Чому шлях до цілі не повинен бути очевидним: про амбіції та масштаб мислення СЕО Universe Group
У 2025 році компанії Universe Group виповнилося сім років. Із цієї нагоди фаундер і CEO Universe Group Ярослав Морозов ділиться з аудиторією Vector сімома уроками, які засвоїв за цей час.
Перший урок стосувався руху та фокусу до мети. Другий присвячений найму працівників, впливу гравців на культуру та майбутнє бізнесу. Третій урок — про амбіції, страх, масштаб і те, чому «логічні» цілі часто заводять не туди.
Коли маленькі цілі стали пасткою
У 2018 році я поставив собі, як мені здавалося, реалістичні цілі. Вони не надихали, але видавалися досяжними. І… я їх не досяг. Тому що не було внутрішнього вогню. Я не мав того, що б змусило змінюватися.
У 2020-му був переломний момент. Рік, коли ми наробили купу помилок і багато разів здавалося, що все дарма. Я тоді дивився на ринок, у якому працювали наші перші утиліти (ще не було Universe Group). Проте саме в цей період прийшло усвідомлення: ми зависли в рості, бо самі себе стримували. Ми перестали мріяти масштабно. Почали покращувати процеси на 3%, замість того, щоб замислюватися про зростання компанії в десятки разів.
Тепер розумію, що це був абсолютно хибний підхід до цілепокладання. Я мислив із позиції нестачі: мовляв, ринку бракує, отже, і масштабуватися не вийде. Хоча істина в іншому. Якщо ринку недостатньо — створюй новий. Тоді й з’явилося це усвідомлення: не можна обмежувати себе поточним ринком чи ситуацією. Потрібно мислити з точки, де ти хочеш бути, а не де стоїш зараз.
Цілі, які лякають, — це сигнал, що ти на правильному шляху
Після того року я змінив фокус. Почав ставити цілі, від яких стискається в грудях. У яких я ще не розумію, як ми це зробимо. Однак точно знаю, чому це варто зробити.
Такі цілі не просто про зростання компанії. Вони — про внутрішні трансформації. Про те, як ти змінюєш спосіб мислення, коло людей, підходи, культуру всередині команди.
Саме такі цілі дали результат: за 2024 року ми зросли більш ніж удвічі. І не випадково — це наслідок того, що ми вже не граємо в «маленькі ігри».
Чого вчать великі цілі
- Вони не дають швидких відповідей. І це добре. Бо змушують розширювати свій нетворк і як наслідок світогляд. Адже ти починаєш спілкуватися та надихатися людьми та компаніями, які вже проходили цей шлях. А значить — ти змінюєш своє мислення через досвід інших.
- Вони показують, що точно не варто робити і тримати фокус. Інколи шлях до цілі — це не про дії, а про відмову від старих патернів. Про те, щоб відпустити, делегувати, переосмислити.
- Вони формують команду навколо візії, а не задач. Люди, які приходять у компанію, де ціль — юнікорн з України, відразу потрапляють в інше середовище. Вони або заряджаються, або йдуть.
Який вигляд це має в нас
Ми маємо амбіцію стати юнікорном з України. Для нас це не просто красива мета. Це виклик, який формує все: культуру, процеси, фокус, продукт, команду.
Масштабні цілі фільтрують: хто залишається, хто йде і хто приходить. Така форма зростання — найкраща, бо вона внутрішня, а не лише за графіками.
Я памʼятаю період, коли Universe Group ще не існувала як така. Ми мали тільки один напрям — утиліти. Я дивився на ринок і думав: «Максимум, що ми можемо зробити, — це вирости вдвічі за десять років». Здавалося, що забрати на себе весь ринок неможливо. Отже, немає точок зростання.
Якщо ринок малий — це не причина зменшувати амбіції. Це привід створювати нові продукти, нові напрями. Саме так зʼявилась ідея створити групу компаній. Не думати в межах наявного, а мислити з перспективи: «Що, якщо я хочу досягти рівня юнікорна, а цей ринок мені не дозволяє?». Відповідь одна: треба створити те, що дозволяє.
Зараз я не дивлюся на те, яким буде Universe за рік. Я думаю, якими ми хочемо стати до 2030-го. Це і є дорослішання компанії, підходів, команди.
На цьому шляху доводиться змінюватися не лише в зростанні, а і в ефективності, технологіях, гнучкості. Іноді автоматизація та AI викликають внутрішній спротив, бо людям подобається те, що вони вже добре вміють. Однак для зростання треба відпускати звичне та змінювати ментальність, ролі й бачення.
Ми вже не ті, ким були у 2020-му. І точно станемо тими, ким хочемо бути у 2030-му. Питання лише часу, рішучості й готовності до трансформацій.
Висновок
Не бійтеся цілей, які лякають. Бійтеся маленьких, зручних цілей, які нічого у вас не змінюють. Адже саме через великі амбіції ми будуємо нових себе.