Глобальна карта гемблінгу: як культура та законодавство впливають на азартні ігри у світі
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Гемблінг — це не лише бізнес, а й культурне явище, яке розвивається разом із суспільством, його традиціями й законодавством. Кожен регіон світу формує власну модель гральної індустрії залежно від історичних передумов, рівня цифровізації та регулювання азартних ігор.
Очікується, що до 2025 року ринок азартних ігор досягне $471,40 млрд. Це зростання зумовлене різними чинниками в США, Азії та Європі.
Разом із бенефіціаром компанії Cosmobet Михайлом Зборовським розглянемо, як культура та законодавство впливають на розвиток гемблінгу в цих регіонах.
США: історія річкових казино та правові регулювання
У 2024 році комерційний гральний бізнес у США досягнув рекордного доходу в $71,92 млрд, що на 7,5% більше, ніж у 2023-му. Основну частку склали традиційні казино — $49,78 млрд. Водночас спортивні ставки й онлайн-ігри принесли $13,71 млрд та $8,41 млрд відповідно.
Правове різноманіття
В США немає єдиного підходу до азартних ігор: в одних штатах можна грати без особливих обмежень, а в інших — бізнес суворо регулюється або повністю заборонений. Така неоднорідність зумовила появу численних форматів казино, зокрема «казино на воді» — гральних закладів на річкових або морських суднах.
- Історично азартні ігри на пароплавах були розповсюджені ще в XIX столітті, коли пароплави курсували Міссісіпі й пропонували розваги для мандрівників;
- у сучасному вигляді «riverboat casinos» знову набули популярності наприкінці XX століття в штатах Іллінойс, Айова та Міссурі, де наземні казино були під забороною.
Культурний аспект
В американській культурі популярні різноманітні формати гемблінгу — від лотерей і спортивних тоталізаторів до карткових ігор. Проте покер став одним із «культурних брендів» США, який із часом трансформувався в індустрію (особливо після «покерного буму» 2000-х). Традиція «домашніх» покерних ігор також поширена й згадується в художній літературі та кінематографі.
Азія: традиційні ігри й стрімке зростання онлайн-сегмента
Один із найвідоміших осередків грального бізнесу — це спеціальний адміністративний регіон Китаю, Макао, де прибутки від гемблінгу сягали $38 млрд на рік (DICJ, 2023). Приблизно 70% місцевого населення зайняті в цьому секторі. Основу індустрії складає бакара:
- у 2023 році Макао заробив понад $19,3 млрд на бакара (включно з VIP-форматом), що становило майже 84% загального доходу від азартних ігор у регіоні (DICJ, 2023);
- причина популярності проста: гравцеві не потрібно розробляти стратегії чи знати складні правила. Він просто робить ставку — на банкіра або на гравця. Це робить бакару доступною і зрозумілою.
Існує думка, що бакара виникла під впливом стародавньої китайської гри пайгоу, яку грали плитками й де головним числом також було дев’ять. За іншою версією, розвагу до Європи привіз Марко Поло наприкінці XIII століття.
Японія та «заборонені» ігри
У Японії азартні ігри загалом заборонені кримінальним кодексом. Утім, є винятки:
- спортивні ставки на певні різновиди перегонів (велосипедні, кінні, моторні) легалізовано;
- пачінко (гральні автомати з маленькими сталевими кульками) офіційно вважається «розважальним автоматом», а не азартною грою;
- лотереї теж дозволені з певними обмеженнями.
Онлайн-гемблінг в Азії
За останні роки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні спостерігається приріст онлайн-гемблінгу. У таких країнах, як Індія, Південна Корея та Австралія, дедалі активніше розвиваються онлайн-казино, платформи для спортивних ставок і мобільні застосунки.
У Китаї (за винятком Макао й Гонконгу) азартні ігри онлайн переважно заборонені. Хоча «сіра» зона офшорних операторів продовжує функціонувати.
Європа: цифровізація та онлайн-казино
У 2024 році в Європі налічувалося приблизно 130 000 гральних закладів — більше, ніж у всіх інших регіонах разом. Валовий дохід від азартних ігор (GGR) у тому році досяг 123,4 млрд євро, що на 5% перевищує показники 2023-го.
Із цієї суми майже 47,9 млрд євро (39%) припадає на онлайн-сегмент — це на 11,7% більше проти попереднього року.
Регулювання та відповідальна гра
Європейські країни зазвичай мають розвинуті регуляторні межі. 27 із 31 юрисдикцій легалізували онлайн-казино та запровадили локальні ліцензування й контроль. Низка ініціатив спрямована на підвищення відповідальної гри: запроваджено вікові обмеження, контроль рекламної активності й інструменти самоконтролю для гравців, як-от ліміти на депозити та функції самовимкнення.
Культурні традиції Європи
Перші казино в Європі з’явилися ще в XVII–XVIII століттях. Вони були не просто місцями для гри, а радше елітними клубами для аристократії та заможних містян. Одне з перших — Casino di Venezia — почало роботу 1638 року у Венеції. Спершу це був театр під назвою Theatre Saint Moses, який мав крило для азартних ігор під час антрактів.
Його відкрили за рішенням влади. Він став прообразом сучасного казино. Заклад працював у палаці неподалік церкви Сан-Моізе. Грати тут могли лише ті, хто дотримувався суворого дрескоду й мав гроші на великі ставки.
Казино тих часів були не лише про азарт. Вони ставали осередками світського життя — тут спілкувалися, вели переговори, слухали музику й просто проводили час у гарній компанії.
Заклади відкривали в знакових будівлях — палацах, театрах, курортних комплексах. Усе для того, аби створити атмосферу стилю, прогресу й витонченого дозвілля. Наприклад, Монте-Карло в Монако проєктував архітектор Паризької опери Шарль Гарньє. Поряд з ігровими залами працювали театри, концертні зали, виставкові простори.
Історично в європейських країнах також існували державні лотереї та «лотерейні будинки», прибуток від яких часто спрямовували на соціальні чи культурні потреби.
Наприклад, у Сполученому королівстві кошти від Національної лотереї йдуть на фінансування мистецьких і спортивних програм. У Середземноморських країнах (Італія, Мальта) популярними є карткові ігри, «локальні» версії рулетки й «вуличні» лотереї. Такі ігри стали частиною місцевої культури. Відповідно їхня легалізація мала свою історичну логіку.
Казино в Україні
Перші гральні заклади, схожі на сучасні казино, з’явилися у великих містах України в XVI–XVII століттях. Вони пропонували такі ігри, як рулетка й карти, і їх називали «домами ігор».
Окремою формою азарту стали ставки на перегони. Іподроми в Києві та Одесі збирали глядачів ще з XIX століття. Ця традиція збереглася й досі: щосуботи на одеському іподромі проводять перегони, які переважно відвідують чоловіки старшого віку.
У ХІХ — на початку XX століття азартні ігри на території України були популярними серед представників різних соціальних прошарків, особливо в містах і великих торгових осередках.
«Конкордія» вважалася елітарним закритим клубом картярів у Києві, заснованим на початку XX століття. Його ініціатором став меценат і цукровий магнат Лев Бродський, який надав для клубу власний особняк на розі вулиць Пушкінської та Прорізної (ця будівля не збереглася).
Формально метою «Конкордії» було забезпечити членів та їхні родини можливістю проводити вільний час у приємному спілкуванні. Однак фактично клуб став місцем для картярських ігор.
Новий етап у розвитку індустрії розпочався після відкриття першого легального казино в Україні. Це сталося 1991 року в Києві — компанія Amherst International запустила гральний заклад у готелі «Русь». У 1990-х казино почали з’являтися в готелях, туристичних центрах і курортних містах.
Так 1993 року в Одесі відкрили перше офіційне казино — «Рішельє». Воно працювало в приміщенні Одеської філармонії на вулиці Буніна. На вході кожен міг кинути два гральні кубики — якщо випадало два однакові числа (дубль), відвідувач отримував $20.
У 2009 році в Україні запровадили заборону на гральний бізнес.
Попри офіційні наміри переглянути підходи до регулювання, на практиці це призвело до зростання тіньового ринку. Гральний бізнес продовжував функціонувати. За оцінюванням економіста Олексія Куща, обіг тіньового ринку азартних ігор сягав 2-3 млрд грн. Водночас приблизно 80% фінансових потоків перебували в тіні.
У 2020 році прийнято Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» №768-IX. Він започаткував процес легалізації, прозорості та впровадження механізмів відповідальної гри.
Азартні ігри — це не лише казино чи ставки. Це історія про те, як різні суспільства формують власні унікальні способи розважатися й відпочивати.
У США неоднорідні закони створили особливі казино на воді, в Азії традиції визначили популярність простих і зрозумілих ігор, як-от бакара, а Європа першою поставила акцент на відповідальності й цифрових технологіях.
У результаті гемблінг стає глобальним явищем, де взаємодіють культурні контексти різних країн і правові межі.
Партнерські матеріали
