Чому деякі вигадують цікавіші ідеї та як не вигорати на роботі? Відповідають психолог та генетикиня

Чи можна хакнути свою креативність? На першій дискусії Science&Wine генетикиня Оксана Півень та психолог Ілля Ягіяєв пояснили, як пов’язані креативність та генетика, чому серед митців багато людей з психічними розладами і як врятуватися від вигорання на роботі. Ми записали найголовніше.

Чи існує ген креативності

Креативність — надзвичайно складний вид когнітивної діяльності людини, до якого залучено понад 700 генів, які кодують білки нейронів. «Єдиного гену креативності не існує, але історія знає багато прикладів творчих родин. Взяти хоча б Моцарта: визнаним у всьому світі генієм став саме Вольфганг, але його батько та сестра були не менш обдарованими», — розповідає Оксана Півень.
Креативність можна прослідкувати на рівні ДНК. У 2013 році вчені Гельсінського університету провели експеримент щодо музичних здібностей. Вони запропонували 172 учасникам, які не були родичами, пройти кілька музичних тестів, а потім провели генетичний аналіз.
У найбільш креативних учасників виявили подвоєння гену галактозмутаротази (GALM), який вивільняє серотонін. У тих, хто впорався із завданнями найгірше, знайшли пошкодження групи генів у 5 хромосомі (5q31.1), яка бере участь в створенні нейронних зв’язків.

Між геніальністю та божевіллям

Шведські вчені виявили, що люди з шизофренією та біполярним розладом, а також їхні здорові брати і сестри частіше обирають творчі професії. Зв’язок між креативністю і психічними розладами має генетичне підґрунтя. Наприклад, ген DRD2 виконує дві різні функції: покращує вербальну креативність і водночас спричиняє неврастенію. Схожа ситуація і з геном KATNAL2: він допомагає знаходити оригінальні рішення і часто зустрічається при аутизмі.
Професорка Гарвардського університету Шелі Карсон теж виявила залежність між креативністю та психопатологіями.

Чи можна змусити людину креативити

«Креативність не можна розглядати у відриві від мотивації», — каже Ілля Ягіяєв. Існує два основних її види: зовнішня (уникнення покарання, винагорода, соціальне схвалення) і внутрішня (діяльність сама по собі є цінною і приносить задоволення).
«Якщо потрібно копати “звідси і до обіду” — зовнішня мотивація спрацює краще. Вона ефективна для монотонної, некреативної роботи, де головне — кількість. Для творчих завдань більше підійде внутрішня мотивація», — пояснює психолог.

Щоб підтримувати внутрішню мотивацію, потрібно задовольнити три базові психологічні потреби: в автономії, компетентності та зв’язаності.
Автономія включає:

• розуміння з боку керівництва та колег;
• чітку постановку задач та самостійне їх виконання;
• підтримку ініціативи;
• чіткий та оперативний фідбек;
• окреслені дедлайни, в межах яких є свобода дій.

Компетентність включає:

• відчуття власної майстерності;
• фідбек з метою допомогти, а не проконтролювати;
• оцінку роботи людини, а не її особистості.

Зв’язаність включає:

• повагу до особистості;
• відчуття власної цінності та значущості;
• турботу та підтримку;
• емоційне тепло, довіру та включення.

Що таке вигорання

Вигорання означає амотивацію — відсутність як зовнішніх, так і внутрішніх стимулів працювати. При вигоранні людина втрачає емоційний та смисловий зв’язок зі своєю діяльністю, перестає бачити в ній сенс.
«Фактично вигорання — це депресія стосовно роботи. Спершу людина починає виконувати її механічно, формально. Їй доручили завдання, вона його виконала і все, на цьому — крапка. Людина дедалі частіше відчуває втому і навіть огиду стосовно своєї роботи. Ні про яку креативність чи оригінальні способи розв’язання проблем при вигоранні йтися не може», — пояснює Ілля.

Біологічні маркери вигорання

Вигорання проявляється не лише на психологічному, а й на фізіологічному рівні. Люди, які страждають на вигорання, мають вищий рівень глікованого гемоглобіну, глюкози, С-реактивного білка, лейкоцитів, нейтрофілів, моноцитів і загального холестерину в крові, а також відчувають брак вітаміну D. Це збільшує ризик появи метаболічного синдрому, серцево-судинних захворювань та діабету.

Як подолати вигорання

Щоб «вилікувати» вигорання, психолог радить:

1. Взяти паузу і відновити фізіологічне здоров’я.
2. Відновити емоційний зв’язок зі своєю діяльністю, віднайти у ній сенс.

Вигорання завжди означає втому, але втома не завжди означає вигорання, зауважує Ілля. Якщо після відпочинку вам знову хочеться повернутися до роботи — це була просто втома. Якщо перерва не допомогла і бажання працювати все ще немає — це вигорання.