Світ на порозі 2026 року дедалі менше нагадує те, що ми колись знали. Люди майже не читають, перегляд коротких відео витісняють осмислений досвід і концентрацію, економіка тримається на колосальній ставці на AI, а молодь дедалі менше цінує те, що раніше визначало життя — сім’ю, патріотизм, традиції. Класичні інститути та цінності здаються непотрібними або відсталими.
Стаття від The New York Times показує, що світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо усвідомити, і змушують замислитися, що з цим робити.
Матеріал українською мовою підготувало Бюро перекладів для бізнесу MK:translations. Ми публікуємо адаптований та скорочений переклад.
«Усе стало телебаченням»
Книжки відходять у минуле
Я народився 1986 року. Коли мені було приблизно десять, для мене було цілком природно після школи повертатися додому й читати годинами. «Володар перснів», цикл Азімова «Фундація» та інші класичні твори фентезі й наукової фантастики були моїми улюбленими. У цьому не було нічого особливого чи виняткового. Упродовж 1990-х років частка підлітків, які читали щодня, перевищувала частку тих, хто «майже ніколи» не читав, як свідчать довгострокові дослідження читацьких звичок.
Однак за останні 25 років ситуація настільки різко змінилася, що сьогодні приблизно половина підлітків зізнається: вони майже ніколи не читають для задоволення. Підліток, який читає щодня, стрімко перетворюється на вид, що зникає.
Я послідовно пишу на цю тему в розсилці, хоча визнаю: писати про те, що ніхто більше не читає, — заняття дещо кумедно-марне. Це схоже на написання арій, коли ніхто не слухає оперу. Але в будь-якому разі, якщо ви все ще читаєте цей текст, вам варто розуміти ширший контекст занепаду звички читати у вільний час серед підлітків. Національні показники читання в США впали до мінімуму за останні три десятиліття, а частка американців загалом, які читають книжки для задоволення, зменшилася майже на 50 відсотків порівняно з 2000-ми роками. «Більшість наших студентів є функціонально безграмотними», — написав викладач коледжу під псевдонімом.
Минулого року Роуз Горовіч із The Atlantic повідомила, що студенти елітних університетів приходять на навчання, жодного разу в житті не прочитавши книжку повністю. Наша увага зміщується від друкованого слова до стримінгового зображення, і це закономірно веде до наступного явища.
Тріумф стримінгового відео
У своєму есе «Усе стало телебаченням» я писав, що всі медіа сходяться до одного формату — безперервного відеопотоку. Соціальні мережі дедалі менше схожі на простір спілкування з друзями й дедалі більше на перегляд коротких відео, створених незнайомцями, тобто на телебачення. Подкасти все рідше залишаються у вигляді «інтернет-радіо» і все частіше перетворюються на токшоу на YouTube. Тобто знову ж таки — на телебачення.
За даними JPMorgan, частка американців, які кажуть, що отримують новини з друкованих видань, з початку 2010-х років скоротилася приблизно на дві третини. Кабельне телебачення та новинні сайти також втрачають аудиторію. Тим часом «соціальні та відеомережі», зокрема TikTok і YouTube, стрімко поглинають споживання новин.
У межах цієї категорії «соціальних і відеомереж» особливо помітним є стрімкий злет YouTube. Лише за останні два роки він різко збільшив свою частку «телевізійного часу перегляду», повідомляє The Wall Street Journal. Сьогодні YouTube забезпечує приблизно на 50 відсотків більше часу перегляду, ніж Netflix, суттєво випереджаючи традиційні голлівудські компанії на кшталт Paramount і Warner Bros. Discovery.
Прощавай, кінотеатре?
5 грудня Netflix оголосив про намір придбати Warner Bros. Discovery за $83 млн, угода, яка надасть найбільшому у світі платному стримінговому сервісу доступ до культових розважальних брендів на кшталт Harry Potter, а також значний вплив на власників кінотеатрів і профспілки індустрії розваг (8 грудня Paramount пішла ще далі, оголосивши про ще дорожчу пропозицію ворожого поглинання). У будь-якому разі, придбання Warner Bros., ймовірно, призведе до скорочення робочих місць, адже в ослабленому кінобізнесі триває хвиля галузевої концентрації та консолідації.
Попри те що більшість галузей уже відновилися після пандемії (доходи ресторанів і ціни на готелі нині приблизно на 20 відсотків вищі, ніж до COVID), кількість проданих квитків у кінотеатрах у 2025 році, за оцінками JPMorgan, приблизно на 30 відсотків нижча, ніж у 2019-му.
Річ не в тім, що кінотеатри зникають остаточно, швидше, їхній структурний занепад просто прискорюється. У 1990-х, 2000-х і 2010-х роках американці щороку купували від 1,2 до 1,5 млрд квитків у кіно. Я не думаю, що вони коли-небудь знову купуватимуть мільярд квитків на рік. Розважальний досвід продовжує свою багаторічну еволюцію — від колективного, позадомашнього споживання (кіноплекси, оперні зали) до індивідуального, домашнього формату (смартфони, AirPods). І що це означає для нас? Що ж…
TikTok, ймовірно, шкодить вашому мозку
Найбільш невтішна правда полягає в тому, що ми досі не знаємо напевно, що саме цифрова імперія коротких відео робить з нашим мозком. Однак систематичний огляд 71 дослідження за участю 98 000 респондентів, опублікований у 2025 році, дійшов тривожного висновку. У десятках досліджень активні споживачі короткого відеоконтенту демонстрували помірні порушення уваги, гальмівного контролю та пам’яті. На поданому нижче графіку видно стабільно негативний, хоча й неоднорідний, зв’язок між інтенсивним споживанням коротких відео та проблемами з увагою, пам’яттю та самоконтролем.
Кілька досліджень у межах метааналізу зафіксували структурні й функціональні відмінності у префронтальній корі та ланцюгах винагороди у користувачів із високою частотою споживання, тоді як інші виявили зниження когнітивної гнучкості та змінені дофамінові реакції системи винагороди. Усе це не доводить причинно-наслідкового зв’язку, проте в сукупності ці дані вказують на правдоподібне пояснення: щоденна «дієта» з потужних та швидких дофамінових стимулів може поступово перебудовувати системи уваги та саморегуляції таким чином, що вони почнуть слабшати.
Не виключено, що саме люди зі слабшим когнітивним контролем від самого початку частіше обирають медіа, побудовані за принципом ігрового автомата.
Щоб відокремити причину від наслідку, галузі потрібні довготривалі та експериментальні дослідження. А до того часу я волів би жити за словами організаційного психолога Адама Ґранта: «Хай живе довгий формат».
AI пожирає економіка, і незабаром домінуватиме й у політиці
Уся економіка США сьогодні — це одна велика ставка на штучний інтелект
Ринок житла сповільнюється, фермери зазнають збитків, виробництво скорочується вже кілька місяців, а найм працівників перетворився на справжнє пекло. І водночас економіка США продовжує зростати — завдяки інфраструктурному проєкту у сфері AI, аналогів якому в сучасній історії просто не існує.
За останні кілька тижнів я написав про AI надзвичайно багато, але хочу окремо наголосити на одному показнику, щоб остаточно показати безпрецедентний масштаб цього інфраструктурного проєкту. Лише за останні три місяці такі гіганти хмарної інфраструктури як Meta, Amazon, Google, Microsoft та Oracle витратили понад $100 млрд на інфраструктуру для AI, зокрема на чипи та дата-центри. З урахуванням інфляції — це еквівалент трьох «Мангеттенських проєктів»… за три місяці! За таких темпів розбудова AI щороку перевищуватиме за витратами всю програму «Аполлон», попри те, що фінансується не державою, а приватним сектором.
Готуйтеся до хвилі анти-AI-популізму
Доступність — ключове слово політики 2020-х. Оскільки розгортання інфраструктури AI продовжує забирати електроенергію й людські ресурси з інших галузей економіки, водночас створюючи новий клас мільярдерів і майже трильйонерів, пов’язаних з AI, мені видається неминучим, що майбутнє популістської політики, на краще чи на гірше, обертатиметься навколо атак на штучний інтелект і його архітекторів.
Як повідомляє Bloomberg, гуртова електроенергія в районах поблизу американських дата-хабів нині до 267 відсотків дорожча, ніж п’ять років тому. У Вірджинії та Орегоні дата-центри, за повідомленнями, споживають до третини всієї електроенергії штату.
Будівництво дата-центрів навряд чи сповільниться. За останні два роки його обсяги перевищили сукупну вартість усього національного роздрібного будівництва. У певний момент у 2026 році зведення дата-центрів може обігнати за масштабами будівництво офісів і складів.
Подобається це чи ні, ми концентруємо колосальну частку економіки на цій ставці на AI. І ви ще не раз почуєте від політиків, які побачать у цьому шанс спрямувати гнів виборців у річище чіткого анти-AI-популізму.
Генеративний AI, ймовірно, значно кращий у (певних аспектах) нашої роботи, ніж нам хотілося б визнавати
Мені здається, що онлайн-дискусії, подкасти й кабельні новини про штучний інтелект часто змішують докупи три зовсім різні питання: (1) Чи є AI промисловою або фінансовою бульбашкою? (2) Чи є розбудова AI «корисною» для пересічного американського працівника в короткостроковій перспективі? (3) Чи є генеративний AI ефективним і справді корисним?
Деякі коментатори, які позиціюють себе як прихильники AI, відповідають «так» на всі три запитання. Вони стверджують, що AI — не бульбашка, що він корисний для працівників, і що він надзвичайно корисний у повсякденній роботі. Критики AI, як правило, займають протилежну позицію з кожного пункту: AI — це бульбашка, шкода й фікція.
Я поки що не знаю відповідей на запитання (1) і (2). Але я точно знаю відповідь на питання (3): критики AI вводять себе в оману, коли наполягають, що штучний інтелект — це лише «автодоповнення» вартістю трильйон доларів з обмеженою користю для ринку праці.
Наприклад, серед письменників стало звичним глузувати з кострубатого, дерев’яного стилю AI та його любові до тире. Але, за умови мінімального налаштування, AI пише значно краще, ніж це визнають професійні автори. В одному дослідженні 2025 року, проведеному науковцями зі Stony Brook, Колумбійського університету та Мічиганського університету, три провідні моделі AI змагалися з авторами, які мають ступінь MFA.
У початкових тестах літературні експерти чітко віддавали перевагу людським текстам. Це заспокоює. Але щойно дослідники адаптували ChatGPT до повного доробку певного автора, картина повністю змінилася. Раптом експерти почали віддавати перевагу текстам AI — і досить часто їм було важко визначити, чи перед ними текст людини, чи машини.
Акцент на «інформаційному смітті» в коментарях про AI іноді працює як психологічний захисний механізм. Він дозволяє критикам AI в креативних індустріях заспокоювати себе казками про те, що штучний інтелект нібито завжди не дотягуватиме до рівня людини у будь-якому творчому завданні. Майбутнє справді буде переповнене інформаційним сміттям. Але воно також буде наповнене історіями, зображеннями, відео й текстами, які здаватимуться безпомилково людськими — навіть тоді, коли їхній кремнієвий автор житиме в дата-центрі у Вірджинії.
Що не так із поколінням
Молоді американці дедалі більше випадають з економіки
У своєму листопадовому есе «Монахи в казино» я писав, що багато молодих людей, особливо чоловіків, проводять історично нетипово багато часу на самоті, ставлячи на спорт, мемкоїни та інші волатильні активи онлайн. Журналіст Financial Times Джеймс Берн-Мердок знайшов вишуканий спосіб перевести моє есе у мову статистики. Він побудував графік зростання частки молодих людей, які за останні 25 років опинилися поза економікою. Його головний висновок: у Великій Британії та США частка людей віком від 20 до 24 років, які не працюють, не шукають роботу, не навчаються і не виховують дитину, майже подвоїлася за чверть століття.
Частка ліберальних нерелігійних старшокласників, які кажуть, що життя «часто здається беззмістовним», подвоїлася з початку 2000-х
Так, на сьогодні це вже не новина: за останні 15 років серед підлітків зросли тривожність і депресія. Але дослідники набагато рідше помічають, що найстрімкіше це зростання відбувається саме серед найбільш світських і ліберальних підлітків.
Як писав Джон Гайдт, релігія та консерватизм, схоже, виконують захисну функцію від загального для цілого покоління зростання негативних емоцій. Самоідентифіковані консерватори та підлітки, які говорили, що «релігія важлива в моїй родині», демонстрували значно менше зростання депресії та тривожності. Гайдт припускає, що консерватизм і релігія можуть пропонувати зв’язувальну моральну матрицю, яка захищає молодь від стрімко мінливого світу, тоді як прогресивні моралі радше націлені на надання людям більшої свободи «створювати власні ідентичності».
Існує ідея, що походить від філософа Сьорена К’єркегора: якщо домодерні люди були загублені у скінченності, тобто їхній вибір обмежувався традицією, релігією чи економікою, то сучасна тривога походить від протилежної вади. Ми загублені у нескінченності, у безмежжі вибору. «Тривога — це запаморочення свободи», — писав К’єркегор. Можливо, відчай є природним побічним ефектом деяких ліберальних ідеологій, навіть якщо ці ідеології необхідні, щоб звільнити нас від обмежень традиції.
Єдина валюта — це валюта (або: ви помічали, що єдина глобальна чеснота, яка ще залишилася у світі, — це гроші?)
Американці, а особливо молодь, вже не ставляться до патріотизму, шлюбу чи сім’ї так, як колись. Опитування Wall Street Journal 2023 року показало, що дедалі менша частка американців вважає практично будь-яку з цих чеснот «дуже важливою», за єдиним винятком — і це гроші.
Американці відступають від «цінностей, які колись їх визначали», — писав WSJ. А природа, не терплячи порожнечі, заповнює моральний вакуум ринком. Кілька досліджень показують: молоді люди значно менше, ніж їхні батьки чи дідусі й бабусі, цінують шлюб або народження дітей. Натомість вони кажуть, що для них важливо знайти роботу й розбагатіти. Я не готовий засуджувати цей зсув цінностей.
Робота — це важливо, а гроші, звісно, не зайві. Але я вважаю, що ідея стрімкого знецінення всіх позаринкових цінностей серед молоді заслуговує набагато більшої уваги.
У своїй книжці «Після чесноти: дослідження з теорії моралі» філософ Еласдер Макінтайр стверджував, що сучасний світ утратив спільну моральну мову, яку колись забезпечували системи чеснот, зокрема релігія. Думаю, він має рацію наполовину. Можливо, ми справді щось втратили разом із послабленням ролі релігії, але нас і далі об’єднує система етичних норм, подобається нам це чи ні, і цією системою є ринок. Те, що сьогодні об’єднує сучасний світ, — це спільне визнання цінності грошей.