Ваш смартфон коштував людських життів. Зокрема, дитячих
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Половина світового запасу кобальту зосереджена у Конго. Причому на кобальтових шахтах працюють не лише дорослі, а й діти — з 6 років вони йдуть на заробітки, ризикуючи власним здоров’ям заради $1-2. Про те, як світові технологічні корпорації використовують дитячу працю, розповідає Еймі Персі у своєму блозі на Medium. Публікуємо адаптований переклад її статті.
На гладеньких, блискучих iPhone, що стоять на полицях Apple Store, не лишилося й сліду від токсичного пилу, який труїв 40 000 дітей у південній частині Демократичної Республіки Конго. Вони змушені видобувати кобальт голими руками для акумуляторів мобільних телефонів.
Кобальтові шахти, в яких вони працюють, і є джерелом токсичного пилу. Здебільшого діти не мають спецодягу, масок чи інших засобів захисту від токсинів. Вдихання пилу кобальту може спричинити летальні захворювання легень, хронічні висипання, блювоту та судоми.
Найгірше те, що ця робота дійсно їм потрібна — вона дозволяє заробляти на життя.
На початку 2019 року у світі було понад 5,1 млрд користувачів мобільних телефонів. Ми всі користуємося телефонами, але нічого не знаємо про те, як їх виробляють і в яких умовах працюють люди, що видобувають сировину для смартфонів.
Воно й не дивно, адже ніхто з виробників не хотів би починати рекламу свого нового флагману з кадру, де діти кашляють від токсичного пилу і відхаркують. Це було б не дуже привабливо. Натомість виробники електроніки роблять усе можливе, щоб приховати свої зв’язки з порушеннями прав людини.
Що таке кобальт, для чого його використовують і звідки беруть
Мобільний телефон складається з понад 40 різних хімічних елементів. Багато з них добувають нелегально. Через порушення прав людини кобальт часто називають «діамантом, заплямованим кров’ю».
Кобальт отримують з металевої руди. ЇЇ очищують різними методами за допомогою розчинів. Це дорогий процес, тому виробники вже давно шукають альтернативу цьому металу. Однак у найближчому майбутньому кобальт залишиться найважливішим компонентом усіх літій-іонних акумуляторних батарей.
У Демократичній Республіці Конго та сусідній Замбії є регіони, що багаті на кобальт. На них припадає більша частина світового виробництва кобальту — одна лише Республіка Конго виробляє принаймні 50% світового кобальту. Також ці регіони відомі випадками серйозного порушення прав людини, адже багато копалень руди контролюють збройні угруповання.
Близько 20% кобальту у Конго видобувають вручну, без використання спеціальної техніки — цей процес називається «кустарний видобуток». Решту видобувають великі промислові копальні, які зазвичай належать іноземним компаніям. Багато з них — китайські. Вони також використовують дешеву дитячу працю і не забезпечують належних умов.
У кобальтових шахтах часто починають працювати з семи років. Діти щодня проводять у копальнях до 12 годин і вдихають пил, який може вбити їх через багато років. Ще один фактор ризику полягає у тому, що кожен камінь, який вони викопують, може спричинити обвал тунелю — це вб’є усіх працівників шахти миттєво.
Чи винні корпорації
У 2016 році Amnesty International провели розслідування і з’ясували, що гіганти електроніки не намагалися провести навіть базові перевірки умов праці в кобальтових шахтах. До таких брендів належать і найбільші гравці ринку — Apple, Samsung та Sony.
За пекельну роботу діти отримують $1-2 на день, Amnesty International задокументували ці порушення. З моменту викриття проблеми пройшло три роки, проте для працівників кобальтових шахт ситуація не змінилася.
Великі бренди електроніки публічно заявляють, що вони не терплять порушень прав людини. Заявити це легко, інша справа — перевірити. Ланцюги постачань настільки заплутані, що мало кому з компаній вдається перевірити інформацію, яку вони отримують від своїх постачальників.
У Конго слабко розвинена дорожня інфраструктура. Також там немає державного органу, який оцінював би стан гірничих майданчиків по всій країні. У таких умовах компаніям вкрай складно з’ясувати, де добувають корисні копалини для їхніх акумуляторів. Про перевірку умов праці годі й говорити.
Навіть якщо компанії вимагатимуть підтвердження того, де саме видобувають сировину для їхніх акумуляторів, це лише стимулюватиме закупників кобальту виїжджати з регіону та купляти сировину в інших регіонах.
Чому просто не припинити купувати кобальт у Конго
На перший погляд, розв’язати проблему нескладно — компаніям потрібно припинити купувати кобальт у Конго і все. Але таким чином вони віднімуть у працівників шахт заробіток. За оцінками, від 8 до 10 млн людей у Конго живуть завдяки «кустарному» видобутку. Якою б важкою не була ця робота, альтернатив лишається небагато.
Значну частину копалень контролюють збройні формування, і все ж більшість не має відношення до силовиків. Тому якщо виробники гаджетів бойкотуватимуть видобуток корисних копалин з Конго, постраждають насамперед люди, які там працюють.
Шахти, що все ж знаходяться під контролем озброєних угруповань, — лише один із багатьох методів, які вони використовують для заробітку грошей. Навіть якщо кобальтові копальні закриють, силовики не припинять свою дільність. Натомість люди, які заробляють на життя завдяки видобутку кобальту, втратять єдине джерело доходу.
То який вихід
Провідні позиції у відповідальному пошуку ресурсів посідає Apple. У 2017 році вона стала першою компанією, яка опублікувала список своїх постачальників сировини. За останні кілька років Apple зосередились на боротьбі із дитячою працею в ланцюзі постачань Huayou Cobalt — найбільшого виробника кобальту в Китаї. А в березні 2017 компанія вирішила додатково дослідити умови праці в шахтах Конго, тимчасово припинивши закуповувати кобальт «кустарного» видобування з цієї країни.
Та навіть таке тимчасове обмеження закупівлі кобальту може спричинити наслідки для видобувальників з Конго. У серпні швейцарський гігант у сфері видобування кобальту Glencore призупинив виробництво у південній частині Конго на два роки внаслідок закриття шахти Мутанга. Ця копальня давала майже 20% світового кобальту. Компанія запевняла, що шахта більше не є економічно вигідною. Врешті-решт такий крок призвів до втрати понад 3 000 робочих місць.
Після цього ціни на кобальт впали, тож китайська компанія Huayou Cobalt вирішила інвестувати $66,3 млн у покращення умов роботи в шахтах Конго.
Однією з компаній, що долучилися до розв’язання проблеми порушення прав працівників шахт, став виробник телефонів Fairphone. Їхній слоган — «турбота про людей і планету», тож вони взялися покращувати умови праці людей, що добувають кобальт для їхніх гаджетів.
Fairphone бере участь в ініціативах, аби зробити ланцюги постачань прозорішими. Для цього активісти пропонують виробникам смартфонів відвідувати копальні в Конго і співпрацювати напряму з локальними компаніями, аби позбутися посередників.
