Як підготувати батьків до життя з ШІ та з чого почати перші кроки
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Технології змінюють повсякденність так, що звичне стає чужим: стоїш біля автомата в Китаї без потрібного застосунку — і навіть купити воду перетворюється на випробування. Вівіан Мен, дослідниця когнітивних систем в Університеті Британської Колумбії, у статті Every каже: час залишати еру простої технічної грамотності й переходити до епістемічної флюентності — вміти ставити питання машинам і змушувати їх працювати на себе. Вона розповідає, як не потрапити в цифрову прірву між поколіннями й залишатися на хвилі змін, навіть коли світ стає все більш чужим.
Матеріал українською мовою підготувало Бюро перекладів для бізнесу MK:translations. Ми публікуємо адаптований та скорочений переклад.
Востаннє я була в Китаї сім років тому. Я очікувала певних змін, але була впевнена, що базові речі залишаться знайомими.
Я помилялася.
Під пекучим сонцем біля храму Нюшоушань у Нанкіні, де не було жодної крамниці з продавцем, я спостерігала, як обличчя мого тата змінюється на розгублене: він намагався купити пляшку води в автоматі з QR-кодом — єдиній «оазі» серед бетонної пустки. Відвідати Нанкінський музей виявилося так само складно: квитки можна було придбати лише через WeChat, суперзастосунок, що об’єднує чати, транспорт і покупки. У нас не було китайського номера телефону, необхідного для реєстрації, тож ми лише дивилися, як повз проїжджають машини сервісів райдшерінгу, недосяжні без безготівкової оплати. Квартал за кварталом ми йшли до жвавіших вулиць, виглядаючи рідкісне жовте таксі.
Це стосувалося не лише моїх батьків — я теж мала певні труднощі. Попри те, що належу до покоління, яке вважають «технограмотним» (зумери, єднаймося!), я почувалася безпорадною. У крамниці на розі, стискаючи в руках дрібні гроші, я спостерігала, як дідусь просто простягає свій телефон касиру, щоб той зчитав цифровий гаманець. Разом із батьками ми йшли слідом за родичами, наче привиди, загублені в міражі дому, що промовляє загадками: QR-коди замінили гроші, екрани — вивіски, а тиша поглинула місця, де ще вчора можна було отримати підказку.
Цей досвід залишився зі мною. Він показав, як швидко технології здатні перетворити знайоме на чуже й наскільки легко можна опинитися відрізаним не лише від зручностей, а й від самих основ щоденного життя — наприклад, від ковтка холодної води у спеку.
Безготівкові платежі та суперзастосунки непомітно підточували наш доступ до буденних потреб і водночас відкривали мільйонам нові зручності та сервіси (як-от моєму дідусеві, який замовляє обід додому через WeChat). Схожа історія відбувається й нині з ШІ: він може руйнувати нашу здатність довіряти тому, що бачимо й чуємо, і водночас дозволяє понад 700 млн людей отримати доступ до персонального інструктора з питань кар’єрного зростання на вимогу, який раніше був недосяжним, або запускати проєкти, реалізація яких без технічної підтримки штучного інтелекту здавалася б надто складною (я сама переконалася в цьому, працюючи над своїм першим технічним проєктом у Claude Code).
ШІ спрощує шлях до знань, але натомість вимагає угоди. У світі, де штучний інтелект більше не обмежений дослідницькими лабораторіями чи Кремнієвою долиною, а дедалі глибше проникає у затишні, знайомі куточки нашого життя, ми повинні брати на себе все більшу відповідальність за власне судження. В Instagram я бачу повністю згенерованих АІ-людей — обличчя, голоси, жести — які розповідають до болю особисті історії у рекламних роликах, покликаних впливати на мене та моїх однолітків.
На місцевому музичному фестивалі я помітила продавців, які пропонували поліестерові футболки з химерними, ніби зламаними обличчями тварин, що множилися у нескінченному візерунку. Враження було таке, ніби ці зображення створив сам алгоритм. І що частіше я бачу відбитки ШІ за межами суто технічних кіл, то гостріше усвідомлюю, наскільки важливо вивчати цю тему. Адже навіть такі, на перший погляд, дрібниці сигналізують про глибшу зміну у тому, як ми будемо сприймати світ. І що органічніше ШІ вплітається в наше щоденне життя, то легше перестати його помічати взагалі.
Уявіть близьке майбутнє, де технології голосового АІ здатні переконливо імітувати членів родини. Уявіть собі систему охорони здоров’я, де саме ШІ-асистенти вирішують, чи потребують ваші симптоми лікарського втручання. Уявіть дітей, які прив’язуються до «розумних» м’яких іграшок, що готові розмовляти з ними навіть тоді, коли дорослих немає поруч, аби спростувати хибні твердження. Так само як цифрові гаманці замінили готівку, ці системи ШІ можуть почати замінювати людське судження, ухвалюючи невидимі рішення, які поступово підточують нашу довіру до світу.
І все ж, з іншого боку, ШІ може стати безмежним інструментом, який дозволяє нам повніше проявляти себе у світі — якщо ми використовуємо його правильно. Чи то для навчання у наших улюблених письменників через аналіз їхніх стилістичних прийомів, чи для створення свого першого вебсайту, чи як кар’єрного коуча, що допомагає мріяти масштабніше про власний шлях, — важко не побачити, наскільки цей інструмент може розширити горизонти можливого.
Між наслідками та перевагами ШІ я ставлю собі запитання: як я можу переконатися, що мої батьки знову не залишаться осторонь технологій? Як гарантувати, що й я сама не опинюся в тій самій пастці?
Бути відрізаним від технологій — це не лише про незручність, це про гідність, право на власний вибір і незалежність. Це про тихий, непомітний біль відчуття, що світ рухається вперед без тебе, а земля під ногами, яка колись була твердою, перетворюється на болото.
Ми вже бачили це раніше.
Коли інтернет увірвався у повсякденне життя у 1990-х та на початку 2000-х, покоління моїх батьків змушене було адаптуватися до світу, який раптом почав вимагати електронних адрес, онлайн-форм та цифрової грамотності. Багато хто зміг. Дехто навчався швидше за інших — часто завдяки терплячій допомозі дітей чи колег. Але були й ті, хто так і не встиг наздогнати, залишившись відрізаними від можливостей, де технологічна компетентність вважалася нормою — на кшталт надсилання електронного листа-запиту чи подання податкової декларації онлайн.
Різниця сьогодні в тому, що ШІ рухається ще швидше, а його робота часто залишається невидимою — він видає, здавалося б, привабливий «коктейль фактів» шляхом складних трансформацій вхідних даних, які ми не можемо відстежити.
Навіть якщо ви вільно формулюєте запити для ChatGPT, вам усе одно потрібно вміти аналізувати відповіді. На відміну від традиційного вебпошуку, який пропонує кілька джерел для порівняння й зважування, ШІ дає вам одну-єдину відповідь — упевнену, логічну та максимально спрощену. Ця легкість і робить його настільки потужним, але водночас спокушає припинити ставити запитання.
Мої батьки володіють англійською на професійному рівні, але навіть для них читання довгої відповіді, згенерованої ШІ, може здатися виснажливим — ніби намагаєшся напитися з пожежного гідранта. Простий на вигляд інтерфейс насправді вимагає не лише знань мови й уміння ставити запитання, а й цілого набору прихованих навичок: як швидко «пробігти» текст очима, розпізнавати стандартні кліше штучного інтелекту, спрямувати інструмент упевнено, але водночас гнучко.
Ці речі я роблю майже автоматично: відкидаю зайве, концентруюся на корисному, редагую свій запит, доки він не «спрацює». Але ці інстинкти сформувалися завдяки багаторічному зануренню в технологічну культуру. Те, що сьогодні відчувається інстинктивно, але колись давалося лише через досвід і практику — сформулювати запит, швидко пробігти очима, підкоригувати — для когось іншого, хто не жив у такому середовищі, може здаватися незрозумілим або навіть відразливим. І ця різниця не має нічого спільного з інтелектом. Вона пов’язана з особливим видом цифрової компетентності, про необхідність якої багато хто навіть не підозрює.
Якщо епоха інтернету вимагала технічної грамотності, епоха ШІ вимагає «епістемічної флюентності» Вміння критично мислити через знання та ефективно працювати з інформацією за допомогою технологій. .
Вже недостатньо просто знати, як користуватися інструментом, потрібно навчитися ставити йому правильні запитання та спрямовувати його. Йдеться не лише про те, куди клікнути — головне, знати, чому справді варто довіряти.
Якщо ви читаєте цей текст, імовірно, ви вже трохи попереду кривої. Ви цікавитеся ШІ й, скоріш за все, вже експериментуєте з ним. Цікавість — це двері, які ми можемо відкрити для інших. У нас є можливість і водночас відповідальність скоротити розрив для тих, кого інакше може «вибити» з наступної хвилі змін. І кожен, хто починає наново, заслуговує на терпіння (і це стосується нас самих також).
Розвиваючи «флюентність»
Щоб упевнено почуватися з ШІ, не обов’язково ставати експертами з глибинного навчання. Натомість варто зосередитися на тренуванні «м’язів», необхідних для ШІ та епістемічної флюентності. У випадку з моїми батьками було корисно почати з невеликих, практичних сценаріїв, до яких вони могли б повертатися. Адже на початку опановування ШІ чи будь-якої нової технології може здаватися таким самим незграбним, як і вивчення іноземної мови.
Ось кілька способів розпочати:
Навігація у складних темах
Я показувала батькам, як o3 може допомогти розібратися з муніципальними постановами чи дискусіями у кондомініум-раді, в яких вони могли б легко розгубитися. Ці теми складні й для мене, тож коли мене залучають допомогти, я відчуваю полегшення, маючи інструмент, що дає нам опору в безмежному океані канцеляризмів та юридичних термінів.
Планування подорожі разом
ШІ чудово підходить для створення бази майбутніх подорожей. Ми можемо як родина перевіряти його рекомендації (Чи досі існує цей ресторан? Чи справді квитки на потяг коштують стільки?). Мені також подобається спостерігати, як батьки відкривають для себе місця, що відповідають їхнім інтересам. Наприклад, під час останньої поїздки до Іспанії мій тато відкрив у собі любов до архітектури Антоніо Гауді. Він міг попросити o3 глибше зануритися у його творчість і знайти подібні архітектурні стилі в інших частинах світу.
Створення чи вдосконалення тексту
ШІ може стати уважним асистентом для формальної комунікації — на роботі й не лише. Це чудова нагода сфокусуватися на тому, що ми любимо у власному стилі висловлювання, і які слова звучать для нас найбільш природно й щиро. Він також дозволяє розширювати наш арсенал для роботи з незнайомими чи нюансованими ситуаціями — навіть тоді, коли ми ще тільки шукаємо, як хочемо в них проявитися.
У випадку з моїми батьками це допомогло їм підготувати повідомлення для ради їхнього кондомініуму й спілкуватися більш упевнено. Водночас вони знають: завжди варто звіряти згенерований текст із першоджерелом (у цьому випадку — із сайтом муніципальних постанов), щоб упевнитися, що в проєкті повідомлення наведено фактичну інформацію. Адже ШІ може легко створити бездоганно звучний текст, який виявиться абсолютно хибним, — тому важливо зберігати здоровий скепсис до його результатів.
Експерименти з голосовими застосунками на базі ШІ
Це чудовий спосіб показати членам родини, наскільки разючими вже стали ці інструменти (одним із популярних є Sesame) у створенні голосів, схожих на людські, та наскільки точно вони відтворюють мовні шаблони. Усвідомивши це, можна поставити нове запитання: що ж іще відрізняє наші справжні голоси? Можливо, це внутрішній жарт, особлива інтонація сміху або унікальні мовні «зачіпки», притаманні лише конкретній людині.
Творча гра
Цей напрям можна розвивати як завгодно: від створення кумедних зображень у ChatGPT-4o чи на експериментальному майданчику Google Whisk — для вашого сімейного чату у WhatsApp — до більш масштабних експериментів. Це ще одне нагадування, що ШІ може бути джерелом радості й самовираження, а не лише інструментом ефективності. А коли щось виглядає дивно чи неприродно, це нагода запитати себе: на які деталі ми звертаємо увагу? Які внутрішні почуття це зачіпає?
Крокуючи в майбутнє — разом
Мої батьки навчили мене жити й розквітати у світі, який знали вони. Тепер моя черга йти поруч із ними у світ, що за 20 років виглядатиме кардинально інакше. І водночас я бачу, як діти моїх друзів ростуть уже з ШІ — звертаючись до ChatGPT Voice Mode чи Google Home для нескінченних розмов, наче це справжній товариш.
Якщо комп’ютерні класи мого покоління учили нас працювати з текстовими редакторами й пошуковими системами, то уроки цифрової грамотності завтрашнього дня готуватимуть дітей до епохи дешевої, легко доступної інтелектуальності — де головною навичкою стане вміння формулювати запити, а ще важливішим — здатність розпізнати, що є «якісним» у тексті, голосі чи візуальному контенті.
ШІ — це інструмент, якого ми всі ще тільки вчимося опановувати. Але це також інструмент, що постійно еволюціонуватиме, вимагаючи від нас смирення, допитливості та обережності. Допомагати одне одному орієнтуватися в епоху ШІ — це не лише про навчання навичкам, це про захист нашої самостійності та гідності в умовах змін. Це про побудову мостів між поколіннями, аби ніхто з тих, кого ми любимо, не залишився на самоті перед воротами майбутнього, яке вони допомогли створити.
Більше про це
Як Кремнієва Долина торгує ідеалами за вплив — колонка Wired
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
