Кажуть, що «тебе не зможуть полюбити інші, доки ти не полюбиш сам себе». Цей принцип суголосний зі ставленням до країни теж. Допоки всі ми не полюбимо тебе, всі інші будуть дивитися на тебе зухвало та зневажливо.
Усі дороги ведуть мене додому. І я повертаюся, бо знаю, що ти можеш стати популярною. Настільки, що весь світ говоритиме про тебе із захопленням та одержимістю. Єдине, що нам для цього потрібно, — полюбити та прийняти себе. Тільки так українська гастрономія стане вільною від стереотипів та радянських асоціацій. Тільки так ми змусимо іноземців шаленіти від бажання приїхати до нас та скуштувати українські страви. Тільки так ми виведемо тебе на міжнародну арену. Тільки від наших дій залежить, в якій країні ми будемо жити завтра. Давайте пам'ятати про це.
Я довгий час жив у Німеччині, в Англії, Італії та Америці. Відвідав понад 40 країн світу. Майже щомісяця буваю за кордоном у відрядженнях та подорожах. Але все одно щоразу повертаюся до тебе, Україно. І ось чому.
Як із кожним роком, який віддаляє нас від Радянського Союзу, ми перетворюємося у вільних людей. Без страху, несвободи та диктатури. Людей, яким поталанило жити в країні, що після століть неволі нарешті повертає не тільки свою мову, історію та культуру, а й національну кухню. Все, що формує твою ідентичність.
Мені подобається повертатися до тебе, додому, та розуміти, що тут усе тільки починається. Сьогодні ми маємо необмежену свободу вибору та унікальну можливість побудувати країну своєї мрії. Ось тут, в центрі Європи, можна створювати прогресивні соціальні, громадські, культурні та бізнес-проєкти, які наблизять нас до принципово нових стандартів життя. Я кайфую від усвідомлення, що ми кожного дня самостійно формуємо своє майбутнє. Тільки уяви, прямісінько у цей момент думки та дії кожного українця визначають те, якою ти будеш через 5–10–15–20 років.
Нам уже вдалося досягти значних змін. Ми змінили закостенілу радянську систему харчування, започаткували зміни у шкільних їдальнях і розпочали реформу кулінарної освіти. Ми перевернули риторику світу щодо українського борщу, навчилися цінувати свої продукти та підтримувати національних виробників. Розвиток української науки, музики, літератури, кіно, гастрономії. Це все ми. Тобто, кожен із нас. І якщо через 100 років в оновлених підручниках історії напишуть «це зробили українці XXI сторіччя», мова також буде про сучасних громадян.