Чим гіперполіглоти відрізняються від простих смертних і чи можна цьому навчитися
Який вигляд мають гіперполіглоти — люди, які знають кільканадцять мов і вільно перемикаються з арабської на фінську, а потім на мальтійську? Що відрізняє їх від нас? Про це розповідає Джудіт Турман у своїй статті для американського видання The New Yorker. Її переказав для нас Антон Процюк — співавтор Telegram-каналу з оглядами та переказами англомовних лонгрідів The Old York Times.
Типовий гіперполіглот
Щоб вважатися гіперполіглотом, треба знати мінімум 11 мов, а дехто з них вільно володіє кількома десятками. Втім, гіперполіглоти не люблять, коли їх питають про кількість мов — зрозуміти, коли механічне заучування слів переходить у вільне володіння, доволі складно. Тому самі гіперполіглоти зазвичай рахують мови, які вони вивчали і якими користуються.
Хоча вибірка гіперполіглотів дуже невелика, найточніший портрет людини, яка знає 11+ мов, виглядає так: гомосексуальний чоловік-лівша з розладом аутичного спектру. Самі гіперполіглоти підтверджують, що серед них багато гомосексуалів та людей з аутизмом. Існує припущення, що ці риси справді допомагають у вивченні мов, однак реальних доказів цього немає.
Цікаво, що багато гіперполіглотів недолюблюють англійську і використовують свій мовний запас як засіб протесту проти її глобального домінування. Ніхто з них не говорить англійською за власним бажанням, навіть у великих групах гіперполіглотів з різних країн. Вони знають вдосталь мов і можуть собі дозволити обрати іншу для спілкування.
Чим гіперполіглоти відрізняються від простих смертних
Так само, як марафонці мотивують нас почати бігати, гіперполіглоти можуть надихнути підтягнути закинуту ще в школі французьку. Та чи може кожен із нас вивчити з десяток мов і стати гіперполіглотом? Ось головні риси, які відрізняють гіперполіглотів від інших людей:
- Специфічна пам’ять. Гіперполіглотам необов’язково мати гарну пам’ять на все — часто вони її і не мають. Однак вони краще за інших засвоюють звуки і можуть швидко запам’ятати багато нових слів. Крім того, чим більше мов вони знають, тим простіше вчити нові — можна спиратися на вже відомі конструкції і структури споріднених мов.
- Соціальна «пластичність». Щоб запам’ятовувати великі об’єми інформації, гіперполіглотам потрібен «пластичний» мозок. Не менш важливою на думку Джудіт Турман є й інша пластичність — соціальна. Спеціально для статті вона провела експеримент. Разом із перуанським гіперполіглотом Луїсом Мігелем Рохас-Берсією вона поїхала на Мальту, де чоловік мав за тиждень вивчити мальтійську, і йому це вдалося. Авторка статті впевнена, що її герою допомогло вміння зливатися із середовищем і не соромитися постійно питати місцевих про їхню мову.
- Генетична схильність. Погані новини для більшості з нас: схоже, щоб володіти десятками мов, треба мати до цього генетичну схильність. Втім, наука ще цього не довела. Наразі вчені виявили лише окремі особливості мозку, які притаманні гіперполіглотам, на кшталт додаткової петлі сірої речовини.
- Здатність багато працювати. Як і з будь-яким умінням, знання мов вимагає не лише природної обдарованості, а й тяжкої роботи. Стати гіперполіглотом просто клацнувши пальцями не вийде — це вимагає десятків тисяч годин роботи. Наприклад, легендарний гіперполіглот Александр Аргуельєс щодня прокидається о третій ранку і списує 24 сторінки блокнота різними мовами.
Втім, щоб волоідти десятками мов, необов’язково бути вундеркіндом. Багато гіперполіглотів вивчили свою першу іноземну мову в школі чи навіть університеті. Відома перекладачка Като Ломб майже всі із своїх 16 іноземних мов вивчила в дорослому віці, а івритом вона оволоділа майже у 90 років. Якщо вона змогла, ви теж маєте шанс.