Геній, плейбой, Ілон Маск ХХ століття. Історія Говарда Г’юза — божевільного техномільярдера, який змінив світ авіації та кіно
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Ілон Маск хайпує на виборах, очолює новий департамент в уряді Трампа і грає в ексцентричного генія зі смартфона. Але уявіть собі впливового мільярдера, який замість показушного божевілля в X втратив глузд по-справжньому.
За 70 років життя Говард Г’юз розбив чотири літаки, зняв найдорожчий фільм своєї епохи, купив найбільшу авіакомпанію США, закохав в себе половину Голлівуду і зрештою помер відлюдником, який не стриг нігті й зберігав власну сечу в пляшках. Це не перформанс. Це історія про те, як геніальність пожирає себе зсередини.
У новому матеріалі журналістка Vector Дарія Прудіус розбирає історію підприємця, авіатора і продюсера, який став прототипом для десятків героїв масової культури — від «Авіатора» Мартіна Скорсезе до «Залізної людини» Marvel.
Ранні роки
Імперія Говарда Г’юза починається не з його досягнень, а з винаходу батька. У 1908 році Г’юз-старший створив двостулкове бурове долото, здатне пробивати найтвердіші породи під час нафтового буріння.
Це технічне рішення без перебільшень повністю змінило нафтову промисловість — там, де звичайні долота швидко зношувались, винахід Г’юза-старшого працював ефективно і надійно.
Проте не продавав це обладнання, а здавав в оренду по $30 000 за свердловину. Такий бізнес-підхід перетворив Hughes Tool Company на прибуткове підприємство.
Говард Г’юз-молодший народився 24 грудня 1905 року в Г’юстоні, Техас. Його мати, світська левиця та онука генерала Конфедерації, була одержима питаннями гігієни та здоров’я. Вона часто змушувала сина спати у своїй спальні, прищеплюючи йому особливу увагу до чистоти та страх перед мікробами. Батько, намагаючись протидіяти такій гіперопіці, відправляв сина до різних приватних шкіл, де сором’язливий і частково глухий Говард ніяк не міг знайти спільну мову з однолітками.
Життя Говарда повністю змінилося, коли у 16 років він втратив матір, а через два роки — батька. Так, вже у 18 років успадкував 75% компанії вартістю в кілька мільйонів доларів. Замість продовження навчання в університеті (він відвідував Rice Institute в Г’юстоні та Каліфорнійський технологічний інститут), Г’юз взявся управляти бізнесом. Першим кроком викупив частки родичів (25%) у Hughes Tool Company, тим самим забезпечивши собі повний контроль над підприємством.
Стабільний прибуток від батьківської компанії дозволив молодому підприємцю почати втілювати свої амбітні бізнес-проєкти. Завдяки дядькові Руперту, успішному сценаристу, він увійшов у кіноіндустрію, а захоплення авіацією стало тригером інвестувати в розробку літаків. Обидві ніші давали простір для інновацій, зберігаючи повний особистий контроль Говарда над процесами.
Делегувавши операційне управління компанією менеджерам, Г’юз зосередився на стратегічному розвитку. Це дозволило йому інвестувати в кіновиробництво — так у 1926 році з’явилася його перша кінокомпанія The Caddo Company.
Саме в цей період сформувався характер, мабуть, найбільш неординарного бізнесмена Америки, чиї інновації стали гейм-чейнджерами для цілих індустрій. Перфекціонізм переростав в одержимість, а кожен успіх спонукав до нових, ризикованіших викликів.
Голлівудський період
У Голлівуд Г’юз увійшов з розмахом, який став його фірмовим стилем. Його дебютний великий проєкт — фільм Hell’s Angels (1930) — встановив нові стандарти в індустрії. На створення цієї стрічки про льотчиків Першої світової війни він витратив близько $3,8 млн Приблизно $64,5 млн у 2025 році , що зробило її одним із найдорожчих фільмів свого часу.
Під час зйомок Hell’s Angels проявився перфекціонізм Г’юза, який межував з одержимістю. Він особисто керував повітряними зйомками, зібравши рекордну приватну колекцію з 40 військових літаків Першої світової війни, щоб зняти реалістичні повітряні сцени (до речі, у сценах брали участь не лише досвідчені пілоти, але й сам Говард).
Інноваційне на той час використання кількох камер та аерозйомки встановило нові стандарти в індустрії. А коли вже готовий німий фільм опинився під загрозою через появу звукового кіно, Г’юз перезняв більшу частину матеріалу, щоб не відставати від технологічного прогресу.
У Г’юза був особливий талант знаходити нові обличчя для кіно. У Hell’s Angels він відкрив світові Джин Харлоу, яка стала секс-символом 1930-х. Пізніше він зробив зіркою Джейн Рассел, затвердивши її на головну роль у провокаційному вестерні The Outlaw (1943).
Для просування фільму він особисто розробив спеціальний бюстгальтер зі сталевими дугами під чашечками, прикріпленими до бретельок. Він мав підіймати та стискати груди, а опущені бретельки дозволяли показати більше тіла, не порушуючи формально норми цензури.
Щоправда, картина все одно викликала шалений скандал та заборону від цензорів через відверті сцени, але Г’юз вправно перетворив це на PR-кампанію. Для просування фільму він вигадав провокаційний слоган: «Які дві головні причини стрімкого злету Джейн Рассел до зірок?». Він також наказав своїм працівникам обдзвонювати церкви та жіночі клуби, розповідаючи про «непристойний фільм», який збирається випустити Говард Г’юз.
План спрацював: обурена публіка вимагала заборонити стрічку, створюючи довкола неї ажіотаж. Коли фільм нарешті вийшов у прокат через кілька років, його скандальна слава принесла рекордні касові збори.
У 1948 році Г’юз здійснив свій найамбітніший крок у кіноіндустрії — придбав контрольний пакет RKO Pictures за $8,8 млн Приблизно $115 млн у 2025 , обійшовши британського конкурента. За його керівництва студія випустила кілька хітів, але управлінський стиль Г’юза виявився неоднозначним: він звільнив 75% персоналу одразу після угоди й заморозив виробництво на пів року для «чистки» від потенційних комуністів. При цьому «засипав» студію меморандумами з детальними інструкціями навіть о 2-3 ночі.
Перфекціонізм Г’юза проявлявся в особистому редагуванні сценаріїв та постійних перезйомках. Один фільм він перемонтував тричі, а реліз іншого затримав на сім років через нескінченні правки. Продуктивність впала в рази — з 30 фільмів на рік до 12. У 1955 році він продав збиткову студію за $25 млн Приблизно $318 млн у 2025 .
Але найбільш показовим прикладом його ексцентричності став випадок з телеканалом KLAS-TV у Лас-Вегасі (нині — CBS Las Vegas). Придбавши його за $3,6 млн Приблизно $29,6 млн у 2025 , у 1967 році, Г’юз зробив канал цілодобовим, щоб регулярно крутити свій улюблений фільм Ice Station Zebra. За спогадами музиканта Пола Анки: «Ми знали, що Г’юз у місті, коли о 2:00 ночі на KLAS йшов Ice Station Zebra. О 5:00 він починався знову». Мільярдер переглянув його понад 150 разів, часто вимагаючи від працівників каналу перемотувати до улюблених сцен або повторювати показ.
Місцеві називали KLAS «Телебаченням Говарда Г’юза», а Ice Station Zebra став мемом Лас-Вегаса 1970-х. По суті, ексцентричний мільярдер створив власний стримінг-сервіс задовго до появи Netflix.
Поза тим, попри всі суперечності, внесок Г’юза в розвиток кіноіндустрії важко переоцінити. Він першим поєднав технічні інновації з кіновиробництвом, встановивши нові стандарти якості зйомки. Його готовність інвестувати величезні суми у своє мистецьке бачення розширила межі можливого в кінематографі.
Авіація
Якщо Голлівуд був для Г’юза розвагою, то авіація стала справжньою пристрастю. Він почав літати в 14 років, а на піку голлівудської кар’єри в 1932 році влаштувався другим пілотом в American Airways за $250 на місяць. Під вигаданим ім’ям він навіть носив багаж пасажирів, які часто зауважували його схожість із «тим самим Говардом Г’юзом».
Того ж року він заснував Hughes Aircraft Company в невеликому ангарі в Глендейлі, Каліфорнія. Його перший серйозний проєкт — H-1 Racer — встановив у 1935-му світовий рекорд швидкості в 567 км/год завдяки революційним рішенням: повністю прибираному шасі та втопленим заклепкам для зменшення опору повітря. Під час тестового польоту Г’юз розігнав літак до межі можливого, поки не скінчилося пальне. Аварійна посадка майже коштувала йому життя.
Амбіції Г’юза росли з кожним успіхом. У 1937 році він встановив трансконтинентальний рекорд, подолавши відстань від Лос-Анджелеса до Ньюарка за 7 год 28 хв (майже вдвічі швидше за попередній). А вже наступного року облетів світ за 91 год, вклавши в цю авантюру $500 000. За цей політ мільярдер отримав медаль Конгресу та парад на Бродвеї.
Джерело: The Welcome Home
Його наступний мегапроєкт — H-4 Hercules, прозваний пресою Spruce Goose («Ялинковий гусак») — став найбільшим літаком з дерев’яною конструкцією в історії авіації. Цей гігантський флайбот Флайбот — експериментальний літальний апарат. , замовлений Пентагоном для перекидання військ через Атлантику під час Другої світової, мав розмах крил 98 метрів. Але через використання дерева (стратегічний метал був потрібен для військових потреб) проєкт зустрів жорстку критику, а Конгрес навіть ініціював розслідування щодо витрачання державних коштів.
Коли військові засумнівалися в доцільності проєкту, Г’юз особисто профінансував його завершення. У 1947 році він сам піднявся на літаку в повітря й пролетів 1,6 км на висоті 21 м. Цей політ став для H-4 першим і останнім, але до кінця життя Г’юз тримав його в спеціальному кліматичному ангарі, витрачаючи мільйони на обслуговування.
Джерело: Britannica та UNLV University Libraries Special Collections 4
Поворотним моментом для Г’юза стала катастрофа експериментального розвідника XF-11 у 1946 році. Під час тестового польоту відмовив пропелер, і літак впав на житлові квартали Беверлі-Хіллз. Г’юз вижив, але отримав численні переломи, опіки та пошкодження легень. Знеболювальний кодеїн, який прописали лікарі, став початком його опіоїдної залежності.
Бізнес-імперія та інвестиції
Фундаментом імперії Г’юза стала Hughes Tool Company з її революційним патентом на бурове долото. Але це був лише початок. У 1939 році він придбав контрольний пакет Trans World Airlines (TWA) і швидко перетворив регіонального перевізника на глобального гравця авіаринку.
Втім, TWA показала всі недоліки управлінського стилю Г’юза. У 1956 році він зробив величезне замовлення на 63 літаки Boeing 707, не маючи грошей на їхню оплату. Коли кредитори запропонували зовнішнє фінансування, Г’юз, параноїдально боячись втратити контроль, відмовився. До 1960 року компанія опинилася на межі банкрутства, і кредитори таки змусили його передати управління трастовому фонду. Іронічно, але саме після цього акції TWA злетіли, і коли Г’юз продав свою частку в 1966 році, він отримав $546 млн — можливо, єдиний випадок, коли його впертість випадково спрацювала на користь бізнесу.
У 1953 році Г’юз перетворив Hughes Aircraft Company на некомерційний дослідницький інститут. Офіційно — для підтримки науки, неофіційно — щоб уникнути сплати $500 млн податків. Втім, інститут несподівано виявився надзвичайно успішним: вже до 2018 року його капітал сягнув $20,4 млрд, і він став одним з найбільших приватних спонсорів медичних досліджень у світі.
Останнім масштабним проєктом Г’юза став Лас-Вегас. У 1966 році після конфлікту через борги в казино Desert Inn він просто викупив увесь готель. За ним пішли Sands, Frontier та інші — загалом за два роки Г’юз інвестував у місто $65 млн Приблизно $630 млн у 2025 році . Його прихід змінив обличчя Лас-Вегаса, перетворивши ігорний бізнес з мафіозного підприємства на корпоративну індустрію. Г’юз також придбав 25 000 акрів землі для будівництва футуристичного міста, але цей проєкт, як і багато інших його пізніх ідей, так і залишився на папері.
Один з найдивніших епізодів його бізнес-кар’єри пов’язаний з кораблем Glomar Explorer. У 1974 році Г’юз надав ЦРУ своє ім’я для секретної операції Project Azorian — підйому радянського підводного човна з глибини 5000 м. Так, офіційно корабель належав компанії Г’юза і нібито займався видобутком мінералів з океанського дна. Навіть коли Los Angeles Times розкрила правду в 1975 році, деталі операції залишалися засекреченими. Сам корабель після цього відправили у резервний флот ВМС, а пізніше переобладнали під нафтову платформу. Нещодавно його продали на брухт.
Проте це не поодинокий випадок підігравання уряду від мільярдера. Вплив Г’юза в політичних колах був тісно пов’язаний з його бізнес-імперією. Зв’язки в Пентагоні забезпечували Hughes Aircraft оборонні контракти, зокрема на розробку H-4 Hercules та винищувача D-2. Хоча компанія часто конфліктувала з Конгресом через витрати на проєкти, вона залишалася ключовим підрядником військових. Однак загалом Г’юз мав складні стосунки з політичним істеблішментом США: він активно лобіював свої інтереси у Вашингтоні, і водночас — параноїдально боявся державного контролю над своїм бізнесом.
На піку свого багатства Г’юз контролював різноманітні активи вартістю $2-2,5 млрд. Парадокс Г’юза полягав у тому, що його компанії часто досягали найкращих результатів за мінімального втручання власника. Він створив системи, які могли працювати автономно, що виявилося критично важливим, коли сам засновник почав втрачати інтерес до оперативного управління.
Особисте життя: від плейбоя до відлюдника
Перший шлюб Г’юза з х’юстонською дебютанткою Еллою Райс тривав чотири з половиною роки (на момент одруження Говарду було 19). Їхнє подружнє життя супроводжувалося нічними обговореннями дизайну пропелерів о третій ранку. Другий шлюб з акторкою Джин Пітерс у 1957 році тривав 14 років. Подружжя спілкувалося переважно через записки та посередників.
У голлівудський період його пов’язували романи з багатьма акторками. З Джин Харлоу, яку сам відкрив для кіно, він зустрічався ще на початку своєї кар’єри. Ава Гарднер одного разу вдарила його бронзовим свічником у відповідь на його агресію. А стосунки з Джинджер Роджерс закінчилися в 1940 році — вона повернула йому п’ятикаратний смарагдовий перстень, коли дізналася про його зради. За свідченнями, це був єдиний раз, коли хтось бачив, як Г’юз плаче. Всі свої романи він педантично документував у щоденнику, фіксуючи кожну деталь побачень.
Найгучнішим був роман із Кетрін Гепберн. У 1938 році він подарував їй унікальну обручку від Brock & Co.: смарагд у 2,67 карата в платиновій оправі з чотирма діамантами. Пізніше її продали на аукціоні за $108 000 разом із 55 любовними листами, де Гепберн підписувалася — «Міс Польова Миша» та «Місис Бос». За словами Гепберн, жити з Г’юзом було «як під прожектором 24 години на добу». Зрештою, вона обрала іншого, а Г’юз потім зізнавався, що втрата Кетрін стала його найбільшою помилкою.
Після авіакатастрофи 1946 року почалися зміни в його поведінці. Прописаний лікарями кодеїн перетворився на серйозну залежність. Г’юз, який міг годинами дезінфікувати телефонну слухавку, при цьому міг сидіти голим на брудному готельному стільці.
Останні дні американського генія
До 1970-х років Г’юз займав пентхауси у власних готелях Лас-Вегаса, де жив у повній темряві за постійно зачиненими шторами. Єдиним джерелом світла був екран телевізора, де він дивився Ice Station Zebra фільм, який міг переглядати по кілька разів на добу, використовуючи власний телеканал KLAS-TV для повторних трансляцій.
Його номер поєднував функції спальні, їдальні та кабінету. Він використовував порожні коробки Kleenex як імпровізоване взуття. При цьому більшість часу проводив оголеним у брудному ліжку, оточений сотнями пляшок із власною сечею (деякі з них були акуратно підписані та датовані).
При зрості 193 сантиметри вага Г’юза впала нижче 45 кг. Його волосся відросло до пояса, нігті на руках і ногах закручувалися спіралями. На тілі утворилися пролежні.
Раціон складався з шоколадних батончиків Hershey’s, консервованого горохового супу Campbell’s і морозива Baskin-Robbins. Його помічники-мормони мали дотримуватися детальної інструкції щодо перевірки та подавання їжі, зокрема ретельний огляд упаковки на предмет пошкоджень.
Г’юз вимагав від своїх помічників дотримуватися 45-сторінкової інструкції щодо всіх процедур обслуговування. Наприклад, щоб подати йому журнал, треба було спершу протерти обкладинку спеціальним розчином, загорнути в тканину і покласти в конкретне місце кімнати.
Він категорично відмовлявся від медичної допомоги. За кілька місяців до смерті лікарі, оглянувши його здалеку через відсутність прямого доступу, діагностували: пневмонія, анемія, зневоднення та недоїдання. На його тілі знайшли численні сліди від голок — результат самостійних ін’єкцій знеболювальних.
Всі перемовини ззовні велися через помічників. Навіть коли Г’юз телефонував комусь особисто, помічник мав стояти поруч і тримати слухавку — сам Г’юз боявся торкатися телефону через страх мікробів.
5 квітня 1976 року під час перельоту з Акапулько до Х’юстона на борту Learjet Г’юз знепритомнів і помер. Розтин виявив ниркову недостатність як безпосередню причину смерті, а також сліди хронічного недоїдання, зневоднення та залишки зламаних голок від шприців у руках. Останній переліт з Акапулько відбувся тільки тому, що мексиканська влада наполягла на його виселенні.
«А хто ти без костюма?»
«Геній, мільярдер, плейбой, філантроп» — цю фразу Тоні Старка з «Месників» можна було б сміливо приписати Говарду Г’юзу, який і став прототипом Залізної Людини. Творці Тоні Старка відверто надихалися історією одіозного мільярдера.
У 2004 році Мартін Скорсезе зняв «Авіатора» з Леонардо ДіКапріо в ролі Г’юза. Фільм отримав п’ять «Оскарів», хоча самому Г’юзу він би навряд чи сподобався — надто мало кадрів з літаками.
Кожен його новий проєкт був амбітнішим за попередній: якщо знімати фільм — то найдорожчий в історії, якщо будувати літак — то найшвидший у світі, якщо купувати авіакомпанію — то найбільшу. Ця одержимість досконалістю, помножена на величезні фінансові ресурси, зробила Г’юза однією з найвпливовіших постатей XX століття, хоча й стала однією з причин його подальшої трагедії.
Говард Г’юз став втіленням американської мрії про людину, яка може досягти всього, якщо має достатньо сміливості та рішучості. Але водночас його історія — це розповідь про те, як безмежні можливості можуть стати тягарем, а геніальність має свою ціну. Він був технологічним підприємцем-знаменитістю, чиї досягнення та ексцентрична поведінка створили прототип для майбутніх техномільярдерів: тільки замість збирання власної сечі в пляшки, вони тепер збирають наші персональні дані у хмарних сховищах.
Більше про це
«Культурно кастровані» компанії без «чоловічої енергії» або чому великий бізнес відмовляється від політики різноманітності
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
