Тут можна пожалітися на свого боса. Джерела та розвиток Reddit-спільноти Antiwork

Перевтомлюєтеся на роботі, але вам однаково недоплачують і постійно критикують? Не соромтеся відповісти «так». Ви не одні — на Reddit є ціла спільнота зі скаргами на роботодавців і сучасну систему організації праці.

Сабреддіт r/antiwork з’явився 2013 року. Проте набув особливої популярності в період пандемії — з початку 2021-го кількість підписників підсайту збільшилася на 1 млн осіб. Вони діляться болючими історіями про токсичних керівників, власників і важкі умови праці, гордо заявляють про звільнення й оголошують бойкоти. Автор Vector Роман Якобенчук вивчив феномен руху Antiwork і розповідає, що обговорюють у спільноті та чого прагнуть досягти.

Що таке Antiwork

Antiwork описує себе як спільноту «для тих, хто хоче покінчити з роботою» чи отримати «максимум від життя без роботи» або ж «особисту допомогу в розв’язанні своїх проблем, пов’язаних із роботою». Її маніфест стверджує, що учасники руху не проти старань, праці чи продуктивності. Вони проти експлуататорських та ієрархічних взаємин на робочому місці.

«Говорити, що ми проти роботи, не зовсім правильно, бо робота — це просто діяльність, за яку платять, і ми не всі проти грошей», — повідомляють в Antiwork.

У спільноті вважають, що сучасна робота ставить потреби та бажання менеджерів і корпорацій вище потреб працівників. Це призводить до нездорових взаємин — людей перевантажують і водночас недоплачують.

Учасники Antiwork — працівники різних сфер з усього світу. Вони діляться проблемами, пов’язаними з роботою. У своїх постах учасники розповідають про токсичних керівників і нестерпні умови праці, які лише погіршилися з плином пандемії. Читачі зазвичай приходять за порадами, частіше — з розповідями, як їм вдалося розв’язати проблеми на роботі.

Чому спільнота набирає популярність

Популярність Antiwork зросла разом із рекордними темпами звільнень із роботи — так званим «Великим звільненням» (Great Resignation). На тлі коронакризи ринок праці змінився. Багато підприємств опинилися у складній ситуації. Усе важче утримувати достатньо співробітників для нормальної роботи. Виторг скорочується, а люди йдуть із роботи через нестерпні умови праці в кризовий період.

Ось кілька прикладів тренду «Великого звільнення»:

• У вересні 2021 року звільнилося 4,4 млн американців. Це 3% від усієї робочої сили. З травня цього ж року кількість звільнень щомісяця зростала майже на 200 000 осіб. Це найвищий показник із 2000 року, відколи ведеться статистика.
• Серед жителів Великобританії впевненість у переході на іншу роботу різко зросла, стверджується в цьогорічному звіті рекрутингової компанії Randstad UK. Опитування 6000 працівників показало, що 69% із них планують змінити роботу протягом найближчих кількох місяців. Норма — 11% щороку.

Пік популярності спільноти невипадково припав на «Велике звільнення». Період пандемії дав людям час на роздуми щодо поглядів на життя та роботу. Хтось хотів звільнитися ще до коронавірусу, проте не наважувався, хтось — боявся заразитися, тому й пішов із посади. На когось вплинули пандемійні держвиплати та допомога безробітним. Причин і теорій масових звільнень багато, але всі вони, вочевидь, посприяли розвитку руху Antiwork.

Пости спільноти безпосередньо стосуються «Великого звільнення». Учасники обговорюють звільнення та розказують, чому пішли з роботи. Часто причина не лише в кризових умовах на ринку, але й у порушенні прав та інтересів співробітників із боку роботодавців.

Для чого існує спільнота

Завдяки спільноті люди отримали можливість відкрито обговорювати трудові права, страйки, бойкоти, юридичні дії й інші стратегії колективних дій. Рух не обмежується скаргами та жартами: планування стратегій звільнення, об’єднання в профспілку чи навіть відвоювання часу на життя — ось ключові профілі Antiwork.

Керівники, наприклад, вимагають виходити на роботу у вихідні чи працювати понаднормово без додаткової оплати.

Подібні звернення зазвичай сповнені відвертої неповаги до працівників. Деякі роботодавці, схоже, вважають, що їхні співробітники все ще перебувають у невигідному становищі, а отже — триматимуться за будь-яку посаду. Однак через зміну динаміки ринку працівники більше не хочуть миритися з подібним ставленням. Їм простіше знайти нову роботу, якщо нинішня їх не влаштовує.

Така поведінка якраз і лежить в основі головного принципу Antiwork — людина повинна мати можливість відмовитися від роботи, яка не приносить їй користі.

Що в Antiwork розповідають керівники

Від токсичного робочого середовища страждають не лише працівники. Менеджери та керівники бізнесів також діляться історіями своїх проблем.

Один із них розповідає, як керував рестораном протягом чотирьох років. У розпал пандемії власники змусили його скоротити значну частину штату та керувати закладом, поки той працює навинос, із мінімумом працівників.

Протягом восьми тижнів автор допису щодня працював разом з адміністратором та одним постійним співробітником. Урешті виторг закладу не лише не зменшився, а й перевершив торішні показники. Це дало можливість найняти персонал і платити їм «набагато більше» ніж дозволяли автору.

Проте люди однаково звільнялися — і тепер за власним бажанням. «Усі вони знайшли кращу роботу, і я теж», — підсумовує автор. За його словами, власники закладу постійно відкладали прохання про перегляд умов праці.

«Я знаю, як пахне напівзатонулий корабель. І я не щур, але я точно впевнений, що й не капітан», — пише автор публікації.

Він дає зрозуміти, що керівники не готові тягнути на собі чужий бізнес, особливо якщо власники не цікавляться ситуацією та не цінують докладених зусиль. «Я менеджер, мій персонал звільняється. І мені плювати», — промовисто назвав свій пост герой історії.

Про вплив ідей Antiwork говорять і в позитивному ключі. Змінити ситуацію на краще вдалося іншому авторові — старшому менеджеру невеликої фірми. Він на противагу одноразовим бонусам обрав постійні зміни в підходах до роботи.

Тут склалася протилежна ситуація. Власник компанії оцінив зростання доходів під час пандемії. Він вирішував разом з автором, як винагородити співробітників і на що краще спрямувати гроші. Святковий захід? Новорічний бонус? Менеджер запропонував підняти зарплати на 10% для всіх, дати п’ять додаткових вихідних на рік і вважати понеділок «необов’язковим» робочим днем.

Власник прийняв пропозицію. За чотири місяці нові підходи не лише позитивно вплинули на настрій команди, але й не зіпсували фінансові показники. Доходи після реформи не знизилися.

«Ця історія досить сильно відрізняється від того, що тут зазвичай публікують, але я хотів поділитися нею — без цієї спільноти я ніколи не подумав би запропонувати щось подібне», — пише автор.

Antiwork просто критикує роботодавців?

В Antiwork критикують не лише компанії та керівників, але й ідею «роботи заради роботи». Спільнота проти нездорового трудоголізму. Показовим є пост одного з учасників спільноти — історія життя, у якому начебто все добре. У 30-літнього чоловіка є вища освіта, добре оплачувана «серйозна» робота, гарна дружина та дитина, що скоро побачить світ.

Проте заголовок поста «Я просто страшенно стомлений. Завжди» розкривається далі: автор розповідає, що сумлінно працює, зокрема понаднормово, із 16 років. Робота в галузі обслуговування, а пізніше й «бездумна канцелярська робота в якомусь затхлому підвалі» займала вагому частину вільного часу. За словами автора, теперішня робота «білого комірця» так само виснажує та не приносить ніякого задоволення.

«У своєму професійному житті я провів безліч ночей, дрімаючи на підлозі у своєму офісі, щоб укластися в строки. Я пропускав події з друзями та сім’єю, і заради чого?», — запитує користувач.

Як відчуває автор, це не дало бажаних результатів: «Я робив те, що казали мені батьки. Багато працював, добре навчався в школі, підписав папери на кредит і далі працював, поки не «досягнув успіху», але куди це мене привело? Туди, де я маю працювати, щоб виплатити борг, який я узяв на себе за привілей бути рабом у костюмі».

Річ не лише в грошах, наголошує користувач. За його словами, робота не закінчується після робочого дня — потрібно ще й жити, і займатися буденними справами. «Дружина потребує уваги й ласки, а дитина — ще більше. До всього іншого, я, на жаль, людина, якій час від часу потрібно спати, щоб не померти».

Закінчується історія висновком, що спільнота Antiwork — єдине місце, де можна «виплеснути своє розчарування». Автор зазначає, що не має, кому поскаржитися, бо в нього все «так добре».

Що чекає на Antiwork

Спільнота поступово здобуває голос. Наприклад, учасники організовували «блекаут» «чорної п’ятниці» із закликом не брати участь у щорічній акції заради працівників сфери роздрібної торгівлі. Рух, спрямований на допомогу робітникам, яким «недоплачують, яких недооцінюють і перевантажують роботою» привернув увагу ЗМІ. Наприклад, про онлайн-спільноту писали в The Guardian, The New York Times і Bloomberg.

В Antiwork бачать і загрозу. Інвесткомпанія Goldman Sachs опублікувала дослідницький звіт, у якому виявила потенційний «довгостроковий ризик щодо участі осіб у трудовій діяльності». Його причиною назвали саме популярність руху Antiwork.

За даними дослідження, спільнота закликає людей «отримати максимальну віддачу з життя без роботи». У результаті є ризик, що «деякі працівники захочуть довше залишатися поза роботою, якщо вони можуть собі це дозволити».

Поки зростання аудиторії спонукає спільноту до дій. Учасники руху вважають, що розширення індивідуальних можливостей призведе до збільшення й колективних.