Чому ми ліземо на Марс: як за 70 років космос перетворився з поля битви на VIP-курорт

Від Корольова до Маска — три покоління космічних візіонерів

Корольов і фон Браун — геніальні суперники

Вернер фон Браун (1912–1977 рр.) ще в юності прочитав книгу Германа Оберта «Ракета в міжпланетний простір» та захопився дослідженням космосу. У 1928 році він приєднався до Товариства міжпланетних сполучень (Verein für Raumschiffahrt). Наприкінці 1932 року фон Браун пішов працювати в німецьку армію для розробки ракет на рідкому паливі, а 27 липня 1934 року в головному університеті Берліна він здобув ступінь доктора фізики. 

Фон Браун був членом кінного підрозділу СС у 1933—1934 роках, вступив до нацистської партії в 1937 році та став молодшим офіцером СС у 1940 році. Головною розробкою ракетної команди фон Брауна була балістична ракета V-2 (Фау-2), яка вперше була успішно запущена в жовтні 1942 року. 

В 1930-х роках у радянському союзі вже з’явилася Група вивчення реактивного руху, яка зібрала ентузіастів, що цікавилися розробкою ракет і ракетних двигунів. Вона мала філії в москві та ленінграді, московську філію очолював Сергій Корольов. Саме ця філія Групи з вивчення реактивного руху в 1933 році запустила першу в радянському союзі ракету на рідкому паливі. 

Сергій Корольов (1907-1966 рр.) народився в Житомирі, здобував освіту в Першій одеській будпрофшколі, Київському політехнічному інституті та московському державному технічному університеті імені М. Е. Баумана. 

Попри блискучі наукові досягнення, у 1938 році Корольова заарештували та засудили за сфабрикованою справою (нібито він співучасник контрреволюційної троцькістської організації), та відправили відбувати покарання на колиму. Родина та друзі боролися за його звільнення, він навіть сам писав листи сталіну з проханням переглянути справу. 

Зрештою, у вересні 1940 року Корольову змінили форму відбування покарання й перевели до ЦКБ-29, так званої «Туполівської шараги» «Шарагами» називали секретні науково-дослідні або проєктні інститути, де під контролем органів безпеки працювали вчені й інженери, як правило, засуджені за «саботаж будівництва», «підрив воєнної міці срср» , де разом з Андрієм Туполєвим вони працювали над створенням літака «Ту-2». Згодом його перевели до казанської «шараги», а в 1944 році офіційно звільнили. 

У вересні 1945 року Сергій Корольов їде до Німеччини у складі комісії з вивчення німецької трофейної техніки, насамперед ракетної. Однак, на місці вони виявили, що документація та обладнання знищено, а інженери, включно з фон Брауном, втекли з Німеччини.

До кінця 1944 року фон Брауну стало очевидно, що Німеччина буде розгромлена та окупована. Він здався американцям в Австрійських Альпах разом з іншими ключовими керівниками групи. Протягом 15 років після Другої світової війни фон Браун працював з армією США над розробкою керованих ракет, а також став одним з піонерів дослідження космосу в Америці. 

А Корольова у 1946 році радянська влада призначила головним конструктором балістичних ракет. Після війни він модифікував німецьку ракету V-2, збільшивши її дальність польоту приблизно до 685 км. Також Корольов керував випробувальним запуском захоплених ракет V-2 на полігоні капустін яр у 1947 році. У 1953 році він почав розробляти серію балістичних ракет, які стали основою для створення першої міжконтинентальної балістичної ракети радянського союзу. 

Тим часом у 1952 році фон Браун став технічним директором програми балістичної зброї армії США. З 1950-х років його призначили національним та міжнародним координатором просування космічних польотів. 

З 1956 року Сергій Корольов працював керівником і головним конструктором найбільшого в срср ракетного центру ОКБ-1. А у 1957 році завдяки йому була створена перша у світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7, яка стала основою для створення цілої родини ракет-носіїв. Також в цьому році радянський союз запустив перший штучний супутник Землі — «Супутник-1». Американці відстали на рік і запустили свій перший штучний супутник Explorer у 1958 році. 

У 1960 році президент Ейзенхауер перевів свою групу розробки ракет до новоствореного Національного управління з аеронавтики та дослідження космічного простору (англ. National Aeronautics and Space Administration (NASA)). А фон Браун став директором Центр космічних польотів імені Джорджа К. Маршалла та головним архітектором ракети-носія Saturn V («Сатурн-5») — суперракети, яка мала доставити американців на Місяць.

Що стосується Сергія Корольова, то під його керівництвом створили перші космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», «Зонд», деякі супутники серії «Космос», а також проєкт космічного корабля «Союз». Цікаво, що за життя він був публічно відомий лише як «Головний конструктор». Відповідно до політики радянського уряду, особа Корольова та його роль у космічній програмі радянського союзу не розголошувалися до самої його смерті.

Космос став нудною держроботою

радянський союз першим відправив людину в космос 12 квітня 1961 року. Це був Юрій Гагарін, який керував першим пілотованим космічним апаратом «Восток». У відповідь на цю подію президент Джон Ф. Кеннеді закликав Сполучені Штати до кінця поточного десятиліття висадити людину на Місяць та безпечно повернути її на Землю. Для цього знадобилося вісім років і три програми NASA — Mercury («Меркурій»), Gemini («Джеміні») та (Apollo) «Аполлон». Космічні перегони набули міждержавного масштабу.

Між 1961 та 1963 роками проєкт Mercury здійснив 25 польотів, у шести з них брали участь астронавти. Програма Gemini в основному тестувала обладнання та процедури місій, а також готувала астронавтів і наземний персонал для майбутніх місій Apollo на Місяць. Вихід у відкритий космос на кораблі Gemini IV відбувся у 1965 році. Астронавт NASA Ед Вайт став першим американцем, який вийшов у відкритий космос.

Тим часом в радянському союзі у 1962 році почали проєктувати ракетно-космічний комплекс «Союз», здатний облетіти Місяць. Згодом цей проєкт закрили, але на його базі почали робити багатоцільовий тримісний орбітальний корабель «7К-ОК». Перші три безпілотні запуски цього корабля виявилися невдалими, а під час четвертого загинув космонавт Володимир Комаров. 

У 1964 році Постановою уряду срср затвердили місячну пілотовану програму й розгорнули масштабні роботи за двома напрямами: для обльоту Місяця та для висадки на супутнику Землі. Однак, радянський союз програв ці перегони, у 1969 році проєкт Apollo висадив перших людей на поверхню Місяця та безпечно повернув їх на Землю. 

У 1970-х роках політична напруженість між США та срср, яка прискорювала космічні перегони, почала спадати. Конкуренція поступилася місцем співпраці між двома країнами в межах випробувального проєкту «Аполлон-Союз».

Протягом наступних 30 років флот космічних човників NASA (Columbia, Challenger, Discovery, Atlantis та Endeavour) здійснив 135 місій та доставив у космос 355 астронавтів.

Гонитва за Марс

Починаючи з 1962 року, до планети Марс запускалися радянські міжпланетні космічні апарати серії «Марс». Вони виконували прямі дослідження марсіанської атмосфери та проводили астрофізичні дослідження космосу. Однак, перший успішний проліт повз Марс відбувся у 1965 році, і здійснив його космічний апарат NASA Mariner 4. 

З усім тим в 1971 році вперше поверхні Марса торкнулися саме радянські кораблі «Марс-2» та «Марс-3». У 1975 році стартувала програма NASA під назвою Viking. Два орбітальні зонди Viking 1 та Viking 2 здійснили посадку на поверхню Марса у 1976 році. Саме вони передали перші кольорові панорами Марса. 

Змагання за Венеру і не тільки

У 1975 році першим апаратом, який вийшов на орбіту Венери, була радянська станція «Венера-9». Вона ж зробила й перші успішні фотографії планети. 

У 1978 році на орбіту Сонця вперше вийшов космічний апарат, це був американський ISEE-3/ICE. У 1979 році американський космічний зонд Voyager 1 пролетів повз Юпітер та його п’ять супутників. Цього ж року ще один зонд Pioneer 11 пролетів повз Сатурн та сфотографував його супутник Титан. 

Тим часом срср продовжував вивчати Венеру і в 1982 році були отримані перші зразки ґрунту з цієї планети завдяки зонду «Венера-13». А першим космічним кораблем за межами всіх планет Сонячної системи став у 1983 році американський Pioneer 10. У 1989 році першим космічним апаратом, що пролетів повз Нептун, став американський Voyager 2. А Voyager 1 у 1990 році зробив першу фотографія всієї Сонячної системи. У 1995 році американський зонд Galileo вийшов на орбіту Юпітера. 

Мільярдери повертають космосу крутість 

2 листопада 2000 року — дата початку безперервної людської присутності в космосі. А вже у 2001 році Денніс Тіто став першим космічним туристом, який полетів на борту російського космічного корабля «Союз». У 2004 році президент США Джордж Буш підписує Закон про внесення змін до комерційних космічних запусків 2004 року, який забезпечує правову базу для комерційних пілотованих космічних польотів. 

У 2008 році компанія SpaceX здійснила перший успішний запуск своєї ракети Falcon 1, яка досягла орбіти. Це була перша приватно розроблена ракета, яка працює на рідкому паливі. У 2010 році SpaceX успішно запустила та повернула з орбіти капсулу Dragon. Це стало першим випадком виведення з орбіти приватного космічного корабля. 

У 2014 році аерокосмічний підрядник із Люксембургу LuxSpace запускає місію Manfred Memorial Moon Mission — це було перше комерційне корисне навантаження, відправлене для польоту повз Місяць. Його ніс китайський космічний корабель Chang’e 5-T1. 

Компанія Blue Origin у 2015 році запустила свою систему New Shepard у космос та приземлила її вертикально. Тоді вперше ракета вертикального злету та такої ж посадки приземлилася на Землю з космосу. 

Цього ж року президент США Барак Обама підписав Закон про конкурентоспроможність комерційних космічних запусків, який дозволяє американським компаніям володіти матеріальними ресурсами, що видобуваються в космічному просторі. У 2017 році аналогічний закон прийняли в Люксембурзі, і він став першою європейською країною, яка гарантує компаніям право володіти ресурсами, видобутими в космосі.

У 2018 році американська аерокосмічна компанія Rocket Lab успішно запустила свою ракету Electron з космодрому Mahia Law Center. Це був перший випадок, коли ракета вийшла на орбіту після запуску з приватного космодрому. Цього ж року SpaceX запускає демонстраційну місію під час польоту Falcon Heavy. Тоді приватна ракета вперше досягла геліоцентричної орбіти (орбіти навколо Сонця). 

Космос — ігрове поле мільярдерів

11 липня 2021 року Virgin Galactic відправила в космос Річарда Бренсона на SpaceShipTwo, однак корабель не досяг лінії Кармана (вважається межею космосу). А 20 липня 2021 року стартує політ корабля New Shepard компанії Blue Origin з Джеффом Безосом на борту. На відміну від Бренсона, йому пощастило перетнути лінію Кармана, тобто він досяг відкритого космосу. Щобільше, місія Blue Origin також запустила в космос першу людину, народжену у ХІХ столітті, та першого підлітка (це був Олівер Демен з Нідерландів). 

SpaceX не пасе задніх і цього ж року здійснила місію Inspiration4 — перший орбітальний космічний політ, коли на борту корабля перебувають лише приватні громадяни. У 2022 році компанія Axiom Space запустила Axiom Mission 1 — першу повністю комерційну пілотовану місію до Міжнародної космічної станції. А у 2023 році Axiom Mission 2 стала першим випадком використання комерційної місії для перевезення урядових астронавтів. 

У 2024 році політ IM-1 Odysseus завершився першою успішною посадкою приватного космічного корабля на Місяці. Цього ж року компанія Polaris Dawn здійснила перший комерційний вихід у відкритий космос. У січні 2025 року компанія Blue Origin здійснила перший запуск ракети New Glenn. А у квітні цього року ракета SpaceX Falcon 9 стала першим пілотованим космічним кораблем, який пролетів над полюсами Землі.

Психологія — чому багатим потрібен Марс

Як свого часу США боролися з срср за космос, у наш час за те саме змагаються мільярдери: засновник Amazon Джефф Безос, Річард Бренсон — голова Virgin, та Ілон Маск, який володіє SpaceX. 

На пресконференції після повернення з орбіти Безос подякував «кожному співробітнику Amazon і кожному клієнту Amazon», які фактично й оплатили його забаганку. 

Змагання мільярдерів за космос викликало незадоволення суспільства. У часи нерівності доходів людей, яка постійно зростає, та дедалі більш очевидних наслідків кліматичної кризи критики запитували, чи варто приділяти стільки уваги та ресурсів приватній експансії космосу з боку мільярдерів. Мабуть, існує певна кореляція між надзвичайним багатством і бажанням досліджувати або підкорювати космос.

Гедоністична бігова доріжка — мільярди не дають щастя

На думку психологів, соціальний контекст великого багатства може зробити людину більш егоцентричною. Тому проблеми Землі їх цікавлять менше, ніж мрії про заволодіння космосом. Гроші можуть зменшити зовнішні джерела загрози та дискомфорту, до того ж оточення багатіїв може потурати їхнім примхам, заохочуючи до ексцентричних витівок, на кшталт, комерційних польотів у космос. 

До того ж одержимість мільярдерів космосом може бути наслідком історичної тенденції, коли люди при владі, привілеях та ресурсах намагаються досягти якогось містичного рівня привабливості. А космос якраз і є містичним й загадковим, тому ці троє мільярдерів хочуть «бути на вершині» космічних технологій. 

На думку Сунії Лутар, професорки Педагогічного коледжу Колумбійського університету, тяжіння до космосу пов’язане з так званою гедоністичною доріжкою. Це коли люди звикають до певного рівня багатства, комфорту, а потім хочуть перейти на наступний рівень, щоб досягти того ж рівня щастя. Тобто є людина, яка фактично купила все, що можна купити за гроші — то до чого їй прагнути далі?

Страх смерті та спроба безсмертя через космос

Такі люди, як Джефф Безос, Ілон Маск та Річард Бренсон, досягли чималих успіхів у своїй професійній діяльності, в соцмережах та медіа їх вважають за напівбогів. І маючи всі багатства, доступні людині, вони не владні лише над одним — смертю. Тому вони роблять все можливе, щоб взяти й цей аспект під контроль. 

За два місяці після польоту до космосу Джефф Безос оголосив про те, що інвестує в компанію Altos Labs. Це стартап, який шукає засоби, щоб повернути процеси старіння у зворотному напрямку. 

А от Ілону Маску байдуже до тіла, але він хоче, щоб його думки та мозок жили вічно. І сподівається досягти цього, завдяки своїй компанії Neuralink, яка займається розробкою імплантатів, що мають стати інтерфейсом для взаємодії між мозком людини та електронними пристроями.

При цьому Річард Бренсон зауважив, що вони з Джеффом Безосом хочуть використовувати космос для покращення життя на Землі, в той час як Ілон Маск зациклений на Марсі. Сам же Маск каже, що хоче відправити ракету на Марс наступного року, а пілотовані місії розпочати вже у 2029 році. 

Конкуренція его: Маск VS. Безос VS. Бренсон

Початок космічних перегонів мільярдерів пов’язують з ім’ям Пітера Діамандіса, який у 1980-х роках заснував американське студентське космічне товариство «Студенти за дослідження та розвиток космосу» (Students for the Exploration and Development of Space або SEDS). Пізніше президентом одного з відділень SEDS став Джефф Безос. 

У 1990-х роках Діамандіс був розчарований станом розвитку галузі дослідження космосу, і щоб стимулювати її, започаткував фонд X Prize, який розробляє та проводить публічні конкурси для сприяння технологічному розвитку. Одну з технологій переможця X Prize згодом взяла на озброєння компанія Virgin Galactic, яку Річард Бренсон створив у 2004. До речі, Blue Origin Джеффа Безоса була заснована трохи раніше, у 2000 році, а компанія Ілона Маска SpaceX — у 2002 році. 

Космічні перегони мільярдерів підживлювали й урядові програми. Наприклад, це Програма комерційних екіпажів NASA у 2010 році, гранти на яку здебільшого виграла SpaceX та частково Blue Origin, та програма Artemis HLS, надана SpaceX у 2021 році, і також Blue Origin у 2023 році. Такі програми спонукали мільярдерів конкурувати один з одним за право участі у багатомільярдних державних програмах.

Свого часу SpaceX та Blue Origin конфліктували. Так, обидві компанії боролися за право оренди Космічного центру Кеннеді LC-39A — платформи для запуску ракет, яка використовувалася для запуску місій Apollo на Місяць. SpaceX виграла та підписала договір оренди у 2013 році, але Blue Origin подала позов до суду. А SpaceX подала позов проти Blue Origin, щоб визнати недійсним їхній патент на посадку ракет на борт кораблів у морі, і виграла. У 2015 році SpaceX та Blue Origin посварилися у Твіттері щодо значення термінів used rocket, landed rocket та spacerocket. 

Наприкінці 2016 року Blue Origin анонсувала носій New Glenn, який можна назвати прямим конкурентом Falcon Heavy від SpaceX. У квітні 2021 року SpaceX випередила Blue Origin і отримала контракт на $2,9 млрд на будівництво місячного посадкового модуля для програми Artemis NASA. У травні 2023 року NASA уклала з Blue Origin контракт на $3,4 млрд на розробку конкурентного місячного посадкового модуля. 

Що стосується Blue Origin та Virgin Galactic, то обидві вони працюють на одному ринку суборбітального туризму. Обидві вони у 2021 році здійснили свої перші польоти з кількома приватними пасажирами з різницею у дев’ять днів. До речі, у травні 2023 року Річард Бренсон оголошував банкрутство Virgin Orbit, а потім у грудні 2023 року заявив, що більше не інвестуватиме у Virgin Galactic.

Бізнес-логіка у космосі

Приватна компанія SpaceX наразі оцінюється у $400 млрд. Blue Origin вартує $50-100 млрд. Капіталізація Virgin Galactic наразі становить $176,23 млн. 

Як Starlink фінансує марсіанські мрії Ілона Маска

Маск неодноразово заявляв, що хоче зробити людство «багатопланетним видом», заснувавши колонію на Червоній планеті. У мережі X він писав, що люди зможуть ступити на Марс вже у 2029 році. Для здійснення цієї мрії він спеціально створив джерело фінансування.

Система Starlink починалася як 60 супутників, які було розгорнуто на орбіті Землі у 2019 році. Їх використовує міжнародний телекомунікаційний провайдер Starlink Services, LLC. Станом на травень 2025 року, кількість супутників досягла понад 7600. У листопаді 2024 року SpaceX запропонувала створити сузір’я супутників Starlink навколо Марса під назвою Marslink. 

Створюючи Starlink, Маск зазначав, що розглядає цей напрям як спосіб для SpaceX отримувати дохід, який можна буде використовувати для розробки все більш досконалих ракет і космічних кораблів. Тобто дохід від Starlink призначений для фінансування розробок, що стосуються корабля Starship. 

SpaceX зараз домінує як у запусках космічних кораблів, так і в супутниковому інтернеті. Її широкосмугова мережа Starlink вже обслуговує понад 6 млн клієнтів і принесла близько $2,7 млрд у 2024 році. У 2025 році від неї очікується понад $15 млрд доходу. 

Blue Origin обирає держконтракти

На початку 2025 року Космічні сили США оголосили про довгоочікуваний контракт на запуск місій з Blue Origin, SpaceX та United Launch Alliance на суму $14 млрд. Цікаво, що Blue Origin вважається новачком у реалізації таких складних місій національної безпеки США. 

Для Blue Origin, з усім тим, держконтракти — звична справа. У 2009 році компанія отримала фінансування від NASA у розмірі $3,7 млн в межах першої програми комерційного розвитку екіпажів (CCDev) для розробки концепцій та технологій для підтримки майбутніх пілотованих космічних польотів. У 2011 році NASA зобов’язалася профінансувати другу фазу програми CCDev на суму $22 млн. До 2013 року компанія виконала роботу для NASA за кількома невеликими контрактами та отримала $25,7 млн. 

У 2019 році Blue Origin отримала $181 млн від Повітряних сил США на розробку ракети-носія. На початку 2021 року компанії виділили понад $275 млн від NASA на розробку посадкових модулів на Місяць та на суборбітальні дослідницькі польоти. У 2023 році NASA уклала з Blue Origin контракт на розробку, випробування та розгортання її системи посадки Blue Moon для місії Artemis V. Вартість контракту становить $3,4 млрд. 

Крах Virgin Galactic — коли шоу не працює

У червні 2024 року піонер космічного туризму Virgin Galactic востаннє запустила свій космічний літак Unity з космічними туристами на борту. Після цього вона призупинила подальші польоти та почала працювати над створення більш досконалого космічного корабля Delta, який має почати комерційні польоти у 2026 році. Очікується, що ціна квитків на Delta становитиме $600 000 за місце. 

Однак, за перший квартал 2025 року компанія Річарда Бренсона опублікувала звіт про збитки у розмірі $2,38 на акцію. Її дохід впав на 77% у річному обчисленні, а саме до $461 000. Компанія пояснила, що зниження доходів стало результатом паузи в комерційних польотах. Причиною паузи стало те, що під час останнього космічного польоту з туристами у космос від літака-носія відірвалася деталь. 

2025 — рік космічних провалів і проривів

У 2025 році компанія SpaceX домінує у космічній галузі завдяки ракетам багаторазового використання та частим запускам. Разом з нею ваги набирають Arianespace, ULA та Blue Origin. 

Starship вибухає, але Маск не здається

Для NASA Starship — це транспортний засіб, який космічне агентство обрало для транспортування астронавтів з місячної орбіти на його поверхню для майбутньої місії Artemis III. А для мільярдера Ілона Маска, глави SpaceX, Starship — це корабель, який одного дня доставить людей на Марс. 

Протягом перших восьми льотних випробувань, які розпочалися у квітні 2023 року, Starship не досягав орбіти, натомість рухався на меншій висоті по суборбітальній траєкторії. А льотні випробування ракети у 2025 році завершилися вибухами.

Перший запуск Starship цього року відбувся у січні, однак, диспетчери втратили зв’язок з космічним кораблем протягом 8,5 хвилин його польоту. Згодом з’ясувалося, що аварія сталася через серію витоків палива та пожеж у кормовій частині корабля, що призвело до «контрольованого вимкнення всіх двигунів Starship, крім одного». Це стало причиною збоїв у зв’язку та самознищення корабля.

Під час другого у цьому році запуску Starship у березні оператори втратили зв’язок з апаратом, який вибухнув менш ніж через 10 хвилин польоту. Уламки корабля бачили в небі від Флориди до Карибського басейну. Хоча в SpaceX запевняли, що вони врахували всі проблеми, які виникли під час попереднього запуску, та внесли кілька модифікацій, все одно випробовування завершилися невдачею.

Після зльоту у травні Starship промчав суборбітальним простором, перевершивши два попередні польоти 2025 року. Але приблизно на середині шляху він втратив керування. Зв’язок зі Starship було втрачено приблизно через 46 хвилин польоту — він вийшов з-під контролю та знову вибухнув. Уламки впали в Індійський океан. У червні, під час планового випробування двигуна, знову стався вибух. 

Однак, попри невдачі, SpaceX наполягала, що цей досвід допоможе покращити космічний корабель. Відтак десятий льотний випробувальний запуск Starship відбувся у серпні 2025 року. Після відділення ступенів ракета-носій Super Heavy завершила зворотне горіння, щоб вийти на курс до заздалегідь запланованої зони приводнення.

Blue Origin нарешті літає

16 січня 2025 року компанія Blue Origin здійснила перший політ своєї ракети New Glenn. Другий ступінь успішно вивів корисне навантаження на орбіту, тоді як перший не зміг приземлитися на рятувальний корабель у відкритому морі. З усім тим, New Glenn, на думку компанії, в майбутньому забезпечить сталу присутність людини на Місяці, дозволить використовувати космічні ресурси, зробить можливим розміщення місій на кількох орбітах. 

Планується, що майбутні місії New Glenn доставлять на Місяць вантажний посадковий модуль Blue Moon Mark 1 та посадковий модуль з пілотом Mark 2 в межах програми NASA Artemis. 

Нові гравці: мільярдер Айзекман очолює NASA

10 вересня 2024 року ракета Falcon 9 компанії SpaceX запустила місію Polaris Dawn на низьку навколоземну орбіту. 15 вересня модуль Dragon та екіпаж Polaris Dawn безпечно приземлилися біля узбережжя Флориди. Майже п’ять днів Джаред Айзекман, Кідд Потіт, Сара Гілліс та Анна Менон провели на орбіті. Місія увійшла в історію як перший політ неурядових астронавтів, які здійснили вихід у відкритий космос. А у грудні 2024 року президент США Дональд Трамп призначив Джареда Айзекмана керівником NASA.

Айзекман — генеральний директор платіжної платформи Shift4 Payments, а ще він мільярдер, приватний астронавт, який двічі літав у космос, та діловий партнер Ілона Маска. Призначення отримало широку підтримку в космічній спільноті, де його вважають лідером, а досвід космічних польотів мільярдера тільки додає йому переваг. Однак американські демократи поставилися до цього призначення скептично і висловили стурбованість, що Айзекман використає свою посаду в NASA для просування особистих інтересів Маска.

Так чи інакше, Джаред Айзекман виступає за те, щоб NASA подолала бюрократичну неефективність і переорієнтувалася на амбітні цілі та інноваційні партнерства для підвищення конкурентоспроможності США в освоєнні космосу.

Марс чи банкрутство? Хто першим долетить і чи варта ця гра свічок для людства

Протягом останніх десятиліть увага людства була прикута до Марса як до планети, потенційно придатної для життя. Численні роботизовані місії досліджують планету, щоб дізнатися більше про її минуле та спрогнозувати майбутнє. NASA та Китай планують відправити астронавтів на Червону планету у найближчі десятиліття, а комерційні космічні компанії, такі як SpaceX, сподіваються доставити туди приватних пасажирів ще раніше. 

Програма колонізації Марса, також відома як Occupy Mars, це мета компанії SpaceX, а особливо її засновника Ілона Маска. Маск хоче створити самодостатнє, масштабне поселення на Червоній планеті, тим самим зробити людство мультипланетним. Колонізувати Марс планується за допомогою ракет-носіїв Starship. Колонізація, на думку Маска, подарує людству план «Б» на випадок того, якщо за сотні мільйонів років Сонце спопелить Землю. 

До речі, у своїй інавгураційній промові президент Трамп заявив, що наступними роками пріоритетом для Америки в цілому та для NASA зокрема є вивчення й подальше заселення Марса. Окрім Маска, колонізація Червоної планети цікавить також компанії Lockheed Martin та Boeing.

Попри ентузіазм навколо ідеї відправити людину на Марс, експерти часто ставлять під сумнів доцільність та часові межі цих проєктів, зокрема амбіцію про мільйон жителів на Марсі до 2050 року. Шлях до колонізації Червоної планети пов’язаний не лише з технологічними та фінансовими викликами, але й з етичними міркуваннями, що ставлять під сумнів позитивні наслідки заселення іншої планети людиною.

А поки Маск дивиться у цей бік, Безос робить ставку на будівництво навколоземних орбітальних станцій, на яких зможуть жити трильйони людей. 

Хто з мільярдерів має рацію, покаже час.

Більше про це

01 ТЕХНОЛОГІЇ

Чи стане штучний інтелект кінцем програмної інженерії — колонка The Verge

Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Далі

Завершити

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter