Збережені закладки

Переглянути додані закладки можна тут.

Профіль

Профіль Олександра Тодорчука

11 Червня 2019, 15:30
1 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Профіль

Профіль Ярослава Ажнюка

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Жовтня 2018, 11:18 8 хв читання
КРЕАТИВ

«Факапи роблять нас крутішими». Вовк, Жиляєв і Ваховський про те, чому не треба соромитися помилок

20 Вересня 2021, 11:30
8 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Люксоптика
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Можна пройти сотні курсів із усіляких тем, але навіть вони не врятують нас від факапів. Це людський фактор, і він є скрізь. Що ж з ним робити?

Разом із «Люксоптика» ми поговорили про найгучніші, найсмішніші та улюблені факапи Данила Ваховського, Саші Жиляєва і Сергія Вовка. Вони їх не соромляться, а навпаки — дякують за досвід. А тепер і ви зможете навчитися на цих історіях, як правильно ставитися до факапів і стати трішки крутішими.

Данило Ваховський: «Шукаю мотив факапу»

Керуючий партнер Havas PR Kyiv

10 років тому ми з командою рахували бюджет на відеопродакшн проєкту. Я підтвердив його, і ми передали папери клієнту. Він все підписав, а потім виявилося, що договір показали в гривні, а продакшн порахував його в доларах. Цей нюанс повів проєкт у жорсткий мінус. Відтоді в бюджетах я пишу рядок валюти, в якій все пораховано.

У мене завжди не складалися відносини з документами. Я був одним із небагатьох менеджерів на «Новій пошті», через якого компанія отримувала податкові штрафи. Ми не встигали реєструвати податкові накладні, тому що я не туди засовував документи. Так я навчився ніколи не працювати з бухгалтерськими паперами. Я в цьому точно не ефективний.

У команді ми розглядаємо кейси факапів і робимо висновки. Я ніколи не проявляю емоції, коли вони трапляються: не сварю, а розмовляю з командою на рівних. Намагаюся шукати мотив факапу.

Данило Ваховський

Коли я видавав журнал, у нас вийшов PR-матеріал із клієнтом — великою дорожньою компанією. Ми неправильно написали прізвище героя — «Тимофєєв». Стаття виходила українською, і там були нюанси в перекладі. Є два варіанти, як писати прізвище в перекладі: через «е» або «є». Ми написали не так, як він звик. Водночас в офіційних документах він пише так, як зробили ми.

Коли матеріал вийшов, клієнт дуже засмутився, а його PR-менеджер дзвонив нам із докорами. Ми вибачилися і запропонували в наступному номері журналу зробити ще один вихід із героєм, в якому виправимо прізвище.

Перед відправленням номера в друк коректор знову виправила прізвище на такий же неправильний варіант. Ми вийшли зі старою помилкою. Вони знову нам подзвонили, на що я відповів: «Ми зробили все, що змогли».

Помилки допускають всі. Важливо пройти досвід болючих помилок, щоби не відчувати важких емоцій, коли не вийшло, як хотіли.

Данило Ваховський

Для мене головне бути справжнім. Я завжди кажу собі й колегам, що я гарний настільки, наскільки хороший мій останній проєкт. Якщо він близький до досконалості, але в ньому є недоліки, це не страшно. Адже мій наступний проєкт буде без цих помилок.

І пам’ятайте: ідеальних людей немає, крім Кріштіану Роналду.

Сергій Вовк: «Гладенько не буває»

Сергій Вовк
Co-founder & CCO Kyiv Academy of Media Arts

У мене було багато професій і робіт. Одна з перших із працевлаштуванням, трудовою книжкою та зарплатою — журналіст харківської газети «Время».

Факап був смішний: мене акредитували як журналіста на київському кінофестивалі «Молодість» 2004 року. Він відкривався фільмом «Настройщик» Кіри Муратової. Під час самого фестивалю мені навіть вдалося пообідати з режисеркою і її чоловіком.

Після повернення я повинен був зробити матеріал про фільми-переможці в різних номінаціях. Але на «Молодості» я познайомився зі своїм кумиром, Вадимом Рутковським, редактором журналу «ОМ». І ми в місцевому кафе пили коньяк і їли тістечка, а на показах фільмів спали.

Після того, як я повернувся до Харкова, у мене виникли проблеми. Фільмів я не бачив, а значить, написати нічого не міг. Я запропонував редактору написати, як обідав за одним столом із Кірою Муратовою. Так замість матеріалу про «Молодість» вийшов матеріал про Муратову. Це нормальний факап, за радянських часів мене б звільнили.

Я виріс в той час, коли в заголовках бізнес-книг було «найцінніше, що може з вами трапитися, — ваші помилки». Я з покоління, яке ввібрало, що все приходить через помилки в пошуках ідеального результату, гладенько не буває.

Сергій Вовк

Я працював у двох рекламних агентствах, з яких мене звільнили. Це, напевно, мої головні факапи.

Із Leo Burnett мене звільнили за некоректний коментар у Facebook. Коли Паша Вржещ, Ярослав Сердюк і Єгор Петров йшли робити Banda, під постом Паші я написав «бий козлів». Директор розцінив мої слова як образу. Це була усвідомлена безглуздість, я мав на увазі козлів глобально і локально.

За деякий час я вибачився, адже Leo Burnett багато чому мене навчило: там я освоїв рекламу, завів друзів і поїхав вчитися в Miami Ad School, що надихнуло на КАМА.

Це молодість: гарячим двозначним коментом я змусив себе звільнити. Поки я йшов від кабінету директора до столу, у мене вже забрали ноутбук і закрили доступ до пошти, щоб я не написав ще якусь нісенітницю. Я був лідером думок у компанії, всі любили мої листи.

У Ogilvy я кар’єрно і ментально уперся в стелю. Я не виконував роботу і довів справу до звільнення. Це сталося, коли мій бос робив за мене тендерні презентації. Просто я відтягував дедлайни й спеціально доводив до останнього моменту. Після третього випадку мені сказали: «Сергій, вали нафіг».

Але я був непростим хлопцем, оформив це як звільнення. Заявив, що не хочу сам іти, й мені виплатили три зарплати. Їх вистачило на два тижні відпочинку в Стокгольмі.

Сергій Вовк

Коли ми відкривали КАМА, трапився кумедний випадок. Люди прийшли, послухали офіційну частину, випили на барі. Тим часом Слава Балбек із працівниками ще монтували туалети. Відвідувачі вже вишикувалися в чергу і думали, що там хтось закрився й довго сидить.

Для мене це все не факапи, а життя. Факап це процес еволюції. Це класика драматургії: герой — той, хто йде до своєї мети, долаючи труднощі. Факапи дозволяють відчувати себе героєм.

Саша Жиляєв: «Засмучуюсь, але розумію, що без факапів нікуди»

Саша Жиляєв
Head of Marketing Multiplex

Як казав мій колишній керівник в Comfy: все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. І не помиляється той, хто нічого не робить.

У мене сталося багато факапів у Comfy. 2006 року ми відкривали магазини в Донецьку. Я зробив офігенну рекламну кампанію, в яку вклали купу грошей. Але кампанію запустили за три дні до заходу. Це занадто маленький термін, вона не спрацювала, як очікувалося.

Я вдячний моїм босам, що не звільнили мене. Усі факапи обговорювалися з ними не в повчальному тоні. Головне, що ми винесли — розуміння, що ми зробили й більше ніколи такого не робили.

Помилки — це завжди болісно. Коли ти не винен у факапі, а відповідальність частково або повністю падає на тебе, я сильно переживаю.

Саша Жиляєв

У Prom у нас трапився карантинний факап, який не залежав від мене безпосередньо. Ми хотіли зняти рекламу для Prom із «Похитителем Ароматов» «Похититель Ароматов» фешн блогер . Ми все затвердили, але він не міг зніматися в Україні. Блогер живе в Британії, а кордони закриті. Ми до нього теж не могли прилетіти. Єдина країна, де могли знімати, — Молдова.

Ми організували знімальну групу в Кишиневі, купили «Похитителю» квиток із Британії. Але нашій групі на шляху до Молдови надійшов лист. З’ясувалося, що у «Похитителя» COVID-19, і його не випускають із країни.

Саша Жиляєв

Звичайно, ми могли передбачити другого героя, але тоді це було нереально. Ми повністю скасували зйомку, витративши кошти на підготовку. Це була лажа.

Я переживаю факапи емоційно — засмучуюсь, але розумію, що без них нікуди.


У нашого партнера «Люксоптика» є всі найновіші моделі сонцезахисних окулярів. Приходьте в магазини мережі, щоби відчути себе крутими.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Гайди Антизашкварний календар. Чутливі теми червня

Антизашкварний календар. Чутливі теми червня

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Травня 2021, 14:00 5 хв читання
Кейси Як SoftServe організували VR-івент для співробітників за десятки тисяч євро

Як SoftServe організували VR-івент для співробітників за десятки тисяч євро

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
22 Лютого 2021, 15:00 8 хв читання
Профіль

Профіль Ярослава Ажнюка

29 Жовтня 2018, 11:18
8 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Ярослав Ажнюк. Фото: Олексій Гоц

  • CEO та співзасновник Petcube.
  • Залучив до компанії $14 млн інвестицій.
  • Займається лінді-хопом.
  • У дитинстві був членом скаутської організації «Пласт».
  • Відчуває відповідальність за стан України.
  • Був би радий, якби «Пузату Хату» відкрили у Сан-Франциско.


Зима, січень. Ми довго шукали фабрику, нас водили за ніс, обманювали. Ми розчарувалися і зустрілись втрьох в кафе – Саша, Андрій і я. Ми з Сашею почали говорити, що нічого не вийде, пора закривати бізнес, ми не потягнемо. Андрій це все слухав, дивився на нас і каже: «Ви що, подуріли? Дивіться, які я вам зробив візитниці на Новий рік!». Це були візитниці зі шкіри в формі шестикутника, нашого логотипу. Коли він поклав їх на стіл, кімната змінила колір, і раптом настрій став супер піднесеним. Ми вирішили, що в нас точно все вийде. Це фантастичний урок про те, як краса врятує світ, якими важливими є емоції та креативність. Ти можеш бути різним лідером: видати полум’яну промову або зробити щось фантастично красиве і надихнути людей.


Наші пристрої — як смартфони для домашніх тварин. У людей є спосіб виходити в інтернет, а з Petcube тепер він є і у тварин.


70% свого часу я займаюся фандрейзингом. Це погано, бо найуспішніші компанії залучають гроші раз на три місяці, їх їм вистачає на декілька років, а далі до них ломляться у двері з пропозиціями.


Коли ти розповідаєш про компанію інвестору, в тебе повинна бути зрозуміла історія, пояснення, чому тут є ринок і як з цього вийде мільярдна компанія.


Найталановитіші люди не хочуть працювати просто за гроші. Вони йдуть працювати за ідею. Місія Google — organize the world’s information. Для гіка не може бути нічого крутішого, ніж organize the world’s information.


Потрібно частіше питати «Чому?». Коли людина пояснює свої мотиви, про неї багато можна зрозуміти.


У нас є жарт «після IPO». Туди відправляються речі, на які зараз немає часу. «О класний барчик, пішли після IPO», «Хочу навчуся грати на трубі, навчусь після IPO».


У людей зі Східної Європи в історії було багато потрясінь, тому в нас короткий горизонт планування. Ми розучилися планувати на десять, двадцять, п’ятдесят років вперед.


Люди загалом думають, що треба красти, щоб їздити на красивих машинах. Нам треба від цього перейти до формули успіху західного світу. Щоб бути щасливим і успішним, треба створити цінність для світу, а для цього потрібно багато вчитись і працювати.


Наше уявлення про політичне життя світу — верхівка айсбергу. Інколи керівнику потрібно обирати між поганим та дуже поганим. Ти обираєш погане, і тебе критикують. Але вони ще не бачили дуже поганого варіанту і не бачать того, що під водою.


Люди, які керували компаніями на десятки, сотні, тисячі людей мають більше емпатії до того, як працює політика, парламент, суди. Коли я думаю, що у мене складний день, я розумію, що це ніщо у порівнянні з робочим днем Порошенка чи Обами. Агресивні критики зазвичай не менеджерили в житті нічого більше за три вівці.


Сильний підприємницький клас — це один з ключів до майбутнього України. Моя улюблена приказка «Де два українці – там три гетьмани» — це інструкція до побудови малого і середнього бізнесу в Україні. Кожен має відкривати свою справу, таким чином країна стане значно потужнішою економічно. Але важливо, щоб ми робили бізнес, направлений на глобальні ринки.


Створення продукції для світових ринків є ключем обороноздатності країни. Якщо світ знає тебе по продуктах, їздить на твоїх автомобілях, використовує твої мобільні додатки, літає на твоїх літаках, то коли з тобою щось стається, всі будуть значно активніше та агресивніше реагувати на це.


Коли у Франції були терористичні атаки на «Charlie Hebdo», на наступний день увесь світ вийшов з плакатами «Je suis Charlie Hebdo». Коли в Україні був Донбас і Крим, то реакція була значно повільнішою. Тому що всі знають французькі круасани, фільми, музику, а про Україну знають значно менше.


У 2007 я познайомився з Євгеном Морозовим. Він хотів зробити світ кращим за допомогою технологій. Не своє життя, не життя друзів, родини, країни, а життя всього світу. Це відкрило мені очі, що можна робити і так. Його любов до інтернету і академічний підхід до з’ясування речей сильно на мене вплинули.


У інтерв’ю і відеоблогах про бізнес всі вилизані, відполіровані, класні і успішні. Вони агресивні, говорять з позиції альфа-самців. Альфа самці — це добре, агресія — це добре. Але якщо твоя задача не показати який ти класний, а поділитись досвідом, тоді потрібно говорити про обидві сторони монети.


Я багато всього бачив в Долині. Вигорання, депресії, набирання ваги, втрачання ваги, прокидання в калюжах поту і інші жахливі речі, які відбуваються на нервовому ґрунті. Це реальність засновників компаній, у яких велика відповідальність і великий ризик. Це нормально, це мотивує краще вивчити себе, зрозуміти, що на тебе впливає і як можна бути більш продуктивним.


Для мене важливо мати чіткий графік, їсти і спати приблизно в один і той самий час, знати, що заплановано на вихідні. Я не п’ю алкоголь і каву. За останній рік знайшовов ритм, який дозволяє мені працювати 90 годин на тиждень і не стомлюватись.


Підприємці часто є цікавими людьми, тому що вони потрошки витесують себе як скульптуру з граніту, відкидаючи зайве.


Я займаюсь танцями. Це допомагає у публічних виступах, пітчах інвестору. Допомагає не соромитися, розуміти, як ти виглядаєш збоку, навіть використовувати драматичні прийоми.


В Сан-Франциско я пересуваюсь на Uber, у мене немає машини. В цей час я можу проводити дзвінки, просто працювати на задньому сидінні з ноутбуком, роздаючи інтернет з телефону. Це дуже зручно, навіть не треба витрачати час на паркування.


Я не емігрант, я не планую робити грін-карту. Я експат, я знаходжусь в США, тому що я там працюю. Моя країна – Україна, я тут народився, я тут виріс, це моя культура, я її люблю. Це як спитати «Чому ці люди не твої батьки?» Тому що ці люди не мої батьки.


У мене дивне і моторошне почуття власності в Україні. Це моє, і я відповідальний за те, як воно виглядає. Все, чим я займаюся, я роблю з думкою про те, яку користь це може принести Україні.


Бажання швидко досягти успіху — погана причина починати бізнес. Бізнес взагалі поганий спосіб розбагатіти. Цим треба займатися тим, хто не може не створювати, кому треба щось змінити і кому так хочеться цих змін, що їм однаково на складнощі та прибуток.


Скандали з приватністю — це набридлива муха. Це не вплине на хід історії. З часом люди стануть більш свідомими щодо використання їхньої інформації, але більшість буде продовжувати продавати її за певні блага.


Єдина компанія, чиї акції в мене є, це Tesla. Купив роки два тому і тримаю. Я рідко дивлюсь на вартість цих акцій. Я вірю і в Маска, і в ідею компанії.


Новини — це жувальна гумка. Ти нею не наїдаєшся, і в принципі не зрозуміло, коли припиняти це жувати.


Сповіщення актуальне декілька секунд, повідомлення — день, новина — декілька днів, хороша стаття — декілька місяців, хороша книга — століття. Варто витрачати час на ту інформацію, що буде актуальною якнайдовше.


Для того, щоб будувати успішний технологічний бізнес, недостатньо прочитати книгу про технологічний бізнес, це навіть шкідливо. Треба читати про фундаментальні речі: основи психології, філософії, математики, фізики, економіки.


Ми з Сашею і Андрієм на початку сіли і спитали себе, навіщо ми все це робимо. Ми визначили кілька ключових речей. 1. Навчитися. 2. Створити щось класне для світу. 3. Заробити гроші. Ми погодилися: якщо ми не заробимо ні копійки, але навчимося – ми вже будемо щасливі.


Все, що вас оточує, зробили інші люди. Взагалі все. Якщо хтось щось зробив, то ви теж це можете зробити. І коли ви це розумієте, для вас не залишиться нічого неможливого.

Завантаження...