Справжні яйця українського бізнесу: як заробити на курячій продуктивності та домінувати на ринку ЄС

Поки інвестори женуться за технологічними єдинорогами з примарною капіталізацією, прагматичні підприємці тихо будують стійкі бізнеси на вічних потребах людства. Яєчний бізнес в Україні показує дивовижну стресостійкість — ні війна, ні кризи, ні сезонні коливання не зупиняють рентабельність. 

Бо що може бути простіше: завести із сотню «співробітниць», які просто роблять свою справу життя (буквально).

Журналістка Vector Дарія Прудіус розкриває, як працює яєчний бізнес в Україні у 2025 році: хто контролює експортні потоки, які існують моделі монетизації від домашніх господарств до гігантів індустрії, та яка ROI чекає початківців у цій неочевидній, але стабільно прибутковій ніші.

Дисклеймер: Усі зазначені суми приблизні й виведені на середньоарифметичних розрахунках. Реальні цифри можуть відрізнятися залежно від регіону, масштабу виробництва, сезону та поточної ринкової кон’юнктури. 

На скільки цінуються українські яйця у світі

Україна впевнено тримається серед 5 найбільших європейських експортерів яєць та яєчних продуктів, конкуруючи з Польщею, Нідерландами та Іспанією. Щорічний експортний потенціал країни сягає близько $70 млн, щороку зростаючи навіть в умовах складної, через війну, логістики та постійних обстрілів.

Українські виробники також активно розширюють свою присутність на ринках Європейського Союзу, особливо після отримання преференційного доступу ЄС дозволив Україні неквотовано та безмитно експортувати аграрну продукцію, зокрема зернові культури, овес, кукурудзу, мед, цукру, яєць та м'ясо птиці до 5 червня 2025 року . Водночас українські яйця мають попит у країнах Близького Сходу, Північної Африки та Азії, завдяки високій якості та конкурентній ціні.

Частка України на європейському ринку імпортних яєць становить 10-12% — значне досягнення, зважаючи на війну, жорстку конкуренцію та суворі європейські вимоги до виробництва.

Щодо виробничих показників, Україна щороку продукує близько 15-16 млрд яєць, що становить приблизно 900 000 тонн. Промислове виробництво забезпечує близько 50% від загального обсягу, решта припадає на приватні господарства. Це дозволяє не лише повністю покривати внутрішній попит, але й нарощувати експортний потенціал.

Лідери ринку та їхні стратегії

П’ятірка лідерів українського яєчного ринку тримає в руках понад 65% виробництва. Розглянемо, хто ці гравці У цьому розділі цифри та дані взяті з порталу «Латифундист» і як вони розвиваються.

Аvangardсо, МХП та Ovostar Union мають представництва в країнах ЄС та Близького Сходу, що дозволяє їм ефективніше працювати з локальними клієнтами. Ці компанії також отримали необхідні європейські сертифікати, що підтверджують відповідність їхньої продукції стандартам безпеки та якості ЄС.

Вимоги міжнародних ринків та сертифікація

Перед тим як почати розраховувати бюджет на свій пташиний стартап, варто уважно ознайомитися з чинними правилами та вимогами щодо ведення такого бізнесу. Загалом птахівництво — це високорегульована галузь, особливо якщо ви плануєте виходити на міжнародні ринки.

Першочергово необхідно вивчити законодавчу базу, зокрема:

• Закон «Про основні засади та вимоги до безпеки харчових продуктів». 
• Закон «Про ветеринарну медицину».
• Наказ Мінагрополітики №224 про добробут курей-несучок (набирає чинності у 2026 році).
• Державні санітарні правила щодо утримання птиці.

Незалежно від масштабу виробництва, впровадження системи HACCP HACCP (англ. Hazard Analysis and Critical Control Point) — система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок. є обов’язковим і передбачає аналіз ризиків, визначення критичних точок контролю та розробку системи моніторингу. Для експорту варто планувати отримання ISO 22000 Міжнародний стандарт, розроблений Міжнародною організацією зі стандартизації, пов'язаний з безпекою харчових продуктів, який застосовується до всіх організацій в агробізнесі. .

Під час планування також треба врахувати зонування території, необхідну площу на одну птицю, системи вентиляції та температурного контролю та системи утилізації відходів. Для експорту в ЄС — безкліткові системи утримання.

Серед додаткових інвестицій: 

• Сертифікація виробництва.
• Обладнання для моніторингу якості.
• Система біобезпеки.
• Модернізація систем утримання.
• Резерв для адаптації до регуляторних змін (10-15% бюджету).

Як розпочати власний бізнес на яйцях 

Бізнес на яйцях можна побудувати двома шляхами: закуповувати яйця у фермерів та продавати їх або ж вкластися в курятник і самостійно займатися повним циклом виробництва.

Торгівля готовими яйцями

Цей формат передбачає закупівлю яєць у фермерів та їхній подальший перепродаж. Така модель підходить початківцям через:

• Низький поріг входу — достатньо 63 000 грн стартових інвестицій (оренда, обладнання, перша закупівля).
• Швидкий запуск — можна почати за два-три тижні.
• Мобільність — простіше змінити локацію або масштабувати бізнес.
• Низькі ризики — немає проблем з хворобами птиці та доглядом за нею.

Ключові витрати міститимуть оренду торгової точки на ринку або в павільйоні, невеликого складу для зберігання, та транспорт для доставлення. Також варто врахувати тару (лотки та короби), стелажі й холодильну камеру — усе разом може обійтися до 25 000 грн. 

Місячний прибуток за умови реалізації 4500 десятків яєць становитиме 18 000-20 000 грн, а рентабельність — близько 70%.

Така схема ідеально підійде для початківців, адже дозволить вивчити ринок та споживчі вподобання, налагодити канали збуту, накопичити стартовий капітал для подальшого розширення бізнесу.

Коли бізнес стабілізується і з’являться постійні клієнти, можна поступово переходити до власного виробництва з невеликою кількістю курей (200-500), поступово масштабуючись.

Повний цикл виробництва

Для мікроферм із невеликою кількістю обладнання стартовий капітал може бути близько 500 000 грн, проте реальна сума залежить від власних ресурсів, рівня автоматизації та диверсифікації збуту (онлайн-продажі, прямі постачання в магазини чи покупцям). 

Оптимальний стартовий масштаб для початківця — від 500 курей, які дозволять виробляти близько 12 000-15 000 яєць на місяць (за умови середньої продуктивності, тобто 08-1 яйце/день). Розгляньмо далі базові витрати для входу в агросферу. 

Вартість інфраструктури

Спорудження курника від спеціалізованих компаній коштує приблизно 800 грн за квадратний метр. Для розміщення 500 курей необхідно приміщення площею 150 м², що обійдеться у 120 000 грн. Додатково утеплення та електрифікація приміщення збільшать витрати ще на 30 000 грн.

Окрім основного курника потрібне підсобне приміщення для зберігання кормів площею 30 м² або більше. Його будівництво коштуватиме від 25 000 грн.

Автоматизація виробничих процесів

Інвестиції в автоматизацію суттєво підвищать початкові витрати, але значно скоротять операційні видатки в довгостроковій перспективі. Установка автоматизованих систем годівлі, напування та збору яєць потребує додаткових 50 000-100 000 грн.

Проте такі рішення дозволяють скоротити кількість персоналу на 30% та загалом зменшити витрати корму й води.

Обладнання

Для забезпечення ефективної роботи ферми необхідні:

• Системи вентиляції та обігріву — підтримують оптимальний мікроклімат у курнику.
• Годівниці та поїлки — забезпечують рівномірне та автоматизоване постачання корму й води.
• Освітлення — грає ключову роль у регулюванні несучості курей.
• Інше обладнання — нагрівачі, системи контролю клімату, механізми збору яєць.
• Мінімальна автоматизація процесів — додаткові 15 000 грн на базові автоматизовані рішення.

Замість будівництва можна орендувати готове приміщення, середня вартість — від 35 000 грн до понад 100 000 грн на місяць. Це дозволить зменшити початкові інвестиції, але додасть регулярних платіжок, додатково враховуйте комунальні витрати та можливу модернізацію приміщення тощо.

Породний склад і виробничі показники

Продуктивність бізнесу напряму залежить від вибору порід курей. Найпопулярніші високопродуктивні кроси Кури, основним призначенням яких є кладка яєць. в Україні:

• Браун Нік — до 400 яєць на рік, вага яєць до 75 г, ціна за особину близько 75 грн.
• Леггорн білий — 300-360 яєць на рік, споживання корму 105-110 г/день, ціна за особину близько 95 грн.
• Корал Нік — до 350 яєць на рік, вага яєць 60-70 г, споживання корму 100 г/день.
• Іза Браун — близько 320 яєць на рік, вага яєць 58-64 г, ціна за особину близько 70 грн.
• Декалб білий — 330 яєць на рік, вага яєць 60-64 г, досягнення статевої зрілості за 150 днів.

Крім того, можна купити інкубаційні яйця і самостійно виростити курей. Ціна за одне яйце починається від 10-13 грн. Втім, для успішного вирощування курей з яєць потрібно додатково вкластися в обладнання, як-от інкубатор, брудер, термометр і гідрометр, стартовий корм для курчат, вітамінно-мінеральні добавки, вакцинацію тощо.

Браун Нік, Леггорн білий, Корал Нік

 Іза Браун, Декалб білий

Сезонність і волатильність цін

Яєчний бізнес має чітку сезонність. Найнижчі ціни на промислові яйця традиційно навесні та влітку через вищу продуктивність домашньої птиці та зростання пропозиції на ринку.

Пом’якшити сезонні коливання можна кількома способами:

• Укласти тривалі контракти з ресторанами, магазинами й іншими каналами збуту з фіксованими цінами.
• Регулювати обсяги виробництва з урахуванням сезонних змін попиту.
• Розширити асортимент, додаючи інкубаційні яйця, молодняк чи тушки курей.

Правильне планування з урахуванням сезонних змін забезпечує стабільність бізнесу в довгостроковій перспективі. Експортери також створюють нові продукти з вищою доданою вартістю — меланж та яєчний порошок замість звичайних яєць у шкаралупі.

Стратегія та канали збуту

Для невеликих господарств оптимальною стратегією стає фокус на преміальному сегменті. Мікрофермери з поголів’ям від 100 до 1000 курей зазвичай використовують вільний вигул та органічні корми, що дозволяє продавати продукцію за ціною в 1,5-2 рази вищою за масову.

Для мікроферм питання економії на масштабі не стоїть так гостро — головна перевага в особливому підході до якості продукції.

Новачкам найкраще починати продавати для:

• Закладів громадського харчування — кафе, ресторани, пекарні, які цінують свіжі фермерські яйця для своїх страв.
• Невеликих продуктових магазинів — особливо ті, що позиціюють себе як продавці натуральних або фермерських продуктів.
• Місцевих ринків — де можна організувати власну точку продажу або домовитись із перекупниками.
• На онлайн-платформах — групи в соцмережах для продажу екопродуктів або спеціалізовані маркетплейси.

Великі торгівельні мережі зазвичай висувають суворі вимоги до постачальників щодо обсягів, регулярності постачань, сертифікації продукції та умов оплати, що ускладнює співпрацю з початківцями. Крім того, у великих мереж зазвичай вже укладені довгострокові контракти зі своїми постачальниками, тож якщо мережа не шукає нових — співпрацювати з ними для початківців практично нереально. 

У перспективі невеликим виробникам потрібно формувати постійну клієнтську базу через прямі продажі та організацію доставки, що дозволяить встановлювати преміальні ціни на свіжу продукцію.

Таким чином у світі, де AI пише код, але не несе яєць, українські кури можуть стати найефективнішими стартап-менеджерами. Вони щодня виробляють постійно затребуваний продукт — і це без мітингів та венчурного капіталу. Тож жодна Кремнієва долина поки що не придумала бізнес-модель надійнішу за курячу ферму: гарантована продуктивність, нульова плинність кадрів і 100% біорозкладна упаковка.