Простір для втілення. Як підтримувати свій ресурс та проживати життя — досвід підприємців

Простір створює контекст нашого життя. Одні локації надихають, інші ж — пригнічують. Як цим користуватися? Разом з організаторами творчого табору Platforma Camp поспілкувалися з трьома підприємцями — що для них означає концепція місця сили, як простір впливає на креативну енергію та де найкраще полювати на інсайти. 

Війна та ідея простору

Тепер ми всі чудово розуміємо, що таке кордони, незалежність. Наскільки це важливо і як гальмується життя, коли до незалежності торкається хтось інший. Багато людей — пішли, багато чого — змінилося. У нас зараз менше друзів, але ми стали більш згуртованими. Отримали гарний урок: місця та оточення треба вибирати ретельніше. Врешті-решт ми інвестуємо туди нашу енергію та час. 

Простір у Platforma Camp — для мене шлях до спільнотної реальності. Люди повинні вийти з «шаблону» — і нарешті закохатися в спільноту. Це для мене зараз дуже важливо. Бути разом з тими, хто думає про майбутнє, а не про спекуляції «що я можу отримати від майбутнього?» — це не той шлях, яким ми повинні іти. 

Отже, у кемпі я хочу створити простір, де люди зможуть розробити платформу майбутнього. Не планувати його згідно з «витівками ворога», а планувати відповідно до себе, громади, суспільства. Це дуже важлива діяльність для креативного та ІТ-кластеру. А ще можливість залишитися всередині України: перезавантажитися, переосмислити, відтворити, відродитися й повернутися з новими ідеями та друзями. 

Walki-talki 

Я обожнюю гуляти Києвом. Ми можемо вийти трохи за рамки концепції місця сили — бо в мене це цілий маршрут. Я повторюю його знову й знову. Я серйозно — це займає у мене дві-чотири години на день: ходити з одного місця в інше. Це моя звичка!  Мені подобається гуляти й говорити — я «волкі-толкі». 

Київ для мене — найкрасивіша столиця в Європі. Я не можу уявити, що живу в іншому місті. Він не ідеальний, не схожий на центр Парижа, але мені подобається, що люди тут насолоджуються життям.

Місце — це люди

Для мене атмосферу місця створює спільнота. Я прагну сформувати свій найкращий життєвий досвід. Життя — це співпраця в пошуку рішення, отримання емоцій, живе спілкування. Якщо ви подивитесь аналітику свого телефону, ви побачите, якою програмою користуєтеся найчастіше. Ця програма, скоріш за все, — ваше професійне життя. Якщо ви живите тільки після робочого часу (п’ять годин з 24) — це означає, що ви дуже нещасливі. Єдиний спосіб розв’язати це — знайти своє місце — як фізичне, так і ментальне. Це трапляється, коли робиш те, що любиш, і робиш це для людей, яких обираєш. У мене є маса ідей і думок, які я хочу втілити. Для цього мені потрібно обʼєднатися з іншими. Мені подобається кожного разу запитувати себе: що я можу зробити з тим хлопцем або дівчиною. 

Сила природи

Для відновлення ресурсу — надважливий звʼязок людини з природою. Просто люди про це забули, мешкаючи у містах. Я зрозуміла силу цього конекту у 2020-му, перебуваючи на Балі. Якби не природа, мені було б важче відновлювати ресурс, щоб допомагати іншим і робити проєкти для інших. 

Зараз я живу біля моря — і воно дає ресурс пережити весь минулий 2022 рік. Я люблю покричати, поплакати, побігати, помедитувати. Вода дає відчуття радості, спокою. В Україні місця сили в Карпатах та Львові. У Києві — Володимирська гірка, я там завжди усвідомлюю зв’язок з корінням.

Спочатку life — потім work

У багатьох людей на першому місці робота, і мало в кого є ЖИТТЯ. Тому в мене підхід, що життя на першому місці, а потім — усе інше. От вчора я могла до 12-ї піти на ринок, на масаж, зробити сніданок, а потім сіла працювати до вечора. Я намагаюся підтримувати корисні звички: 10 000 кроків, починати день зі склянки води. 

Щомісяця я планую собі мінівідпустку на три-чотири дні, аби наповнитися ресурсом.

Підтримую себе духовною практикою, медитацією. Зазвичай я не розділяю роботу і життя — ми можемо балансувати. Наприклад, коли я жила на Балі, поставила на паузу деякі проєкти. Залишила менторську діяльність. 

Але якщо ти їдеш в місце сили, то їдеш за наповненням, а не сидіти з ноутбуком. 

Життя — це подорож

Подорожі входять в топ цінностей мого життя. Я подорожую з дитинства, і вдячна за це батькам. Я була в 56 кранах світу. Багато куди поверталася неодноразово. Всі мої інвестиції вкладені у мандрівки, бо вони змінюють, надихають, дають ідеї, сили, ресурс. 

Нещодавно я зрозуміла, що останні два роки мого життя виглядають, як з книжки «Їж, молися, кохай». Але не по місяцю в країні, а по року. Рік на Балі, тепер в мене Італія, а потім, думаю, буде Індія. Але подруга каже, що зараз Україна, як Індія. Можна прожити всі ризики й відчути крихкість життя. На цей рік в мене також заплановані подорожі, і я нарешті побуваю в чотирьох нових країнах — і дійду до відмітки 60.

Топ інсайтів з подорожей:

• Усе, що тобі треба, в тебе вже є. Просто зроби крок у відповідь. Я хотіла ходити на масаж, і мені уявлялося це справжнім випробуванням.  Я думала, як це далеко, до того ж я не знаю італійської. Зʼясувалося що на відстані пʼяти хвилин від дому є масажний кабінет — просто зайди та запитай. 
• Те, що ми робимо, вартує більше, ніж ми уявляємо. У 2022-му ми перші, хто зробив  програму для українських жінок, спрямовану на підтримку в підприємництві в Данії. Це довело мені цінність та рівень нашої експертизи. Данія навчила цінувати свій досвід. 
• Довіряти словам не треба. Довіряти треба діям. Європейці та американці дуже багато обіцяють, але роблять з того 0,1%. Взагалі минулий рік показав, як працює європейський ринок. Я отримала багато інсайтів — як особистих, так і бізнесових. Назвала це власним MBA. Винесла досвід, уроки — й рухаємося далі. 

Всесвіт чує 

Я організовую бізнес-кемпи Made in Ukraine протягом 10 років. Але останні три — все на холді, через війну та ковід. У мене був запит «чи колись хтось зробить класний кемп, який буде мені цікавим?». І тут справа випадку: я побачила в знайомої інформацію про Platforma Camp. Там є Карпати, тема майбутнього й технологій, які мені цікаві завжди, музика, спільнота,  і нарешті привід приїхати в Україну!

Я планую повернутися звідти натхненною і наповненою новими інсайтами, думками, знайомствами. Точно з новими ідеями, форматами для розвитку своїх проєктів. І ще важливо зрозуміти, чим зараз живе Україна, про що говорять люди? Якщо я там зможу бути підтримкою для інших зі своїми знаннями та досвідом, то теж буду рада цим поділитися. Тому я їду за обміном. 

Важливо не відкладати життя на потім. Воно не стоїть — несеться і все навколо розвивається. Якщо ми хочемо бути в цьому житті, то важливо обирати себе й бути з людьми. 

Рухомість простору — тотожна з креативом

У мене досить специфічне ставлення до простору. Мені важливо ототожнювати його з внутрішніми відчуттями. Усе навколо в моїй квартирі лежить так, як мені треба. Я прискіпливо ставлюся до розташування предметів: чи мають вони тут лежати, чи потрібні вони цьому простору.

Щоб налаштуватися на роботу, необхідна впорядкованість. Але це також не виключає мінливості.

Відповідно до настрою я створюю такий порядок на столі, щоб мені було комфортно працювати. Мені треба оточення, з яким би я міг комунікувати та взаємодіяти. Для креативності — надважлива рухомість. Впорядкований хаос — це важлива теза в нашому агентстві. Коли ти можеш із вічного потоку, сумбуру робити форму. Зліпив — і воно працює. 

Місця концентрованого креативу:

• Офіс IAMIDEA — це просто тотальний безлад. Але він гармонійний — у нас просто такий вайб. Дуже багато арту: картини, мерч, книжки, плакати. Цей хаос створює настрій, у якому легко знайти енергію. Немає єдиного стилю, ти перемістився на два метри ліворуч — й у тебе вже інший концепт енергії або думки. 

• Берлін. Це дуже децентралізоване місто. В ньому можна знайти себе по-різному. Контрасти та непередбачуваність — бустер для креативності.

• Київ. Ідеальне місце для постійного експерименту з контекстами.  Хочеш фенсі — їдь туди, хочеш гламур — будь ласка. Але всі чомусь їдуть на Рейтарську або Кирилівську, жартую). 

Побачення з океаном 

Є місця, в яких ти відчуваєш потік сили, але коли ти виходиш — її вже немає. А є місця, які роблять тебе сильнішим, а коли йдеш —  розумієш, що змінився, став сильнішим. 

По дорозі в Португалії я проїжджав через одне містечко – Назаре. Ми з другом зупинилися пообідати, а після — вийшли на океан. Був захід сонця. Я ледь не зійшов з глузду. Це неможливо назвати «гарно». Тоді я відчув себе максимально вільним. У той період я був дуже заклопотаний, і там, на океані, отримав ляпаса. Відтоді я при будь-якій нагоді повертаюсь на те саме місце. У мене навіть є допис в Instagram, що зраджую своїй дружині з океаном, ходжу до нього на побачення. 

Мабуть, це і є «місце сили» — воно робить мене сильнішим. Таких місць почало ставати більше й більше. Київ, Барселона… З ними комфортно, вони дають енергію свободи, творчості. 

Від себе — втечеш

Я дуже вдячний Києву, бо я навіть тут можу втекти від себе. Так, є певна креативна тусовка. Але, наприклад, сьогодні я не хочу бути креативною тусовкою, хочу бути самітником, або сімʼянином, або — ким завгодно. Я знаю, куди втікати. Змінюю два елементи гардероба — і їду на Кирилівську. Потім змінюю ще два елементи — їду в ресторан вечеряти. Від себе справді можна втекти, але контекст вирішує.

Зараз сильно не поподорожуєш. Platforma Camp — це чудова можливість з’їздити в Буковель. Класно провести час та отримати заряд енергії. Там будуть люди, велика українська природа, сила гір. Я дуже люблю гори, кайфую максимально. І хочу змінити картинку, бо останнім часом дуже багато працюю. Обмін думками, енергією, івенти в горах — це топ. Хочеться на собі відчути нові деталі. Щоб щось нове до мене прилипло, що мене захистить та підсилить.