Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Завершити
Зараз ми ведемо війну на багатьох фронтах: військовому, інформаційному, гуманітарному й економічному, і це далеко не весь перелік. Люди, яким вдалося евакуюватися в більш безпечне місце, часто відчувають синдром вцілілого та картають себе, що не можуть нічим допомогти. Але це не так, кожен із нас може допомогти на своєму рівні та на своєму фронті, і це не лише волонтерство або служба в ЗСУ.
Ми зібрали думки Романа Павлюка, VP Intellias і Романа Набожняка, засновника Veterano Brownie та військового, про те, чому евакуюватися не соромно, що робити, коли виїхали за кордон і чому потрібно продовжувати працювати на своїй роботі та не волонтерити, щоб лише волонтерити.
Війна — це дорого. Дуже і дуже. Один день війни за різними оцінками обходиться мордору приблизно в $20 млрд. Я думаю, що ми теж витрачаємо не менш як $3–4 млрд на день.
Тому прошу вас про наступне, хоч може, на перший погляд, це звучить незвично та навіть дико:
Перестаньте волонтерити, щоб лише волонтерити, жертвуючи робочим часом: якщо у вас зараз є робоче місце, і там є робота — то це і є ваш основний рубіж оборони Батьківщини!
Поважайте, ба навіть боготворіть, підприємців і бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз хребет економіки!
Подолайте в собі почуття провини вцілілого (це оте: «Чому я в теплі, якщо інші на передовій?»): не можуть усі люди піти на фронт. Кожен має своє місце в цій війні та кожен має вести оборону на своєму рубежі!
Продовжуйте обертати гроші: заплатіть рахунки, заплатіть податки, замовте випічку у вашої знайомої, як ви це робили до війни, зробіть манікюр, стрижку в барбершопі, купуйте продукти в тому самому магазинчику, як і раніше, заплатіть за квартиру, оплатіть заняття з терапевтом, із тренером із йоги тощо. Намагайтеся тримати обіг коштів максимально можливим — і це буде ваш внесок у боротьбу!
Підприємці, за найменшої можливості тримайте бізнес відкритим! Особливо на заході України, де загрози війни мінімальні.
Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу та негайно починайте працювати. Ваші пожертви на армію та перекази в Україну, навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас!
Окремо звертаюся до ІТ-вців: зараз ви чи не єдиний канал валюти, що працює в Україні. Тому вже сам факт, що ви працюєте — це сильний внесок у перемогу! Маєте можливість евакуюватися за кордон — окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу на українські компанії та не припиняйте сплачувати податки в Україні!
Усіх, хто каже, що як це так, хіба можна працювати/торгувати/робити манікюр/ходити в спортзал/пекти торт/навчатися, коли в країні війна — посилайте слідом за рускім карабльом.
Кожного разу, коли вам стане боляче та нахлине почуття провини «Чому я не там?», повторюйте: «Я працюю! Це моя боротьба! Це мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його та не здамся сам(-а), бо моя Україна — понад усе!»
За результатами вчорашніх розмов і прочитаних постів.
Якщо ви не займаєтеся обороною або забезпеченням тих, хто займається обороною, візьміть себе в руки та виїдьте подалі на захід. Що далі, то краще. Якщо вам пропонують прихисток за кордоном, подякуйте та скористайтеся цією можливістю.
Займіться вивезенням родичів як пріоритет #1. Це комплексно вирішує декілька завдань:
Ваша психологічна стійкість. Коли рідні поруч або точно в безпеці, ви зможете не відволікатися на переживання за їхню безпеку та робити свою роботу більш ефективно.
Це знижує навантаження на гуманітарну інфраструктуру та спрощує завдання з оповіщення й евакуації тих, у кого реально немає кому допомогти з вивезенням.
Спрощує роботу військових. Так, міста будуть зруйновані ще більше, нам ще робити контрнаступ, і хвиля бойових дій ще раз прокочуватиметься у зворотному напрямку.
В евакуації немає нічого соромного чи поганого, у цьому немає вашої провини. Навпаки, це відповідальний дорослий крок, який на користь усім, хто займається знищенням русаків.
Наведу ще такий приклад. У цій кампанії ми стараємося запакуватися в усе найкраще. Тому що коли тобі тепло, нічого не жме, не тре, не давить, не нагрібає спину, захищені вуха, є нічні очі, є, на чому їздити гівномісивом, то все, на чому можна сконцентруватися — це вичисляти підарів, навестися та в‘їбати. З’їсти святковий снікерс і рухатися далі.
Логіка військового часу інша, ніж логіка мирного часу. Зрозумійте це нарешті.
Ми обов’язково переможемо, бо весь світ із нами, а наша нація ще ніколи не була такою єдиною. А якщо ви хочете допомогти армії, то ми для вас підготували матеріал.
Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter
