за 2023-2024 роки. Місія не має мандату на реформи, а безпека без держінституцій — це окупація.
За рік Перехідна рада змінила двох прем’єр-міністрів. Троє з дев’яти членів звинувачені в корупції за вимагання $750 000 хабарів. Без стабільного уряду місія діє наосліп.
У листопаді 2024-го «Лікарі без кордонів» призупинили роботу через атаку гаїтянської поліції на швидку MSF — вбили двох пацієнтів, застосували сльозогінний газ. Для розуміння ситуації: MSF працювала в Гаїті понад 30 років, обслуговувала 1 100 пацієнтів щотижня. Вочевидь ситуація вийшла з-під контролю.
У вересні 2024-го США запропонували перетворити MSS на повноцінну миротворчу операцію. росія і Китай заблокували. Китайська позиція: «Це означає поставити миротворців на передову боротьби з бандами». У вересні 2025-го ООН схвалила Gang Suppression Force, але Китай, Пакистан і росія утрималися.
За 18 місяців міжнародна спільнота витратила понад $400 млн на імітацію врегулювання. Банди за цей час розширили контроль до 90% столиці, збільшили доходи, завербували тисячі бійців (70% зростання участі дітей), вбили більш як 5 600 людей у 2024-му та створили голод по всій країні.
І наостанок
Безпеку не купують грошима і солдатами. Це продукт функціональних інституцій, довіри, легітимності — а на це потрібні мільярди і десятиліття. Світ обрав імпотентну імітацію допомоги: достатньо для совісті, недостатньо для результату. Банди виграли.
Viv Ansanm — не бізнес-модель, а симптом. Коли держава не контролює територію, не забезпечує безпеку, не надає послуги — хтось інший це робить. Банди заповнили вакуум, а тепер монетизують його, поки є що брати. Але паразит завжди помирає разом із хазяїном (варто лише дочекатися, коли економіка остаточно впаде).
І сенс не в тому «чи круті ці банди», а в тому, чому за 20 років міжнародна спільнота і гаїтянська еліта не змогли побудувати державу, сильнішу за кримінальні коаліції. І чому цей сценарій загрожує будь-де, де виникає вакуум влади. Це застереження для всіх поствоєнних країн — включно з Україною.
Вакуум влади заповнюється завжди. Запитання — ким.
Більше про це
Чому б нам просто не надрукувати гроші: емісія, інфляція та криза в Україні
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
