Дорогою на роботу з Ольгою Афанасьєвою, виконавчою директоркою UVCA
Ранок — одна з найбільш насичених і важливих частин дня. Ми вирішили дізнатися, як його проводять люди, які мають щільний графік і досягають вершин у своїй сфері. Тому разом з Polo Ralph Lauren ми запустили серію матеріалів «Дорогою на роботу».
О котрій прокидається і засинає, яких ранкових ритуалів дотримується, яким транспортом користується і що слухає в дорозі — про все це ми запитали у Ольги Афанасьєвої, виконавчої директорки Української асоціації венчурного та приватного капіталу (UVCA).
Як починає свій ранок
Щовечора я заводжу будильник на 6:30, але намагаюся встати з ліжка до 7:00. Люблю ще трішки полежати, аби прокинутися.
Поки лежу в ліжку, можу почитати повідомлення, які прийшли за ніч. Багато людей, з якими я працюю, живуть на іншому кінці світу, і наші робочі години відрізняються. Тому вони надсилають мені листи, поки я сплю.
Ольга Афанасьєва. Сукня: Polo Ralph Lauren
Я фізично не готова починати свою магію ранку о 5:00, тому вона у мене починається о 7:00. Рік тому я завела звичку випивати зранку склянку води з лимоном, аби розбудити організм. Після цього я неспішно роблю домашні справи. Так прокидається мій мозок: паралельно з хатніми клопотами розум планує мій день, згадує, що треба зробити і налаштовується на сьогоднішні цілі.
Щоранку я читаю The Economist. Обожнюю це медіа і купую їхню підписку вже два роки. Вони щоранку надсилають The Economist Espresso — розсилку з 5-8 головними новинами світу. Подібну розсилку, але з українськими новинами, читаю від Ukrainian Business News. Окрім цього, зранку отримую інвесторські розсилки: CB Insights та StrictlyVC.
Після ранкових ритуалів та насичення інформацією я починаю входити у робочий стан: пишу листи і роздаю задачі команді у Messenger та Asana.
Не люблю голосові повідомлення, бо там ти говориш сам з собою. Коли людина проговорює свою думку один раз, вона хоче закріпити її, тому повторює її ще раз. Зовсім інша справа з письмовими повідомленнями: ти можеш написати і структурувати думку, бо вона у тебе перед очима.
Я не завжди встигаю відповідати на повідомлення у Viber та WhatsApp, бо мій перший пріоритет — це пошта. Закінчивши з задачами, я готую собі ситний сніданок.
Головний плюс від того, що я повільно входжу в робочий день у тому, що я заходжу в офіс абсолютно спокійною, бо всі термінові і критично важливі питання вирішені.
Що слухає та читає вранці
Коли я збираюся, слухаю аудіокниги. Сьогодні, наприклад, слухала книжку Роберта Гелбрейта (це псевдонім Джоан Роулінг) «Смертельная белизна». Я з тих людей, які читають кілька книжок одночасно, тож окрім аудіокниги читаю біографію Альберта Ейнштейна.
Мені більше подобаються аудіокнижки, ніж подкасти. Кілька років тому я не слухала аудіокниги — читала лише паперові. Коли спробувала аудіо, перші кілька тижнів не могла звикнути: відволічешся — а пройшло дві глави.
Я не завжди купую паперові книжки, іноді читаю електронні. Не в усіх книгах я бачу таку цінність, аби зберігати їх вдома.
Як слідкує за режимом
Останнім часом в мене змінився режим: я працювала за кордоном, тому мені важко заснути рано. Хоч я й жила за часовим поясом з різницею в годину, ця одна година серйозно вплинула на мій розпорядок дня.
Коли мій режим в порядку, я змушую себе лягати у ліжко до 12 години. Історії «спати по 4 години на добу і бути продуктивним», — не про мене. За ніч мій мозок заспокоюється, і на ранок я маю більше відповідей на свої запитання.
Останнім часом я стала рідше засинати у тривожному стані. Я працюю над цим: якщо відчуваю знервованість — аналізую, що саме не дає мені спокою. Якщо проблему, що мене тривожить, можна вирішити швидко — я не чекатиму ранку, а одразу наведу лад. Якщо я турбуюся через довгострокові задачі — накреслюю собі план по вирішенню цього питання і заспокоююсь, знаючи, що можу вплинути на це в середньо або довгостроковій перспективі, проте не зараз.
Я завжди розуміла цей алгоритм, але прийти до цього було важко. Протягом останніх кількох років у мене було багато стресових проектів, завдяки яким я цього навчилася.
Як виглядає дорога на роботу
Я побоююся керувати авто. За останні 7 років на дорогах стає все більше автівок. Окрім цього, пасажиром бути зручніше. Буває, що мені треба зробити дзвінок або терміново перевірити пошту, поки я їду.
Тому я пересуваюся містом пішки чи на таксі. Також я нормально ставлюся до метро. Який транспорт я сьогодні оберу залежить насамперед від того, який я маю вигляд. На зустріч, де мені потрібно бути на підборах і в костюмі, йти пішки не практично. Коли мені нікуди поспішати, я оберу прогулянку. Завжди намагаюсь рахувати кроки.
Про щоденні задачі
Я часто лишаюся працювати вдома. Таке трапляється, коли в мене є велика задача, і я працюю над нею з 7-ї ранку. Якщо у цей день немає зустрічей — лишаюся вдома, щоб не витрачати час на дорогу.
У UVCA я маю кілька напрямів задач: по-перше, це може бути великий проект, як-от огляд ринку. По-друге, спілкування з інвесторами та підприємцями, які цікавляться ринком та співпрацею з членами асоціації. Тому через електронну пошту я завжди на зв’язку. Також займаюся плануванням івентів або спецпроектів.
Крім цього, багато робочого часу я проводжу на зустрічах. Плануючи тиждень, намагаюся компонувати кілька зустрічей на один день, аби менше перемикатися на різні типи задач. Хоч моя енергія і акумулюється під час спілкування з цікавими людьми, та після кількох ударних днів я працюю в режимі «лише я і ноутбук». Як і в економіці, у людини є власні цикли, до яких я намагаюся пристосовуватися.
Як бореться з лінню та поганим настроєм
Коли працювати зовсім не хочеться, я починаю день з маленьких корисних задач: наприклад, чищу електронну скриню чи наводжу лад в робочих презентаціях. Потроху втягуєшся і за годину ти вже супер продуктивний.
Погода часто впливає на мій настрій. Люблю, коли сонячно, проте й в дощу є плюси. Це затишно, тому в таку погоду приємніше проводити зустрічі: є відчуття, що злива — це проблема, яка зближує усіх людей у переговорній кімнаті.